Постанова

від 29.01.2021 по справі 911/3016/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2021 р. Справа№ 911/3016/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича

на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі №911/3016/19 (суддя - О.О.Третьякова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко"

до Фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича

про стягнення 53255,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича про стягнення 53255,65 грн боргу, з яких: 24725,00 грн, що перераховані відповідачеві в якості попередньої плати, 14825,00 грн плати за послуги з інформатизації, 5309,72 грн пені за порушення грошових зобов`язань, 2260,00 грн 3 % річних та 6125,93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 216, 220, 229 ГК України та ст.ст. 22, 611, 612, 623 ЦК України із зазначенням того, що ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко" понесло збитки, перерахувавши відповідачу спірні суми попередньої оплати та плати за послуги з інформатизації, тоді як ФОП Гацько Вячеслав Миколайович не виконав взятого на себе зобов`язання зі створення сайту за договором, укладеним сторонами у спрощеній формі шляхом обміну електронними листами.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" до фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" 39560,00 грн збитків та 1426,98 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5309,72 грн пені, 2260,00 грн 3% річних, 6125,93 грн інфляційних нарахувань відмовлено.

Мотивуючи ухвалене рішення в частині стягнення 39560,00 грн збитків, місцевий господарський суд встановив, що допущене відповідачем порушення строку виконання робіт зі створення сайту, унаслідок якого зобов`язання втратило інтерес для позивача та той відмовився від нього в односторонньому порядку, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з понесеними замовником реальними збитками, тобто втратими, яких зазнало ТОВ Аудиторська фірма Лисенко , авансуючи неналежне виконання ФОП Гацьком В.М. робіт зі створення сайту. Доказів відсутності вини у порушені зобов`язання відповідачем не надано. Визначаючи розмір належних до стягнення збитків, суд зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів передання відповідчем робіт у стані, придатному до використання, врахувавши при цьому, що послуги (роботи) зі створення сайту є комплексними і та частина робіт, яку відповідач провів, не дозволяє повноцінне використання замовленого продукту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду в частині стягнення 39560,00 грн збитків, ФОП Гацько Вячеслав Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4945,00 грн, який є пропорційним частці невиконаної відповідачем роботи, обумовленої договором № 111-161223-002 про надання послуг у сфері інформатизації та першим, погодженим обома сторонами у справі технічним завданням до нього і кошторисом (додаток № 7 до договору). Визнати договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" та Фізичною особою - підприємцем Гацько Вячеславом Миколайовичем про надання послуг у сфері інформатизації від 23.12.2016 № 111-161223-002 укладеним. Витрати на професійну правничу допомогу адвоката Книшова І.Г., пов`язані з розглядом даної справи, розподілити між сторонами разом з іншими судовими витратами. Стягнути з позивача судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи.

Крім цього, скаржник зазначає про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 11, 202, 204, 205, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 180, 181ГК України. Так, посилаючись на положення наведених норм, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, наведеним у мотивувальній частині рішення, про те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг зі створення сайту у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами та прийняття замовлення до виконання, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції визнати договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" та ФОП Гацько Вячеславом Миколайовичем про надання послуг у сфері інформатизації від 23.12.2016 № 111-161223-002 укладеним.

Також апелянт вказує про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки у матеріалах справи відсутні докази передачі замовнику результату робіт у стані, придатному для використання. Натомість, як стверджує скаржник, електронними доказами, оглянутими судом у мережі Інтернет, підтверджується виконання відповідачем більшої частини робіт, передбачених укладеним договором, що не спростовано позивачем. При цьому, відповідач був позбавлений можливості закінчити виконання робіт у повному обсязі з причини недосягнення сторонами згоди щодо зміни вимог технічного завдання та збільшення вартості послуг зі створення сайту у зв`язку з цим, а відтак надання вказаних послуг довелося призупинити.

