Постанова

від 05.08.2020 по справі 686/29851/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/29851/18

Провадження № 22-ц/4820/23/20

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/29851/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року (суддя Салоїд Н.М., повне судове рішення складено 30 травня 2019 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер-1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись в грудні 2018 року до суду із позовом ТОВ Агропартнер-1 зазначало, що 01.08.2008 року між товариством та Хмельницькою РДА було укладено договір оренди земельних ділянок №344, за умовами якого товариство прийняло в строкове платне користування із земель державної власності строком на 10 років земельні ділянки загальною площею 70 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Договір зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040874300002 від 06.08.2008 року. З часу укладення договору по даний час товариство належно виконуючи договірні зобов`язання за договором оренди №344, вважало договір автоматично поновленим та продовжувало користуватися земельною ділянкою для товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, в квітні 2017 року позивачу стало відомо, що 11 березня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області було видано наказ №22-5249-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,9925 га. кадастровий номер 6825084800:03:008:0004 для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації за рахунок безоплатного права, що знаходиться в межах земельної ділянки, орендованої позивачем за договором оренди №344 від 01.08.2008 року.

16 березня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на цю земельну ділянку у державному реєстрі речових прав та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2016 року продала її ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру в порушення ст. 116 ЗК України, ст. 9 Закону України Про оренду землі відчужило земельну ділянку, не припинивши право користування позивача, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги ТОВ Агропартнер-1 просило суд визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-5249-СГ від 11.03.2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28791428 від 17.03.2016 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6825084800:03:008:0004.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-5249-СГ від 11 березня 2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30467441 від 14.07.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825084800:03:008:0004. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та вказує, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права і підлягає до скасування. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянтка зазначила, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував до спірних правовідносин норми статей 116, 118, 122, 186-1 ЗК України та не врахував ту обставину, що держава, як власник спірної земельної ділянки в особі уповноваженого органу, розпорядилася земельною ділянкою шляхом передачі їй у власність, тобто відбулася заміна власника спірної земельної ділянки. І при передачі спірної земельної ділянки безоплатно у власність фізичній особі згода орендаря за строковим договором оренди землі не передбачена. На думку апелянта судом не враховано той факт, що на момент звернення до суду із даним позовом у позивача було відсутнє будь-яке право на спірну земельну ділянку у зв`язку з припиненням договору оренди з 06.08.2018 року. Апелянт також вважає помилковим застосування судом до спірних правовідносин положень ст.141 ЗК України, оскільки питання укладення, поновлення та припинення договору оренди встановлені Законом України Про оренду землі . У зв`язку з наведеним апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Агропартнер-1 погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим, посилаючись на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастр прийнято всупереч ч.4 ст. 9 Закону України Про оренду землі . Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області підтримує її та просить задовольнити. Зазначає, що держава, як власник спірної земельної ділянки, в особі уповноваженого органу - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області правомірно та у спосіб, встановлений законом розпорядилася нею шляхом передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 . Оскільки ТОВ Агропартнер-1 з 06.08.2018 року не є орендарем земельних ділянок, які були об`єктом оренди згідно договору оренди земельних ділянок від 01.08.2008 року, тому позбавлений права на заявлення вимог щодо вказаних земельних ділянок.

Учасники справи та їх представники до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області направили до суду клопотання щодо розгляду справи у їхній відсутності. Інші учасники справи та представники учасників справи про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та представників учасників справи, які не з`явилися.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час видачі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу від 12 березня 2016 року № 22-5380-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність права ТОВ Агропартнер-1 , як орендаря земельної ділянки за договором оренди земельних ділянок від 01 серпня 2008 року № 344, відносно якої було затверджено спірний проект землеустрою, були порушені, а тому зазначений наказ підлягає визнанню незаконним і скасуванню. Крім того, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог позивача щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно спірної земельної ділянки.

Оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає до скасування із ухваленням нового судового рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.08.2008 року між ТОВ Агропартнер-1 та Хмельницькою районною державною адміністрацією укладений договір оренди земельних ділянок № 344 (надалі - Договір №344) загальною площею 70 га. строком на 10 років, який зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №040874300002 від 06.08.2008 року.

Відповідно до п. 3.2 зазначеного Договору №344 після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження строку дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинності (т. 1 а.с. 9 -10).

11.03.2016 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-5249-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , відповідно до якого ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 1,9925 га., кадастровий номер 6825084800:03:008:0004, для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації за рахунок безоплатного права, що знаходиться в межах ділянки, орендованої позивачем відповідно до Договору №344.

16.03.2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28791418 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6825084800:03:008:0004 площею 1,9925 га. (т. 1 а.с.13).

14.07.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_3 прийняла у власність земельну ділянку кадастровий номер 6825084800:03:008:0004, площею 1,9925 га. І 14.07.2016 року за ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30467441 приватним нотаріусом зареєстровано право власності на цю земельну ділянку (т. 1 а.с.12, 14).

Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 25.06.2018 року (т.1 а.с. 23-29) встановлено накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6825084800:03:007:0004, площею 1,9925 га. на земельну ділянку площею 70,0 га., яка за договором оренди № 344 від 01 серпня 2008 року передана Хмельницькою РДА ДСП Агропартнер .

18 червня 2018 року за вих. №2073/1 ТОВ Агропартнер-1 звернулося до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, як розпорядника земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів з повідомленням про намір скористатись своїм правом на поновлення договору оренди земельних ділянок від 01 серпня 2008 року № 344 та додано проект додаткової угоди №1(т.1 а.с. 57).

Листом - повідомлення від 16 липня 2018 року за №19-22-0.6-4702/2-18 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило товариство про заперечення щодо продовження договору оренди земельних ділянок з ТОВ Агропартнер-1 на новий строк, оскільки останнім пропущено двомісячний строк на звернення про поновлення договору, не надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, витяг з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та агрохімічні паспорта земельних ділянок. Зазначено про намір включити орендовану земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які пропонуються до продажу на земельних торгах (т. 1 а.с. 58-60).

За змістом статей 11 , 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України .

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 , 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8 , 9 Конституції України ), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України , але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Принцип ефективності закріплений і у діючому ЦПК України , відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

І вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 року по справі 3686/2073/19-ц.

Відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 33 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час звернення ТОВ Агропартнер-1 до суду.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ Агропартнер-1 задля захисту свого переважного права просило також визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадасту у Хмельницькій області від № 22-5249-СГ від 11.03.2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , внаслідок якого відбувся поділ земельної ділянки, що була переданої в оренду товариству.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем .

Відповідно до частини першої - п`ятої статті 33 цього Закону, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах,(частина перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Отже, основними відмінностями у застосуванні положень частини другої - п`ятої та положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частина друга - п`ята статті 3 3 цього Закону) або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частина друга - п`ята статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 цього Закону).

З матеріалів справи вбачається, що Договір оренди земельної ділянки, який укладений між Агропартнер-1 та Хмельницькою РДА діяв до 06 серпня 2018 року. Разом з тим, повідомлення товариства про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк надіслало орендодавцю з порушенням строку, встановленого у договорі, а саме 18 червня 2018 року, тоді як повідомлення повинно було бути надіслано не пізніше 06 червня 2018 року.

Таким чином, позивач у встановлений договором двомісячний строк не надіслав орендодавцю повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, тим самим не реалізував механізм поновлення договору оренди землі, що передбачений умовами укладеного між сторонами договору, а тому відсутнє порушення його переважного права на поновлення договору оренди.

І з огляду на вищенаведене обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відсутності у позивача будь - якого речового права на спірну ділянку.

Встановлено, що ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області після отримання від ТОВ Агропартнер-1 листа від 18 червня 2018 року у визначений законом строк повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію Договору №344 та про відмову від укладення нового договору оренди землі, а отже, прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем наказу не призвело до порушення прав позивача.

Оскільки ТОВ Агропартнер-1 здійснило повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк несвоєчасно, а орендодавець надіслав у встановлений законом строк відмову у поновленні такого договору на новий строк, тому відсутні правові підстави для задоволення позову відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Разом з тим, продовження користування ТОВ Агропартнер - 1 земельною ділянкою по закінченню строку дії договору оренди землі не створює підстав для поновлення вказаного договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки орендодавець заперечує про продовження правовідносин.

А тому, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позов ТОА Агропартнер - 1 до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивача підлягає до стягнення на користь апелянта понесені нею витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 5286 грн.

Керуючись ст .ст.374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер-1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнер-1 (місцезнаходження: вул. Центральна, 4А, м. Красилів, Хмельницька обл., 31000; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31369733) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 5286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай