Постанова

від 22.07.2020 по справі 282/654/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/654/18 Головуючий у 1-й інст. Гуцал П.І.

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 282/654/18 за позовом Фермерського господарства Колодяженського до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Гуцала П.І. в смт. Любарі,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ФГ Колодяженського звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківськоі сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Данилевич , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2017 р. за № 24263172, - недійсним; визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 26.02.2007, укладений між Фермерським господарством Колодяженського та ОСОБА_1 , - поновленим з дати укладання додаткової угоди; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,97 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010, яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту) шляхом приведення її у придатний до використання стан.

В обґрунтування позову зазначило, що на підставі договору оренди землі від 26.02.2007 між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 була передана в оренду земельна ділянка площею 3,97 га, що знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка). Строк дії договору сторонами визначений до 26лютого 2017 року. Договір був зареєстрований у Любарському районному відділі ЖРФЦЦЗК 12 березня 2007року за № 040721300006.

Протягом всього строку дії договору ФГ Колодяженського належним чином виконувало свої обов`язки за умовами договору: земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням та вчасно оплачувалася орендна плата в розмірах передбачених умовами договору. Будь-яких претензій щодо виконання умов договору у ОСОБА_1 не виникало.

Однією з умов договору, зокрема у пункті 8 Договору оренди вказано, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Керуючись ст. 33 ЗУ Про оренду землі та з врахуванням пункту 8 Договору, ФГ Колодяженського письмово звернулось до ОСОБА_1 із листом-повідомленням, в якому вказало про свій намір скористатись переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. Орендар, не маючи заперечення на пропозицію орендодавця продовжити строк дії договору оренди землі з ФГ Колодяженського , 08.12.2016 підписала додаткову угоду, за умов якої строк дії договору оренди земельної ділянки було продовжено на десять років до 08 грудня 2026 року.

При зверненні до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди, державний реєстратор повідомив ФГ Колодяженського про неможливість проведення реєстрації, оскільки у реєстрі міститься інформація про те, що оренда вказаної земельної ділянки вже зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю Данилевич 21.03.2017 на підставі договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич . У зв`язку з цим було подано позов до Любарського районного суду Житомирської області та відкрито провадження № 282/1072/17. Попередня позовна заява була залишена без розгляду, про що винесено ухвалу суду від 12.04.2018. Однак відповідачі, діючи недобросовісно, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі розірвали укладений між собою договір, та за таких обставин фактично зник предмет позову, на що вони звернули увагу суду подавши відзив на позов та зазначили, що між сторонами тобто, між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич укладено вже інший договір від 27.12.2017 року. Вказаний договір Відповідачі зареєстрували за № 24263172.

Відтак, укладення договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га, що знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області, між ТОВ Данилевич та ОСОБА_1 після укладення додаткової угоди з ФГ Колодяженського не узгоджується із приписами законодавства, порушує переважне право ФГ Колодяженського на поновлення договору оренди землі від 26.02.07, а тому такий договір має бути визнаний недійсним.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Визнано договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га., (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Данилевич , зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2017 року № 24263172 - недійсним.

Визнано договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га., (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 26.02.2007 року, укладений між Фермерським господарством Колодяженського та ОСОБА_1 - поновленим з дати укладення додаткової угоди.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ Данилевич , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не мала наміру продовжувати орендні відносини з ФГ Колодяженського , а тому уклала договір оренди з ТОВ Данилевич . Вказує, що додаткова угода від 08.12.2016, укладена між відповідачкою та ФГ Колодяженського є нікчемною з тих підстав, що кадастровий номер земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за додатковою угодою був створений /згенерований 4 січня 2017 року, тобто після укладення додаткової угоди, хоча це є істотною умовою даної додаткової угоди у відповідності до абз.1 ч.1 ст. 15 Закону України Про оренду землі . Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки повідомленню від 23.01.2017, яке ОСОБА_1 направила на адресу ФГ Колодяженського і у якому вона повідомила про небажання продовжувати з цим господарством договір оренди землі від 26 лютого 2017 року.

Представник ФГ Колодяженського адвокат Гопка В.В. направив відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Данилевич , а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що 26.02.2007 між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,97га на строк 10 років. На виконання п. 8 договору оренди позивач письмово звернувся 27.10.2016 до ОСОБА_1 із листом- повідомленням, який відповідач отримала 12.11.2016, в якому вказав про свій намір скористатись переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. 08.12.2016 ОСОБА_1 підписала додаткову угоду, за умовами якої строк дії договору оренди земельної ділянки було продовжено на 10 років - до 08.12.2026. Додаткова угода у передбачений законом спосіб не визнана недійсною та є чинною. Проте ОСОБА_1 , діючи недобросовісно, 21.03.2017 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Данилевич , який в ході розгляду справи про визнання цього договору недійсним, розірвала, а тому зник предмет спору і ФГ Колодяженського залишило позов без розгляду. Проте в подальшому, 27.12.2017 відповідачі між собою уклали інший договір оренди цієї земельної ділянки та зареєстрували його за №24263172. У відзиві наголошується, що предметом спору є визнання переважного права на продовження договірних відносин між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 , а не чинність додаткової угоди. Окрім того зазначається, що ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржувала, що означає, що вона з ним погодилась.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ Данилевич Данилевич М.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_1 є рідною сестрою його дружини. Ще раніше з нею було обумовлено, що після закінчення договору оренди з ФГ Колодяженського вона передасть належну їй земельну ділянку для обробітку і використання своєю родиною. Весною 2017 року під час виділення земельної ділянки в натурі, де були присутні всі сторони, представники земельного відділу ніяких питань у позивача щодо правомірності передачі цієї земельної ділянки не виникало, було зареєстровано договір оренди землі з ОСОБА_1 і лише в подальшому з`явились посилання на додаткову угоду та з`явились позови до суду.

Представник відповідачів адвокат Черниш О.М. доводи апеляційної скарги підтримав. Пояснив, що додаткова угода є нікчемною, оскільки істотна її умова - предмет договору - земельна ділянка на день укладення додаткової угоди - 08.12. 2016 містить кадастровий номер, який було присвоєно цій земельній ділянці лише 04.01.2017.

ОСОБА_1 в апеляційному суді пояснила, що ФГ Колодяженського добре знало, що після закінчення договору оренди вона передасть свою земельну ділянку своїй родині, оскільки чоловіком її сестри зареєстровано товариство. У зв`язку з цим сам керівник ФГ Колодяженського ОСОБА_2 у розмові з нею сказав, що знає, що вона хоче передати земельну ділянку ТОВ Данилевич . Наголосила, що як такої додаткової угоди вона не підписувала, тим більше не отримувала її на руки. На зборах їй дали підписати лише листок з реквізитами як на підтвердження присутності на зборах. Фактично земельна ділянка була передана ТОВ Данилевич у березні 2017 року, яка ним використовується по сьогоднішній день. Вказала, що позивач утримував у себе її Державний акт на право власності на землю і не зізнавався в цьому.

Представник позивача адвокат Гопка В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Пояснив, що предметом позову є переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк. Позивач дотримався вимог закону та договору, 27.10.2016 письмово звернувся до ОСОБА_1 із листом-повідомленням та проектом додаткової угоди, який остання отримала, та вказав про свій намір скористатись переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки. 08.12.2016 між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про продовження дії договору оренди землі від 26.02.2007, яку ОСОБА_1 підписала. Вона визнала свій підпис та не зверталась до правоохоронних органів з приводу, на її думку, підробки. Державна реєстрація додаткової угоди одразу проведена не була, проте в подальшому, звернувшись до державного реєстратора, позивач виявив, що ОСОБА_1 укладено і зареєстровано 21.03.2017 року договір оренди земельної ділянки із ТОВ Данилевич . Після звернення позивача до суду зазначений договір було розірвано, таким чином зник предмет спору, проте 27.12.2007 між відповідачами знову було укладено договір оренди, що свідчить про недобросовісність їх дій. Пояснити чому в додатковій угоді за 08.12.2016 проставлено кадастровий номер земельної ділянки, який було присвоєно лише 04.01.2017 представник не зміг, зіславшись на те, що пояснення з цього приводу в суді першої інстанції надавав особисто керівник ФГ Колодяженського . Представник позивача також пояснив, що у день підписання додаткової угоди 08.12.2016 один її екземпляр було передано ОСОБА_1 , який повинен у неї бути.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов про визнання договору, оренди земельної ділянки площею 3,97 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010) , укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич , недійсним та визнання договору, оренди земельної ділянки площею 3,97 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010) від 26.02.2007 , укладений між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 поновленим з дати укладання додаткової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення ФГ Колодяженського про бажання поновити договірні відносини 12.11.2016, підписала додаткову угоду від 08.12.2016 між нею та ФГ Колодяженського в особі керівника Колодяженського Василя Михайловича про продовження дії договору оренди землі від 26.02.2007 року, належне виконання орендарем умов договору. Укладаючи договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 та зареєструвавши його 27.12.2017 року, ТОВ Данилевич було відомо про додаткову угоду до договору оренди землі між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 яка ніким не оспорювалась та не скасована у відповідності до вимог законодавства. Заява ОСОБА_1 про небажання продовжувати відносин з ФГ Колодяженського направлена 23.01.2017 та отримана ФГ Колодяженського 28.01.2017 року, в той час як додаткова угода укладена раніше - 08.12.2016.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

26.02.2007 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Колодяженського в особі керівника Колодяженського Василя Михайловича (орендар) укладено договір оренди землі площею 3,97 га. на строк 10 років. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, знаходиться на території Коростківської сільської ради /т.1 а.с.10-11/. Договір зареєстровано в у центрі ДЗК за № 040721300006 12 березня 2007 року /т.1 а.с.11 зв./.

26.02.2007 у відповідності до Акту прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_1 передала, а ФГ Колодяженського в особі керівника Колодяженського В. М. прийняло у користування земельну ділянку на виконання зобов`язань за договором оренди землі від 26.02.2007 року /т.1, а.с.12/.

Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

18.06.2016 під час проведення загальних зборів учасників ФГ Колодяженського та орендодавців земельних часток паїв ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення про продовження договору оренди землі, про що свідчить її підпис у загальній відомості /т.1 а.с.55,56/.

27.10.2016 ФГ Колодяженського на адресу ОСОБА_1 направило лист-повідомлення та додаткову угоду та повідомило про бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі. Відповідач отримала лист 12.11.2016, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення /т.1, а.с.57-58/.

08.12.2016 між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського в особі керівника Колодяженського В. М. укладена додаткова угода про продовження дії договору оренди землі від 26.02.2007 строком на 10 років - до 08.12.2026 /т.1, а.с.13-14/.

Додаткові угоди укладались з ФГ Колодяженського на зборах, про що повідомила свідок ОСОБА_3 ОСОБА_1 стверджувала, що вона підписувала лише сторінку з реквізитами, вважаючи, що ставить підпис про отримання листа-повідомлення.

23.01.2017 ОСОБА_1 листом-повідомленням повідомила ФГ Колодяженського про своє небажання поновлювати договірні відносини з укладення нового договору оренди землі /т.1, а.с.46/.

Згідно інформації Державного земельного кадастру 21.03.2017 право оренди земельної ділянки належної ОСОБА_1 зареєстровано за ТОВ Данилевич /т.1, а.с.15/.

Згідно інформації Державного земельного кадастру 27.12.2017 право оренди земельної ділянки належної ОСОБА_1 зареєстровано за ТОВ Данилевич /т.1, а.с.16/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався, зокрема, правовими підстави поновлення договору оренди землі, що визначені ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Проаналізувавши наведені правові норми суд першої інстанції дійшов висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Проте повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина друга статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час реєстрації договору оренди землі від 26 лютого 2007 року ).

Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 з позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі у вказаній редакції).

Строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності (державної реєстрації), а не з моменту його укладення (постанова Верховного суду від 30.01.2018 у справі №484/272/16-ц, від 13.12.2018 у справі №500/2858/16-ц).

Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (абз. 1 ч.1 ст. 31 Закону України Про оренду землі ).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК).

Отже, додаткова угода до договору оренди підлягає обов`язковій державній реєстрації, як і договір оренди земельної ділянки.

