Ухвала

від 18.02.2021 по справі 357/6747/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/6747/19 Головуючий у суді першої інстанції - Ярмола О.Я.

Номер провадження № 22-ц/824/872/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

18 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Яворського М.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роза-Л , подану представником Клапчуком Федором Петровивем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі за позовом Приватного орендного підприємства Агрофірма Узинська до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Роза-Л , третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства Перевага Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства Агрофірма Узинська про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року позов ПОП Агрофірма Узинська задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ Роза -Л - Клапчук Ф.П. подав апеляційну скаргу 09 грудня 2020 року, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, визначеного ч.1 ст.354 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії вказаної ували для усунення недоліків, а саме: надати докази поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, подати оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору у зазначеному розмірі або документи, що можуть підтверджувати звільнення від такої сплати, а також копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Як вбачається із супровідного листа, наявного в матеріалах справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 29 грудня 2020 року було направлено апелянту 26 січня 2021 року (а.с.18, т.2) й відповідно до рекомендованого повідомлення №0318630163897 копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 29 грудня 2020 року було вручено апелянту 02 лютого 2021 року (а.с.19, т.2).

Разом з тим, станом на 18 лютого 2021 року недоліки апеляційної скарги апелянтом усунуто не було.

Суддя-доповідач приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження враховуючи наступні підстави.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ЄСПЛ у справах Салов проти України , п. 93, Сутяжник проти Росії , п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Оскільки апелянтом не було зазначено поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року, а зазначені причини не можна вважати такими, що є поважними, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.

Європейський суд з прав людини зазначає, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки апелянтом, всупереч вимогам статей 77 - 81 ЦПК України, не надано беззаперечних доказів, на підставі чого суд мав би поновити строк, то апеляційну скаргу слід вважати такою, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження без поважних причин та за зазначеною апеляційною скаргою відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роза-Л , подану представником Клапчуком Федором Петровивем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі за позовом Приватного орендного підприємства Агрофірма Узинська до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Роза-Л , третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства Перевага Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства Агрофірма Узинська про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А.Яворський