Постанова

від 27.10.2020 по справі 295/17596/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/17596/19 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Борисюка Р.М., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №295/17596/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до Житомирської міської ради, третя особа - Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області про встановлення фактів та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , звернулися до суду з уточненим згодом позовом, в якому просили встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_5 є двоюрідною бабусею ОСОБА_6 , встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із 1989 року по 20.06.2006 за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за кожним із позивачів в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . В обгрунтування позову зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка починаючи з 1990 року проживала разом зі своєю племінницею ОСОБА_7 та її дочкою ОСОБА_6 , яка приходилась ОСОБА_5 двоюрідною внучкою. За життя ОСОБА_5 дітей не мала, її чоловік помер, у власності ОСОБА_5 був будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Спадкоємицею за законом ОСОБА_5 була її двоюрідна онука - ОСОБА_6 , яка згідно зі статтею 1268 ЦК України спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_6 було двоє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто позивач по справі. В подальшому, 15.01.2019 ОСОБА_2 (законний представник від імені малолітньої дочки - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 звернулись до державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_4 , однак отримали постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку не зареєстроване, а також не підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Враховуючи вищевикладене, вони не мають можливості отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало ОСОБА_5 .

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 16 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною бабусею ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення в даній частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема вказує, що суд першої інстанції зробив висновки, які не грунтуються на законодавстві, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо встановлення факту родинних відносин не оскаржується, а тому апеляційним судом на предмет законності та обгрунтованості не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 (дівоче прізвище - ОСОБА_8 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 та померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , її матір`ю у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 вказана ОСОБА_10 , ( дівоче прізвище - ОСОБА_11 ) натомість відомості про батька відсутні.

Згідно з архівною довідкою, наданою Державним архівом Житомирської області 08.06.2010 за №К/1275, ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , її батьками є ОСОБА_13 (так в документі) та ОСОБА_14 .

За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Житомирській області, наданою у листі від 07.12.2011 за №14711/2-13, актового запису про шлюб ОСОБА_12 та ОСОБА_15 в архівних відділах не виявлено.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 71 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , матір`ю якої була.

ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками у посвідці про народження вказані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

12.12.1938 року ОСОБА_16 уклала шлюб із ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_18 .

ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , а ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , що вбачається із наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про смерть.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 мала дві доньки: ОСОБА_16 , яка уклала шлюб з ОСОБА_17 та ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_19 .

За відомостями із земельно-шнурової книги колгоспу ім. Мічуріна с. Кам`янка за 1963-1971 роки, розділ Робітники і службовці за ОСОБА_12 (ім`я по батькові ОСОБА_20 закреслено, головою двору записано ОСОБА_21 ) рахується земельна ділянка площею 0,07 га. При цьому даних на якій підставі, ким і на який строк була надана ділянка архівний витяг не містить.

З погосподарської книги за 1958-1960 р.р. Соколовогірської сільської ради Житомирського району вбачається, що сільською радою був відкритий рахунок № НОМЕР_3 на голову двору ОСОБА_14 , членами двору були: донька ОСОБА_5 , донька ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , онук ОСОБА_23 , онука в АДРЕСА_5 . Будинок побудований в 1959 році, за двором в користуванні рахується 0, 07 га землі. Тип двору робітничий.

Архівний сектор Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області видав архівну довідку № К-633 від 24.09.2020 за якою, до складу Соколовогірської селищної Ради входили населені пункти: с. Соколова-Гора, с. Кам`янка, с. Довжик, с. Лісове, с. Новоселиця.

Згідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 3 березня 1971 і року № 25-Р та Указу Президії Верховної Ради УРСР № 74 від 11 березня 1971 року ліквідовано селищні ради Соколова Гора і Крошня. Територія Крошні. с Лісове підпорядковані м. Житомиру.

Села Кам`янка, Новоселиця та Довжик виключені з підпорядкування Соколовогірської селищної ради та підпорядковані Кам`янській сільській раді.

13.03.1971 Крошнянську та Соколовогірську селищні ради включено до міської межі Житомира та ліквідовано, в зв`язку з чим утворено Кам`янську сільську раду.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З матеріалів справи також слідує, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 розташований будинок, 1959 року побудови, право власності на будинок в органах БТІ не зареєстровано.

З огляду на наведені вимоги закону та обставини справи ОСОБА_14 на день смерті була власником спірного житлогового будинку з господарськими будівлями.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР ( 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти ( у тому числі усиновлені), дружина і батьки ( усиновителі) померлого.

Згідно ст. 549 ЦК України (1963 року) спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після включення Крошнянської та Соколовогірської селищних рад до міської межі Житомира, спірному будинку була присвоєна адреса АДРЕСА_2 . На теперішній час адреса нерухомого майна - АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки ТОВ Керуюча компанія ДомКом Житомир від 19.03.2019 на день смерті ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована донька ОСОБА_5 .

Спільна реєстрація та проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_14 на день її смерті за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується також записами у будинковій книзі.

Оскільки на день смерті ОСОБА_14 , її донька ОСОБА_5 проживала разом з нею та була зареєстрована в спадковому будинку, то вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном та є такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_14 .

Незважаючи на те, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_14 , однак вона не отримала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що ОСОБА_5 не мала спадкоєців, першої, другої третьої та четвертої черги, оскільки її сестра ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , а племінниця ОСОБА_23 померла ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Право на спадкування після смерті ОСОБА_5 перейшло до п`ятої черги спадкоємців, а саме ОСОБА_24 , яка була її двоюрідною онукою.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною другою статті 1220 ЦК України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із витребуваної судом копії спадкової справи №650/2006, заведеної Другою житомирською державою нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що двоюрідна онука померлої - ОСОБА_6 звернулась у визначений законодавством України строк із заявою про прийняття спадщини за законом. Інших спадкоємців, з огляду на матеріали спадкової справи, немає.

Після подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_6 не зверталася до державної нотаріальної контори із заяво про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .

Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30 травня 2008 року роз`яснив, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів копії спадкової справи №386/2018, заведеної Житомирською державною нотаріальною конторою Житомирської області до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 вбачається, що у визначений законодавством України строк із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись діти спадкодавця: ОСОБА_3 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1

15.01.2019 року державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщуком А.І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в 1/2 частці кожному, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також не підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_14 на день смерті була власником житлового будинку в АДРЕСА_5 , спадщину після якої у визначений строк прийняла її донька ОСОБА_5 , а після її смерті спадщину прийняла шляхом подачі заяви до нотаріальної контори двоюрідна онука ОСОБА_6 .

Тому, апеляційний суд вважає, що є правові підстави для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як спадкоєцями ОСОБА_6 , права власності в рівних частинах на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_4 .

Що стосується позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,07 га, то апеляційний суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що в користуванні ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка, площею 0,07 га, на якій розташованій спірний будинок з господарськими будівлями.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 пояснив, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, рішенням Житомирської міської ради не передавалася у приватну власність ОСОБА_5 , а була лише в її користуванні.

Частиною 2 ст.1225 ЦК України визначено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи, апеляційній суд вважає, що до спадкоєців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переходить не право власності, а право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,07 га по АДРЕСА_4 , на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно не відповідає вимогам статті 376 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування в цій частині.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частинуземельної ділянки, загальною площею 0,07 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частинуземельної ділянки, загальною площею 0,07 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2020 року.

Головуючий

Судді