Ухвала

від 20.07.2020 по справі 911/3016/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3016/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кучеренка, буд. 4, кв. 49)

до Фізичної особи-підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 53255,65 грн.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Книшов І.Г. (дог. № 26/02-20 від 26.02.2020 р.; св. адв. КВ 5596 від 16.04.2015 р.; ордер серії КВ № 797372 від 27.02.2020 р.).

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2020 р. у даній справі № 911/3016/19 (суддя Третьякова О.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича (далі - відповідач) про визнання зобов`язання грошовим та стягнення 53255,65 грн., у тому числі - 24725,00 грн., що перераховані відповідачеві в якості попередньої плати, 14825,00 грн. плати за послуги з інформатизації, 5309,72 грн. пені за порушення грошових зобов`язань, 2260,00 грн. 3 % річних та 6125,93 грн. інфляційних втрат, були задоволені частково. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 39560,00 грн. збитків та 1426,98 грн. судового збору.

10.07.2020 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат б/н, б/д (вх. № 14132/20 від 10.07.2020 р.), згідно з якою позивач просить суд ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича 9253,50 грн. судових витрат на оплату праці та відрядження працівників позивача для участі в судових засіданнях, до якої позивачем на підтвердження понесення вказаних витрат додано розрахунок витрат позивача, видаткові касові ордери № 1810 від 27.02.2020 р., № 1821 від 10.03.2020 р., № 1852 від 29.04.2020 р., № 1865 від 12.05.2020 р. та № 1866 від 12.05.2020 р., накази про відрядження № 1/2020/В від 27.02.2020 р., № 2/2020/В від 10.03.2020 р., № 3/2020/В від 28.04.2020 р., № 4/2020/В від 12.05.2020 р.

В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що ухвалою від 27.12.2019 р. судом було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом учасників справи, також було встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження було здійснено за ініціативою відповідача, проти чого позивач заперечував. Таким чином, за сім місяців з дати подання позовної заяви відбулося 12 засідань, на 7-ми із яких були присутні представники позивача, і на 4-ри з яких представники позивача, які є його штатними працівниками, були направлені за місцезнаходженням суду у місті Києві та за якими увесь цей час зберігалася заробітна плата, що спричинило для позивача додаткові витрати, пов`язані із участю представників у судових засіданнях для надання доказів та проведення інших процесуальних дій.

З урахуванням зазначеного, на підставі поданої у відповідності до ч. 8 статті 129 ГПК України у судовому засіданні 02.07.2020 р. до закінчення судових дебатів заяви, позивач надає докази понесення останнім судових витрат на суму 9253,50 грн. та уточнений розрахунок розміру судових витрат станом на 02.07.2020 р. (включно). У даний розрахунок позивачем було включено, зокрема, добові та витрати на проїзд по місту Полтава по судовим засіданням, які проводилися у режимі відеоконференції. У зв`язку з викладеним позивач просить ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача у справі Фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу в сумі 9253,50 грн., на оплату праці та відрядження працівників позивача для участі у судових засіданнях.

У зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. у відпустці, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2020 р., для розгляду вказаної заяви про прийняття додаткового рішення було визначено суддю Бабкіну В.М.

Як зазначено у ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2020 р. розгляд заяви ТОВ "Аудиторська фірма Лисенко б/н, б/д (вх. № 14132/20 від 10.07.2020 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат було призначено на 20.07.2020 р.

У судове засідання 20.07.2020 р. представник позивача не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2020 р. був присутнім та усно заперечував проти задоволення заяви ТОВ Аудиторська фірма Лисенко про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, зазначивши при цьому наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем не було надано доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу та рахунків на підтвердження їх оплат, як це передбачено Господарським процесуальним кодексом України. При цьому, додані до заяви касові ордери, на переконання представника відповідача, не є належними доказами.

