Ухвала

від 10.02.2021 по справі 686/12230/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 686/12230/18

провадження № 61-12810св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство Оптіма ,

відповідач - ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

третя особя, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипової І. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Оптіма на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року в справі

у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Приватне підприємство Оптіма (далі - ПП Оптіма ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ), третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором .

Позов обґрунтовано тим, що 26 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк (далі - ПАТ Кредитпромбанк ) і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 39.3ВН/7/15-клн, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 488 400,00 дол. США.

На забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків із повернення кредиту, Приватне підприємство Оптіма (далі - ПП Оптіма ) за іпотечним договором

№ 39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року передало банку в заставу нежитлове приміщення будівлю кафе загальною площею 211,0 кв. м

на АДРЕСА_1 . Крім того, виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_3 згідно договору поруки № 39.3ВН/7/П01/15-клн від 26 червня 2007 року.

У подальшому на підставі договорів відбулася заміна кредитора у зобов`язанні,

а саме ПАТ Кредитпромбанк замінено на ПАТ Дельта Банк .

18 квітня 2018 року між ПАТ Дельта Банк і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 388-К, за яким ПАТ Дельта Банк передало

у власність останньої майнові права, що можуть виникнути в майбутньому

з кредитного договору № 39.3ВН/7/15-клн від 26 червня 2007 року, іпотечного договору № 39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року та договору поруки

№ 39.3ВН/7/П01/15-клн від 26 червня 2007 року. Того ж дня за нотаріально посвідченим договором ПАТ Дельта Банк відступило ОСОБА_1 право вимоги за іпотечним договором № 39.3ВН/7/101/15-клн від 26 червня 2007 року.

Позивач посилається на те, що за своєю правовою природою договір купівлі-продажу майнових прав №388-К від 18 квітня 2018 року, що укладений між

ПАТ Дельта Банк і ОСОБА_1 є удаваним правочином, оскільки був укладений сторонами з метою приховати інший правочин: договір факторингу, хоча на час укладення оспорюваного правочину існували обмеження щодо укладення іпотечних договорів факторингу з фізичною особою.

Указує, що договір відступлення права вимоги також є недійсним, адже фізична особа ОСОБА_1 не є банком або іншою фінансовою установою та не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором.

Оскільки оспорювані правочини не відповідають вимогам закону

та є недійсними в силу статей 203, 215, 235 ЦК України, тому ПП Оптіма просило суд визнати договір купівлі-продажу майнових прав і договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, що укладені 18 квітня

2018 року між ПАТ Дельта Банк і ОСОБА_1 недійсними.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 19 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу відповідає вимогам ЦК України , не є договором факторингу, тому відсутні підстави для визнання як зазначеного Договору так і Договору відступлення прав вимоги недійсними. І, крім того, позивачем не доведено порушення його прав внаслідок укладення оспорюваних договорів.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 березня 2020 року змінено

у мотивувальній частині.

Суд апеляційної інстанції установивши, що ПП Оптіма просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав та договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором, при цьому позивач не оскаржує реалізацію ОСОБА_1 прав, набутих на підставі оскаржуваних договорів (передачу

24 лютого 2020 року відповідачці іпотечного майна як новому кредитору

та іпотекодержателю і набуття останньою 24 лютого 2020 року права власності на це майно), дійшов висновку, що задоволення позовних вимог ПП Оптіма про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору відступлення права вимоги не призведе до поновлення порушеного права позивача, отже

ПП Оптіма обрало неефективний спосіб захисту порушеного цивільного права, внаслідок чого заявлений ним позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/12230/18 та витребувано її з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У серпні 2020 року ПП Оптіма подало касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір купівлі-продажу майнових прав від 18 квітня 2018 року № 388/К відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України. Оскільки стороною договору факторингу (фактором) не може бути фізична особа, тому спірні договори повинні бути визнані недійсними.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 та постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі

№ 686/12230/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо обґрунтованості

та законності як підстави для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, якщо позивач не оскаржує реалізацію прав кредитора на майно, набутих на підставі оскаржуваних договорів (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, у якому просив касаційне провадження закрити з підстав передбачених частиною четвертою статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (ефективність засобу правового захисту .

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може

за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження

у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах

(у іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою від 09 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5 , ПАТ Укрсоцбанк , третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О. В., про звільнення майна з-під арешту № 346/1305/19 (провадження № 61-145св20) передав

на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалу обґрунтовано тим,

що в практиці Верховного Суду України та Верховного Суду висловлювалися різні та взаємовиключні підходи щодо застосування конструкції недійсності правочину при відступленні права вимоги за кредитним договором.

Ухвалою від 17 грудня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду справу

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ПАТ Укрсоцбанк , третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О. В., про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 28 серпня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду прийнято для розгляду.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 686/12230/18 за позовом Приватного підприємства Оптіма до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антонюк Ія Володимирівна, про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун