Постанова

від 20.07.2020 по справі 686/12230/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/12230/18

Провадження № 22-ц/4820/1070/20

Категорія 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Ярмолюка О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/12230/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Оптіма на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницькій області від 19 березня 2020 року (суддя Логінова С.М., повне судове рішення складено 27 березня 2020 року) у справі за позовом Приватного підприємства Оптіма до ОСОБА_1 , ПАТ Дельта Банк , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року Приватне підприємство Оптіма (далі ПП Оптіма ) звернулося до суду з позовом і в обґрунтування вимог зазначило, що 26 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк (далі ПАТ Кредитпромбанк ) і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №39.3ВН/7/15-клн, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 488400 доларів США. В забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків із повернення кредиту, ПП Оптіма за іпотечним договором №39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року передало банку в заставу нежитлове приміщення будівлю кафе загальною площею 211,0 кв.м по АДРЕСА_1 . Крім того, виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_3 згідно договору поруки №39.3ВН/7/П01/15-клн від 26 червня 2007 року. У подальшому на підставі договорів відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме ПАТ Кредитпромбанк замінено на ПАТ Дельта Банк .

18 квітня 2018 року між ПАТ Дельта Банк і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав №388-К, за яким ПАТ Дельта Банк передало у власність останньої майнові права, що можуть виникнути в майбутньому з кредитного договору №39.3ВН/7/15-клн від 26 червня 2007 року, іпотечного договору №39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року та договору поруки №39.3ВН/7/П01/15-клн від 26 червня 2007 року. Того ж дня за нотаріально посвідченим договором ПАТ Дельта Банк відступило ОСОБА_1 право вимоги за іпотечним договором №39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року.

Позивач посилається на те, що за своєю правовою природою договір купівлі-продажу майнових прав №388-К від 18 квітня 2018 року, що укладений між ПАТ Дельта Банк і ОСОБА_1 є удаваним правочином, оскільки був укладений сторонами з метою приховати інший правочин: договір факторингу, хоча на час укладення оспорюваного правочину існували обмеження щодо укладення іпотечних договорів факторингу з фізичною особою. Позивач також вказує, що договір відступлення права вимоги також є недійсним, адже фізична особа ОСОБА_1 не є банком або іншою фінансовою установою та не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором. Оскільки оспорювані правочини не відповідають вимогам закону та є недійсними в силу ст. ст. 203, 215, 235 ЦК України, тому ПП Оптіма просило суд визнати договір купівлі-продажу майнових прав і договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, що укладені 18 квітня 2018 року між ПАТ Дельта Банк і ОСОБА_1 недійсними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницькій області від 23 жовтня 2018 року залишеним без змін постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Хмельницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в задоволенні позову ПП Оптіма відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу приватного підприємства Оптіма задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницькій області від 23 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницькій області від 19 березня 2020 року в задоволенні позову ПП Оптіма відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду ПП Оптіма подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом безпідставно не взято до увагу, що оспорювані правочини є недійсними, оскільки були укладені з метою приховання правочину, який фактично було укладено між сторонами, а саме договору факторингу. На думку апелянта, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України. Оскільки стороною договору факторингу (фактором) не може бути фізична особа, тому спірні договори повинні бути визнані недійсними. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження №14-222цс18) та постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №686/12230/18. Також апелянт посилається на те, що судом помилково не взято до уваги обставини порушення прав ПП Оптіма оспорюваними договорами, адже підприємство позбавлено можливості звернутися до ПАТ Дельта Банк в питаннях рефінансування чи реструктуризації кредиту, отримати виписки по рахунку. З цих підстав ПП Оптіма просило суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідачка вважає, що судом першої інстанції були досліджені усі обставини справи, які мали значення для вирішення спору і їм дана правильна оцінка, а тому рішення суду є законним і обґрунтованим. Суд обґрунтованого виходив із того, що договір купівлі-продажу є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, як стверджує апелянт та у зв`язку із цим підставно відмовив у задоволенні позову. Вважає, що апелянтом не доведено порушення його прав внаслідок укладення договору купівлі-продажу і договору відступлення, його аргументи не підтверджуються належними доказами, відтак є необґрунтованими.

Інші учасники справи не висловили своєї думки щодо апеляційної скарги.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ОСОБА_1 , представник ПАТ Дельта Банк та третя особа до суду не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомляли.

Колегія суддів, заслухавши представників учасників справи та суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний Договір купівлі-продажу відповідає вимогам ЦК України, не є договором факторингу, тому відсутні підстави для визнання як зазначеного Договору так і Договору відступлення прав вимоги недійсними. І, крім того, позивачем не доведено порушення його прав внаслідок укладення оспорюваних договорів.

Однак, судова колегія не погоджується з мотивами відмови суду у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ Кредитпромбанк укладено кредитний договір №39.3ВН/7/15-клн, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в сумі 488 400,00 доларів США (т. 1 а.с. 11-13).

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 26 червня 2007 року між ПП Оптіма та ВАТ Кредитпромбанк укладений іпотечний договір № 39.3ВН/7/101/15-клн, за яким ПП Оптіма передало в іпотеку банку нежитлове приміщення - будівлю кафе загальною площею 211,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах визначених договором (т.1 а.с. 14-15).

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року, ВАТ Кредитпромбанк замінений новим кредитором ПАТ Дельта Банк (т. 1 а.с. 62-64).

18 квітня 2018 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 388/К (надалі Договір купівлі продажу), відповідно до якого ПАТ Дельта Банк передало у власність ОСОБА_1 майнові права, які виникли та можуть виникнути в майбутньому та які включають, зокрема, право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами (надалі Укладені договори) та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього Договору (п.1.1 Договору купівлі продажу).

Як слідує із Додатку №1, ОСОБА_1 придбала право вимоги до ОСОБА_2 , ПП Оптіма та ОСОБА_3 , що виникли з кредитного договору від 26 червня 2007 року №39.3ВН/7/15-клн, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ Кредитпромбанк , а саме: загальної заборгованості на дату укладення договору в розмірі 31173684,63 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 442160,96 доларів США (еквівалент 11797403,17 грн.), заборгованості по нарахованим відсоткам за кредитом - 516262,97 доларів США (еквівалент 13540862,26грн.), пені - 5445315,69грн., штрафу - 390103,51грн.; іпотечного договору від 26 червня 2007 року № 39.3ВН/7/101/15-клн, укладеного між ПП Оптіма та ВАТ Кредитпромбанк ; та договору поруки від 26 червня 2007 року № 39.3ВН/7/П01/15-клн, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ Кредитпромбанк , а саме: ( т.1 а.с. 8-9, зворот а.с. 9).

Підставою для укладення Договору купівлі-продажу були результати електронного аукціону щодо продажу майнових прав, активів АТ Дельта Банк відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 липня 2017 року №3145 Про затвердження умов продажу активів АТ Дельта Банк , оформлених протоколом №UA-EA-2018-01-31-000017-а від 23 березня 2018 року.

Того ж дня, 18 квітня 2018 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 26 червня 2007 року №39.3ВН/7/101/15-клн (надалі Договір відступлення права вимоги), за п.1.1 якого ПАТ Дельта Банк (первісний іпотекодержатель) відступило ОСОБА_1 (новому іпотекодержателю) на умовах цього Договору, Договору №3888/К купівлі - продажу майнових прав від 18.04.2018 року та на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-01-31-000017-а від 23.03.2018 року право вимоги за іпотечним договором №39.3ВН/7/101/15-клн від 26.06.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, укладеним між ПП Оптіма та ВАТ Кредитпромбанк в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №39.3.ВН/7/15-клн від 26.06.2007 року (т.1 а.с.10).

Також 18 квітня 2018 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за договором поруки, відповідно до умов якого ПАТ Дельта Банк відступило ОСОБА_1 на умовах цього Договору, Договору №3888/К купівлі - продажу майнових прав від 18.04.2018 року та на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-01-31-000017-а від 23.03.2018 року право вимоги за договором поруки №39.3ВН/7/П01/15-клн від 26.06.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ Кредитпромбанк в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №39.3.ВН/7/15-клн від 26.06.2007 року (т. 1 а.с. 66).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №822/1659/18, яка набрала законної сили, проведено заміну стягувача ПАТ Дельта Банк на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, яке належить ПП Оптіма на підставі укладеного договору купівлі-продажу майнових прав від 18 квітня 2018 року №388/К (т.1 а.с. 82-83).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Встановлено, що з укладенням оспорюваного Договору купівлі - продажу відбулася заміна кредитодавця ПАТ Дельта Банк , який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , у якої відсутні повноваження надавати фінансові послуги. І таке відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт - кредитор, яким може бути лише банк або інша фінансова установа.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження №14-222цс18).

З врахуванням вищенаведеного та постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року по цій же справі судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що оскаржувані Договір купівлі - продажу та Договір відступлення права вимоги відповідають вимогам закону і не призвели до порушення прав позивача.

А тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме не врахування положень ст. с. 203, 215, 235, 512, 514, 1054 ЦК України є такими, що заслуговують на увагу.

Також обґрунтованими є доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем порушення прав оспорюваними правочинами, адже заміна кредитодавця у кредитному договорі №39.3ВН/7/15-клн від 26.06.2007 року та іпотекодержателя у іпотечному договорі 39.3ВН/7Ф01/15-клн від 26.06.2007 року ПАТ Дельта Банк на фізичну особу ОСОБА_1 впливає на права та обов`язки ПП Оптіма як майнового поручителя за виконання кредитних зобов`язань позичальника ОСОБА_2 по зазначеному вище кредитному договору, оскільки унеможливлює оскарження позивачем договорів, стороною яких він не був, однак позбавлений можливості іншим способом захистити свої права.

І такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.09.2018 року по справі №909/968/16, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом.

Разом з тим, стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, п. 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, п. 122, від 30 жовтня 1991 року).

Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, п. 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, п. 106).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як вбачається із позовної заяви ПП Оптіма просить суд визнати недійсними Договір купівлі-продажу майнових прав та Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором. При цьому позивач не оскаржує реалізацію ОСОБА_1 прав, набутих на підставі оскаржуваних договорів (передачу 24.02.2020 року відповідачці іпотечного майна як новому кредитору та іпотекодержателю і набуття останньою 24.02.2020 року права власності на це майно).

Враховуючи вищенаведене, задоволення позовних вимог ПП Оптіма про визнання недійсними Договору купівлі-продажу та Договору відступлення права вимоги не призведе до поновлення порушеного права позивача.

Судова колегія вважає, що ПП Оптіма обрало неефективний спосіб захисту порушеного цивільного права, внаслідок чого заявлений ним позов не підлягає задоволенню.

З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ПП Оптіма .

Підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Оптіма задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 березня 2020 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 липня 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

'

О.І. Ярмолюк