Ухвала

від 30.07.2020 по справі 914/1343/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.07.2020 Справа№ 914/1373/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКП Планета Здоров`я", м.Трускавець

про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №62554861, яка видана 14.07.2020 року

у справі: №914/1343/19

за позовом: Приватного підприємство "КИТ-СВІТ", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКП Планета Здоров`я", м.Трускавець

про: стягнення 1 363 657,33 грн.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 року задоволено заяву про затвердження мирової угоди від 26.09.2019. Затверджено укладену між сторонами мирову угоду у справі №914/1343/19. Закрито провадження у справі № 914/1343/19. Сторонам роз"яснено, що Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. Стягувачем є: Приватне підприємство "КИТ-СВІТ" (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця А. Навої, 17/3, код ЄДРПОУ 39229119). Боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКП Планета Здоров`я" (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 61, код ЄДРПОУ 32114084). Пунктом 1.3 визначено, що загальна сума, яка підлягає сплаті за даною Мировою угодою становить 816 649,30 (вісімсот шістнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 30 копійок). Кінцевий термін оплати - до 25.12.2019 р. Відповідно до п.2.1. Сума визначена в п.1.3 Угоди виплачується Боржником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитора згідно до графіка:

- 400 000,00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 коп.) - до 04 жовтня 2019 року включно;

138 883,10 грн. (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят три гривень 10 коп.) - до 25 жовтня 2019 року включно;

138 883,10 грн. (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят три гривень 10 коп.)- до 25 листопада 2019 року включно;

138 883,10 грн. (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят три гривень 10 коп.)- до 25 грудня 2019 року включно;

Згідно п.2.2. мирової угоди, датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Боржника.

28.07.2020р. відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКП Планета Здоров`я", м.Трускавець подав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№1748/20 від 28.07.20р., в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №62554861, яка видана 14.07.2020 року, про що винести відповідну ухвалу. Мотивуючи свою заяву, боржник (відповідач) зазначає, що приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника постановою про арешт коштів боржника ВП №62554861, що унеможливлює виплату заробітної плати та життєдіяльність підприємства, що призводить до порушення конституційних прав працюючих. До подано заяви,, боржником додано квитанцію про сплату судового збору, довіреність та докази надіслання заяви учасникам справи з описами вкладення у цінний лист.

30.07.2020 року через канцелярію суду представником заявника подано заяву (вх.№23036/20) про долучення до матеріалів справи №914/1343/19 до заяви про забезпечення позову: виписку по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2020 по 30.06.2020 року з АТ Райфайзен Банк Аваль , виписку по рахунку № НОМЕР_2 з 01.01.2020 по 30.06.2020 року з АТ КБ Приватбанк та запит про надання інформації в АТ КБ Приватбанк від 28.07.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У заяві про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №62554861, яка видана 14.07.2020 року (від 28.07.2020 року), заявник (відповідач) про зазначені вище обставини не зазначив. Крім цього, суд зазначає, що у скарзі на постанову про арешт коштів боржника (від 27.07.2020 року вх.№1724/20) також не зазначено про неможливість подання зазначених вище доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У поданій заяві про долучення документів до матеріалів справи про забезпечення позову від 30.07.2020 року , заявник не обгрунтовує об`єктівні причини неподання таких доказів у встановлений законом строк. При цьому, надає рахунки, що відкриті у АТ Райфайзен Банк Аваль та АТ КБ Приватбанк . Однак, з поданого до заяви запиту про надання інформації слідує, що останній поданий тільки до АТ КБ Приватбанк .

Відтак, підставність отримання виписки по рахунку з АТ Райфайзен Банк Аваль , заявник не обгрунтовує в контексті несвоєчасного подання доказів.

Крім цього, заявник не надав інформацію про рахунки на які накладено арешт, зокрема для виплати заробітної плати.

Відтак, оскільки заявником не обгрунтовано неможливість своєчасного подання доказів при поданні заяви про забезпечення та не наведено причин, що не залежали від нього про неможливість їх подання разом з заявою про забезпечення позову, то у суду відсутні правові підстави приймати зазначені вище документи до розгляду. Необхідність своєчасного виконання основних засад (принципів) господарського судочинства в аспекті своєчасного подання доказів має особливо важливе значення при розгляді заяв про забезпечення позову, де законодавцем встановлено скорочені строки такого розгляду, а саме не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви ще і без повідомлення учасників справи.

Дослідивши обставини та докази, якими позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

1. Відповідно до положень ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п.5).

В силу приписів, викладених в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 ).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 ).

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що провадження у справі закінчується після винесення остаточного рішення (постанови ВГСУ від 11.01.2017 р. по справі № 910/15007/14; від 20.12.2016 р. по справі № 12/116-12/21; від 16.11.2016 р. по справі № 914/514/14; від 08.11.2016 р. по справі № 910/20514/14 та інші). Таким чином, з урахуванням статті 136 ГПК України, вжиття заходів забезпечення позову можливо на стадії судового розгляду справи як до, так і після пред`явлення позову. Мета забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

2. Заявник звернувся із заявою до суду про забезпечення позову на підставі та у спосіб, не передбачений ст.137 ГПК України.

Так, заявник, на підставі п.5 ч.1 ст.137 ГПК України, просить суд забезпечити позов у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП №62554861, яка видана 14.07.20р., про що винести відповідну ухвалу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази;2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

3. Заявником не надано перелік рахунків, які призначені для виплати заробітної плати, на які, на його думку, накладено арешт.

В силу приписів, викладених в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак перелік рахунків із зазначенням рахунків з особливим статусом їх призначення (заробітна плата) заявником не подано, що унеможливлює розгляд та їх виокремлення від інших рахунків заявника (боржника). При цьому посилання заявника на перелік рахунків, виконавчого документа ухвали №914/1343/19 господарського суду Львівської області про затвердження мирової угоди безпідставне, оскільки в цій ухвалі такий перелік не здійснено.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України , також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю , статтях 15, 22, 24 Закону України Про працю .

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19).

Таким чином, суд доходить висновку, що питання визначення типу рахунку віднесено до компетенції державного виконавця. Так, відповідно до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен виокремити рахунки із спеціальним режимом використання з усіх інших рахунків боржника та не накладати на рахунки із спеціальним режимом використання арешт, або зняти його після отримання від боржника відповідного документального підтвердження. Аналогічний обов`язок д/в також передбачений і щодо арешту коштів на рахунках боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.

Суд звертає увагу позивача, що згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКП Планета Здоров`я", м.Трускавець у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№1748/20 від 28.07.2020).

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.М. Коссак