Постанова

від 29.07.2020 по справі 357/6747/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5646/2020

Справа 357/6747/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Ярмоли О.Я. в м. Біла Церква 16 грудня 2019 року у справі за позовом Приватного орендного підприємства "Агрофірма Узинська" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", третя особа державний реєстратор Комунального підприємства "Перевага"Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства "Агрофірма Узинська" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В червні 2019 року позивач ПОП "Агрофірма Узинська" звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі, просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 27 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л", предметом якого є земельна ділянка пл. 3,8333 га., кадастровий номер 3220485800:03:004:0047, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31444515 від 04 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:004:0047, внесений на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Перевага" Хоцінської А.М. індексний номер 46753325 від 07 травня 2019 року.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 15 листопада 2013 року між ПОП "Агрофірма Узинська" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 139 на земельну ділянку пл. 3,8333 га. на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:004:0047 строком на 5 років, на підставі якого державним реєстратором було внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 грудня 2014 року № 17647464 та від 26 листопада 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7906179 на земельну ділянку за ПОП "Агрофірма Узинська".

20 червня 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 1977/5, відповідно до якого задоволено колективну скаргу, в тому числі, ОСОБА_1 , та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 грудня 2014 року № 17647464, того ж дня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис про інше речове право ПОП "Агрофірма Узинська".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, визнано протиправним та скасовано вищезазначений наказ Міністерства юстиції України від 20 червня 2017 року № 1977/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 грудня 2014 року; скасовано рішення державного реєстратора від 20 червня 2017 року в частині скасування іншого речового права; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис про скасування державної реєстрації іншого речового права від 26 листопада 2014 року № 7906179.

Однак вже після набрання законної сили рішенням суду 27 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л" було укладено договір оренди землі б/н відносно земельної ділянки, яка вже знаходиться в оренді у іншого орендаря - ПОП "Агрофірма Узинська" і в Державному реєстрі прав державним реєстратором Хоцінською А.М. внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 31444515 від 04 травня 2019 року.

Вказував, що ОСОБА_1 при укладенні нового договору оренди тієї ж земельної ділянки, переданої в оренду позивачу за раніше укладеним договором оренди, порушив зобов`язання щодо забезпечення реалізації прав позивача на спірну земельну ділянку та щодо неперешкоджання попередньому орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою в строк, встановлений договором, чим порушив право позивача на володіння і користування земельною ділянкою, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним та скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "Роза-Л".

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди землі. Зустрічний позов мотивував тим, що у травні 2017 року дізнався про існування договору оренди землі № 139 від 15 листопада 2013 року, начебто укладеного між ним та ПОП "Агрофірма Узинська", однак оскільки договір оренди земельної ділянки ним не укладався і державна реєстрація проведена без його згоди і відома, позивач є таким, що користується земельною ділянкою незаконно.

Крім того, договором оренди земельної ділянки на порушення ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" належним чином не визначено спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати, оскільки у договорі відсутні положення про форму здійснення грошових розрахунків і порядку їх проведення. Також у договорі відсутня одна з істотних умов - цільове призначення ділянки, яка передається в оренду, що свідчить про його невідповідність абз. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Крім того, у п. 44 договору оренди земельної ділянки зазначено, що невід`ємними частинами договору є зокрема план-схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

3

Водночас відповідач не надає вказані документи до суду у зв`язку з тим, що дані документи не виготовлялись.

Вказував, що під час розгляду адміністративної справи доводи власника землі щодо порушення його права на користування земельною ділянкою по суті не вирішувались, а його права на вільне володіння і розпорядження належною йому земельною ділянкою досі залишаються незахищеними.

На підставі вищевикладеного просив визнати недійсним договір оренди № 139 від 15 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОП "Агрофірма Узинська".

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року позов ПОП "Агрофірма Узинська" задоволено, визнано недійсним договір оренди землі б/н від 27 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л", предметом якого є земельна ділянка пл. 3,8333 га., кадастровий номер 3220485800:03:004:0047, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31444515 від 04 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:004:0047, внесений на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Перевага" Хоцінської А.М. індексний номер 46753325 від 07 травня 2019 року. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПОП "Агрофірма Узинська" відмовити, позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що заявляв під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи, однак всупереч ст. 12 ЦПК України суд не зберігав об`єктивність і неупередженість та не сприяв ОСОБА_1 в реалізації його прав, передбачених цим кодексом.

Зазначаючи, що ОСОБА_1 не підтверджено факту неукладення договору оренди із ПОП "Агрофірма Узинська", суд під час вирішення спору безпідставно посилався на ті документи, достовірність яких відповідачем ставилась під обґрунтований сумнів, що свідчить про упереджений підхід суду до вирішення справи.

Судом не перевірено обставини, на які посилався ОСОБА_1 у зустрічному позові, що під час розгляду адміністративної справи доводи власника землі щодо порушення його права на користування землею по суті не порушувались, а його права на вільне володіння і розпорядження земельною ділянкою досі залишаються незахищеними.

Вказував, що необґрунтованим є висновки суду щодо обізнаності ОСОБА_1 про прийняття 18 квітня 2019 року остаточного рішення у адміністративній справі № 826/9791/17 під час укладення договору оренди з ТОВ "Роза-Л". Також не підтверджені жодними належними та допустимими доказами висновки суду щодо незаконності дій державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права оренди землі за ТОВ "Роза-Л".

4

Також суд не врахував, що в травні 2017 року невідомі особи повідомили ОСОБА_1 про перебування його земельної ділянки у користуванні ПОП "Агрофірма Узинська", в зв`язку з чим він отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належності земельної ділянки і дізнався про існування договору оренди землі № 139 від 15 листопада 2014 року, начебто укладеного між ним та позивачем.

Повторно викладав доводи зустрічного позову щодо невідповідності договору оренди землі вимогам Закону України "Про оренду землі" щодо істотних умов договору та відсутності свого волевиявлення при укладенні земельної ділянки.

Від позивача ПОП "Агрофірма Узинська" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначав, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи надійшло до суду вже після закриття підготовчого засідання, а саме на стадії розгляду справи по суті, що унеможливлює його задоволення.

Вказував, що постанова суду в адміністративній справі, якою відновлено право ПОП "Агрофірма Узинська" на спірну земельну ділянку, була оприлюднена ще 22 квітня 2019 року, тому державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку за ТОВ "Роза-Л" залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку.

Наводив доводи щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність спірного договору з 03 грудня 2014 року та про звернення із зустрічним позовом після спливу позовної давності.

Спростовував доводи скаржника щодо недотримання вимог закону про істотні умови договору оренди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ПОП "Агрофірма Узинська" про визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції виходив із того, що укладення договору оренди ОСОБА_1 із ТОВ "Роза-Л" та його державна реєстрація порушують права законного орендаря ПОП "Агрофірма Узинська", які були підтверджені рішенням суду в адміністративній справі до укладення спірного договору оренди. Залишаючи без задоволення зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності.

5

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на а. с. 10 знаходиться копія договору оренди землі № 139 від 15 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПОП "Агрофірма Узинська", за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в адміністративних межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 3,8333 га., кадастровий номер 3220485800:03:004:047 на п`ять років з правом пролонгації.

На а. с. 11 знаходиться копія акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки, складеного від імені ОСОБА_1 та директора ПОП "Агрофірма Узинська" про проведення передачі-приймання в оренду земельної ділянки площею 3,8333 га., кадастровий номер 3220485800:03:004:047 на підставі договору оренди б/н від 25 листопада 2013 року.

02 грудня 2014 року державним реєстратором Приймак Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ПОП "Агофірма Узинська", індексний номер 17647464, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки на підставі договору № 139 від 15 листопада 2013 року, номер запису про інше речове право 7906179, дата державної реєстрації 26 листопада 2014 року (а. с. 12).

На а. с. 13 - 19 знаходяться копії платіжних відомостей ПОП "Агрофірма Узинська" на виплату коштів за 2015 - 2017 роки, в яких зокрема містяться відмітки про виплату грошових коштів та натуральної продукції за земельний пай ОСОБА_1 під його особистий підпис.

20 червня 2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято рішення № 35776855, яким скасовано запис про державну реєстрацію іншого речового права № 7906179 від 26 листопада 2014 року (а. с. 34).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 826/9791/17 задоволено позов ПОП "Агрофірма Узинська" до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_1 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , державний нотаріус Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В., державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського МРУЮ Київської області Попова Л.О., державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського МРУЮ Київської області Приймак Н.В., СВК "Розаліївський" про визнання протиправним та скасування наказу від 17 березня 2017 року № 865/7 (а. с. 20 - 24). Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 грудня 2014 року № 17647464, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В. Скасовано рішення ОСОБА_28 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України в частині скасування іншого речового права № 7906179 від 26 листопада 2014 року. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації іншого речового права № 7906179 від 26 листопада 2014 року, внесені на підставі рішення ОСОБА_28 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, № 35776855 від 20 червня 2017 року.

6

Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року залишено в силі (а. с. 25 - 32).

27 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л" укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення орендарем товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8333 га., кадастровий номер 3220485800:03:004:047. Договір укладено строком на 7 років (а. с. 62 - 63).

07 травня 2019 року державним реєстратором Хоцінською А.М., КП "Перевага" прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46753325, а саме речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:03:004:047 на підставі договору оренди б/н від 27 квітня 2019 року за ТОВ "Роза-Л". 04 травня 2019 року здійснено державну реєстрацію права оренди, номер запису 31444515 (а. с. 35 зворот).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і в подальшому застосовуються редакції нормативних актів, чинні на час спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, момент державної реєстрації є визначальним під час обрахування строку чинності договору та для визначення моменту закінчення його дії.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

7

У статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки за умовами договору оренди землі № 139, укладеного 15 листопада 2013 року між ПОП "Агрофірма Узинська" та ОСОБА_1 , договір укладено на 5 років з правом пролонгації, а державна реєстрація права оренди відбулася 26 листопада 2014 року, закінчення строку дії даного договору мало відбутися 26 листопада 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір оренди б/н від 27 квітня 2019 року було укладено ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л" та проведено його державну реєстрацію під час дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ПОП "Агрофірма Узинська".

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, що укладаючи з ТОВ "Роза-Л" договір оренди землі під час дії попереднього договору з іншим орендарем, ОСОБА_1 порушив право позивача на користування орендованою земельною ділянкою, і хоча ПОП "Агрофірма Узинська" не є стороною договору оренди б/н від 27 квітня 2019 року, воно як орендар спірної земельної ділянки має право на оспорювання цього договору, який порушує його право.

8

Відповідно до ч. 3 ст. 10, п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що у порушення норм ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ "Роза-Л" державний реєстратор Хоцінська А.М. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, вчинила реєстрацію права оренди за ТОВ "Роза-Л" після того, як в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 листопада 2014 року № 17647464 за ПОП "Агрофірма Узинська", і такі дії державного реєстратора суперечать п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі на підставі ст. 203, 215 ЦК України та ст. 152 ЗК України, оскільки про його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря ПОП "Агрофірма Узинська", та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію іншого речового права № 31444515 від 04 травня 2019 року на спірну земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги, що необґрунтованим є твердження суду щодо обізнаності ОСОБА_1 про прийняття 18 квітня 2019 року остаточного рішення у справі № 826/9791/17 під час укладення договору оренди з ТОВ "Роза-Л", висновків суду першої інстанції про визнання договору недійсним не спростовують, оскільки чинне законодавство не передбачає укладення одночасно двох договорів оренди відносно однієї земельної ділянки та їх подвійної державної реєстрації.

Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами відзиву ПОП "Агрофірма Узинська" на апеляційну скаргу, що постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 826/9791/17 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 квітня 2019 року, і ОСОБА_1 як третя особа в даній справі мав можливість ознайомитися з її змістом.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України , заява № 8371/02, від 26 квітня 2007 року, Трух проти України , заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

9

Нічим не підтверджуються, є припущеннями та відхиляються доводи апеляційної скарги, що на час здійснення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суперечності щодо наявності іншого землекористувача земельної ділянки були відсутні у зв`язку із наявністю запису про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки за ПОП "Агрофірма Узинська".

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

З урахуванням наведеного не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що твердження суду про відсутність суперечностей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо наявності іншого землекористувача не підтверджуються матеріалами справи.

Не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги, що під час розгляду справи № 826/9791/17 доводи власника землі щодо порушення його права на користування земельною ділянкою по суті не вирішувались і його права на вільне володіння і розпорядження земельною ділянкою залишаються незахищеними.

Дійсно, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, питання захисту права власності фізичної особи від іншої особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, не входить до завдань адміністративного судочинства і повинне вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скористався можливістю захисту свого порушеного, на його думку, цивільного права власності на земельну ділянку, пред`явивши зустрічний позов до ПОП "Агрофірма Узинська", однак, як встановлено судом першої інстанції, і з цими висновками погоджується апеляційний суд, під час розгляду справи не довів обставини, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому доводам апеляційної скарги щодо незадоволення судом клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи надано оцінку в ухвалі Київського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у порядку підготовки до апеляційного розгляду справи.

10

Так, судом зазначено, що клопотання про призначення почеркознавчої експертизи було подане до суду першої інстанції після закінчення строку, встановленого законом, і в клопотанні заявник не просив поновити строк для вирішення даного клопотання, не обґрунтовував і не зазначив підстави пропуску строку для вирішення клопотання про призначення експертизи, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, доводи апеляційної скарги, що суд під час вирішення спору безпідставно послався на ті документи, достовірність яких відповідачем ставилась під обґрунтований сумнів, що, на думку відповідача, свідчить про суб`єктивний та упереджений підхід суду до вирішення справи, та не сприяв ОСОБА_1 в реалізації його прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не виявляв волі та не укладав спірний договір оренди земельної ділянки, що порушує вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 317, ч. 1 ст. 321 ЦК України, є нічим не підтвердженими та відхиляються апеляційним судом.

Іншими підставами для визнання недійсним договору оренди № 139 від 15 листопада 2013 року, згідно доводів зустрічного позову та апеляційної скарги, є невідповідність, на думку ОСОБА_1 , оспорюваного договору вимогам щодо його змісту, встановленим Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, ОСОБА_1 зазначив, що положеннями вказаного договору встановлено грошовий спосіб розрахунків як основний, однак не визначено ні форм здійснення такого способу розрахунків, ні його порядку.

Апеляційний суд не погоджується із цими доводами, оскільки згідно п. 9 спірного договору сторони дійшли згоди, що орендна плата вноситься в розмірі 3 % від вартості земельної ділянки в натуральній і грошовій формі, при цьому за умов п. 12 цього договору, передача продукції та надання послуг оформляється відповідними актами, отже сторони дійшли згоди щодо розміру та порядку внесення орендної плати.

11

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою ПОП "Агрофірма Узинська" впродовж 5 років не отримував, спростовуються платіжними відомостями на виплату за земельний пай (а. с. 13 - 19).

Крім того, апеляційний суд враховує, що право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначено частиною першою статті 15 ЦК України.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання про визнання договору оренди землі недійсним, суд має врахувати вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити, чи дійсно порушено право орендодавця та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року у справі №6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладанням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки при укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки сторони погодили їх істотні умови: орендну плату із зазначенням її розміру, зокрема 3 % від вартості земельної ділянки в натуральній і грошовій формі, строк дії, умови використання земельної ділянки, та інше, орендна плата виплачена відповідачем у порядку, визначеному пунктом 12 спірного договору, що підтверджується відповідними платіжними відомостями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено обставин, які б свідчили про недійсність укладеного ним договору оренди земельної ділянки та порушення його прав при укладенні оспорюваного правочину. Законні права і інтереси орендодавця не були порушені, він підписав договір оренди земельної ділянки та фактично передав земельну ділянку в оренду ПОП "Агрофірма Узинська", яке її прийняло та добросовісно виконувало умови укладеного договору, сплатило орендну плату ОСОБА_1 , а він її отримав.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

12

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.