Ухвала

від 22.07.2020 по справі 910/4218/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4218/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Квіцінська А.І.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Лисенко В.С.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020

(головуючий суддя Куксов В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019

(суддя Пінчук В.І.)

у справі №910/4218/17

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до 1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 2. Комунального підприємства "Харківводоканал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонду державного майна України

про стягнення 57 454 338,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У березні 2017 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") про стягнення солідарно з відповідачів вартості електричної енергії в сумі 56 828 360,63 грн; плати з компенсації перетікання реактивної енергії в сумі 625 977,88 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 неналежно виконуються умови договору від 03.01.2008 №1.01, укладеного між АТ "Харківобленерго" та КП "Харківводоканал", зокрема щодо сплати вартості за поставлену електричну енергію за період з листопада 2016 року по січень 2017 року.

Також позивач зазначає про відсутність контролю з боку НКРЕКП додержання ліцензіатами останньої умов здійснення господарської діяльності та цільового використання коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів і які одержані в результаті ліцензованої діяльності суб`єктами господарювання природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках.

1.3. 12.11.2019 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути солідарно з відповідачів 28 318 783,81 грн вартості електричної енергії.

Обґрунтовуючи вказану заяву представник позивача зазначає про те, що судовим рішенням у справі №922/4199/17 зобов`язано АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01, шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-жовтень 2017 року.

Позивач зауважив, що відповідно до п. 10 додатку №2 до договору №1.01 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті, проводиться перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображається у рахунках.

Крім того, позивач зазначив, що він на виконання п 6.23 та п. 6.28 Правил користування електричною енергією, які діяли на час виникнення спору, провів розподілення втрат електричної енергії, пов`язаних зі спільним використанням технологічних електричних мереж КП "Харківводоканал".

Після проведення перерахунку 06.08.2019 КП "Харківводоканал" виставлені рахунки на оплату нарахувань. Тобто фактична сума нарахувань за спожиту електричну енергію за період з листопада 2016 року по січень 2017 року зменшилась на 5 795 453,74 грн.

Крім того, після звернення позивача до суду з позовною заявою відповідачем частково погашена заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 22 532 151,60 грн.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 05 грудня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь АТ "Харківобленерно" 28 318 783,81 грн боргу за спожиту електричну енергію. У задоволенні позову до НКРЕКП відмовлено.

2.1.1. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача-2 перед позивачем за договором від 03.01.2008 №1.01. Відмовляючи у задоволенні позову до НКРЕКП, суд зазначив про те, що позивач не надав суду доказів заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

2.2. 26 лютого 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 залишено без змін.

2.2.1. Постанова мотивована тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі №922/4199/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019, зобов`язано АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01 шляхом застосування тарифів для І (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його у відповідних рахунках.

2.2.2. При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що відповідно до п. 10 додатку №2 до договору №1.01 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті, проводиться перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображається у рахунках.

Після проведення позивачем перерахунку КП "Харківводоканал" виставлені рахунки на оплату нарахувань, у зв`язку з чим станом на 01.11.2019 фактична сума нарахувань за спожиту електричну енергію за період з листопада 2016 року по січень 2017 року зменшилась на 5 795 453,74 грн, що відображено в доданій до матеріалів справи заяві про зменшення позовних вимог.

2.2.3. Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача, що перерахунки, здійснені позивачем, є неправомірними та суперечать Правилам користування електричною енергією з огляду на наявний висновок експертного дослідження від 21.12.2019 №20952/19-46/33033-33035/19-46.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до зазначеного висновку обсяг технологічних втрат в технологічних електричних мережах КП "Харківводоканал", що пов`язані з передачею електричної енергії в електричній мережі інших суб`єктів господарювання, який слід враховувати при визначенні обсягу спожитої електричної енергії в період з листопада 2015 року по грудень 2018 року за кожен місяць окремо, згідно з наданими АТ "Харківобленерго" документами, визначено вірно. Визначення обсягу спожитої електричної енергії в період з листопада 2014 року по грудень 2018 року після розподілу втрат відповідно до п. 6.23, п. 6.26, п. 6.28 ПКЕЕ, який належить до оплати споживачем електричної енергії КП "Харківводоканал" за кожний місяць окремо, підтверджується документально. Експертами було проведено відповідний розрахунок та підтверджено значення втрат по всіх точках обліку за спірний період, а тому твердження скаржника щодо неправомірності та невідповідності Правилам користування електричною енергією розрахунку втрат електричної енергії в технологічних мережах судом апеляційної інстанції визнано безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

2.2.4. Щодо доводів відповідача про необхідність складання зміненого акта про використану електричну енергію після проведення перерахунку, апеляційною інстанцією встановлено, що умовами договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008, а саме п. 5 додатку №2 до договору передбачено, що за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Відповідно до п. 1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

На виконання умов договору позивач за результатами розрахункового періоду за листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року складено акти про використану електричну енергію, які отримані уповноваженою особою відповідача-2 та повернуті на адресу постачальника підписані з зауваженнями.

Відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №1.01, повторне складання актів про використану електричну енергію або внесення будь-яких виправлень до зазначених актів не передбачено.

Пунктом 10 додатку №2 передбачено, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем, постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяцем та сплачує у порядку, визначеному п. 5 цього додатку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будь-якого коригування та оформлення повторних актів про використану електричну енергію для виставлення коригуючого рахунку не передбачено умовами договору та не потребується для застосування п. 10 додатку №2 до договору.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. КП "Харківводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень неправильно застосували положення ст.ст. 509, 526, 599, 629 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.02.2019 у справі №922/4927/15, від 18.02.2020 у справі №908/771/19.

3.2. Скаржник вважає, що постанова Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №922/4927/15 винесена стосовно тотожних правовідносин та за тотожного складу учасників спору, а відтак - є обов`язковою для застосування в силу п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч. 4 ст. 236 ГПК України, як рішення, яке ухвалено щодо порядку врегулювання боргових правовідносин КП "Харківводоканал" та AT "Харківобленерго", зокрема щодо порядку пред`явлення та обґрунтування заборгованості за поставлену електричну енергію.

Відповідач-2 вказує, що у межах постанови Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №922/4927/15, касаційним судом переглядались судові рішення попередніх інстанцій, якими позовні вимоги AT "Харківобленерго" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію було залишено без задоволення.

3.3. Посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №908/771/19, скаржник зазначає про те, що Верховний Суд оцінював достатність обґрунтування боргових вимог лише на підставі виставлених рахунків про оплату, без наявності актів виконаних робіт та послуг.

Відповідач зауважує на тому, що саме акт є тим первинним юридичним документом, на підставі якого виникає обов`язок сплати відповідних зобов`язань за правочином. Рахунки, які складаються на підставі актів, носять виключно інформаційний характер, але повинні містити належні та достовірні відомості (зокрема кількість, розмір та суму до оплати з відповідним розрахунком), інакше вони не можуть підтвердити грошовий розмір зобов`язань боржника.

3.4. КП "Харківводоканал" вказує, що оскаржувані судові рішення не містять посилань на акти про використану електричну енергію, якими повинні підтверджуватись кредиторські вимоги AT "Харківобленерго". Рахунки, якими обґрунтовані рішення судів першої, апеляційної інстанцій та позовні вимоги, не відповідають вимогам достовірності як джерела доказової інформації.

3.5. АТ "Харківобленерно" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.6. Відзив мотивовано тим, що судами апеляційної та першої інстанцій правильно застосовано норми права, викладені у cт.ст. 526, 629 ЦК України.

3.7. Висновки Верховного Суду по справі №908/771/19 не можуть бути застосовані до правовідносин за договором про постачання електричної енергії, який є предметом дослідження по даній справі. В свою чергу, справа №922/4927/15 розглядалась судами різних інстанцій без проведення відповідного перерахунку заборгованості, а отже посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №922/4927/15 є безпідставними.