Одночасно в апеляційній скарзі відповідачем було заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - скріншоту на підтвердження отримання електронного листа від 01.06.2017, яким позивач вніс суттєві зміни до технічного завдання.

18.08.2020 апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту визначено спосіб усунення недоліків шляхом надання до суду у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали доказів сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

10.09.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими доказами сплати судового збору у визначеному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19, розгляд апеляційної скарги визначено здійснюваи у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020 у справі № 911/3016/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 прийнято апеляційну скаргу ФОП Гацька Вячеслава Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Лисенко" у задоволенні клопотання про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін апеляційної скарги ФОП Гацька Вячеслава Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19. Водночас учасникам справи продовжено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та строк для подання заперечення на відзив. Крім того, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко" в частині зобов`язання апелянта відправити копію апеляційної скарги за юридичною адресою із зазначенням мобільного номеру телефону позивача.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.11.2020 у справі № 911/3016/19, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Калатай Н.Ф., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 прийнято апеляційну скаргу ФОП Гацька Вячеслава Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Кропивна Л.В. Зупинено апеляційне провадження у справі №911/3016/19 до перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №911/3016/19 в порядку касаційного провадження. Матеріали справи №911/3016/19 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

02.12.2020 матеріали справи повернулися до Північного апеляційного господарського суду з касаційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.12.2020 у справі №911/3016/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 прийнято апеляційну скаргу ФОП Гацька Вячеслава Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гацька Вячеслава Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 поновлено.

Розглянувши клопотання відповідача, заявлене в апеляційній скарзі, про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - скріншоту на підтвердження отримання електронного листа від 01.06.2017, яким позивач вніс суттєві зміни до технічного завдання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 - 5, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З аналізу наведених норм вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, зі змісту заявленого скаржником клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - скріншоту на підтвердження отримання електронного листа від 01.06.2017, яким позивач вніс суттєві зміни до технічного завдання, слідує, що зазначений скріншот надавався відповідачем до суду першої інстанції, однак, місцевий господарський суд у долученні його до матеріалів справи відмовив, оскільки останній не містить інформації стосовно обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, чим не порушив норми ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень ст. ст. 80, 269 ГПК України, колегія суддів не приймає до розгляду долучений відповідачем до матеріалів апеляційної скарги додатковий доказ - скріншот на підтвердження отримання електронного листа від 01.06.2017.

28.12.2020, тобто з пропуском встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 строку, позивачем до суду апеляційної інстанції було подано відзив на апеляційну скаргу. Поважність причин пропуску вказаного строку та клопотання про його поновлення позивач обґрунтовує тим, що апеляційне провадження у справі №911/3016/19 зупинялося до перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у даній справі в порядку касаційного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, виходячи з приписів ч. 3 ст. 230 ГПК України, у силу якої поновлення провадження у справі має своїм наслідком його продовження зі стадії, на якій воно було зупинено, а також з метою забезпечення реалізації стороною закріплених ГПК України процесуальних прав, колегія суддів вважає за доцільне продовжити позивачу процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняти поданий ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко" відзив до розгляду.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг зі створення сайту у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами та прийняття замовлення до виконання, адже на примірнику договору № 111-161223-002 від 23.12.2016, викладеному у формі єдиного документу, підпис та печатка відповідача відсутні. Враховуючи, що послуги зі створення сайту є комплексними, однак, виконана відповідачем частина робіт не дозволяє повноцінне використання замовленого сайту, у той час як докази передання відповідачем результату робіт у стані, придатному до використання, матеріали справи не містять, позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача сплачену йому суму грошових коштів у розмірі 39560,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2020 у справі № 911/3016/19 відмовлено ФОП Гацьку Вячеславу Миколайовичу у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі. Вимога про скасування вказаної ухвали місцевого господарського суду позивачем не заявлялася, що виключає можливість здійснення судом апеляційної інстанції розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги відповідача слідує, що останню подано на рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 39560,00 грн збитків, виходячи з положень вищенаведеної норми ГПК України, рішення господарського суду Київської області у даній справі підлягає апеляційному перегляду тільки в межах його оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами та прийняття замовлення до виконання було укладено договір про надання послуг зі створення сайту, згідно з яким відповідач зобов`язався надати послуги та виконати роботи зі створення сайту, а позивач - прийняти та оплатити їх.

Так, з електронного листування сторін від 04.01.2017 (т. ІІ, а.с. 35-36) слідує, що відповідачем було запропоновано, а позивачем замовлено пакет створення сайту Індивідуальний веб-сайт Оптимальний , вартістю 29000,00 грн (без ПДВ), у який входить: розробка дизайну, адаптивна верстка, модулі (форма зв`язку, поділитися в соцмережах, інтерактивна карта проїзду, розумний пошук, відгуки, зворотній зв`язок, слайдер, карусель елементів, табулятор), інфоблоки (новини, акції, статті, довідка), реєстрація в пошукових системах, початкова оптимізація під пошукові системи, наповнення на 20 об`єктів, тестування проекту. Модуль Калькулятор вартості з оформленням заявки - 20 годин, вартістю 9000,00 грн (без ПДВ). Розробка нестандартного особистого кабінету користувача - 25 годин, вартістю 11250,00 грн (без ПДВ). Загальна вартість - 49450,00 грн (без ПДВ).

Оплату вказаної вартості робіт зі створення сайту було погоджено здійснювати у 3 етапи: 50% = 24750,00 грн (без ПДВ) - передплата, що сплачується перед початком робіт; 30% = 14835,00 грн (без ПДВ) - друга частина, що сплачується після затвердження верстки і перед програмуванням; 20% = 9890,00 грн (без ПДВ) - третя частина, що сплачується після закінчення всіх робіт по проекту.

04.01.2017 відповідачем було виставлено на ім`я Лисенко Ольги Олександрівни, як директора позивача, рахунок №111-11403 на внесення передплати за створення сайту згідно з договором від 23.12.2016 №111-161223-002 у сумі 24725,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №577 від 06.01.2017 ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко" перерахувало на користь ФОП Гацька В.М. грошові кошти в сумі 24725,00 грн з призначенням платежу - передплата за створення сайту згідно з договором №111-161223-002 від 23.12.2016.

Електронним листом від 24.11.2017 (т. ІІ, а.с. 43-44) відповідач повідомив позивача про закінчення верстки всіх шаблонів, надавши перелік посилань для їх перегляду. Крім цього, відповідач вказав, що після затвердження верстки позивачу необхідно здійснити другу частину платежу згідно з виставленим рахунком, після чого відповідачем буде розпочато програмування сайту.

Так, у матеріалах справи наявний рахунок № 111-14990 від 24.11.2017, виставлений позивачу на оплату послуги у сфері інформатизації, а саме: друга частина за створення сайту згідно з договором № 111-161223-002 від 23.12.2016 у сумі 14835,00 грн.

Платіжним дорученням № 841 від 28.11.2017 підтверджується сплата позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 14835,00 грн з призначенням платежу: за послуги з інформатизації (друга частина створення сайту) за рахунком № 111-14990 від 24.11.2017.

Електронним листом від 29.11.2017 відповідач повідомив про отримання оплати і початок програмування, вказавши, що орієнтовним строком виконання робіт є 22.12.2017.

Як встановлено місцевим господарським судом, 05.05.2018 позивач надіслав відповідачу електронний лист (т. ІІ, а.с. - 48), у якому, зазначаючи про надто довгий термін виконання робіт, вимагав повернути сплачені грошові кошти у сумі 39560,00 грн, як помилково отримані або у зв`язку з припиненням (розірванням) договору.

