Рішення

від 07.07.2020 по справі 925/359/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/359/20

За позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради

до фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни

про стягнення 123233,50 грн. та розірвання договору

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

За участю:

прокурора відділу прокуратури Черкаської області Чустрак Д.В.

від позивача: Поліщук Л.М. сільський голова;

від відповідача: Ситник В.М. за довіреністю від 02.06.2020.

Перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури (далі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради (далі також - позивач) із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни (далі також - відповідачка) з вимогами про стягнення 123233,50 грн. заборгованості з орендної плати за землю та розірвання укладеного між сторонами договору оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі 04.04.2011 за №712310004000169 (далі договір від 04.01.2010).

Також прокурор у позові просить господарський суд стягнути з відповідачки на користь прокуратури Черкаської області 4204,00 грн. витрат на сплату судового збору за подання позову.

В обґрунтування позову прокурор вказав на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним ним з Іваньківською сільською радою договором від 04.01.2010 щодо сплати орендної плати за землю, що є підставою для розірвання такого договору.

Ухвалою від 26.03.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву прокурора до розгляду, відкрив провадження у справі №925/359/20, вирішив її розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив у ній підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 28.04.2020 і встановив відповідачці строк для подання відзиву на позов.

17 квітня 2020 року до Господарського суду Черкаської області від надійшов відзив із запереченнями проти позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачка у відзиві зазначила, що нормативна грошова оцінка орендованої нею земельної ділянки, визначена згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16, є завищеною в 10 разів і не відповідає змінам, внесеним до законодавства, що регулює порядок визначення нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок, тому відповідачка в 2017 замовила в ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлення нової технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, яка була виготовлена та у квітні 2017 року пройшла державну експертизу з позитивним висновком і надана позивачу для затвердження. За цією технічною документацією нормативна грошова оцінка орендованої відповідачкою земельної ділянки становить 174403,86 грн., проте позивач до цього часу рішення про затвердження даної технічної документації не прийняв і запропоновану відповідачкою додаткову угоду про внесення змін до договору від 04.01.2010 не розглядає, тому відповідачка оскаржила бездіяльність позивача щодо не затвердження ним технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки до Черкаського окружного адміністративного суду, який відкрив і розглядає з цього приводу справу №701/1306/19. Крім того, відповідачка у відзиві на позов вказала на неправильність розрахунку стягуваної суми заборгованості з орендної плати за землю через застосування прокурором внесених рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін до договору від 04.01.2010 щодо розміру орендної плати із серпня 2016 року, а не з 27.06.2017 - дня державної реєстрації цих зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та через неврахування переплати відповідачкою орендної плати за травень, червень та липень 2016 року. Також відповідачка вважає, що оскільки вона регулярно сплачувала орендну плату за землю, але не в повному обсязі, то відсутня систематичність несплати нею орендної плати за землю як підстави для розірвання договору від 04.01.2010.

У відзиві на позов відповідачка заявила клопотання про залишення позову прокурора без руху до вирішення Черкаським окружним адміністративним судом справи №701/1306/19, яке господарський суд залишив без задоволення через невідповідність вказаних у ньому підстав для залишення позову без руху вимогам ст. 174 та ч. 11 ст. 176 ГПК України.

Ухвалою від 28.04.2020 Господарський суд Черкаської області відклав підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 09.06.2020 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

12 травня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла відповідь прокурора на відзив, якою прокурор відхилив заперечення відповідачки проти позову як такі, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.

20 травня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшло заперечення відповідачки на відповідь на відзив, у якому відповідачка відхилила наведені прокурором у відповіді на відзив пояснення, міркування та аргументами, як такі, що не спростовують безпідставність нарахування орендної плати за землю за збільшеним за рішенням господарського суду її розміром, починаючи з серпня 2016 року. Також за твердженням відповідачки прокурор в порушення вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у позові не обґрунтував наявності підстав для здійснення ним представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та визначив неналежний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким має бути Головне управління фіскальної служби у Черкаській області, а не Іваньківська сільська рада.

01 червня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява відповідачки від 28.05.2020 про залишення позовної заяви без розгляду через необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення ним представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та визначення неналежного органу, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2020, Господарський суд Черкаської області розглянув заяву відповідачки від 28.05.2020 про залишення позовної заяви без розгляду і без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до стаття 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Законом України "Про прокуратуру" визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з приведеними у позові доводами прокурора, з якими погодився господарський суд, у спірних правовідносинах прокурор захищає майновий інтерес держави, який полягає у своєчасному і повному надходженні до бюджету Іваньківської сільської ради орендної плати за землю, а також інтерес держави щодо раціонального використання землі як об`єкта права власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до яких відноситься і Іваньківська сільська рада.

За Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" саме до повноважень Іваньківської сільської ради належить розпорядження землями територіальної громади, передача їх в оренду для всіх потреб, укладення як орендодавцем договорів оренди землі з орендарями, розірвання таких договорів та стягнення з орендарів орендної плати за землю.

Отож у даному випадку прокурор правильно визначив у позові Іваньківську сільську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Порушення інтересів держави у даному випадку за доводами прокурора полягає у ненадходженні у встановлені строк і розмірі до місцевого бюджету Іваньківської сільської ради як орендодавця, а не як органу, контролюючого за сплатою податків, коштів від орендної плати за землю, і як наслідок цього - у нераціональному використанні земельної ділянки.

Переконливими є і доводи прокурора про неналежне здійснення Іваньківською сільською радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах з огляду на значну тривалість періоду порушення інтересів держави (з серпня 2016 року) і не подання позовів до суду задля захисту в судовому порядку порушених інтересів держави, що підтверджується адресованим прокурору листом Іваньківської сільської ради від 20.11.2019 №1569/02-31.

Надісланий прокурором позивачу в березні 2020 року лист від 20.03.2020 №34/2-259-вих-20 є належним повідомленням позивача про звернення прокурора до суду з позовом до відповідача про розірвання договору від 04.01.2010 та стягнення заборгованості з орендної плати за землю, тому позивач не був позбавлений можливості оскаржити підстави для представництва інтересів держави прокурором, але наразі не зробив цього.

Викладене за оцінкою господарського суду свідчить про виключність даного випадку і дотримання прокурором встановленого чинним законодавством порядку здійснення представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою від 09.06.2020 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження у справі №925/359/20 та призначив її до судового розгляду по суті у засіданні суду на 11 год. 30 хв. 07.07.2020 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.07.2020 за участю прокурора і представників обох сторін:

прокурора та представник позивача підтримали позов з викладених у ньому підстав;

представник відповідача підтримав заперечення проти позову з викладених у відзиві на позов підстав та заявив про застосування до заявленої прокурором вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за землю позовної давності;

господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області

УСТАНОВИВ:

04 січня 2010 року Іваньківська сільська рада як орендодавець і фізична особа - підприємець Штемпель Галина Миколаївна як орендар уклали між собою договір від 04.01.2010, згідно з п. 1.1. якого орендодавець надає в оренду орендарю водоймище, розташоване на земельній ділянці площею 9,1682 га в адміністративних межах Іваньківської сільської ради терміном на 20 років.

Пунктом 1.2 договору від 04.01.2010 встановлено, що передача земельної ділянки з водоймищем в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п 2.1 договору від 04.01.2010 розмір орендної плати складає 288 (двісті вісімдесят) гривень за 1 гектар водоймища в рік, з виплатою помісячно рівними частинами.

Відповідно до п. 2.4 договору від 04.01.2010 орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним. Орендар бере на себе обов`язок уточнення розмірів орендної плати та банківських реквізитів отримувача.

У п. 5.2 договору від 04.01.2010 його сторони передбачили, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний зав рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених даним договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використання об`єкта оренди, а також на підставах, визначених Земельним та Водним кодексами України та іншими законодавчими актами України.

04 квітня 2011 року договір від 04.01.2010 був зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі за № 712310004000169.