Водночас, представник відповідача зазначав, що представники позивача Лисенко О.О. (директор) та Коновальчук Ю.С. діяли в рамках своїх повноважень, однак матеріали справи не містять жодного документу, поданого ОСОБА_1 , а витрати за участь у судовому засіданні останнього 13.05.2020 р. також заявлені безпідставно, оскільки дане судове засідання не відбулося та було відкладено саме з вини ОСОБА_1 , що вбачається із ухвали господарського суду Київської області від 13.05.2020 р. у даній справі.

Поряд з цим, представник відповідача наголошував, що представник позивача Козубець А. І. не є працівником ТОВ "Аудиторська фірма Лисенко , а діяв на підставі доручення, що було встановлено у підготовчому судовому засіданні з розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження. Доказів протилежного матеріали даної справи не містять. З урахуванням зазначеного, витрати на відрядження штатних працівників, за якими зберігалася заробітна плата, до місцезнаходження суду, що спричинило для позивача, за його твердженням, додаткові витрати, пов`язані з участю представників у судових засіданнях для надання доказів та проведення інших процесуальних дій, на переконання представника відповідача, позивачем нічим не підтверджені та заявлені безпідставно.

Розглянувши заяву позивача про прийняття додаткового рішення у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що вказана заява є такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 244 цього ж кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2020 р. у даній справі № 911/3016/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" до Фізичної особи-підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича були задоволені частково. Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 39560,00 грн. збитків та 1426,98 грн. судового збору.

Позивач у своїй заяві про прийняття додаткового рішення просить суд ухвалити у справі додаткове рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича 9253,50 грн. судових витрат на оплату праці та відрядження працівників позивача для участі в судових засіданнях.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014 р., заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За загальним правилом, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, як і інших понесених стороною судових витрат, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги чи розглядом справи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження понесення судових витрат, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи № 911/3016/19, заява про ухвалення додаткового рішення та документи на підтвердження розміру витрат позивача на оплату праці та відрядження працівників позивача для участі в судових засіданнях були надіслані ТОВ "Аудиторська фірма Лисенко лише на адресу господарського суду Київської області. Доказів надіслання на адресу відповідача до заяви додано не було.

Поряд з цим, відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З урахуванням зазначеного, оскільки склад і розмір судових витрат підлягає доведенню, відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленими з їхнім змістом.

За таких обставин, у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання, суд, з огляду на положення статті 80 ГПК України, не може брати до уваги долучені докази понесення судових витрат під час розгляду відповідної заяви.

Аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 922/2821/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, суд дійшов висновку, що заявником належними і допустимими доказами не доведено факту понесення у зв`язку з розглядом даної справи судових витрат у сумі 9253,50 грн., оскільки позивачем, зокрема, не було взагалі надано до справи жодних доказів на підтвердження виплати гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заробітної плати в сумі 2708,00 грн., яку було включено до розрахунку витрат.

Окрім того, належних і допустимих доказів перебування гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ "Аудиторська фірма Лисенко під час розгляду даної справи (зокрема, копій штатного розпису, наказу про прийняття на роботу) матеріали справи не містять. Так само не містять матеріали справи і доказів на підтвердження розміру заробітної плати осіб, з якого заявник розраховував денний заробіток працівників.

Стосовно витрат на відрядження, які за розрахунком заявника включають витрати на проїзд, суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження їх понесення взагалі та в наведених у розрахунку розмірах зокрема.

Водночас, слід відзначити, що видатковий касовий ордер, за яким видаються кошти на відрядження, без звіту про використання цих коштів або ж посвідчень про відрядження з відміткою суду не свідчить про те, яку саме суму і на які потреби було використано особою, що направлялася у відрядження, що унеможливлює висновок про пов`язаність вказаних витрат саме з розглядом даної справи.

Таким чином, з урахуванням усього вищезазначеного, заява ТОВ "Аудиторська фірма Лисенко б/н, б/д (вх. № 14132/20 від 10.07.2020 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі № 911/3016/19, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" про ухвалення у даній справі додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат б/н, б/д (вх. № 14132/20 від 10.07.2020 р.).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 27.07.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна