Ухвала

від 23.07.2020 по справі 640/9487/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9487/19

УХВАЛА

23 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву дочірнього підприємства "Сіріус-2" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Сіріус-2" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Сіріус-2" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, у якому просило

- визнати протиправним та скасувати рішення КМР VІ сесії VІІІ скликання №1984/6048 від 18 жовтня 2018 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Сіріус-2 на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею , яке було прийнято за результатами розгляду клопотання позивача від 04 грудня 2008 року;

- за результатами розгляду та у разі встановлення судом відсутності правових підстав для відмови у наданні дозволу ДП Сіріус-2 на підставі клопотання від 04 грудня 2008 року, зобов`язати КМР надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Сіріус-2 на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на підставі клопотання позивача від 04 грудня 2008 року, який оформити відповідним рішенням у встановленому судом порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради VІ сесії VІІІ скликання №1984/6048 від 18 жовтня 2018 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству Сіріус-2 на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею , яке було прийнято за результатами розгляду клопотання позивача від 04 грудня 2008 року; зобов`язано Київську міську раду повторно розглянути клопотання від 04 грудня 2008 року Про надання Дочірньому підприємству Сіріус-2 у користування земельної ділянки по вул. Жилянській у м. Києві орієнтовним розміром 0,34 га для комерційної експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею в оренду на 5 років у відповідності з приписами законодавства, яке діяло на момент його подання та з урахуванням висновків суду; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2020 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Разом з тим, до суду апеляційної інстанції від дочірнього підприємства "Сіріус-2" надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить заборонити Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) приймати будь-які рішення, щодо розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 148-162 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі №640/9487/19 за адміністративним позовом дочірнього підприємства Сіріус-2 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в інтересах ТОВ АНТУРІОН (код ЄДРПОУ 37144588) та/або інших зацікавлених осіб; заборонити Київській міській раді вчиняти будь-які дії щодо передачі земельної ділянки ТОВ АНТУРІОН та/або іншим зацікавленим особам за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 148-162 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі №640/9487/19 за адміністративним позовом дочірнього підприємства Сіріус-2 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Подана заява мотивована тим, що у червні 2020 року (ДП Сіріус-2 отримав відомості, що 27.05.2020 Київською міською радою прийнято проект рішення про передачу земельної ділянки ТОВ АНТУРІОН для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-торговельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і побутового призначення з наземним і підземним паркінгами на вул. Жилянській 148-162 у Шевченківському районі м. Києва та винесено на розгляд відповідно проекту про порядок денний на XI сесії VIII скликання від 23 липня 2020 року, і такий проект рішення унеможливлює виконання рішення суду у цій справі, оскільки розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Сіріус-2 для експлуатації ринку з гостьовою автостоянкою, кафе та адміністративною будівлею на вул. Жилянській у Шевченківському районі м. Києва, що є предметом спору у даній справі, після прийняття рішення на користь ТОВ АНТУРІОН буде неможливим, а відновлення права позивача потягне за собою інші судові процеси, оскільки в межі земельної ділянки площею 0,7944 га, кадастровий номер 8000000000:88:168:0040 (згідно бази даних міського земельного кадастру код ділянки 88:168:040), яка може бути виділена ТОВ АНТУРІОН входить земельна ділянка площею 0,34 га, кадастровий номер згідно даних міського земельного кадастру код ділянки 88:168:033, якою тривалий час користується ДП Сіріус-2 та відведенню якої перешкоджає відповідач.

При цьому, заявник наголошує на тому, що видача відповідачем рішення про передачу земельної ділянки ТОВ АНТУРІОН , частина якої знаходиться у користуванні позивача, може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні матеріали справи і з`ясувавши підстави поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у задоволенні поданої заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Законодавець визначив, що за відсутності передбачених КАС України обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

Однак, заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що згідно положень статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування, в тому числі в оренду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №815/5987/14, Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі №766/6141/16-а, від 04 жовтня 2019 року у справі №806/2448/16.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що проект рішення міської ради не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є лише пропозицією, яка буде розглянута на відповідній сесії ради.

Посилання заявника на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі у зв`язку можливою передачею земельної ділянки ТОВ АНТУРІОН , в межі якої входить земельна ділянка, якою користується ДП Сіріус-2 та на яку позивач претендує, не приймаються судом, оскільки дані доводи є припущенням.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на осіб, які ініціюють таке клопотання.

Однак, судом не встановлено, а заявником не доведено та не підтверджено існування реальної загрози правам позивача на час прийняття даної ухвали та виникнення незворотних наслідків.

Таким чином, на час розгляду судом заяви суд не вбачає в ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає подану заяву про забезпечення позову такою, що не може бути задоволена.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 242-244, 250, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви дочірнього підприємства "Сіріус-2" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов