Рішення

від 16.07.2020 по справі 295/17596/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/17596/19

Категорія 59

2/295/894/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого-судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з - Поліщук О.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

позивача - ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 ,

представника позивачів - адвоката Соломонюка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області про встановлення факту та визнання права власності на спадкове нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду із указаним позовом, в обґрунтування вимог за яким зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка починаючи з 1990 року проживала разом зі своєю племінницею ОСОБА_5 та її дочкою ОСОБА_6 , яка приходилась ОСОБА_4 двоюрідною внучкою. Як слідує зі змісту позовної заяви, за життя ОСОБА_4 дітей не мала, її чоловік помер, однак у власності ОСОБА_4 був будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_2 ). Спадкоємицею за законом ОСОБА_4 була її двоюрідна онука - ОСОБА_6 , яка згідно зі статтею 1268 ЦК України спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_6 було двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто позивач по справі. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_2 (законний представник від імені малолітньої дочки - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 звернулись до державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_2 , однак отримали постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку не зареєстроване, а також не підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 . З огляду на викладене у позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , просять суд встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_4 є двоюрідною бабусею ОСОБА_6 , встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із 1989 року по 20.06.2006 року за адресою АДРЕСА_3 , а також визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за кожним із позивачів в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 14.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Представник позивач - адвокат Соломонюк С.А. додав, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 із самого початку передавалась у власність ОСОБА_7 - матері ОСОБА_4 та остання, оскільки проживала разом із матір`ю, вважається такою, що прийняла спадщину. Щоправда достеменно невідомо на якій підставі передавалась ділянка, проте нею користувались 50 років і ніхто жодних прав на ділянку не заявляв. До того ж ОСОБА_4 користувалась земельною ділянкою, а отже вступила в права управління і володіння спадковим майном. Самій земельній ділянці кадастровий номер не присвоювався. Ділянка оброблялась ОСОБА_6 та її чоловіком, а на сьогоднішній день обробляється ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У свою чергу будинок по АДРЕСА_1 був побудований ОСОБА_7 , а у 1989 році ОСОБА_4 , яка за змістом техпаспорту є власником будинку, переїхала в силу свого похилого віку до помешкання єдиної рідної людини - ОСОБА_6 , а саме квартири АДРЕСА_4 . За словами адвоката, ОСОБА_2 проживав у вказаній квартирі із 1992 року разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Крім цього представник позивачів на запитання суду відповів, що по 5-ому АДРЕСА_5 не створювався колгоспний двір, а довіреність на одержання пенсії фактично є єдиним письмовим документом на підтвердження обставин проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у будинку по АДРЕСА_6 .

Позивач ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи зазначив, що його батьки допомагали ОСОБА_4 , яка на той час досягла пенсійного віку, а в свою чергу бабуся допомагала батькам у його вихованні, няньчила та гралась з ним.

Законний представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 натякали на рахунок оформлення спадкового майна, проте вона відповідних дій так і не вчинила. Разом із дружиною він допомагав готувати їжу для бабусі, в свою чергу вона допомагала у вихованні сина - ОСОБА_1 . Крім цього ОСОБА_2 підтвердив слова свого представника, що працював на спірній ділянці по пров. Спортивному разом із дружиною.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила суду, що є сусідкою позивачів та знала ОСОБА_4 із 2000 року - із того часу як свідок переїхала до будинку по АДРЕСА_6 . На той період ОСОБА_4 проживала разом із ОСОБА_2 та його жінкою - ОСОБА_6 , яка приходилась онукою ОСОБА_4 . За словами свідка, у них були добрі відносини між собою та вони разом їздили на дачу до ОСОБА_9 батька, щось садили, але де знаходиться дача свідок не пам`ятає. На запитання суду чи вчиняли ОСОБА_10 разом із ОСОБА_4 якісь спільні дії, на кшталт утримання майна, прибирання, сплати за комунальні послуги, свідок відповіла, що не знає.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_11 дала показання, що проживає по АДРЕСА_6 із 1963 року та свідку відомо, що ОСОБА_4 проживала разом зі своєю онукою ОСОБА_6 у першій квартирі приблизно 15 років. На запитання суду чи робили ОСОБА_4 та ОСОБА_6 разом щось по господарству свідок дала відповідь, що вони щось робили на дачі, майже цілий літній сезон та з огороду щось мали, проте свідок не згадала кому належить і де знаходиться ця дача.

У свою чергу свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що позивачі, ОСОБА_6 та бабушка ОСОБА_13 жили разом у квартирі АДРЕСА_7 Свідок приїхала на постійне місце проживання - будинок по АДРЕСА_8 , але пам`ятає, що бабуся жила і до 2004 року у квартирі АДРЕСА_7 , однак з якого точно часу свідку невідомо. Як і попередні свідки ОСОБА_12 зазначила, що ОСОБА_6 приходилась онукою бабусі ОСОБА_14 . На запитання суду про відомі їй спільні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо управління майном, ведення господарства, свідок повідомила, що бачила їх разом, коли вони виходили на вулицю, проте у квартирі АДРЕСА_7 не була та не могла бачити таких дій.

Представник Житомирської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представником направлено на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, так як спадкове майно не належало спадкодавцеві на праві власності.

Представник Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області так само в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, направив клопотання про розгляд справи у його відсутність, у результатах вирішення справи покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 8, 12).

ОСОБА_6 (дівоче прізвище - ОСОБА_15 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 15, 17, 19).

ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 та померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , її матір`ю у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 вказана ОСОБА_17 , натомість відомості про батька відсутні (т. 1 а.с. 20-23).

ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 71 ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 25).

Згідно з архівною довідкою, наданою Державним архівом Житомирської області 08.06.2010 за №К/1275, ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 , її батьками є ОСОБА_20 (так в документі) та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 24).

За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Житомирській області, наданою у листі від 07.12.2011 за №14711/2-13, актового запису про шлюб ОСОБА_19 та ОСОБА_21 в архівних відділах не виявлено.

ОСОБА_22 народилась ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками у посвідці про народження вказані ОСОБА_20 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 27, 30),

ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_22 уклала шлюб із ОСОБА_23 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_24 (т. 1 а.с. 28).

ОСОБА_23 помер ІНФОРМАЦІЯ_14 , а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_15 , що вбачається із наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про смерть (т. 1 а.с. 29, 31).

З огляду на перелічені документи, надані в судовому засіданні пояснення сторони позивачів та показання свідків суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивачів щодо встановлення факту родинних відносин, а саме що ОСОБА_4 є двоюрідною бабусею ОСОБА_6 .

Натомість решта позовних вимог, на переконання суду, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Із наданої позивачами копії витягу із архівного сектору Житомирської райдержадміністрації слідує, що за даними державної книги реєстрації землекористувань Березівської зони на 1958-1963 роки за ОСОБА_19 рахується земельна ділянка площею 0,07 га в с. Соколова Гора. За відомостями із земельно-шнурової книги колгоспу АДРЕСА_5 Кам`янка за 1963-1971 роки, розділ Робітники і службовці за ОСОБА_19 (ім`я по батькові ОСОБА_25 закреслено, головою двору записано ОСОБА_26 ) рахується земельна ділянка площею 0,07 га. При цьому даних на якій підставі, ким і на який строк була надана ділянка архівний витяг не містить (т. 1 а.с. 54, 58).

З матеріалів справи також слідує, що на земельній ділянці по 5-ому АДРЕСА_5 , 1959 року побудови (т. 1 а.с. 34-40, 41-44).

Право власності на указані вище земельну ділянку та будинок не зареєстровані, що підтверджується довідкою КП Житомирське обласне МБТІ Житомирської облради від 23.07.2009 №А-15043, довідкою Міськрайонним управлінням у Житомирському районі та м. Житомирі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 12.12.2018 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.06.2020 (т. 1 а.с. 41, 191, 199-202).

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення . Аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що до 05 серпня 1992 року законодавством не передбачалась процедура введення господарських будівель та споруд приватних житлових будинків до експлуатації при оформленні права власності, тому чинні правила введення до експлуатації нерухомого майна не поширюються на спірну будівлю, збудовану до 05 серпня 1992 року.

Як було встановлено судом, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_15 , проте спадкова справа до майна померлої не заводилась (т. 1 а.с. 194 + зворот).

Оскільки ОСОБА_7 померла у 1971 році, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 549 ЦК УРСР зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Відповідно до довідки ТОВ Керуюча компанія ДомКом Житомир від 19.03.2019 на день смерті ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована донька ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 32).

Спільна реєстрація та проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також записами у будинковій книзі (т. 1 а.с. 46-51).

Крім того, за клопотанням сторони позивача до матеріалів справи були долучені страхові свідоцтва про обов`язкові окладні страхування будівель, платіжні повідомлення про сплату податку з будівель та земельної ренти, квитанції на прийом податкових платежів, оплата за якими, починаючи із 1960 року, вносилась спочатку ОСОБА_7 , а потім ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 213-250, т. 2 а.с. 1-3).

Суд погоджується із доводом представника позивачів про те, що зазначені докази можуть свідчити, що станом на час смерті ОСОБА_7 її донька ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном, проте суд оцінює докази відповідно до положень статті 89 ЦПК України як кожен окремо, так і в їх сукупності.

Як було зазначено вище, судом достеменно не встановлено обставин набуття ОСОБА_7 прав на спірний житловий будинок та земельну ділянку, у тому числі правову підставу цього. На думку суду, наявні у матеріалах справи докази достовірно не підтверджують, що саме обидва указані об`єкти нерухомого майна увійшли до складу спадкового майна. Зокрема, за відомостями із земельно-шнурової книги колгоспу ім. Мічуріна с. Кам`янка за 1963-1971 роки, розділ Робітники і службовці за ОСОБА_19 (ім`я по батькові ОСОБА_25 закреслено, головою двору записано ОСОБА_26 ) рахується земельна ділянка площею 0,07 га. Представник позивачів в судовому засіданні стверджував, що будинковолодіння по АДРЕСА_9 АДРЕСА_5 не належить до колгоспного двору, проте судом звернуто увагу, що відомості про земельну ділянку ОСОБА_7 наведені саме у земельно-шнуровій книзі колгоспу ім. Мічуріна, до того ж із відміткою про те, що вона є головою двору.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із витребуваної судом копії спадкової справи №650/2006, заведеної Другою житомирською державою нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що двоюрідна онука померлої - ОСОБА_6 звернулась у визначений законодавством України строк із заявою про прийняття спадщини за законом. Інших спадкоємців, з огляду на матеріали спадкової справи, немає.

З матеріалів копії спадкової справи №386/2018, заведеної Житомирською державною нотаріальною конторою Житомирської області до майна померлої 28.12.2017 ОСОБА_6 слідує, що у визначений законодавством України строк із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись діти спадкодавця: ОСОБА_3 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, з огляду на матеріали спадкової справи, немає.

15.01.2019 року державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщуком А.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в АДРЕСА_10 частці кожному, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також не підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 55-57).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Згідно з положеннями ч ч. 1, 2 ст. 1220 , ч. 1 ст. 1222 , ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України , спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Як роз`яснено у п. 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року №7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Факт періодичної спільної поїздки на дачу, спільної роботи на ній ОСОБА_6 та ОСОБА_4 самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї не можуть свідчити про те, що між даними особами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, що притаманні особам, які складають сім`ю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України.

З огляду на викладене, суд на підставі оцінки зібраних у справі доказів дійшов висновку про те, що позивачі не надали належних, допустимих, достовірних та головне достатніх доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_27 однією сім`єю. Так, суд вважає, що подані позивачами докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків, набуття майна тощо. Фактично єдиним письмовим доказом, що підтверджує наявність взаємних прав та обов`язків ОСОБА_6 та ОСОБА_27 , і дана обставина вбачається із матеріалів справи та була визнана представником позивачів в судовому засіданні, є довіреність на одержання пенсії від 05.11.2005 року (т. 1 а.с. 95). Показань свідків, які б у сукупності з іншими доказами підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_6 зі спадкодавцем однією сім`єю для задоволення відповідних вимог не достатньо, оскільки на підтвердження даних обставин свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 лише пригадали спільні поїздки ОСОБА_6 та ОСОБА_27 на дачу, проте не згадали, де знаходиться дача, що саме робили ОСОБА_6 та ОСОБА_27 на ній, що не дає можливості суду вважати такі дії веденням спільного господарства.

Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із 1989 року по 20.06.2006 року за адресою АДРЕСА_3 суд керується тим, що згідно із загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Отже, не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення.

Для визнання за позивачем права на спадкування п`ятирічний термін охоплюється дією СК України. Отже, термін проживання ОСОБА_6 зі спадкодавцем однією сім`єю має обраховуватися із ІНФОРМАЦІЯ_16 .

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із 1989 року по 20.06.2006 року за адресою АДРЕСА_3 , відсутні і підстави для задоволення вимог в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за кожним із позивачів в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №457/1853/14-ц (провадження №61-16272св18) та від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 2-5 , 10-13 , 76-81, 89, 141 , 264, 265, 279 , 352 , 354 ЦПК України , ст.ст. 525, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1264, 1268-1270 ЦК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною бабусею ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження рішення продовжуються на строк дії такого карантину .

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Житомирська міська рада, адреса: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2 код ЄДРПОУ 13577221.

Третя особа: Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області, адреса: м. Житомир, вул. Л. Качинського, 12а код ЄДРПОУ 41710987.

Дата складання повного судового рішення - 27.07.2020

Суддя