3.8. КП "Харківводоканал" ані під час розгляду справи у першій інстанції, ані під час розгляду справи у апеляційній інстанції не було надано жодного документа на підтвердження своїх заперечень, тоді як AT "Харківобленерго" надано висновок №20952/19-46/33033-33035/19-46 від 21.12.2019 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений на замовлення товариства для підтвердження правильності проведеного перерозподілу технологічних втрат електричної енергії. При цьому при проведенні розрахунку втрат електричної енергії AT "Харківобленерго" було враховано п. 6.23 та п. 6.28 Правил користування електричною енергією, параметри елементів однолінійних схем електричної мережі, фактичний обсяг спожитої електричної енергії кожним субспоживачем.

4. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду

4.1. Під час касаційного розгляду справи №910/4218/17 КП "Харківводоканал" подано додаткові пояснення, згідно з якими скаржник посилається на неврахуванням судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3757/17 та від 09.07.2020 у справі №922/1831/15, тобто прийнятих після подання касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Розглядаючи справу №910/4218/17, суд касаційної інстанції констатує, що правовідносини, які склалися між сторонами спору у цій справі та у справах №№922/3757/17, 922/1831/15, є подібними та виникли з аналогічних підстав.

При цьому у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3757/17 зроблено висновок про те, що "актів про використану електричну енергію, в обґрунтування даних рахунків (перерахунку) матеріали справи не містять. Наявність таких актів, відповідно до умов договору, є обов`язковою та необхідною умовою правильності розрахунку (перерахунку), зокрема з огляду на те, що первісні акти про використану електричну енергію у справі містять у собі недостовірні дані про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, про що свідчать надані товариством рахунки з посиланням на перерахунок, що спростовують дані первісних актів про використану електричну енергію".

У наведеній постанові суд касаційної інстанції послався на вимоги ст. 613 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 по справі №922/1831/15 зауважив на тому, що "судами не враховано те, що наявність актів про використану електричну енергію є обов`язковою та необхідною умовою правильності розрахунку (перерахунку), зокрема, з огляду на те, що первісні акти про використану електричну енергію містять інші дані про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії, ніж коригуючі рахунки з посиланням на перерахунок (з новим розподілом технологічних витрат з урахуванням спільного використання технологічних електричних мереж та наявності субспоживачів). Акт про використану електричну енергію є підставою для виставлення рахунків на оплату . Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 зі справи №922/3757/17.

З огляду на те, що згідно з умовами договору за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", судам попередніх інстанцій належало з`ясувати, чи складалися акти про використану електричну енергію споживачем та постачальником перед виставленням коригуючих рахунків споживачу, та чи відповідають вони (акти) даним таких коригуючих рахунків.

Відповідно до приписів частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно з частиною четвертою статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора".

Отже, у справі №922/1831/15 Верховний Суд дійшов висновку, що без оформлення повторних актів та виставлення рахунків саме на підставі повторних актів, прострочення боржника не настає, а кредитор вважається таким, що прострочив (ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України).

4.3. Проте Верховний Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, які входять до судової палати для розгляду справи щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, не погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3757/17 та від 09.07.2020 у справі №922/1831/15 про застосування до даних правовідносин сторін ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України з огляду на таке.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до даних правовідносин сторін наведених вимог ЦК України, оскільки у цій справі немає прострочення виконання зобов`язання кредитора. В цьому випадку у позивача відсутній обов`язок складання повторних актів про використану електричну енергію, адже це не передбачено ні умовами укладеного між сторонами договору, ні положеннями чинного законодавства.

4.4. Під час оцінки наявних в матеріалах справи первісних актів про використану електричну енергію в порядку ст. 86 ГПК України судами попередніх інстанцій такі акти не визнавалися неналежними чи недопустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, тоді як суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.5. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Частиною 2 ст. 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 , 4 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

4.6. Оскільки Верховний Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, які входять до судової палати для розгляду справи щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3757/17 та від 09.07.2020 у справі №922/1831/15 у складі колегії суддів з судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, справа №910/4218/17 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/4218/17 разом з касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко