Постанова

від 07.04.2021 по справі 282/654/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 282/654/18

провадження № 61-13077св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Колодяженського ,

представник позивача - адвокат Гопка Володимир Володимирович,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Данилевич ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Колодяженського на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2018 року Фермерське господарство Колодяженського (далі - ФГ Колодяженського ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Данилевич (далі - ТОВ Данилевич ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору оренди землі від 26 лютого 2007 року, укладеного між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 , ФГ Колодяженського було передано в оренду земельну ділянку площею 3,97 га, що знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору сторонами визначений до 26 лютого 2017 року. Договір був зареєстрований у Любарському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру (далі - ЖРФЦДЗК) 12 березня 2007 року за № 040721300006.

Вказувало, що протягом всього строку дії договору належно виконувало свої обов`язки за договором: земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням та вчасно оплачувалася орендна плата в розмірах, передбачених умовами договору. Жодних претензій щодо виконання умов договору в ОСОБА_1 не виникало.

Посилалося на те, що пунктом 8 договору оренди передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Керуючись статтею 33 Закону України Про оренду землі та пунктом 8 договору, письмово звернулось до ОСОБА_1 із листом-повідомленням, в якому вказало про свій намір скористатись переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. Орендодавець, не маючи заперечення на пропозицію орендаря продовжити строк дії договору оренди землі, 08 грудня 2016 року підписав додаткову угоду, за умов якої строк дії договору оренди земельної ділянки було продовжено на десять років до 08 грудня 2026 року.

Зазначало, що при зверненні до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди, державний реєстратор повідомив про неможливість проведення реєстрації, оскільки у реєстрі міститься інформація про те, що оренда вказаної земельної ділянки вже зареєстрована за ТОВ Данилевич 21 березня 2017 року на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич .

У зв`язку із цим ним було подано позов до Любарського районного суду Житомирської області (справа № 282/1072/17). Попередня позовна заява була залишена без розгляду, про що винесено ухвалу суду від 12 квітня 2018 року. Однак відповідачі, недобросовісно користуючись нормами права, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі розірвали укладений між собою договір. За таких обставин фактично зник предмет позову, на що відповідачі звернули увагу суду, подавши відзив на позов та зазначили, що між сторонами тобто, між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич укладено вже інший договір від 27 грудня 2017 року. Вказаний договір зареєстрований у реєстрі за № 24263172.

Відтак, укладення договору оренди земельної ділянки площею 3,97 га, що знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області, між ТОВ Данилевич та ОСОБА_1 після укладення додаткової угоди з ФГ Колодяженського не узгоджується із приписами законодавства, порушує переважне право ФГ Колодяженського на поновлення договору оренди землі від 26 лютого 2007 pоку, отже, такий договір має бути визнаний недійсним.

Ураховуючи наведене, ФГ Колодяженського просило суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківськоі сільської ради Любарського Району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 грудня 2017 року за № 24263172; - визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га кадастровий номер 1823183400:02:002:0010), яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 26 лютого 2007 року, укладений між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 , поновленим з дати укладання додаткової угоди;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,97 га (кадастровий номер 1823183400:02:002:0010, яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту) шляхом приведення її у придатний до використання стан.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року у складі судді Гуцала П. І. позов ФГ Колодяженського задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га, кадастровий номер № 1823183400:02:002:0010, яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич , зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 грудня 2017 року за № 24263172.

Визнано поновленим з дати укладення додаткової угоди договір оренди земельної ділянки від 26 лютого 2007 року, площею 3,97 га, кадастровий номер № 1823183400:02:002:0010, яка знаходиться на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич , та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 , підлягають задоволенню, враховуючи отримання ОСОБА_1 від ФГ Колодяженського листа-повідомлення про бажання поновити договірні відносини, додаткову угоду від 08 грудня 2016 року про продовження дії договору оренди землі від 26 лютого 2007 року. При цьому судом взято до уваги належне виконання орендарем умов договору.

Районний суд керувався правовими підставами поновлення договору оренди землі, передбаченими положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі .

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, районний суд вважав таку необґрунтованою та безпідставною, відтак, відмовив у її задоволенні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Данилевич задоволено.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФГ Колодяженського відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору та поновлення договору оренди землі є неправильними та підлягають скасуванню.

Зокрема, апеляційний суд вважав, що оскільки державна реєстрація додаткової угоди від 08 грудня 2016 року проведена не була, відтак, відсутні перешкоди для укладення оспорюваного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич 27 грудня 2017 року. Апеляційний суд дійшов таких висновків з огляду на закінчення строку дії договору оренди землі від 26 лютого 2007 року.

При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження №14-436цс19).

Апеляційний суд вказав, що волевиявлення ОСОБА_1 на використання належної їй на праві власності земельної ділянки та наявність заперечень щодо поновлення договору оренди з попереднім орендарем (позивачем), укладення спірного договору після спливу договору оренди землі, укладеного між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 (12 березня 2017 року), відсутність державної реєстрації додаткової угоди та не набрання нею чинності, фактичне використання спірної земельної ділянки ТОВ Данилевич , є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору та поновлення договору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ Колодяженське , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ФГ Колодяженського мотивована тим, що оскільки договір оренди землі від 12 березня 2007 року укладено строком до 12 березня 2017 року, враховуючи положення статті 33 Закону України Про оренду землі , за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі, ОСОБА_1 слід було направити орендареві лист-повідомлення протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, тобто до 13 квітня 2017 року. Відсутність заперечень орендодавця має наслідком поновлення договору оренди.

Зазначає, що ним було дотримано вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі та у передбачений цією статтею спосіб повідомлено про намір та переважне право на поновлення договору оренди землі. Крім того, ним з ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди, яка не скасована.

Вказує, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, зокрема, у мотивувальній частині не вказано, з якими саме доводами суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції та не вказано висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Стверджує, що справа була розглянута за участі судді Трояновської Г. С., якій було заявлено відвід, оскільки є сумніви в її неупередженості.

Крім того, апеляційним судом безпідставно задоволено заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги, не взято до уваги повідомлення про факт підробки адвокатом Чернишом О. М., який діяв від імені ТОВ Данилевич , документів, а саме накладної кур`єрської служби.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення ФГ Колодяженське вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 05 червня 2019 року у справі № 709/433/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 лютого 2007 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Колодяженського в особі керівника ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі площею 3,97 га на строк 10 років.

Договір зареєстровано в Любарському районному відділі ЖРФЦДЗК за № 040721300006 12 березня 2007 року (том 1, а. с. 10-11, 11 зворот).

Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26 лютого 2007 року на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_1 передала, а ФГ Колодяженського прийняло у користування земельну ділянку на виконання зобов`язань за договором оренди землі від 26 лютого 2007 року (том 1, а. с. 12).

18 червня 2016 року під час проведення загальних зборів учасників ФГ Колодяженського та орендодавців земельних часток (паїв) ОСОБА_1 отримала лист-повідомлення про продовження договору оренди землі, про що свідчить її підпис у загальній відомості (том 1, а. с. 55,56).

27 жовтня 2016 року ФГ Колодяженського на адресу ОСОБА_1 направило лист-повідомлення та додаткову угоду та повідомило про бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі. Відповідач отримала лист 12 листопада 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення (том 1, а. с. 57-58).

08 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського в особі керівника ОСОБА_2 укладена додаткова угода про продовження дії договору оренди землі від 26 лютого 2007 року строком на 10 років - до 08 грудня 2026 року (том 1, а. с. 13-14).

23 січня 2017 року ОСОБА_1 листом-повідомленням повідомила ФГ Колодяженського про своє небажання поновлювати договірні відносини (том 1, а. с. 46).

21 березня 2017 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , зареєстровано за ТОВ Данилевич , що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а. с. 15).

27 грудня 2017 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , зареєстровано за ТОВ Данилевич , що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а. с. 16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ФГ Колодяженського задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі статтю 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ФГ Колодяженського , оскільки ОСОБА_1 не порушувала прав позивача, а укладення договору оренди з іншими орендодавцями не суперечило вимогам законодавства, зокрема, Закону України Про оренду землі .

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного судового рішення, відсутні.

Положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , зокрема: належного виконання своїх обов`язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судами встановлено, що 26 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ФГ Колодяженського укладено договір оренди землі площею 3,97 га на строк 10 років.

23 січня 2017 року ОСОБА_1 листом повідомила ФГ Колодяженського про своє небажання поновлювати договірні відносини з укладення нового договору оренди землі.

Вважаючи, що на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення, що стосуються переважного права на укладення договору оренди землі, ФГ Колодяженського звернулося до суду з вимогами про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич договору оренди спірної земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди землі від 26 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем і усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним оспорюваного договору та визнання поновленим договору від 26 лютого 2007 року, районний суд вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що сприятимуть відновленню порушеного права позивача.

Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд дійшов висновку, зокрема, про необґрунтованість посилань позивача на наявність укладеної додаткової угоди від 08 грудня 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 26 лютого 2007 року, оскільки така не була зареєстрована у встановленому порядку, відповідно і припинилися, передбачені договором оренди землі від 27 лютого 2007 року, правовідносини.

З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав про відсутність підстав для задоволення позову ФГ Колодяженського , отже, і на відсутність порушених прав позивача. Такі висновки не спростовані і доводами касаційної скарги.

Крім того, колегія суддів вважає, що оспорюваним договором оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич , зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 грудня 2017 року за № 24263172, права позивача не порушені, оскільки земельна ділянка передавалась у користування ТОВ Данилевич після закінчення договору оренди землі від 26 лютого 2007 року, укладеного між ФГ Колодяженського та ОСОБА_1 .

Посилання позивача на наявність додаткової угоди від 08 грудня 2016 року до договору оренди землі від 26 лютого 2007 року є безпідставними, оскільки ФГ Колодяженського не зареєструвало у встановленому законом порядку право оренди, а тому ОСОБА_1 не була обмежена у праві розпорядження земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі.

При цьому висновки апеляційного суду про те, що додаткова угода до договору оренди підлягає обов`язковій державній реєстрації, як і договір оренди земельної ділянки, є неправильними та не відповідають вимогам законодавства. Проте, вказаний висновок не впливає на правильність вирішення спору та не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Встановивши відсутність підстав для застосування статті 33 Закону України Про оренду землі у зв`язку із запереченнями ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі та укладенням після закінчення строку дії договору оренди від 26 лютого 2007 року нового договору оренди земельної ділянки з іншим орендарем, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним оспорюваного договору та визнання поновленим договору від 26 лютого 2007 року.

При цьому направлення орендодавцем ОСОБА_1 ФГ Колодяженського листа про відсутність у неї волевиявлення на поновлення договірних відносин з укладення нового договору оренди землі свідчить про відсутність підстав для поновлення орендних відносин між сторонами за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

З огляду на зазначене оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.

Посилання ФГ Колодяженського на незастосування судами попередніх інстанцій правових висновків Великої Палати Верховного Суду України, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19),у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 709/433/17 (провадження № 14-169цс19), які стосуються застосуванню положень статті 33 Закону України Про оренду землі колегія суддів відхиляє, оскільки висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать вказаним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у зазначених ФГ Колодяженського справах були наявні інші фактичні обставини, відмінні від обставин справи № 282/654/18.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги про упередженість судді Трояновської Г. С. та наявність підстав для її відводу, є необґрунтованими, оскільки у касаційній скарзі не зазначено фактів, які б свідчили про наявність передбачених у статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді.

Посилання заявника на відкриття кримінального провадження за фактом підробки документів, як на підставу для відводу судді Трояновської Г. С., яка постановляла ухвалу про відкриття апеляційного провадження, не заслуговують на увагу, оскільки у разі встановлення протиправних дій та особи, яка їх вчинила, судове рішення може бути переглянуте, у порядку, передбаченому ЦПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що заявлений представником ФГ Колодяженського відвід судді Трояновській Г. С., було правильно визнано необґрунтованим і в його задоволенні було відмовлено (том 2, а. с. 162), оскільки жодних інших підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України, представник ФГ Колодяженського не вказав.

При цьому, вирішуючи процесуальне питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив із доводів відповідача, заяви та доданих доказів (а. с. 127-131). Зазначене є в межах дискреційних повноважень апеляційного суду, а порушення норм процесуального права при цьому Верховний Суд не встановив.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Колодяженського залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк