Постанова

від 18.09.2020 по справі 910/4218/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4218/17

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткача І.В. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Комаров М.С.;

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Лисенко В.С., Плешкова Л.І.;

третьої особи - Середа О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020

(головуючий суддя Куксов В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019

(суддя Пінчук В.І.)

у справі №910/4218/17

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до 1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 2. Комунального підприємства "Харківводоканал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонду державного майна України

про стягнення 57 454 338,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У березні 2017 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") про стягнення солідарно з відповідачів вартості електричної енергії в сумі 56 828 360,63 грн; плати з компенсації перетікання реактивної енергії в сумі 625 977,88 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 неналежно виконуються умови договору від 03.01.2008 №1.01, укладеного між АТ "Харківобленерго" та КП "Харківводоканал", зокрема щодо сплати вартості за поставлену електричну енергію за період з листопада 2016 року по січень 2017 року.

Також позивач зазначає про відсутність контролю з боку НКРЕКП додержання ліцензіатами останньої умов здійснення господарської діяльності та цільового використання коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів і які одержані в результаті ліцензованої діяльності суб`єктами господарювання природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках.

1.3. 17.09.2018 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог.

В заяві позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів вартість електричної енергії в розмірі 56 646 389,15 грн, оскільки відповідач частково погасив заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 181 971,48 грн та повністю сплатив борг з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 625 977,88 грн.

1.4. 12.11.2019 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 28 318 783,81 грн вартості електричної енергії.

Заява про зменшення розміру позовних вимог обґрунтована тим, що судовим рішенням у справі №922/4199/17 зобов`язано АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01, шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року.

Позивач зауважує, що відповідно до п. 10 додатку №2 до договору №1.01 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті, проводиться перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображається у рахунках.

Крім того, позивач зазначає, що він на виконання п 6.23 та п. 6.28 Правил користування електричною енергією, які діяли на час виникнення спору, провів розподілення втрат електричної енергії, пов`язаних зі спільним використанням технологічних електричних мереж КП "Харківводоканал".

Після проведення перерахунку 06.08.2019 КП "Харківводоканал" виставлені рахунки на оплату нарахувань. Тобто фактична сума нарахувань за спожиту електричну енергію за період з листопада 2016 року по січень 2017 року зменшилась на 5 795 453,74 грн.

Крім того, після звернення позивача до суду з позовною заявою відповідачем частково погашена заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 22 532 151,60 грн.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 03.01.2008 між АТ "Харківобленерно" та КП "Виробничо-технологічним підприємством "Вода" був укладений договір про постачання електричної енергії №1.01.

2.2. У зв`язку з реорганізацією КП "ВТП "Вода" шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (яке є повним правонаступником), яке було перейменоване на КП "Харківводоканал", сторони - АТ "Харківобленерно" (постачальник), КП "ВТП "Вода" (споживач), КП "Харківводоканал" (новий споживач) уклали додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01.

2.3. Згідно з додатковими угодами КП "Харківводоканал" (відповідачу-2), як новому споживачу передаються всі права споживача (КП "ВТП "Вода"), що передбачені договором про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01.

2.4. Відповідно до п. 2.3.3 договору від 03.01.2008 №1.01 відповідач-2 зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".

2.5. Згідно з п. 4.5 додатку до вказаного договору розрахунки за електричну енергію здійснюються щоденно рівними частинами протягом розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, включаючи ПДВ.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). Рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання (п. 5 додатку).

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 05 грудня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь АТ "Харківобленерно" 28 318 783,81 грн боргу за спожиту електричну енергію. У задоволенні позову до НКРЕКП відмовлено.

3.1.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача-2 перед позивачем за договором від 03.01.2008 №1.01. Відмовляючи у задоволенні позову до НКРЕКП, суд зазначив про те, що позивач не надав суду доказів заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

3.2. 26 лютого 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 залишено без змін.

3.2.1. Постанова мотивована тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі №922/4199/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019, зобов`язано АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії Комунальним підприємством "Харківводоканал" у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01 шляхом застосування тарифів для І (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року.

3.2.2. При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що відповідно до п. 10 додатку №2 до договору №1.01 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті, проводиться перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображається у рахунках.

Після проведення перерахунку позивачем виставлені КП "Харківводоканал" рахунки на оплату нарахувань, у зв`язку з чим станом на 01.11.2019 фактична сума нарахувань за спожиту електричну енергію за період листопад 2016 року - січень 2017 року зменшилась на 5 795 453,74 грн, що відображено в доданій до матеріалів справи заяві про зменшення позовних вимог.

3.2.3. Крім того судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача, що перерахунки, здійснені позивачем, є неправомірними та суперечать Правилам користування електричною енергією з огляду на наявний висновок експертного дослідження від 21.12.2019 №20952/19-46/33033-33035/19-46.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до зазначеного висновку обсяг технологічних втрат в технологічних електричних мережах КП "Харківводоканал", що пов`язані з передачею електричної енергії в електричній мережі інших суб`єктів господарювання, який слід враховувати при визначенні обсягу спожитої електричної енергії в період з листопада 2015 року по грудень 2018 року за кожен місяць окремо, згідно з наданими АТ "Харківобленерго" документами, визначено вірно. Визначення обсягу спожитої електричної енергії в період з листопада 2014 року по грудень 2018 року після розподілу втрат відповідно до п. 6.23, п. 6.26, п. 6.28 ПКЕЕ, який належить до оплати споживачем електричної енергії КП "Харківводоканал" за кожний місяць окремо, підтверджується документально. Експертами було проведено відповідний розрахунок та підтверджено значення втрат по всіх точках обліку за спірний період, а тому твердження скаржника щодо неправомірності та невідповідності Правилам користування електричною енергією розрахунку втрат електричної енергії в технологічних мережах судом апеляційної інстанції визнано безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

3.2.4. Щодо доводів відповідача про необхідність складання зміненого акта про використану електричну енергію після проведення перерахунку, апеляційною інстанцією встановлено, що умовами договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008, а саме п. 5 додатку №2 до договору передбачено, що за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Відповідно до п. 1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

На виконання умов договору позивач за результатами розрахункового періоду листопад, грудень 2016 року та січень 2017 року складено акти про використану електричну енергію, які отримані уповноваженою особою відповідача-2 та повернуті на адресу постачальника підписані з зауваженнями.

Відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №1.01, повторне складання актів про використану електричну енергію або внесення будь-яких виправлень до зазначених актів не передбачено.

Пунктом 10 додатку №2 передбачено, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем, постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяцем та сплачує у порядку, визначеному п. 5 цього додатку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будь-якого коригування та оформлення повторних актів про використану електричну енергію для виставлення коригуючого рахунку не передбачено умовами договору та не потребується для застосування п. 10 додатку №2 до договору.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень неправильно застосували положення ст.ст. 509, 526, 599, 629 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.02.2019 у справі №922/4927/15, від 18.02.2020 у справі №908/771/19.

4.2. Скаржник вважає, що постанова Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №922/4927/15 винесена стосовно тотожних правовідносин та за тотожного складу учасників спору, а відтак - є обов`язковою для застосування в силу п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч. 4 ст. 236 ГПК України, як рішення, яке ухвалено щодо порядку врегулювання боргових правовідносин КП "Харківводоканал" та AT "Харківобленерго", зокрема щодо порядку пред`явлення та обґрунтування заборгованості за поставлену електричну енергію.

Відповідач-2 вказує, що у межах постанови Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №922/4927/15, касаційним судом переглядались судові рішення попередніх інстанцій, якими позовні вимоги AT "Харківобленерго" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію було залишено без задоволення.

4.3. Посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №908/771/19, скаржник зазначає про те, що Верховний Суд оцінював достатність обґрунтування боргових вимог лише на підставі виставлених рахунків про оплату, без наявності актів виконаних робіт та послуг.

Відповідач-2 зауважує на тому, що саме акт є тим первинним юридичним документом, на підставі якого виникає обов`язок сплати відповідних зобов`язань за правочином. Рахунки, які складаються на підставі актів, носять виключно інформаційний характер, але повинні містити належні та достовірні відомості (зокрема кількість, розмір та суму до оплати з відповідним розрахунком), інакше вони не можуть підтвердити грошовий розмір зобов`язань боржника.

4.4. КП "Харківводоканал" вказує, що оскаржувані судові рішення не містять посилань на акти про використану електричну енергію, якими повинні підтверджуватись кредиторські вимоги AT "Харківобленерго". Рахунки, якими обґрунтовані рішення судів першої, апеляційної інстанцій та позовні вимоги, не відповідають вимогам достовірності як джерела доказової інформації.

4.5. АТ "Харківобленерно" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, заперечуючи проти доводів касаційної скарги, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.6. Відзив мотивовано тим, що судами апеляційної та першої інстанцій правильно застосовано норми права, викладені у cт.ст. 526, 629 ЦК України.

4.7. Висновки Верховного Суду по справі №908/771/19 не можуть бути застосовані до правовідносин за договором про постачання електричної енергії, який є предметом дослідження по даній справі. В свою чергу, справа №922/4927/15 розглядалась судами різних інстанцій без проведення відповідного перерахунку заборгованості, а отже посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №922/4927/15 є безпідставними.

4.8. Позивач вважає, що КП "Харківводоканал" ані під час розгляду справи у першій інстанції, ані під час розгляду справи у апеляційній інстанції не було надано жодного документа на підтвердження своїх заперечень, тоді як AT "Харківобленерго" надано висновок №20952/19-46/33033-33035/19-46 від 21.12.2019 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений на замовлення товариства для підтвердження правильності проведеного перерозподілу технологічних втрат електричної енергії. При цьому при проведенні розрахунку втрат електричної енергії AT "Харківобленерго" було враховано п. 6.23 та п. 6.28 Правил користування електричною енергією, параметри елементів однолінійних схем електричної мережі, фактичний обсяг спожитої електричної енергії кожним субспоживачем.

4.9. 17.07.2020 КП "Харківводоканал" подало до Верховного Суду додаткові пояснення, які фактично є доповненням до касаційної скарги. Відповідач у цих поясненнях наполягає на тому, що судові рішення у справі ухвалено з порушенням правил територіальної юрисдикції, а тому вони підлягають скасуванню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

4.10. Відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Оскільки наведені доповнення були подані після закінчення строку на касаційне оскарження, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з урахуванням вимог ст.ст. 118, 288, 298 ГПК України щодо строку на доповнення касаційної скарги, вказані додаткові пояснення залишає без розгляду.

5. Надходження касаційної скарги на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

5.1. 22.07.2020 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу №910/4218/17 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до приписів ч. 2 ст. 302 ГПК України.

5.2. Зазначена ухвала мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3757/17 та від 09.07.2020 у справі №922/1831/15 у подібних правовідносинах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В ухвалі зауважено на тому, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до даних правовідносин сторін наведених вимог ЦК України, оскільки у цій справі немає прострочення виконання зобов`язання кредитора. В даному випадку у позивача відсутній обов`язок складання повторних актів про використану електричну енергію, адже це не передбачено ні умовами укладеного між сторонами договору, ні положеннями чинного законодавства.

5.3. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 справу №910/4218/17 прийнято до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується наявності підстав для стягнення вартості електричної енергії.

6.2.2. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень неправильно застосували положення ст.ст. 509, 526, 599, 629 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.02.2019 у справі №922/4927/15, від 18.02.2020 у справі №908/771/19 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

6.2.3. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 12.02.2019 у справі №922/4927/15, від 18.02.2020 у справі №908/771/19, стосуються правовідносин, які не є подібними .

6.2.4. Так, у справі №908/771/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом, на підставі якого виникає обов`язок сплати (п. 4.19, п. 4.20 постанови).

При цьому Верховний Суд аналізуючи зміст пунктів 8.2, 8.4 укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж зазначив, що сторони погодили, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі не лише виставленого власником мереж рахунка, а й оформленого "акта прийому-здачі наданих послуг" у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання цих документів.

У зв`язку з викладеними обставинами, у п. 4.27 наведеної постанови Верховний Суд робить висновок про те, що однією з підстав для проведення оплати за отримані послуги є у тому числі акт . Не надання рахунку не може перешкоджати проведенню розрахунків у разі підписання сторонами актів, визначених у пункті 8.2 договору.

6.2.5. В свою чергу, у справі, яка переглядається, суди виходили з того, що між сторонами у справі були складені акти про використану електричну енергію, однак неправильно розраховані суми, що підлягали оплаті споживачем.

При цьому суди встановили, що відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №1.01, повторне складання актів про використану електричну енергію або внесення будь-яких виправлень до зазначених актів не передбачено.

Навпаки, відповідно до п. 10 додатку №2 до договору про постачання електричної енергії №1.01 передбачено, що у випадках неправильного розрахунку сум , що підлягають оплаті споживачем постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяцем та сплачує у порядку визначеному п. 5 цього додатку.

Позивачем на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі №922/4199/17, яке набрало законної сили, було здійснено перерахунок вартості спожитої електричної енергії Комунальним підприємством "Харківводоканал" у період з листопада 2016 року по січень 2017 року, який, як встановили суди, є правильним.

Умовами договору будь-якого коригування та оформлення повторних актів про використану електричну енергію для виставлення коригуючого рахунку не передбачено.

Зазначені обставини стали підставою для задоволення позовних вимог.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами спору у цій справі, та у справі №908/771/19, на яку посилається скаржник в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не є подібними, оскільки різними є встановлені судами фактичні обставини справ, що сформували зміст спірних правовідносин та відповідно вплинули на їх правове регулювання.

