Окрема думка

від 26.06.2020 по справі 280/2993/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

26 червня 2020 року

Київ

справа №280/2993/19

адміністративне провадження №К/9901/26872/19

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

головуючий суддя - Гусак М. Б. (суддя-доповідач),

судді: Бившева Л. І., Васильєва І. А., Гімон М. М., Олендер І. Я., Пасічник С. С., Усенко Є. А., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В., Шипуліна Т. М., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі №280/2993/19 за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, касаційну скаргу задовольнила, ухвалені у справі судові рішення скасувала, а справу направила для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Не можемо погодитися з обґрунтованістю ухваленого більшістю у справі судового рішення.

Обставини справи, встановлені судом

Головне управління ДФС у Запорізькій області 21 червня 2019 року подало до суду позовну заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ (далі - ТОВ ТІ ТЕКНОЛОДЖИ ), який було накладено 7 червня 2019 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року заява залишена без руху на підставі частини третьої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та заявнику наданий строк для усунення недоліків.

На виконання її вимог позивач у цей же день подав клопотання, в якому зазначив, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року у справі №280/2798/19 його заява була залишена без розгляду, тому він звертається до суду в загальному порядку, а не відповідно до статті 283 КАС України.

Ухвалою від 24 червня 2019 року Запорізький окружний адміністративний суд заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області повернув у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху, пославшись на те, що в загальному порядку заявник може звернутися лише у разі відмови у відкритті провадження у справі за заявою, а не залишення її без розгляду.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Спірним питанням, що стало предметом касаційного розгляду, є наслідки звернення податкового органу до суду у загальному порядку з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у разі пропуску 24-годинного строку, встановленого статтею 283 КАС України, та спливом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Законодавство, що підлягало застосуванню

Провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів відрізняється від загального позовного провадження і на момент виникнення спірних відносин регулювалося главою 11 Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ КАС України.

Частиною другою статті 283 КАС України передбачено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Наслідок звернення податкового органу до суду з порушенням строку, визначеного частиною другою статті 283 (раніше - стаття 183-3) КАС України врегульовано частиною п`ятою статті 270 КАС України, правила якої є спеціальними щодо спірних правовідносин.

Так, за змістом частини п`ятої статті 270 КАС України днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України встановлено, що обґрунтованість накладення арешту на майно платника податків має бути перевірена судом протягом 96 годин, відсутність відповідного рішення суду має наслідком автоматичне припинення арешту.

Юридичний силогізм

За змістом згаданих частин п`ятої статті 270 та другої статті 283 КАС України позовну заяву, подану податковим органом після закінчення 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, суд залишає без розгляду.

У справі, рішення в якій переглядаються, податковий орган звернувся з пропуском строку, встановленого статтею 283 КАС України.

Водночас суд не залишив позовну заяву без розгляду (надав строк для усунення недоліків, що не могло вплинути на долю позовної заяви податкового органу, поданої з пропуском строку звернення до адміністративного суду, який не підлягає поновленню, а пізніше - повернув позовну заяву). Ухвала про повернення позовної заяви залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Висновок чи наслідок : Суди, рішення яких переглядалися судовою палатою у цій справі, порушили імперативні приписи процесуального закону щодо залишення заяви без розгляду. Допущене ними порушення залишилося не виправленим судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи встановила наявність підстав та необхідність відступу від зазначеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 5 травня 2018 року у справі № П/811/1766/17; від 15 травня 2018 року у справі № 820/2312/17; від 22 травня 2018 року у справі № 820/2040/17; від 19 червня 2018 року у справі № 820/818/17; від 13 серпня 2018 року у справі № 820/816/17; від 27 серпня 2019 року у справі № 520/9866/18.

Водночас правова позиція касаційного суду, яка суперечить частині 5 статті 270 КАС, залишилася не зміненою; комплекс питань, пов`язаних з розглядом судами вимог податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не вирішеним, суперечлива судова практика не усунута, власна правова позиція щодо винесених на засідання судової палати питань не сформована. Таким чином, повноваження касаційного суду у цій справі порушені.

Окремі обставини

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (між цими ж сторонами в іншій справі, яка розглядалася за поданою в порядку статті 283 КАС України заявою контролюючого органу) скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 7 червня 2019 року про залишення поданої у порядку статті 283 КАС України заяви Головного управління ДФС у Запорізькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ без розгляду, а справу № 280/2798/19 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, який ухвалою від 29 липня 2019 року відмовив у відкритті провадження у зв`язку з наявністю спору про право та роз`яснив заявнику про можливість звернення з такими вимогами до суду в загальному порядку.

Запропоновані у проекті судді-доповідача правові судження

Якщо заява про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, подана відповідно до статті 283 КАС України, розглянута та задоволена по суті протягом 96 годин, то накладений адміністративний арешт не припиняється. У протилежному разі - він припиняється (перестають діяти передбачені розділом V Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 632 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2017 року № 948/30816) заходи, здійснені на виконання рішення про арешт майна платника податків).

Це судження ґрунтується на приписах статті 94 ПК України. Дана норма встановлює наслідком непідтвердження судом протягом 96 годин обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого контролюючим органом, припинення такого арешту.

Про правильність такого твердження свідчить і аналіз положень розділів VIII Продовження та припинення арешту майна та IX Прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків , зі змісту яких не вбачається прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна за відсутності протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

За змістом частини п`ятої статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Втім, це правило про можливість звернення до суду у загальному порядку не може бути застосовано до вимог щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, адже закон містить імперативну норму про необхідність перевірки обґрунтованості арешту протягом 96 годин (пункт 94.10 статті 94 ПК України). Відсутність відповідного рішення суду має наслідком автоматичне припинення арешту, що робить беззмістовним подальше звернення до суду за підтвердженням обґрунтованості такого.

Більше того, закон (пункт 94.21 статті 94 ПК України) прямо забороняє і повторне накладення арешту з підстав накладення першого арешту у випадку, коли обґрунтованість арешту не була вчасно підтверджена рішенням суду. Воля законодавця сформульована однозначно, і спеціальне регулювання відносин, пов`язаних з адміністративним арештом, виключає можливість вирішення судом питання про обґрунтованість арешту за спливом встановленого законом строку.

Таким чином, приписи ПК України та статті 283 КАС України в системному зв`язку свідчать про неможливість розгляду по суті вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у разі звернення з такою поза межами 96 годин, незалежно від того, яке рішення постановляв суд у випадку попереднього звернення - ухвалу про залишення заяви податкового органу без розгляду чи ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Аналізоване правове регулювання виключає наявність у контролюючого органу альтернативних форм звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Передбачене у частині п`ятій статті 283 КАС України право заявника звернутися після відмови у відкритті провадження за заявою з тими самими вимогами до суду в загальному порядку може стосуватися випадків розгляду судом інших заяв податкового органу, наведених у згаданій статті, законність звернення з якими не втрачається з закінченням 96-годинного строку розгляду заяви судом. Звернення ж до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків після його припинення позбавлене правового значення і має лише один результат - залишення заяви без розгляду.

Отже, наслідком звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків із пропуском 24-годинного строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України, є залишення заяви без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 КАС України.

Закінчення 96-годинного строку з моменту накладення арешту згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України припиняє адміністративний арешт, а відтак звернення до суду з відповідною вимогою в будь-якому порядку, як передбаченому ст. 283 КАС України, так і загальному, позбавлене правового сенсу.

Згаданий у пункті 2 частини четвертої статті 283 КАС України серед підстав відмови у задоволенні заяви - спір про право - не стосується оскарження дотримання контролюючим органом правил призначення та проведення перевірки.

При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

Передбачене пунктом 94.11 статті 94 ПК України право платника податків на оскарження рішення податкового органу про арешт майна в адміністративному або судовому порядку у випадках звернення податкового органу з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна до суду не діє. Закон не передбачає додаткової судової перевірки цих обставин за межами розгляду зазначеної судової справи.

Запропоноване у проекті судді-доповідача комплексне та системне вирішення питань щодо формування судової практики, за якою норми про судове підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не були б мертвими , не було спростоване, але й не знайшло підтримки.

Водночас касаційний суд скасував ухвалені у справі судові рішення та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, що прямо виключається змістом відповідного регулювання. Так, частина друга статті 272 КАС забороняє навіть апеляційному суду за наслідками апеляційного перегляду повертати справу на новий розгляд.

Судді:

........................... М. Б. Гусак

........................... Є. А. Усенко