Окрема думка

від 26.06.2020 по справі 280/2993/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду

у складі Верховного Суду Олендера І.Я.

26 червня 2020 року

Київ

справа №280/2993/19

адміністративне провадження №К/9901/26872/19

щодо постанови Верховного Суду від 26.06.2020, ухваленої у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, у справі №280/2993/19 за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

За наслідками розгляду у порядку письмового провадження касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у цій справі, судова палата ухвалила рішення яким касаційну скаргу задовольнила, ухвалені у справі судові рішення скасувала, а справу направила для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Не погоджуюся з ухваленим судовим рішення, виходячи з такого.

У цій справі Головне управління ДФС у Запорізькій області 21.06.2019 звернулося до суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного умовного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ (далі - ТОВ ТІ ТЕКНОЛОДЖИ ), застосованого на підставі рішення в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.06.2019. Підставою адміністративного арешту майна платника податків (ТОВ ТІ ТЕКНОЛОДЖИ ) став неправомірний, на розсуд контролюючого органу, недопуск до проведення перевірки.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 24.06.2019 позовну заяву залишив без руху на підставі частини третьої статті 283 КАС України та надав позивачу строк для усунення недоліків до 24.06.2019 до 17:00 год. Судом встановлено такі недоліки: всупереч вимогам частини другої статті 283 КАС України - підпис уповноваженої особи не скріплений печаткою; порушено 24-годинний строк звернення до суду з моменту встановлення обставин, які зумовили звернення до суду.

На виконання вимог суду, позивач у цей же день подав клопотання, в якому зазначив, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 у справі №280/2798/19 його заява, яка подавалась в порядку статті 283 КАС України, була залишена без розгляду, тому він звертається до суду в загальному порядку, а не відповідно до статті 283 КАС України.

Ухвалою від 24.06.2019 Запорізький окружний адміністративний суд позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області повернув у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху, зазначивши, що заявник звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна з порушенням 24-годинного строку. Посилання заявника на те, що він звернувся до суду в загальному порядку із позовною заявою, суд не прийняв, зазначивши, що в такому порядку заявник може звернутись лише у разі постановлення раніше ухвали про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до частини п`ятої статті 283 КАС України, а не залишення її без розгляду. При цьому, суд також зазначив, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 у справі №280/2798/19 заява Головного управління ДФС у Запорізькій області залишена без розгляду, а не відмовлено у відкритті провадження у справі, відтак, в силу частини п`ятої статті 283 КАС України, заявник позбавлений права звертатись до суду в загальному порядку з адміністративним позовом, а заявлений позов судом розцінено як подання заяви відповідно до вимог статті 283 КАС України.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21.08.2019 ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Отже, спірним питанням, що стало предметом касаційного розгляду, є наслідки звернення податкового органу до суду у загальному порядку з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у разі пропуску 24-годинного строку, встановленого статтею 283 КАС України, та спливом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Підставою для передачі цієї справи на розгляд судової палати став висновок колегії суддів про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 5 травня 2018 року у справі № П/811/1766/17; від 15 травня 2018 року у справі № 820/2312/17; від 22 травня 2018 року у справі № 820/2040/17; від 19 червня 2018 року у справі № 820/818/17; від 13 серпня 2018 року у справі № 820/816/17; від 27 серпня 2019 року у справі № 520/9866/18. При цьому, провадження у цих справах відкривалося і розгляд справи здійснювався за загальними правилами позовного провадження з ухваленням рішення по суті позовних вимог.

Так, ряд колегій суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема у наведених постановах, висловили правову позицію в зазначеній категорії справ, відповідно до якої, якщо на час звернення контролюючого органу до суду сплинув строк, визначений пунктом 94.10 статті 94 ПК України (96 годин), відсутні підстави для задоволення заяви (позовної заяви) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Вважаю, що підстави для відступлення від такої позиції були наявні в частині застосування наслідків звернення до суду після закінчення строку, встановленого ст. 283 КАС України, які закріплені частиною п`ятою статті 270 КАС України. Так, касаційний суд у вищенаведених постановах відмовляв у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку, в той час, як належним процесуальним наслідком є залишення заяви (позовної заяви) без розгляду.

Свою позицію обґрунтовую таким.

Адміністративний арешт майна, передбачений статтею 94 ПК України, про підтвердження обґрунтованості якого робиться висновок судом, є рішенням суб`єкта владних повноважень за результатом розгляду акта про порушення платником податку вимог податкового законодавства (відмова від перевірки, недопуск посадових осіб контролюючого органу до її проведення).

Якщо заява про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, подана відповідно до статті 283 КАС України, розглянута та задоволена по суті протягом 96 годин, то накладений адміністративний арешт не припиняється. У протилежному разі - він припиняється (перестають діяти передбачені розділом V Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 заходи, здійснені на виконання рішення про арешт майна платника податків).

Приписи статті 94 ПК України наслідком непідтвердження судом протягом 96 годин обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого контролюючим органом, встановлюють припинення такого арешту.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями розділів VIII Продовження та припинення арешту майна та IX Прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, зі змісту яких не вбачається можливості прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна за відсутності протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Окрім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 (між цими ж сторонами в іншій справі, яка розглядалася за поданою в порядку статті 283 КАС України заявою контролюючого органу) скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 про залишення поданої у порядку статті 283 КАС України заяви Головного управління ДФС у Запорізькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ без розгляду, а справу № 280/2798/19 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, який ухвалою від 29.07.2019 відмовив у відкритті провадження у зв`язку з наявністю спору про право та роз`яснив заявнику про можливість звернення з такими вимогами до суду в загальному порядку.

За змістом частини п`ятої статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Вважаю, що правило про можливість звернення до суду у загальному порядку не може бути застосовано до вимог щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, адже закон містить імперативну норму про необхідність перевірки обґрунтованості арешту протягом 96 годин (пункт 94.10 статті 94 ПК України). Відсутність відповідного рішення суду має наслідком автоматичне припинення арешту, що робить неможливим подальше звернення до суду за підтвердженням його обґрунтованості.

Більш того, закон (пункт 94.21 статті 94 ПК України) прямо забороняє і повторне накладення арешту з підстав накладення першого арешту у випадку, коли обґрунтованість арешту не була вчасно підтверджена рішенням суду. Воля законодавця сформульована однозначно, і спеціальне регулювання відносин, пов`язаних з адміністративним арештом, виключає можливість вирішення судом питання про обґрунтованість арешту за спливом встановленого законом строку.

Таким чином, вважаю, що приписи ПК України та статті 283 КАС України в системному зв`язку свідчать про неможливість розгляду по суті вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у разі звернення з такою поза межами 96 годин, незалежно від того, яке рішення постановляв суд у випадку попереднього звернення - ухвалу про залишення заяви податкового органу без розгляду чи ухвалу про відмову у відкритті провадження.

На моє переконання, аналізоване правове регулювання виключає наявність у контролюючого органу альтернативних форм звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, ніж та, яка передбачена статтею 283 КАС України.

Передбачене у частині п`ятій статті 283 КАС України право заявника звернутися після відмови у відкритті провадження за заявою з тими самими вимогами до суду в загальному порядку може стосуватися випадків розгляду судом інших заяв податкового органу, наведених у згаданій статті, законність звернення з якими не втрачається з закінченням 96-годинного строку розгляду заяви судом. Звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків після його припинення позбавлене правового змісту.

Водночас звернення до суду з іншими, передбаченими частиною першою статті 283 КАС України вимогами можливе і в загальному позовному порядку, зокрема після закінчення встановленого цією статтею строку.

Підсумовуючи вищевикладене, наслідком звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків із пропуском 24-годинного строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України є залишення заяви без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 КАС України.

Закінчення 96-годинного строку з моменту накладення арешту згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України припиняє адміністративний арешт, а відтак звернення до суду з відповідною вимогою в будь-якому порядку, як передбаченому статтею 283 КАС України, так і загальному, позбавлене правового сенсу.

За таких обставин, вважаю, що за наслідками касаційного розгляду належало ухвалити постанову, якою касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019 та ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2019 скасувати, а заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ ТЕКНОЛОДЖИ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків залишити без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 КАС України.

...........................

І. Я. Олендер

Суддя Верховного Суду