Звертаючись до господарського суду, ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко" зазначило, що понесло збитки, перерахувавши відповідачу у рамках договірних відносин, які виникли між сторонами, грошові кошти у розмірі 39560,00 грн, з яких 24725,00 грн - передплата та 14835,00 грн - друга частина оплати за створення сайту. Однак, результат робіт у вигляді створеного сайту відповідачем позивачу переданий так і не був, натомість, отримані в електронному листі відповідача посилання на макет сайту не відповідають замовленню ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко". Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання зі створення сайту позивачем заявлена вимога про стягнення 53255,65 грн боргу, з яких: 24725,00 грн, що перераховані відповідачеві в якості попередньої плати, 14825,00 грн плати за послуги з інформатизації та 5309,72 грн пені за порушення грошових зобов`язань, 2260,00 грн 3 % річних, 6125,93 грн інфляційних втрат.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача 39560,00 грн, визначивши останні як збитки позивача, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 638 вказаного Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на положення наведених норм у їх взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, враховуючи, що договір про надання послуг у сфері інформатизації № 111-161223-002 від 23.12.2016, викладений у формі єдиного документа, фізичною особою-підприємцем Гацько Вячеславом Миколайовичем підписаний та скріплений печаткою не був, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг зі створення сайту у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами та прийняття замовлення до виконання.

При цьому правовідносини, які виникли між сторонами на підставі укладеного договору, підпадають під правове регулювання, зокрема, глави 61 Підряд ЦК України.

Так, у силу частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Так, з електронного листування сторін вбачається, що строк виконання робіт зі створення сайту - 22.12.2017 (т. ІІ, а.с. 44).

Однак, докази того, що обумовлені роботи виконані підрядником у повному обсязі та своєчасно, а їх результат разом з актом виконаних робіт наданий замовнику, у матеріалах справи відсутні.

Факт невиконання обумовлених робіт зі створення сайту у вказаний вище строк не оспорюється й самим відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК україни, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У силу ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Наведена норма надає право замовнику в односторонньому порядку відмовитися від договору підряду у разі порушення підрядником строків початку чи закінчення робіт.

Як уже зазначалося, 05.05.2018 позивач направив відповідачу електронного листа, у якому, висловлюючи незадоволення надто довгим терміном виконання робіт, вимагав повернути сплачені грошові кошти у сумі 39560,00 грн, як помилково отримані або у зв`язку з припиненням (розірванням) договору.

Оскільки форма односторонньої відмови від договору законом не встановлена, то вона може бути здійснена замовником у будь-який спосіб, у тому числі й шляхом звернення до підрядника з вимогою про повернення сплаченої суми передоплати, яка міститься в електронному листі позивача, надісланому відповідачу 05.05.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач, як замовник, обґрунтовано скористався правом, передбаченим ч. 2 ст. 849 ЦК України , щодо відмови від договору в односторонньому порядку з підстав порушення підрядником строку закінчення робіт, у зв`язку з чим даний договір вважається розірваним, а зобов`язання сторін, які з нього виникли, - припиненими.

Наслідком односторонньої відмови замовника від договору відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України є виникнення у нього права вимагати від підрядника відшкодування збитків.

Так, за приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди (збитків) та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

Задовольняючи заявлену вимогу, місцевий господарський суд виходив з того, що допущене підрядником порушення встановлених ним самим строків виконання робіт зі створення сайту і здачі їх результату замовнику є підставою відмови позивача від договору та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з понесеними замовником реальними збитками, тобто втратими, яких зазнало ТОВ Аудиторська фірма Лисенко , авансуючи неналежне виконання ФОП Гацьком В.М. робіт зі створення сайту.

Посилання відповідача на те, що порушення строку виконання робіт відбулося не з його вини, оскільки він був позбавлений можливості продовжувати виконання робіт з причини недосягнення сторонами згоди щодо зміни вимог технічного завдання замовником, а відтак створення сайту довелося призупинити, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Необхідною умовою для того, щоб підрядник міг заявити про зупинення робіт, є наявність у замовника визначеного умовами договору обов`язку щодо надання матеріалу, устаткування або речі, що підлягає переробці, ненадання яких, у свою чергу, унеможливлює виконання зобов`язань підрядником.

Про застосування норми ст. 851 ЦК України, тобто зупинення виконання робіт, підрядник повинен повідомити замовника, надавши суду докази такого повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2017, тобто перед початком виконання обумовлених договором робіт, позивачем було надано відповідачу технічне завдання на створення сайту, після отримання та узгодження якого відповідач приступив до виконання робіт з розробки дизайну сайту.

Жодних доказів звернення до замовника з повідомленням про зупинення виконання робіт у зв`язку зі зміною вимог технічного завдання упродовж дії договору матеріали справи не містять.

Навпаки, електронне листування сторін свідчить, що підрядник продовжував виконання робіт зі створення сайту і до моменту односторонньої відмови замовника від договору про зміну ним вимог технічного завдання та у зв`язку з цим зупинення виконання робіт ніяким чином не заявляв.

Посилання скаржника на зміну замовником вимог технічного завдання та у зв`язку з цим зупинення виконання підрядних робіт, зроблене вже по факту порушення ним строків створення сайту та відмови замовника від договору, не може мати своїм наслідком визнання відмови замовника від договору у порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України необґрунтованою та нівелювати право позивача на відшкодування збитків, а відтак не спростовує висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування ухваленого рішення.

Не погоджуючись із сумою збитків, визначеною до стягнення судом першої інстанції, скаржник посилається на виконання ним частини обумовлених договором робіт зі створення сайту, а відтак - наявності права на їх оплату.

Як уже зазначалося, статтею 849 ЦК України визначені права замовника під час виконання роботи, у тому числі і право в односторонньому порядку відмовитися від договору підряду, як з підстави порушення підрядником строків початку чи закінчення робіт (частина 2), так і з власної ініціативи, невмотивовано (частина 4).

Порядок реалізації права на односторонню відмову від договору схожий в обох випадках, а от її правові наслідки різняться в залежності саме від підстави та мотивів односторонньої відмови замовника від договору.

Так, одностороння відмова замовника від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України має своїм наслідком виникнення у нього права вимагати відшкодування збитків підрядником, завданих порушенням взятого на себе зобов`язання, у той час як відмова у порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України тягне за собою виникнення у замовника обов`язку виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи, що підставою відмови від договору стали обставини, пов`язані саме з порушення підрядником строку виконання робіт зі створення сайту (ч. 2 ст. 849 ЦК України), колегія суддів зазначає, що правило ч. 4 ст. 849 ЦК України, яка встановлює обов`язок замовника виплатити підряднику плату за фактично виконану частину роботи у разі немотивованої відмови від договору, застосуванню не підлягає.

Водночас, якщо результат робіт, виконаних підрядником до отримання відмови від договору, має самостійне значення та споживчу цінність для замовника, останній, відмовившись від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, вправі вимагати від підрядника передачі йому такого результату. У цьому разі у замовника виникає обов`язок компенсувати підряднику вартість переданого результату.

У силу ст. 74 ГПК України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про передачу результату фактично виконаних робіт, так само як і доказів здійснення самої передачі шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі матеріали справи не містять.

Натомість, матеріали справи свідчать, що внаслідок порушення підрядником строку закінчення робіт замовник втратив інтерес до їх кінцевого результату - функціонуючого сайту, а тому і їх проміжний результат у вигляді закінчених версткою шаблонів сам по собі не має споживчої цінності та значення для замовника, оскільки не може бути використаний ним інакше, ніж для цілей створення сайту, від чого позивач уже відмовився.

Виходячи з вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав, з якими ч. 2 ст. 849 ЦК України пов`язує виникнення у позивача обов`язку з компенсації вартості фактично виконаних робіт.

Доводи скаржника про те, що позивач, отримавши від відповідача посилання на закінчені версткою шаблони, перерахував йому другий платіж у сумі 14835,00 грн, чим фактично затвердив виконані відповідачем попередні етапи робіт, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Зі змісту електронного листування та досягнутих домовленостей сторін слідує, що затвердження замовником проміжного результату робіт - закінчених версткою шаблонів, полягає лише у визначенні відповідності розробленого підрядником графічного образу уявленням замовника про майбутній сайт, а тому є необхідною дією з боку позивача, без вчинення якої відповідач позбавлений можливості продовжувати подальше виконання робіт з програмування сайту.

Отже, на відміну від прийняття результату робіт, його затвердження не має своїм наслідком виникнення у позивача права власності на такий результат, яким саме й обумовлюється обов`язок останнього з його оплати.

Наведене дозволяє дійти висновку лише про помилкове ототожнення відповідачем дій замовника по затвердженню та прийняттю результату робіт підрядника, а відтак - і правових наслідків їх вчинення, утім, не спростовує висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування понесених позивачем збитків у заявленому ним розмірі.

До того ж, відповідачем, усупереч ст. 74 ГПК України, не доведено і вартості фактично виконаних робіт з розробки дизайну та верстки шаблонів сайту, враховуючи, що вартість пакету Індивідуальний веб-сайт Оптимальний визначена у загальній сумі - 29000,00 грн, без окремого зазначення вартості кожного з етапів та видів робіт, а погоджений сторонами спосіб оплати (3 поетапні платежі, розмір яких встановлений у процентному співвідношенні від загальної суми договору) передбачає сплату авансових платежів у рахунок майбутніх розрахунків за весь комплекс робіт по договору уцілому, а не в рахунок лише того етапу, якому така передплата передувала.

Отже, беручи до уваги факт невиконання відповідачем обумовлених договором робіт у повному обсязі та своєчасно, односторонню відмову замовника від договору підряду у зв`язку з цим та, як наслідок, припинення зобов`язань сторін за ним, враховуючи, що підрядником не доведено обставин, з якими ч. 2 ст. 849 ЦК України пов`язує виникнення у замовника обов`язку з компенсації вартості частини виконаних робіт, як і самого розміру такої компенсації, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що загальна сума авансових платежів у розмірі 39560,00 грн є реальними збитками позивача, тобто втратами, які він поніс, оплачуючи неналежне виконання відповідачем робіт, а відтак - правомірно стягнув її з останнього.

Стосовно одночасного посилання місцевого господарського суду у мотивувальній частині прийнятого рішення на норми глави 61 Підряд та глави 63 Послуги. Загальні положення ЦК України колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

З аналізу ст. 837 ЦК України слідує, що наслідком діяльності підрядника є створення уречевленого (матеріального) результату, тобто реального, фізично існуючого предмету, який є самостійним об`єктом цивільних прав, являє собою цінність для замовника і підлягає оплаті останнім.

За договором підряду підрядник зобов`язаний не лише виконати обумовлену роботу, але й передати її результат замовнику.

На відміну від договору підряду, у ст. 901 ЦК України під послугами розуміються дії виконавця, спрямовані на досягнення певного корисного ефекту не у вигляді створення уречевленого результату, а у вигляді діяльності самої по собі.

Тобто відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає у тому, що за договором підряду цінність для замовника становить тільки результат робіт - річ як самостійне матеріальне благо, у той час як за договором про надання послуг цінність для замовника становлять самі дії виконавця, навіть якщо вони спрямовані на досягнення певних результатів, невід`ємних від самої роботи.

Оскільки послуги не завжди мають матеріальний результат, вони не можуть бути передані замовнику по акту з фіксацією кількості та якості, при цьому, оплаті за даним договором підлягає саме діяльність (дії) виконавця, а не її результат, який є наслідком цієї діяльності.

Отже, з аналізу наведених норм та укладеного сторонами договору слідує, що між сторонами виникли правовідносини саме з договору підряду, наслідком чого є застосування до них лише тих норм права, якими визначаються особливості, притаманні для договорів даного виду.

Утім, враховуючи, що застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин сторін приписів глави 63 Послуги. Загальні положення ЦК України не мало своїм наслідком неправильного вирішення ним спору по суті, колегія суддів вважає, що наведене не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Стосовно заявленої апелянтом вимоги про визнання договору між ТОВ "Аудиторська фірма "Лисенко" та ФОП Гацько Вячеславом Миколайовичем про надання послуг у сфері інформатизації від 23.12.2016 № 111-161223-002 укладеним, колегія суддів зазначає, що в силу ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому колегія суддів зауважує, що на виконання вимог ГПК України судом у мотивувальній частині ухваленого рішення було лише відхилено посилання сторони на наявний у матеріалах справи документ договір про надання послуг у сфері інформатизації № 111-161223-002 від 23.12.2016 з наведенням відповідного обгрунтування, однак, без зазначення будь-якого висновку у резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Щодо вимоги апелянта про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката Книшова І.Г., пов`язаних з розглядом даної справи у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2020, тобто після ухвалення судом рішення у справі, до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката б/н від 07.07.2020, у якому відповідач надає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №911/3016/19, та просить суд покласти на позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. До клопотання у якості доказів вказаних витрат додано копії договору про надання правової допомоги № 26/02-20 від 26.02.2020, додаткової угоди № 1 від 26.02.2020, додаткової угоди № 2 від 02.07.2020, акта про надання правової допомоги від 07.07.2020, платіжного доручення № 35 від 27.02.2020, ордеру серії КВ № 797372 від 27.02.2020.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2020 у справі № 911/3016/19 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі б/н від 07.07.2020 відмовлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 наведеної норми).

Пунктом 19 частини 1 ст. 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У силу ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору. Так, за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою на ухвалу, що підлягає оскарженню окремо від рішення суду, скаржник повинен сплатити визначену законом суму судового збору, а також виконати усі інші вимоги, передбачені главою 1 Апеляційне провадження розділу IV Перегляд судових рішень ГПК України, додержання яких є необхідним для відкриття апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Київської області від 23.07.2020 у справі № 911/3016/19 відповідачем в апеляційному порядку у відповідності з приписами вищенаведених норм не оскаржується.

Натомість, з поданої апеляційної скарги на рішення суду слідує, що заперечення на вказану ухвалу суду першої інстанції включені відповідачем до змісту останньої.

Так, частиною 3 ст. 255 ГПК України передбачена можливість включення до апеляційної скарги на рішення суду заперечень на ухвали, проте це стосується лише тих ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, тобто не включених до переліку частини 1 даної норми.

Більше того, як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги на рішення суду, вимоги про скасування ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2020 у справі № 911/3016/19 скаржником не заявлено.

До того ж, наявною у матеріалах справи квитанцією від 04.09.2020 підтверджується сплата апелянтом судового збору лише у розмірі, виходячи зі ставки, встановленої законом за подання апеляційної скарги на рішення суду.

З огляду на викладене, виходячи з встановлених ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, у колегії суддів відсутні підстави здійснювати перегляд ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2020 у справі № 911/3016/19 в апеляційному порядку одночасно з рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2020 у даній справі, а відтак - і розподіл між сторонами витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката Книшова І.Г., пов`язаних з розглядом даної справи у суді першої інстанції.

При цьому закінчення розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду у даній справі не нівелює його процесуальне право на окреме оскарження ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2020 у справі № 911/3016/19.

Враховуючи, що перегляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України здійснювався в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про відсутність підстав робити висновки щодо неоскаржуваної відповідачем частини рішення суду першої інстанції.

Таким чином, беручи до уваги, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно заявленої вимоги, у той час як помилкове посилання на приписи глави 63 Послуги. Загальні положення ЦК України не мало своїм наслідком неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 в частині задоволення позовних вимог слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича - без задоволення.

В силу ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Гацька Вячеслава Миколайовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/3016/19 - без змін.

3. Справу повернути до Господарського суду Київської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.01.2021.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко