Постанова

від 30.03.2010 по справі 3/720-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 березня 2010 р.                                                                                    

№ 3/720-08  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Свистун І.П. –голова СООФСТ "Україна";

Кучменко С.В. –довіреність від 17.10.2009 р.

відповідачів

Лаврик С.В. –довіреність від 18.08.2009 р.

третьої особи

не з‘явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Сумської обласної ради професійних спілок

на постанову

від 05.11.2009 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі

№ 3/720-08 господарського суду Сумської області

за позовом

Сумської обласної організації фізкультурно –спортивного товариства "Україна"

до                          

- Сумської обласної ради професійних спілок

- Виконавчого комітету Сумської міської ради

- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області

третя особа

Комунальне підприємство "Сумське БТІ"

про

визнання недійсним рішення виконкому, анулювання свідоцтва про право на нерухоме майно та визнання права власності на зазначене майно

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2010 р. касаційна скарга Сумської обласної ради професійних спілок була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.02.2010 р.

Ухвалою від 16.02.2010 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги за клопотанням сторін та відкладено розгляд справи на 30.03.2010 р. у зв'язку із відпусткою судді –доповідача у даній справі Дроботової Т.Б.

В С Т А Н О В И В :

Сумська обласна організація фізкультурно – спортивного товариства "Україна" (далі СООФСТ "Україна") звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської обласної ради професійних спілок, Виконавчого комітету Сумської міської ради, за участю третьої особи –КП "Сумське БТІ" (з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог том 1 а.с. 134-135) про:

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.02.2002 р. № 123 про оформлення права власності на нежитлову будівлю по провулку Пляжному, 10 в м. Суми за Сумською обласною радою професійних спілок;

- анулювання свідоцтва про право власності від 25.02.2002 р. видане виконавчим комітетом Сумської міської ради  Сумській обласній раді професійних спілок на нежитлову будівлю (колишня "лижна база") площею 86 кв.м., яка розташована в м. Суми, пров. Пляжний, 10;

- визнання за СООФСТ "Україна" права власності на нежитлову будівлю(колишня "лижна база") площею 86 кв.м., яка розташована в м. Суми, пров. Пляжний, 10.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 328, 344 та 392 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що документи, на підставі яких за Сумською обласною радою професійних спілок оформлювалось право власності на спірну будівлю, по –перше, не відповідали переліку документів, що зазначений у пункті 4 Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, які необхідно подавати для видачі свідоцтва, а по-друге, не підтверджували право власності на будівлю по пров. Пляжному, 10 в м. Суми за Сумською обласною радою професійних спілок.

Позивач зазначав, що на підставі пункту 1.5 Статуту Фізкультурно –спортивне товариство "Україна" є правонаступником майнових прав та зобов'язань Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно –спортивного товариства профспілок, що також підтверджується й листом Центральної ради Фізкультурно –спортивне товариство "Україна" від 08.04.2008 р. № 01/111, витягом з постанови ВЦРПС від 09.04.1982 р. № 3-27.

Тобто, на думку позивача, якщо припустити належність спірної будівлі Всесоюзному фізкультурно –спортивному товариству профспілок, про що свідчить пункт 5 постанови Президіуму Сумської обласної ради профспілок від 24.04.1987 р. № П-5-6 "Про міри по покращенню керівництва фізкультурним рухом профспілок області", яка подавалась для оформлення права власності на будівлю, то право власності на цю будівлю, в порядку правонаступництва, набула саме СООФСТ "Україна", у зв'язку з чим саме позивач є законним власником будівлі по пров. Пляжному, 10 в м. Суми.

Позивач також вказував на те, що СООФСТ "Україна" добросовісно, відкрито, безперервно володіючи спірною будівлею з 1991 року, у відповідності до статті 344 Цивільного кодексу України набула на неї право власності.

Сумська обласна рада професійних спілок просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, вказуючи на те, що всі спортивні товариства підпорядковувалися профспілкам та фінансувалися за рахунок профспілкових коштів, що підтверджується постановою президії № П-26-14 від 16.02.1984 р., постановами секретаріату Сумської обласної ради профспілок від 17.05.1990 р. № Ст.-5-6, від 27.09.1990 р. № Ст.-8-2, від 07.10.1991 р.№ Ст.-16-1, від 16.01.1992 р. № П-23-8, від 24.03.1992 р. № Ст.-19-2 та постановою президії від 01.04.1992 р. № П-25-3.

01.10.1994 р. згідно постанови президії Сумської обласної ради профспілок від 12.04.1994 р. № П-43-1г "Про передачу будівлі облпрофради в управління ДСТ профспілок "Україна" Сумська обласна рада передала будівлю облпрофради за адресою: м. Суми, пров. Пляжний, 10 в управління облраді ДСТ профспілок "Україна"  за умови, що остання всі експлуатаційні витрати, витрати по господарському утриманню будівлі, опаленню, освітленню, проведенню поточних та капітальних ремонтів буде здійснювати за рахунок коштів облради ДСТ "Україна".

Таким чином, відповідач вважає, що всі витрати спортивних товариств фінансувались за рахунок коштів профспілок і тільки Сумська обласна рада профспілок є правонаступником Всесоюзного фізкультурно –спортивного товариства профспілок.

У відзиві на позовну заяву Виконавчий комітет Сумської міської ради просив відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що оскаржуване рішення виконавчим комітетом було прийнято у межах наданих законом повноважень та у визначеному законом порядку.

Відповідач зазначив про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 344 Цивільного кодексу України, оскільки визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 01.01.2011 року, за приписами чинного законодавства.

Виконком зазначив також, що заява про оформлення права власності Сумською облрадою профспілок було подано 14.02.2002 р., а враховуючи те, що Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, на яке посилається позивач, затверджене наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002 р.  за № 157/644, не набрало чинності, виконком при винесенні оспорюваного рішення керувався Інструкцією  Держбуду України від 09.06.1998 р. Про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була чинна на час подання документів, та втратила чинність після оформлення права власності на спірне майно.

Крім того, у клопотанні від 18.02.2009 р. № 471-1/14-14юр виконком просив суд на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем позовної давності (том 1 а.с. 120-121).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.04.2009 р. залучено до участі у справі в якості третього відповідача РВ ФДМ України по Сумській області.

У поясненнях на позовну заяву РВ ФДМ України по Сумській області просило припинити провадження у даній справі в частині вимог до РВ ФДМ України по Сумській області з огляду на відсутність предмету спору регіональним відділенням та позивачем.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.06.2009 р. (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме:

- визнано недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.02.2002р. № 123 про оформлення права власності на нежитлову будівлю по провулку Пляжному, будинок № 10 в м. Суми за Сумською обласною радою професійних спілок;   

- анульовано свідоцтво про право власності від 25.02.2002 р., видане виконавчим комітетом Сумської міської ради Сумській обласній раді професійних спілок на нежитлову будівлю (колишня "лижна база") площею 86 кв. м, яка розташована в м. Суми по провулку Пляжному, будинок № 10;

- визнано за Сумською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Україна"  право власності на нежитлову будівлю (колишня "лижна база") площею 86 кв. м, яка розташована в м. Суми по провулку Пляжному, будинок № 10.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на приписи  статей 328 та 392 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що Сумська обласна рада професійних спілок неправомірно оформила право власності на вказану будівлю, встановивши, що всі майнові права колишнього Добровільного спортивного товариства "Авангард", яке ввійшло до Всесоюзного профспілкового добровільного спортивного товариства "Труд", яке в свою чергу, в 1987 році ввійшло до об’єднаного товариства ВДФСТ, а пізніше, у 1991 році, замість ВДФСТ було створене ФСТ "Україна", зараз належать його правонаступнику –фізкультурно-спортивному товариству "Україна", що також підтверджується витягом з постанови ВЦРПС від 01.02.1982р. № 1-13 (пункт 5) та додатком до постанови президії ВЦРПС від 09.04.1982 р. № 3-27.

Крім того, судом першої інстанції також було зазначено, що предметом даного позову є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на нерухоме майно, а у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, тобто на вимоги за даним позовом позовна давність взагалі не поширюється.

За апеляційною скаргою Сумської обласної ради професійних спілок Харківський апеляційний господарський суд (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Ільїн О.В.) переглянувши рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.11.2009 р. залишив його без змін.

Сумська обласна рада професійних спілок подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами порушено пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, неправильно застосовано пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України та приписи статей 71, 75, 76, 80 Цивільного кодексу УРСР щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

 На думку заявника касаційної скарги судами порушено пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та статтю 346 вказаного кодексу, оскільки у судових рішеннях не наведено жодної підстави припинення скаржником права власності та не зазначено таких підстав, як визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування, анулювання свідоцтва про право власності та визнання права власності за іншою особою.

Крім того, скаржник зазначив, що у судових рішеннях зазначено, що правонаступником усіх майнових прав добровільних спортивних товариств "Іскра" та "Авангард", а також Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно –спортивного товариства профспілок є фізкультурно –спортивне товариство "Україна", а не позивач –Сумська обласна організація фізкультурно –спортивного товариства "Україна", яка згідно пункту 5.1 та пункту 5.8 Статуту фізкультурно –спортивне товариство "Україна" є структурною ланкою фізкультурно –спортивного товариства "Україна".

СООФСТ "Україна" у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні та залишити судові рішення у даній справі без змін посилаючись на те, що по - перше, про оформлення права власності за відповідачем на підставі оскаржуваного рішення виконкому від 19.02.2002 р. № 123 позивачу стало відомо тільки з листа Сумської обларади профспілок від 20.02.2008 р. № 16-61 з пропозицією укладення договору оренди спірного приміщення, по –друге, постанова Президії Сумської облради профспілок від 12.10.1994 р. № П-43-1гн "Про передачу будівель облпрофради в управління ДСТ "Україна", на яку посилається скаржник, і на підставі якої Сумською облрадою профспілок було передано в управління ДСТ України" будівлю за адресою: м. Суми, пров. Пляжний, 10, не маючи ніяких правовстановлюючих документів на цю будівлю, а по - третє, за приписами пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України на вимоги про визнання незаконним правового акта, зокрема, органу місцевого самоврядування, позовна давність не поширюється.

Тобто, СООФСТ "Україна" вважає, що судами правомірно зазначено про те, що строк позовної давності позивачем пропущений не був.

На думку позивача, судами також правомірно, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, було встановлено, що СООФСТ "Україна" в порядку правонаступництва набула право власності на спірну будівлю після Добровільного спортивного товариства "Авангард" та Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно –спортивного товариства профспілок.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.02.2002 р. за № 123 Сумській обласній раді професійних спілок 25.02.2002 р. видане свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю (колишня "лижна база") площею 86 кв. м, яка розташована в м. Суми по провулку Пляжному, будинок № 10.              

17.09.2008 р. з листом за № 100 СООСФТ "Україна" звернулась до міського голови м. Суми щодо законності оформлення за Сумською обласною радою професійних спілок права власності на вищевказану нежитлову будівлю.

За дорученням заступника міського голови на звернення позивача, КП "Сумське міське БТІ" листом № 813 від 10.10.2008 р. надало відповідь що право власності за Сумською облрадою профспілок на спірну будівлю було оформлено на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121, зареєстрованою в Мінюсті 26.06.1998 р. за № 399/2839.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що оформлення права власності на нежитлову будівлю за Сумською обласною радою професійних спілок проводилось на підставі таких документів:

1) Заяви Сумської обласної ради професійних спілок від 14.02.2002 р. № 01-41;

2) Протоколу № 11 від 29.03.1952 р. засідання  виконавчого комітету Сумської міської ради депутатів трудящих (архівна виписка) "п. 26. Про відведення земельної ділянки облраді ДСТ "Іскра" для будівництва водної станції на березі річки Псел. (том 1 а. с. 14 –16)

З цього протоколу вбачається, що вказана будівля будувалась для Сумської обласної ради добровільного спортивного товариства "Іскра", яка не мала ніякого відношення до обласних профспілок, не входила до них, а обласна рада профспілок не є правонаступником добровільного спортивного товариства "Іскра";

3) Постанови Президії Сумської обласної ради профспілок від 24.04.1987 р. № П-5-6 "Про заходи  по покращенню керівництва фізкультурним рухом профспілок області", в якій, зокрема, зазначено, що у зв’язку зі створенням Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок ліквідуються спортивні товариства профспілок "Авангард", "Спартак", "Буревісник", "Колос", "Зенит", "Водник", грошові кошти, спортивні споруди яких передаються обласній раді добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (том 1 а. с. 19).

Як було зазначено, спірна будівля будувалась для Сумської обласної ради добровільного спортивного товариства "Іскра", яка не мала ніякого відношення до обласних профспілок.   

4) Рішення Сумської міської ради від 26.12.2001р. "Про затвердження меж і розмірів земельних ділянок за підприємствами, установами і організаціями м. Суми" з додатком № 1 (п. 6), яким затверджені межі та розміри земельних ділянок, які раніше були надані підприємствам, установам і організаціям м. Суми та надана у постійне користування земельна ділянка Сумській обласній раді професійних спілок за адресою пров. Пляжний, 10, площею 0,1416 га (том 1 а. с. 20).

Проте, на засіданні виконавчого комітету Сумської міської ради депутатів трудящих, згідно протоколу № 11 від 29.03.1952 р. (том 1 а.с. 14-15), земельна ділянка виділялась обласній раді добровільного спортивного товариства "Іскра" для будівництва водної станції на березі річки Псел.

Крім того, надана рішенням Сумської міської ради від 26.12.2001 р. Сумській обласній раді професійних спілок земельна ділянка в декілька разів більша чим потрібно для обслуговування спірної будівлі, що також свідчить про те, що ця земельна ділянка виділялась не під спірну будівлю, право власності на яку на той час не було оформлено взагалі, а тому це не є доказом  наявності у першого відповідача права власності на спірну будівлю.

5) Постанови Президії Сумської обласної ради профспілок від 16.01.1992 р. № П-23-8 "Про ліквідацію ВДФСТ профспілок" (том 2 а. с. 26);

6) Постанови Президії Сумської обласної ради профспілок від 12.10.1994 р. № П-43-1г "Про передачу будівель облпрофради в управління ДСТ профспілок "Україна", на підставі якої, Сумська обласна рада профспілок передає в управління ДСТ профспілок "Україна" будівлю за адресою м. Суми, пров. Пляжний, 10, не маючи ніяких правовстановлюючих документів на цю будівлю(том 1 а. с. 21).

7) Довідки № 15-36 від 13.02.2002 р. наданої Сумською обласною радою професійних спілок.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога СООФСТ "Україна" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.02.2002 р. № 123 про оформлення права власності на нежитлову будівлю по провулку Пляжному, 10 в м. Суми за Сумською обласною радою професійних спілок та анулювання свідоцтва про право власності від 25.02.2002 р. видане виконавчим комітетом Сумської міської ради Сумській обласній раді професійних спілок на спірну нежитлову будівлю та визнання права власності на спірне майно за СООФСТ "Україна", на підставі статей 328, 344 та 392 Цивільного кодексу України.

У відповідності до пункту 4 Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121, зареєстрованим в Мінюсті 26.06.1998 р. за № 399/2839 (чинній на момент винесення спірного рішення), оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: юридичним особам при представленні договору на дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна, акта про прийняття об’єкта в експлуатацію та акта приймання передачі цього об’єкта дольовику; юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об’єкти нерухомого майна.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що вищевказані документи, на підставі яких за Сумською обласною радою професійних спілок оформлювалось право власності на спірну будівлю, не відповідали переліку документів, що зазначений в пункті 4 Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, які необхідно подавати для видачі свідоцтва, а також вказані документи не підтверджували право власності на будівлю по пров. Пляжному, 10 в м. Суми за Сумською обласною радою професійних спілок, у зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що Сумська обласна рада професійних спілок неправомірно оформила право власності на спірну будівлю.

Судами також встановлено, що з документів даної інвентарної справи (зведений акт вартості будівель та споруд, генеральний план земельної ділянки про провулку Пляжному, 10 в м. Суми, оціночний акт, відомості про володільця та ін.), наданої КП "Сумське МБТІ" вбачається що користувачем, як вказано у документах інвентарної справи, які є первинними, було спочатку Добровільне спортивне товариство "Іскра", а потім Добровільне спортивне товариство "Авангард".

У відповідності до пункту 5.8 Статуту Фізкультурно-спортивного товариства "Україна", зазначеним Статутом у своїй діяльності керується і Сумська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (том 1 а. с. 98 –100).

В пункті 1.5 вказаного Статуту зазначено, що фізкультурно-спортивне товариство "Україна" є правонаступником майнових прав та зобов’язань Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства профспілок, що також підтверджується постановою Установчих зборів спортивного товариства профспілок "Україна" від 17.12.1991р. (том 1 а. с. 101).

У відповідності до листа Центральної ради Фізкультурно-спортивного товариства "Україна" від 08.04.2008 р. № 01/111 (том 1 а. с. 102), постановою колишнього ВЦРПС від 01.02.1982 р. № 1-13 "О задачах профсоюзных организаций и добровольных спортивных обществ профсоюзов по выполнению постановления ЦК КПСС и Совета Министров СССР "О дальнейшем подъеме массовости физической культуры и спорта", згідно пункту 5, тридцять три добровільних спортивних товариства України, в тому числі і ДСТ "Авангард" об’єднані у 8 союзно-республіканських ДСТ профспілок.

Добровільне спортивне товариство "Авангард" у відповідності до цієї постанови ввійшло до Всесоюзного профспілкового добровільного спортивного товариства "Труд", і в такому статусі проіснувало з 1982 по 1987 рік.

У 1987 році товариство "Труд" ввійшло до об’єднаного товариства ВДФСТ, а у 1991 році, замість ВДФСТ було створене ФСТ "Україна".

Врахуовуючи викладене суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що всі майнові права колишнього Добровільного спортивного товариства "Авангард" зараз належать його правонаступнику –фізкультурно-спортивному товариству "Україна", що також підтверджується витягом з постанови ВЦРПС від 01.02.1982 р. № 1-13 (пункт 5) та додатком до постанови президії ВЦРПС від 09.04.1982 р. № 3-27.

Тобто, Сумська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Україна", в порядку правонаступництва, набула право власності на спірну будівлю після Добровільного спортивного товариства "Авангард" та Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства профспілок.

Крім того, судом також встановлено, що користуючись спірною будівлею, Сумська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Україна", утримувала її, проводила поточні та капітальні ремонти.

У відповідності до листів Управління архітектури і містобудування Сумської міської ради від 25.12.2000р. № 285/11, від 15.05.2001р. № 123/11 та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.03.2001р. № 119 необхідно було проводити капітальний ремонт будівлі.

Постановою правління Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування України від 17.01.2001 р. № 1-2 Сумській обласній організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" були виділені кошти в розмірі 55,0 тис. грн. на капітальний ремонт приміщення, на які і був проведений вказаний ремонт.

У відповідності до акту перевірки використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Сумській області радою спортивного товариства "Україна" від 16.10.2001 р., виділені на ремонт кошти були витрачені за призначенням.

Суди першої та апеляційної інстанції посилаючись на приписи статей 16 та 392  Цивільного кодексу України дійшли висновку, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а тому вимоги СООФСТ "Україна" є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та уточнень до неї (том 1 а.с. 2-6, 64-68) позивач просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю(колишня "лижна база") площею 86 кв.м., яка розташована в м. Суми, пров. Пляжний, 10, посилаючись на приписи статей 328, 344 та 392 Цивільного кодексу України.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно, що може підтверджуватися правовстановлюючими документами або будь –якими іншими доказами приналежність позивачу спірного майна.

Таким чином, приписи вказаної статті регулюють питання захисту наявного права власності.

При цьому, статтею 344 Цивільного кодексу України, на яку позивач також посилався як на підставу своїх вимог, передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Пунктом 2 вказаної норми встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (пункт 5 зазначеної норми).

Тобто, згідно з частинами 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Зважаючи на вказані норми, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 року.

Проте, під час розгляду справи на зазначені положення норм матеріального права суди уваги не звернули, не визначились з характером спірних правовідносин та підставами їх виникнення, а також правовими нормами, що їх регулюють, задовольнивши позовні вимоги на підставі приписів статей 328 та 392 Цивільного кодексу України, при цьому не з'ясувавши наявності обставин та правових підстав для наявності згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України або набуття СООФСТ "Україна" права власності на нерухоме майно за приписами статті 344 вказаного Кодексу України за набувальною давністю.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо порушення судами пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та неправильного застосування пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки судами першої та апеляційної інстанції правомірно було зазначено, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, тобто на вимоги за даним позовом позовна давність взагалі не поширюється.

Крім того, частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Проте, залучивши ухвалою від 21.04.2009 р. до участі у справі  в якості третього відповідача РВ ФДМУ по Сумській області, спір відносно вказаної особи не вирішувався.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у Постанові від 18.12.2009 р. № 14, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.  

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2009 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. у справі № 3/720-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                          Т. Дроботова

Судді:                                                                                                 Н. Волковицька

                                                                                                            Л. Рогач