6.2.6. Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №922/4927/15 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

У наведеній постанові Верховного Суду, яка ухвалена між тими ж сторонами, позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості електричної енергії за період з травня по липень 2015 року за укладеним з позивачем договором на постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004.

Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог у справі №922/4927/15, виходив з того, що пред`явлені позивачем відповідачу рахунки на оплату вартості електричної енергії за спірний період, на які посилається позивач як на підставу виникнення зобов`язання з їх оплати, містять неправильний розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії, розрахунки здійснені з порушенням пунктів 6.23, 6.28 Правил користування електричною енергією та підпункту 4 пункту 3.1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.

У пункті 10 додатку №2 до договору сторони погодили, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, ненарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до даного договору або нормативних документів), постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та лише тоді сплачує його у порядку визначеному пунктом 5 додатку №2 до договору №4.

Однак, суди у справі №922/4927/15 встановили, що доказів здійснення позивачем перерахунку та пред`явлення до сплати відповідачу рахунків із правильним зазначенням суми грошового зобов`язання матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах позивач допустив прострочення кредитора відповідно до ст. 613 ЦК України, оскільки допустив бездіяльність, яка полягає у неприведенні ним своїх рахунків на оплату спожитої електричної енергії у відповідність з наведеними вимогами чинного законодавства та, зокрема з належним класом споживання електроенергії, що є обов`язковим в силу визначених сторонами умов договору.

6.2.7. Натомість, у справі, що переглядається, суди виходили з того, що позивачем зроблено перерахунок розрахунку сум, що підлягають оплаті з належним класом споживання електроенергії, який є правильним. Після проведення перерахунку позивачем відповідачу-2 виставлені правильні рахунки на оплату нарахувань, у зв`язку з чим фактична сума нарахувань за спожиту електричну енергію за період листопад 2016 року - січень 2017 року зменшилась на 5 795 453,74 грн.

Отже, висновок Верховного Суду щодо безпідставності позовних вимог у справі №922/4927/15, на який посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами, встановленими судами у справі №910/4218/17.

6.2.8. Таким чином, висновки у справах, на які посилається скаржник, не є релевантними для цієї справи в аспекті можливості оскарження судових рішень на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

6.2.10. Водночас під час касаційного розгляду справи №910/4218/17 КП "Харківводоканал" подано додаткові пояснення, згідно з якими скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/3757/17 та від 09.07.2020 у справі №922/1831/15, тобто прийнятих після подання касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.2.11. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

6.2.12. Суди встановили, пунктом 10 додатку №2 до договору передбачено, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем, постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяцем та сплачує у порядку, визначеному п. 5 цього додатку.

6.2.13. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що ні умовами договору, ні вимогами чинного законодавства будь-якого коригування та оформлення повторних актів про використану електричну енергію для виставлення коригуючого рахунку не передбачено.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Враховуючи, що у позивача відсутній обов`язок складання повторних актів про використану електричну енергію, то в даному випадку позивач не є кредитором, що прострочив.

У зв`язку з викладеним, відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України.

6.2.14. В даному випадку сторонами не заперечується, що позивачем на виконання умов договору надавалися послуги з постачання електричної енергії, в тому числі у період з листопада 2016 року по січень 2017 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач здійснив відповідний перерахунок із застосуванням до відповідача-2 належного тарифного класу та виставив КП "Харківводоканал" рахунки на оплату, у зв`язку з чим станом на 01.11.2019 фактична суму нарахувань за спожиту електричну енергію за період листопад 2016 року - січень 2017 року зменшилась на 5 795 453,74 грн.

6.2.15. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що в даному випадку між сторонами існував спір щодо обсягу поставленої електричної енергії, яку позивач повинен оплатити.

Водночас суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зокрема висновків експертів, актів про використану електричну енергію, які складалися у 2016-2017 роках і містять підписи обох сторін та рахунків, встановили обставини щодо поставленої відповідачем електричної енергії в тому обсязі, яка зазначена в актах, та дійшли цілком обґрунтованого рішення про задоволення позову.

При цьому, під час оцінки наявних в матеріалах справи актів про використану електричну енергію в порядку ст. 86 ГПК України судами попередніх інстанцій такі акти не визнавалися неналежними чи недопустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України, тоді як суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.16. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками обох судових інстанцій про задоволення позову, оскільки вони зроблені з правильним застосуванням вимог матеріального права - ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610-612, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610-612, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, та дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

7.2. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги Комунального підприємства "Харківводоканал" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду залишає касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/4218/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

Б. Львов

К. Пільков