28 липня 2016 Господарський суд Черкаської області прийняв рішення у справі №925/687/16 за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради до фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни про внесення змін до договору, яким:

позов задовольнив повністю;

вніс до укладеного між Іваньківською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.О. договору оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого 04.04.2011 у відділі Держкомзему у Маньківському районі за №712310004000169, такі зміни:

- пункт 2.1 договору виклав в такій редакції: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 52624,94 грн.".

- доповнив підпункт 2.7 договору таким абзацом: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16 становить 1754164,88 грн. ";

стягнув з фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни на користь прокуратури Черкаської області 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Також рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 були встановлені такі обставини:

- 15 лютого 2016 року Іваньківська сільська рада і фізична особа - підприємець Штемпель Галина Миколаївна уклали додаткову угоду №1 до договору від 04.01.2010, якою за згодою сторін внесли до цього договору такі зміни і доповнення:

в пункті 2.1 договору цифри та слова "288 (двісті вісімдесят) " замінили відповідно на цифри та слова "4,5 відсотка від середньої нормативної грошової оцінки ріллі по Черкаській області в сумі 1791,50 грн. (одна тисяча сімсот дев`яносто одна грн. 50 коп.) за 1 га в рік";

доповнили договір пунктом 2.7 такого змісту: "Орендна плата підлягає збільшенню у разі індексації та зміни нормативної грошової оцінки землі" та пунктом 3.5 такого змісту: "Сторони зобов`язані вносити зміни в даний договір відповідно до прийнятих рішень державних, обласних, місцевих органів влади";

- 25 травня 2016 року відділ Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області надав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 10-28-0.8-1284/15-16, згідно з яким нормативна грошова оцінка орендованої фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.М. земельної ділянки площею 9,1682 га становить 2589523,43 грн.;

- листом від 30.06.2016 №10-28-0.8-1504/15-16 відділ Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області повідомив про визнання недійсним витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки фізичної особи - підприємця Штемпель Г.М. від 25.05.2016 № 10-28-0.8-1284/15-16 і надав новий, правильний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 № 10-28-0.8-1504/15-16, згідно з яким нормативна грошова оцінка орендованої фізичною особою - підприємцем Штемпель Г.М. земельної ділянки площею 9,1682 га становить 1754164,88 грн.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 набрало законної сили з 16 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України в редакції, чинній до 30.09.2016, і відповідно до ч. 1 ст. 129 1 Конституції України в редакції, чинній з 30.09.2016, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина 1 ст. 115 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, і ч. 1 ст. 326 ГПК Україні в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачають обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, на всій території України.

Таким чином, для відповідачки рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 було і є обов`язковим для виконання незалежно від обставин щодо замовлення нею нової технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, її виготовлення і наявності спору щодо оскарження бездіяльності Іваньківської сільської ради з не затвердження нею такої технічної документації, який розглядається Черкаським окружним адміністративним судом у справі №701/1306/19.

27 червня 2017 року державний реєстратор центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації Брітан Ю.Д. на підставі договору оренди водоймища від 04.01.2010, додаткової угоди до цього договору від 15.02.2016 і рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 провів державну реєстрацію за відповідачкою права оренди земельної ділянки площею 9,1682 га з кадастровим номером 7123182500:02:001:0010, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1289885671231, що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2020 №201544772.

Законом України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України" Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" був викладений в новій редакції, згідно з якою він став називатися Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Цим законом з 01.01.2013 була запроваджена державна реєстрація речових прав, у тому числі і права оренди, на такий об`єкт нерухомого майна як земельна ділянка.

Разом з цим, пунктами 3 і 5 розділу I "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України", які набрали законної сили з 01.01.2013 року, із Цивільного кодексу України були виключенні положення про державну реєстрацію договору, а із Закону України "Про оренду землі" - положення про державну реєстрацію договору оренди землі.

Таким чином, з 01.01.2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не вимагалася і не проводилася, натомість вимагалася і здійснювалася державна реєстрація такого речового права як права оренди земельної ділянки.

При цьому частини 3 та 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містять такі положення:

3. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

4. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону." цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

У відповідачки право оренди земельної ділянки за договором від 04.01.2010 виникло 04.11.2011 у день державної реєстрації цього договору, коли законодавство ще не передбачало обов`язкової реєстрації такого речового права, тому в силу ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди відповідачки земельної ділянки за договором від 04.11.2010 було дійсним і після 01.01.2013, оскільки цей Закон не вимагав реєстрації цього речового права після вказаної дати, проте й не забороняв таку реєстрацію.

Отож на час набрання законної сили рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 законодавство не передбачало державної реєстрації внесених цим рішенням змін і доповнень до договору від 04.01.2010 і не пов`язувало початок їх дії (змін і доповнень) з державною реєстрацією дійсного права оренди відповідачки на земельну ділянку за цим договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, договір від 04.01.2010 є зміненим і доповненим рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 з 16.08.2016 - дня набрання цим судовим рішенням законної сили, а не з 27.06.2017 - дня проведення не обов`язкової державної реєстрації дійсного права оренди земельної ділянки за вказаним договором, як помилково вважає відповідачка.

Відповідачка в порушення договору від 04.01.2010 з урахуванням внесених до нього рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень замість встановленого ним розміру орендної плати за землю в сумі 4385,41 грн. фактично сплачувала орендну плату за землю у меншому розмірі, а саме за період оренди з серпня 2016 року по січень 2017 року в сумі 1370,00 грн. у місяць і з лютого 2017 року по січень 2020 року в сумі 1451,00 грн. у місяць.

Відповідачка у відзиві на позов і у запереченні на відповідь на відзив не заявила про свою незгоду із сумами фактично сплаченої нею орендної плати за землю, вказаними позивачем та прокурором у розрахунку стягуваної суми заборгованості.

За розрахунком позивача та прокурора сума заборгованості відповідачки з орендної плати за землю за період оренди з серпня 2016 року по лютий 2020 року включно становить 123233,50 грн., виходячи із встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 розміру орендної плати 4385,41 грн. у місяць.

Стягувана сума заборгованості відповідачки з орендної плати за землю є результатом додавання окремо визначених позивачем і прокурором щомісячних сум заборгованостей за період оренди з серпня 2016 року по лютий 2020 року.

Згідно з п. 2.4 договору від 04.01.2010 орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним. Тож строк сплати орендної плати за землю за лютий 2020 року закінчується 30.03.2020.

Позов до Господарського суду Черкаської області прокурор подав 24 березня 2020 року, тобто до закінчення строку сплати орендної плати за землю за лютий 2020 року, що означає про безпідставність врахування позивачем та прокурором у розрахунку стягуваної суми заборгованості відповідачки з орендної плати за землю платежу за лютий 2020 року в сумі 4385,41 грн., строк сплати якого на день подання позову не настав.

Решта щомісячних платежів, включених до розрахунку стягуваної суми заборгованості відповідачки з орендної плати за землю, визначені позивачем і прокурором правильно.

Оскільки орендну плату за землю у розмірі 4385,41 грн. в місяць відповідачка мала сплачувати уже з 16.08.2016, а фактично сплачувала її з цієї дати у меншому розмірі, то заявлена відповідачкою у відзиві на позов переплата з орендної плати за землю відсутня.

Отож сума заборгованості з орендної плати за землю, на стягнення якої з відповідачки за договором від 04.01.2010 позивач має право, виходячи із приведеного у позові розрахунку, визначена на день подання прокурором позову становить 118848,09 грн. (123233,50 грн. - 4385,41 грн. платежу за лютий 2020 року).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідачка, сплативши орендну плату за землю у меншому від встановленого договором від 04.01.2016 розмірі з урахуванням внесених до цього договору рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень, порушила права позивача на одержання цієї плати в сумі 118848,09 грн. Тож позивач, а в його інтересах і прокурор в порядку захисту порушеного права позивача вправі вимагати від відповідачки примусового виконання обов`язку в натурі шляхом стягнення з неї на користь позивача 118848,09 грн. боргу з орендної плати за землю.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України , про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як зазначено вище відповідач порушив права позивача внаслідок сплати орендної плати за землю у меншому від передбаченого договором від 04.01.2010 розміру з урахуванням внесених до цього договору рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень.

Відповідно до п. 2.4 договору від 04.01.2010 орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним, а це означає, що перебіг трирічної позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за окремо узятий місяць оренди почався саме з наступного дня після закінчення вказаного строку щомісячної сплати орендної плати за землю.

Так за вимогами про стягнення 1034,90 грн. заборгованості за серпень 2016 року перебіг трирічної позовної давності почався з 01.10.2016 і сплив 30.09.2019, про стягнення 3015,41 грн. заборгованості за вересень 2016 року - почався з 01.11.2016 (враховуючи, що 20.10.2016 був вихідним днем) і сплив 31.10.2019, про стягнення 3015,41 грн. заборгованості за жовтень 2016 року - почався з 01.12.2016 і сплив 02.12.2019 (враховуючи, що 30.11. і 01.12.2019 були вихідними днями), про стягнення 3015,41 грн. заборгованості за листопад 2016 року - почався з 31.12.2016 і сплив 30.12.2019, про стягнення 3015,41 грн. заборгованості за грудень 2016 року - почався з 31.01.2017 і сплив 30.01.2020, про стягнення 1564,41 грн. заборгованості за січень 2017 року - почався з 01.03.2017 і сплив 29.02.2020.

Таким чином, станом на 24.03.2020 - день подання прокурором позову сплила трирічна позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року і за січень 2017 року на загальну суму 14660,95 грн.

Частини 4 та 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачають такі наслідки спливу позовної давності:

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Прокурор не вказав причин пропущення ним позовної давності і суд не встановив наявності поважних причин цього пропущення.

За таких обставин, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, у позові прокурору в частині стягнення 14660,95 грн. такої заборгованості слід відмовити через сплив позовної давності.

Із розрахунку стягуваної суми заборгованості з орендної плати за землю вбачається, що відповідачка лише у лютому та у червні 2017 року не здійснила щомісячних платежів з орендної плати за землю. Решта цих щомісячних платежів, як уже зазначено вище, здійснювалася відповідачкою не у повному розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті "д" статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З огляду на приведені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов таких висновків.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі. Відповідачка систематично порушувала цю істотну умову договору від 04.01.2010, сплачуючи щомісячно орендну плату за землю не в повному розмірі, внаслідок чого позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору від 04.01.2010 з урахуванням внесених до нього рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2016 у справі №925/687/16 змін і доповнень. Таке порушення відповідачки договору від 04.01.2010 є істотним його порушенням, яке дає право позивачу, а відповідно і прокурору в інтересах позивача вимагати розірвання цього договору.

При застосуванні вказаних вище норм права до спірних правовідносин щодо розірвання договору від 04.01.2010 господарський суд враховував висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 10.10.2019 у справі №293/1011/16-ц, від 04.12.2019 у справі №318/433/18.

Отже вимога прокурора про розірвання договору від 04.01.2010 є обґрунтованою і законною, тому підлягає задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 104187,14 грн. боргу з орендної плати за землю та в частині розірвання договору від 04.01.2010.

Прокуратура Черкаської області за платіжним дорученням від 18.03.2020 №350 сплатила за подання позову 4204,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідачку слід покласти а 3879,13 грн. судового збору і на прокуратуру Черкаської області - 324,87 грн. судового збору.

Про інші судові витрати задля їх розподілу судом учасники справи не заявили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Судовий збір в сумі 3879,13 грн. покласти на відповідача, а в сумі 324,87 грн. на прокуратуру Черкаської області..

Стягнути з фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Іванівської сільської ради Маньківського району Черкаської області (вул. Ігоря Щербини, 35, с. Іваньки, Манківський район, Черкаська область, 20132, код ЄДРПОУ 25659941) - 104187,14 грн. (сто чотири тисячі сто вісімдесят сім гривень 14 коп.) заборгованості з орендної плати за землю.

Розірвати укладений між Іваньківською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Штемпель Галиною Миколаївною договір оренди водоймища від 04.01.2010, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі 04.04.2011 за №712310004000169.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Штемпель Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Черкаської області (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119) - 3879,13 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень 13 коп.) судового збору.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04 серпня 2020 року.

СУДДЯ М.В. Дорошенко