У разі відсутності факту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у сторін цієї додаткової угоди не виникають права та обов`язки, які нею визначені.

Договір оренди земельної ділянки між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 підписано 26 лютого 2007 року, а зареєстровано у Любарському районному відділі Держкомзему 12 березня 2007 року, тобто строк дії договору оренди закінчився 12 березня 2017 року.

Державна реєстрація додаткової угоди від 8 грудня 2016 року не проведена.

Отже, на момент укладення та державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич (від 27.12.2017), як і попереднього договору (від 21.03.2017), сплив строк дії договору оренди землі від 26 лютого 2007 року та припинилися правовідносини сторін, обумовлені ним. Тобто перешкод для укладення оспорюваного договору не існувало.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19).

Посилання позивача на те, що реєстрація договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Данилевич перешкодила реєстрації додаткової угоди не може бути враховано, оскільки зверненням до суду у вересні 2017 року (провадження відкрито 28 вересня 2017 року) з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою свідчить про те, що позивач дізнався про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між відповідачами 21.03.2017 лише у період часу звернення з позовом, що означає, що позивач як до моменту закінчення договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 (12.03.2017), так і значний проміжок часу після цього не вживав заходів до реєстрації додаткової угоди.

Апеляційний суд враховує також ту обставину, що з березня 2017 року спірна земельна ділянка фактично використовується ТОВ Данилевич , що не заперечується сторонами.

Звернень до правоохоронних органів чи до суду з приводу вилучення земельної ділянки чи укладення договору оренди з іншим орендарем у той період від позивача не надходило.

Волевиявлення ОСОБА_1 не було направлене на поновлення договірних відносин з ФГ Колодяженського , про що свідчить її лис-повідомлення, отриманий позивачем 28.01.2017 року (а.с.46,47).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що доводи представника відповідачів ОСОБА_4 про нікчемність додаткової угоди є безпідставними та належно обґрунтував свій висновок.

Суд першої інстанції також правильно вважав, що додаткова угода в установленому законом порядку не визнана недійсною.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи міститься оголошення в газеті Житомирщина за 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 про те, що загублений державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована на території Коростківської сільської ради Любарського району, на землях реформованого ВАТ Коростки серії НОМЕР_1, зареєстрований за №83 від 10 квітня 2002 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , вважати недійсним (т.1 а.с.160).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснювала, що зазначений державний акт знаходився у позивача, проте цю обставину він приховував.

В подальшому, 13.09.2016, ОСОБА_1 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 3,97га , земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку 4 січня 2017 року з присвоєнням кадастрового номеру 1823183400:02:002:0010 (т.1 а.с.174).

Отже, в укладеній між позивачем та ОСОБА_1 8 грудня 2016 року додатковій угоді фізично не міг бути зазначений кадастровий номер земельної ділянки 1823183400:02:002:0010, який був сформований лише 4 січня 2017 року.

Наведені обставини викликають сумнів щодо обставин укладення додаткової угоди.

А тому, враховуючи ці обставини, волевиявлення ОСОБА_1 на використання, належної їй на праві власності земельної ділянки, її родиною та наявність її заперечень щодо поновлення договору оренди з попереднім орендарем (позивачем), укладення спірного договору після спливу договору оренди землі, укладеного між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 (12 березня 2017 року), відсутність державної реєстрації додаткової угоди, а відтак не набрання нею чинності, фактичне використання спірної земельної ділянки ТОВ Данилевич , колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог позивача про визнання договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га., (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич , зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2017 року № 24263172 - недійсним та визнанні договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га., (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 26.02.2007 року, укладеного між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 - поновленим з дати укладення додаткової угоди необхідно відмовити, скасувавши рішення суду першої інстанції в цій частині.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Та обставина, що ОСОБА_1 не оскаржувала рішення суду першої інстанції, на що посилається позивач, не означає, що вона з ним погодилась, оскільки її пояснення, надані докази свідчать про те, що вона категорично заперечує висновки суду першої інстанції та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич задовольнити.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Фермерського господарства Колодяженського до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та поновленні договору оренди землі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.07.2020.

Головуючий Судді