Рішення

від 31.07.2020 по справі 127/16630/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16630/17

Провадження № 2/127/4927/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2020 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участю: секретаря Горденко Г.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна подружжя, відповідно до якого просила:

1) встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 01.01.2000 по даний час.

2) Визнати наступне майно спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,01 га. кадастровий номер 0506805000:05:001:0831, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (гаражний кооператив Поляна-2 ,); земельну ділянку, площею 1,9га., кадастровий номер 0521080600:07:002:0108, яка розташована на території Демидівської сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області; автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 CDI державний номер НОМЕР_1 ; нежиле приміщення загальною площею 82,6 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_5 ; незавершений будівництвом об`єкт - офіс - майстерня (будівельні матеріали), загальною площею 313,5 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_4 .

3) Поділити спільне сумісне майно в наступному порядку: визнати за ОСОБА_1 право власності: на квартиру АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення загальною площею 82.6 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_5 ; земельну ділянку площею 0,0375 га. кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Інше спільне майно залишити у власності ОСОБА_3

4) Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію її частки у спільному майні в розмірі, який буде встановлено судовою будівельно-технічною та товарознавчою експертизами та судові витрати.

Заявлені вимоги позивач мотивувала тим, що з січня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають як чоловік та жінка без шлюбу, являються батьками ОСОБА_5 . Сторони пов`язані спільним побутом, ведуть спільне господарство. Під час спільного проживання майно набуте кожним з подружжя є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Ухвалою суду від 15.08.2017 року відкрито провадження у справі.

З метою забезпечення позовних вимог, ухвалою суду від 15.08.2017 року накладено арешт на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,01 га, кадастровий номер 0506805000:05:001:0831, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (гаражний кооператив Поляна - 2 ); земельну ділянку площею 1,9 га, кадастровий номер 0521080600:07:002:0108, яка розташована на території Демидівської сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області; автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 СDI, державний номер НОМЕР_1 ; нежиле приміщення, загальною площею 82,6 кв. м., яке розташоване в АДРЕСА_5 ; незавершений будівництвом об`єкт - офіс-майстерня, загальною площею 313,5 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_4 .

26.09.2017 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду заперечення проти позову в яких зазначав, що сторони дійсно в період з 1999 по кінець 2010 проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Спільне майно набуте ними у даний період є спільною сумісною власністю, водночас решта майна набута кожним із сторін після припинення відносин є їх особистою приватною власністю та поділу не підлягає. Додатково зазначив, що частина нерухомого майна одержана відповідачем в порядку безоплатної приватизації, тому також не може бути предметом спільної сумісної власності подружжя. Не введений в експлуатацію об`єкт офіс-майстерня поділу не підлягає, оскільки являється власністю третіх осіб. Підлягати поділу може лише майно - квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 СDI, державний номер НОМЕР_1 . Вищезазначена квартира придбана за рахунок коштів відповідача отриманих в кредит, що є підставою для відступу суду від рівності часток при її поділі.

25.10.2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог згідно якої просила: встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 01.01.2000 по даний час;

Визнати наступне майно спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 1,9 га, кадастровий номер 0521080600:07:002:0108, яка розташована на території Демидівської сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області; автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 CDI державний номер НОМЕР_1 ; нежиле приміщення загальною площею 82,6 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_5 ; незавершений будівництвом об`єкт - офіс - майстерня (будівельні матеріали), загальною площею 313,5 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,0394 га. кадастровий номер - 0520680503:04:001:0136, яка розташована в АДРЕСА_13 .

Поділити спільне майно визнавши за ОСОБА_1 право власності на: квартиру АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення загальною площею 82,6 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_5 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію її частки у спільному майні в розмірі, який буде встановлено судовою будівельно-технічною та товарознавчою експертизами.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0394 га кадастровий номер - 05.20680503:04:001:0136, яка розташована в с. Бохоники, Вінницького району, Вінницької області, яка 25.09.2017 подарована відповідачем ОСОБА_6 , в сумі, визначеній висновком товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року по справі було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково дослідного інституту судових експертиз (вул. Батозька, 1, м. Вінниця). На вирішення експертів були поставлені запитання: 1. визначити ринкову вартість квартири під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 122,7 кв.м., житловою площею 71,7 кв. м.; 2. визначити ринкову вартість квартири, під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 17,2 кв. м.; 3. визначити ринкову вартість нежитлового приміщення під номером АДРЕСА_5 , загальною площею 82,6 кв. м.; 4. визначити ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 5. визначити ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:001:0136, яка розташована за адресою: АДРЕСА_13 ; 6. визначити ринкову вартість гаражів-майстерень, загальною площею 262,4 кв.м. та 374,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_4 ). 7. Визначити ринкову вартість автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 СDI, державний номер НОМЕР_1 тощо.

Висновок за результатами проведення експертизи міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 16.05.2019 року по справі було призначено повторну судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Вінниця, вул. В.Порика,8). На вирішення експертів були поставлені запитання:1. Визначити ринкову вартість квартири під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 122,7 кв.м., житловою площею 71,7 кв. м.; 2. Визначити ринкову вартість квартири, під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 17,2 кв. м.; 3. Визначити ринкову вартість нежитлового приміщення під номером АДРЕСА_5 , загальною площею 82,6 кв. м.; 4. Визначити ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 5. Визначити ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:001:0136, яка розташована за адресою: АДРЕСА_13 ; 6. Визначити ринкову вартість гаражів-майстерень, загальною площею 262,4 кв.м. та 374,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_4 ); 7. Визначити ринкову вартість автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 СDI, державний номер НОМЕР_1 тощо.

Висновок за результатами проведення експертизи міститься в матеріалах справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала за викладених у ньому обставин з урахуванням заяв про збільшення розміру та уточнення позовних вимог. Суду пояснила, що у період з 01 січня 2000 року до 03 серпня 2017 року вони разом з відповідачем ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. У період її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ними було набуте у власність майно, яке було оформлено на ім`я відповідача. При цьому питання щодо поділу такого майна мирним шляхом за згодою сторін вирішити не вдається, у зв`язку з чим позивач була змушена звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила його задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги у заявленому обсязі не визнав, надав письмові заперечення, а також письмові пояснення, які були приєднані до матеріалів справи. Суду пояснив, що зазначений позивачем період проживання разом з ним однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не відповідає дійсному, оскільки фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені ще наприкінці 2010 року. Щодо заявленого позивачем обсягу майна, яке вона вважає спільним сумісним майном подружжя, пояснив, що частина заявленого майна була набута ним у власність після припинення його проживання разом із позивачем однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, у зв`язку з чим таке майно не може бути визнано спільною сумісною власністю та поділу не підлягає. Крім того, відповідач пояснив, що позивачем безпідставно заявлені вимоги про віднесення до спільного сумісного майна подружжя та про поділ майна, яке належить на праві власності третім особам та ніколи не перебувало у власності позивача або відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, підтримав надані відповідачем ОСОБА_3 пояснення, під час вирішення справи просив врахувати позицію, викладену у письмових запереченнях та поясненнях, наявних в матеріалах справи, а також зауважив про необхідність врахування судом при вирішенні питання про поділ майна боргів за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї тощо.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , донька сторін - ОСОБА_5 , які дали показання про відомі їм обставини, що стосуються справи, зокрема щодо періоду проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

З`ясувавши позиції сторін, вислухавши пояснення свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31.03.1995року зазначено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Звертаючись із позовом у даній справі до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем в період з 01 січня 2000 року по 03 серпня 2017 року позивач надала довідку за формою № 2 вих. № 271 від 25.07.2017р., видану ОСББ Подолянка-3 , копію Особового рахунку № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 сформованого 26.07.2017р. ОСББ Подолянка-3 , довідку за формою № 3 вих. № 271 від 26.07.2017р., видану ОСББ Подолянка-3 , з яких вбачається, що сторони по справі були зареєстровані або проживали без реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, позивач посилалась на те, що від проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у них з відповідачем народилась спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Як визначено ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснює, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактично шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12).

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суд встановлює факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших, не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України про визнання права власності не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі № 6- 727цс16, від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Суд наголошує, що вказані докази та обставини, які можуть бути ними підтверджені, самі по собі, без окремого доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у заперечуваний відповідачем період, а саме з січня 2011 року по 03 серпня 2017 року. Крім того, факт проживання позивача однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у період з січня 2011 року по 03 серпня 2017 року було спростовано показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

Таким чином, подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо у період з січня 2011 року по 03 серпня 2017 року, у зв`язку з чим позовна вимога про встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, підлягає до задоволення частково, а саме за період з 01.01.2000 року до 2010 року.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2011 року по 03 серпня 2017 року, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати майно, набуте у власність за такий період таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Судом встановлено, що 08.02.2007 року на підставі свідоцтва про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку в„– 215 відповідач ОСОБА_3 набув у власність двокімнатну квартиру, загальною площею 67,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому відповідачем вказану квартиру було переобладнано за рахунок технічного поверху, у зв`язку з чим збільшилась її площа.

Рішенням Ленінського районного м. Вінниці від 13.10.2008 року у справі № 2-4679/08 позов ОСОБА_3 до ТОВ УЮТ про визнання права власності- задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на новостворене нерухоме майно по квартирі АДРЕСА_1 , яка самочинно переобладнана та складається з: коридору 104-1, площею 12,1 кв.м., кімнати 104-2, площею 17,3 кв.м., кімнати з кухнею-нішею 104-3, площею 30,7 кв.м., гардеробу 104-4, площею 1.7 кв.м., санвузлу 104-5, площею 7,2 кв.м., вітальні 104-6, площею 22,2 кв.м., санвузлу 104-7, площею 2,8 кв.м., кімнати 104-8, площею 11,6 кв.м., кімнати 104-9, площею 17,1 кв.м., більярдного залу 104-10, площею 57,4 кв.м., загальною площею 181,1 кв.м.

Згодом, вказана квартира була поділена на 2 окремі квартири, загальними площами 55,2 кв.м. та 122,7 кв.м. та рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03.07.2014 р. № 1520, квартирі ОСОБА_3 , розташованій на 10 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м. було присвоєно № 137.

27.07.2015 року на ім`я ОСОБА_3 були видані свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 41243242 щодо права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 55,2 кв.м., а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 41241906 щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,7 кв.м. Право власності на вказані квартири зареєстроване за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що вперше право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також право власності на переобладнану за рахунок технічного поверху квартиру АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_3 набув у період проживання з позивачем ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд вважає, що набуті у власність ОСОБА_3 27.07.2015 року квартири в„– 137, загальною площею 55,2 кв.м. та в„– 104, загальною площею 122,7 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 , необхідно визнати спільним сумісним майном подружжя з позивачем, оскільки такі квартири хоча й були набуті у власність відповідачем після припинення фактичних шлюбних відносин з позивачем, однак створені в результаті поділу квартири, набутої у власність в період проживання з позивачем ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Крім того, у зв`язку з набуттям у власність в період проживання позивача ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спільним сумісним майном подружжя слід визнати:

-автомобіль марки Mersedes - Benz, модель Vito 115 CDI, державний номер НОМЕР_1 , набутий у власність та зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_3 26.09.2008 року, що сторонами не заперечується;

-нежиле приміщення, загальною площею 82,6 кв.м., яке розташоване в

АДРЕСА_5 , набуте у власність та зареєстроване на ім`я відповідача ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на вбудоване приміщення від 24.12.2007 року, що сторонами не заперечується.

Щодо первісної вимоги позивача про визнання спільним сумісним майном незавершеного будівництвом об`єкту - офісу - майстерні (будівельні матеріали), загальною площею 313,5 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_4 , суд звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказаний об`єкт незавершеного будівництва набув статусу нерухомого майна, що сторонами не заперечується. Власником нежитлових приміщень гаражу-майстерні № 195-198, 251-254, з площею приміщень 262,4 кв.м., та нежитлових приміщень гаражу-майстерні № 239-241, 292-296, з площею приміщень 374,7 кв.м., що розташовані на території гаражно-будівельного кооперативу (ГБК) Поляна-2 по АДРЕСА_4 , являється ОСОБА_6 , права власності на вказані об`єкти останній набув як на новозбудоване майно, а не в порядку переходу права власності від відповідача. Будь-які належні докази належності відповідачу права власності на вказані об`єкти, позивач суду не надала, у зв`язку з чим підстави визнавати таке майно спільним сумісним майном подружжя відсутні.

Щодо інших об`єктів нерухомого майна, вимоги про визнання яких спільним сумісним майном подружжя та поділ заявлені позивачем, то суд, надавши оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, дійшов висновку про недоведеність факту набуття у власність відповідачем ОСОБА_3 не в межах норм безоплатної приватизації, а на підставі відплатних договорів у період проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу таких об`єктів, зокрема:

-земельної ділянки площею 1,9 га, кадастровий номер 0521080600:74:002:0108, яка розташована на території Демидівської сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства;

-земельної ділянки площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136, яка розташована в АДРЕСА_13 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд, враховуючи вказані вище факти, вважає, що позивачем позов доведений не у повному обсязі, у зв`язку з чим підлягає до часткового задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Представники сторін до закінчення судових дебатів заявили про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2000 року до 2010 року, включно.

Визнати спільним сумісним майном подружжя наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,7 кв.м., житловою площею 71,7 кв.м.;

- квартиру АДРЕСА_2 ,

загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м;

- земельну ділянку, площею 0,0375 га., з кадастровим номером 0520680503:04:001:0152 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на землях Бохоницької сільської ради по АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки Mersedes - Benz, модель Vito 115 CDI, державний номер НОМЕР_1 ;

- нежиле приміщення, загальною площею 82,6 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_5 .

Поділити спільне майно подружжя між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 визнавши за ОСОБА_1 право власності на:

- квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 122,7 кв.м., житловою площею 71,7 кв.м.;

-нежиле приміщення, загальною площею 82,6 кв.м., яке розташоване в

АДРЕСА_5 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 12.08.2020 року на 12-00 год.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 10.08.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 зареєстрований в АДРЕСА_12 .

Суддя: