Рішення

від 28.07.2020 по справі 910/6781/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2020Справа № 910/6781/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі

секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд

до Акціонерного товариства Закритий не диверсифікований венчурний

корпоративний інвестиційний фонд

про визнання договору недійсним,

за участі представників:

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Аграрний фонд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд про визнання недійсним договору № 25/04-2016 від 25.04.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений договір суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, статтей 71, 72 Закону України Про акціонерні товариства .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6781/20 в порядку загального позовного провадження та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено підготовче засідання на 23.06.2020.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.03.2020 представник відповідача подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечено повністю, у зв`язку з тим, що укладення договору № 25/04-2016 від 25.04.2016 не потребувало погодження загальних зборів позивача. До відзиву додано заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача 23.06.2020 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що заперечення відповідача необгрунтовані.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи у підготовчому засіданні 23.06.2020 оголошено перерву до 14.07.2020.

За результатами підготовчого засідання 14.07.2020 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 28.07.2020.

У судове засідання 28.07.2020 позивач та відповідач не з`явились, своїх уповноважених представників не направили, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є суб`єктом господарської діяльності державного сектора економіки у визначенні статті 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) позивача є Кабінет Міністрів України з часткою у статутному капіталі - 100%.

Позивачем 25.04.2016 укладено Договір про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування №25-2016 від 25 квітня 2016 р. (назва договору мовою оригіналу).

Сама назва договору свідчить, що його учасники чітко усвідомлювали, що емітентом цінних паперів є інститут спільного інвестування.

Пунктом 1.1 цього договору визначено вид цінних паперів, які придбаває позивач: прості іменні акції бездокументарної форми випуску.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок акції є пайовими цінними паперами, які засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів.

Частиною першою статті 195 Цивільного кодексу України визначено, що пайовими є цінні папери, які засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів.

Таким чином, договір придбання особою акцій за своєю правовою природою є змішаним правочином, що містить елементи різних правовідносин, у тому числі - корпоративних. Придбання акцій без набуття прав акціонера товариства юридично не можливо.

Відповідно, суд частково погоджується з доводами відзиву про те, що договір №25-2016 від 25.04.2016 є договором купівлі-продажу, оскільки елементи цього виду зобов`язань наявні в оспореному договорі, проте цей договір одночасно є і правочином, за яким набуваються корпоративні права та обов`язки сторонами у справі. Оспореним договором створено правовідносини акціонера (позивача) та емітента акцій (відповідача).

Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено право сторін укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Преамбулою договору визначено, що відповідач має присвоєний за Єдиним державним реєстром інститутів спільного інвестування реєстраційний код 13300344. Цей факт також підтверджено доданим до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування учасником інституту спільного інвестування є особа, яка є власником цінних паперів інституту спільного інвестування.

Цією ж частиною статті 4 визначено пряму заборону для суб`єктів державного сектору економіки бути учасниками інститутів спільного інвестування.

Абзац третій частини першої статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування містить чіткий імперативний припис: Держава або територіальна громада, а також юридичні особи, частка державної або комунальної власності в яких перевищує 25 відсотків, не можуть бути учасниками інституту спільного інвестування.

Наведена правова норма не містить прямої заборони придбання цінних паперів інститутів спільного інвестування суб`єктами державного сектору економіки, проте таке придбання є юридично неможливим без набуття правового статусу учасника. Відповідно, укладення правочину з придбання акцій інституту спільного інвестування заснованим на державній власності суб`єктом є порушенням імперативного позитивно-правового припису частини першої статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування .

У даному випадку позивач є юридичною особою, заснованою на державній власності (частка - 100%) і безумовно входить до кола осіб, на яких розповсюджується імперативний припис частини першої статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування .

Виходячи з наведеного, суд встановлює факт вчинення на момент укладення оспореного договору його учасниками господарського правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

Відповідно до статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених Законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених Законом.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Договір №25-2016 від 25.04.2016 врегульовує відносини сторін всупереч імперативним приписам частини першої статті 4 Закону України Про інститути спільного інвестування .

Започатковане укладеним договором порушення імперативного припису наведеної норми Закону продовжує існувати на час розгляду даної справи.

Оскільки мова йде про триваюче правопорушення, застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строку позовної давності є неможливим. Крім того, застосування правових наслідків спливу позовної давності до змішаного договору в частині врегулювання ним відносин купівлі-продажу і не застосування цих наслідків до іншої частини угоди, що врегульовує корпоративні відносини, також є неможливим з огляду на відсутність чітких меж цих правовідносин.

Виходячи з наведеного, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності.

Судом відхилено доводи сторін про можливе перевищення повноважень попереднім керівником позивача, оскільки наведені суду аргументи не підтверджуються відповідними належними доказами.

Встановивши наявність фактичних і правових підстав недійсності договору №25-2016 від 25.04.2016 суд задовольняє заявлений позов повністю.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про придбання цінних паперів інституту спільного інвестування № 25/04-2016 від 25.04.2016, укладений Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Будагрокапітал (03151, місто Київ, вулиця Очаківська/провулок Очаківський, будинок 5/6, ідентифікаційний код 39976492) та Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд (01001, місто Київ, вулиця Б. Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 38926880).

3. Стягнути з Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Будагрокапітал (03151, місто Київ, вулиця Очаківська/провулок Очаківський, будинок 5/6, ідентифікаційний код 39976492) на користь Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд (01001, місто Київ, вулиця Б. Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 38926880) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.07.2020.

Суддя Т.Ю.Кирилюк