Рішення

від 24.07.2020 по справі 902/908/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2020 р. Cправа № 902/908/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області

до фізичної особи - підприємця М`якушки Олександра Миколайовича, с.Михайлівка Тульчинського району Вінницької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тульчинська районна державна адміністрація, Вінницька обласна державна адміністрація

про розірвання договору оренди землі

Представники сторін:

Позивача: Ніколаєнко В.В. - сільський голова, Кравець В.А. - діє згідно ордеру серії ВН № 066568 від 14.01.2020;

Відповідача: Машковська Т.М. - діє згідно ордеру серії ВН № 134062 від 21.12.2019;

Третьої особи (Вінницька обласна державна адміністрація): Вельгус І.М. - діє за довіреністю № 01.01.2020 від 02.01.2020;

Третьої особи (Тульчинська районна державна адміністрація): не з`явився;

Присутня: Ткачук В.В. - без повноважень.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 29.10.2019 надійшла позовна заява Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про розірвання договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006, що укладений між Тульчинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 за №040684800122.

Ухвалою суду від 02.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/908/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.02.2020 до участі у справі №902/908/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Вінницьку обласну державну адміністрацію.

За клопотаннями представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема у зв`язку із запровадженням на території України карантину, зайнятістю представників в судових засіданнях інших судів.

За результатами судового засідання, 16.07.2020, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про оголошення перерви в його проведенні до 23.07.2020.

На визначену судом дату (23.07.2020) з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи (Вінницька обласна державна адміністрація).Представник третьої особи - Тульчинської районної державної адміністрації правом участі в судовому засіданні не скористався.

23.07.2020 представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, шо оспорюваний у даній справі договір оренди землі водного фонду був укладений з громадянином М`якушкою Олександром Миколайовичем, а не з ним як фізичною особою-підприємцем. Представник відповідача вважає, що спір не пов`язаний із господарською діяльністю М`якушки Олександра Миколайовича, оскільки відповідачем здійснювалось риборозведення для власних потреб, а не підприємницька діяльність.

За результатами проведеного судового засідання 23.07.2020 судом було оголошено про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення (24.07.2020).

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення 24.07.2020 представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання шляхом закриття провадження у справі, оскільки даний спір належить до підвідомчості господарського суду. Так, як визначено пунктом 15 договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006, земельна ділянка (площею 3,9373 га) передавалась для рибогосподарських потреб.

За приписами ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Юрисдикція судів в силу ст. 124 Конституції України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів в силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, в силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Під господарською діяльністю згідно ст. 3 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як слідує з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.04.2001 відповідач фізична особа - підприємець М`якушка О.М. зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця М`якушки О.М. є прісноводне рибальство (а.с. 161-163, т.1).

Згідно довідки Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області фізична особа - підприємець М`якушка Олександр Миколайович перебуває на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності у Немирівській ОДПІ ГДФС (Тульчинське відділення) з 20.04.2001.

Виходячи із визначених при реєстрації суб`єкта підприємництва видів економічної діяльності відповідача, суд вважає, що з боку фізичної особи - підприємця М`якушки О.М метою укладення оспорюваного у даній справі договору оренди землі була саме господарська діяльність, пов`язана з виловом риби для підприємницьких цілей.

Як зазначено в оспорюваному договорі, договір оренди землі водного фонду від 12.10.2006 укладений для рибогосподарських потреб, предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3,9373 га, у тому числі під водою 3,9373 га, з об`єктами нерухомого майна.

Виходячи з характеристик об`єкта оренди, суд критично оцінює доводи представника відповідача, що рибогосподарські потреби відповідача мали приватний, а не господарський характер. Відтак посилання його представника на те, що даний спір не пов`язаний із здійсненням М`якушкою О.М. господарської діяльності, що вилов риби здійснювався відповідачем для власного споживання, не підтверджуються матеріалами справи, а тому даний спір належить до господарських і його належить розглядати в порядку господарського судочинства. Незазначення у спірному договорі юридичного статусу М`якушки О.М. як суб`єкта підприємництва не змінює характеру спірних правовідносин сторін, які є господарськими, заснованими на договорі оренди землі водного фонду.

За таких обставин у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі з мотивів непідвідомчості даного спору господарському суду слід відмовити.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, покликається на те, що між Тульчинською районною державною адміністрацією в особі голови Новіцького Олега Анатолійовича та М`якушкою Олександром Миколайовичем укладено договір оренди землі водного фонду від 12.10.2006 для рибогосподарських потреб, загальною площею 3,9373 га, у тому числі під водою 3,9373 га, з об`єктами нерухомого майна: нежитлова будівля сторожової та гідротехнічна споруда, що розташована за межами населеного пункту с. Михайлівка Тульчинського району Вінницької області, з внесенням орендної плати в бюджет територіальної громади Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, строком на 25 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 за №040684800122. Вигодонабувачем за даним договором є територіальна громада Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

На виконання рішення 7 сесії 7 скликання від 17.06.2016 та згідно розпорядження №23 від 17.10.2016 постійно діючою комісією сільської ради з питань бюджету, комунальної власності, регулювання земельних відносин, благоустрою, комплексного розвитку населених пунктів, проведено обстеження використання земель водного фонду за результатами якого встановлено, що: орендар М`якушка О.М. використовує гідротехнічні споруди (греблі) без правовстановлюючих документів; споруда греблі нижнього ставка знаходиться в аварійному стані: має серйозні промоїни, проходить руйнація боків, що з часом може призвести до повної втрати нею експлуатаційно-технічні властивості; згідно обмірів, встановлено орієнтовану площу використовуваною під водою 6,99 га, а згідно договору - 3,9373 га, про що складено акт від 04.11.2016.

Тульчинським МУВГ 23.03.2017 проведено обстеження водного об`єкта та його гідротехнічних споруд; складено акт, в якому вказано, що гідротехнічні споруди потребують негайного капітального ремонту.

23.03.2017 Вінницьким регіональним управлінням водних ресурсів при обстеженні з виїздом на місце встановлено, що землі греблі на всіх ставках підмиті з боку верхового відкосу і потребують поточного ремонту. Встановлено, що орендар користується ставками без належно оформлених правових підстав, тому необхідно або узаконити право користування ставками згідно з вимогами Закону України Про аквакультуру та ст. 51 Водного кодексу України, або звернутись до Тульчинської райдержадміністрації з рекомендацією прийняття рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки. Сільській раді рекомендовано запропоновано вжити термінових заходів щодо проведення ремонтних робіт гідроспоруди, що підтверджується листом Вінницького РУВР від 29.03.2017 №6.

На звернення Михайлівської сільської ради до Державного агентства водних ресурсів про надання дозволу на пониження рівня води для ремонту гідротехнічних споруд 05.09.2017 отримано відповідь №6/1244, де зазначено, що на даний час водні об`єкти використовуються М`якушкою О.М. без достатніх правових підстав, чим порушуються вимоги Закону України "Про аквакультуру" та ст.51 Водного кодексу України, а також зазначено, що для повноцінного користування водоймами та отримання дозволу на спеціальне водокористування, орендар має взяти в оренду гідроспоруди ставків, які є невід`ємною складовою водних об`єктів. Оскільки на балансі Михайлівської сільської ради перебувають гідротехнічні споруди даних ставків, відповідачу пропонувалось укласти договір їх оренди (як майнового комплексу), орендарю необхідно було терміново укласти договір оренди водних об`єктів і отримати дозвіл на спеціальне водокористування, що дасть можливість вчасно проводити поточний ремонт гідротехнічних споруд.

Позивач вважає, що відповідач користується ставками без належно оформлених правовстановлюючих документів, і за відсутності договору оренди на водний об`єкт, державний бюджет не доотримує кошти.

Таким чином, зі змісту позовних вимог слідує, що порушуються права позивача як власника гідроспоруд, оскільки відповідач відмовляється від укладення договору оренди гідроспоруд.

На цих підставах позивач просив розірвати договір водного фонду від 12.10.2006, що укладений між Тульчинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 за №040684800122.

Відповідач проти позову заперечував, і у письмовому відзиві на позов, і в судових засіданнях через свого представника вказував на те, що позовна заява подана неналежним позивачем, оскільки Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області не є стороною договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006. Відповідач посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач вказує, що з тих підстав, з яких звернувся позивач до суду, право на звернення з позовом належить стороні договору. Тому, на переконання відповідача, позивач безпідставно звернувся з позовом про розірвання договору оренди землі водного фонду до господарського суду, так Михайлівська сільська рада як не являється стороною оспорюваного договору.

Також відповідач стверджує, що позивач не надав жодного доказу порушення відповідачем умов договору оренди земель водного фонду від 12.10.2006. На підставі цього договору відповідачу було передано в оренду на 25 років 3,9373 га, у тому числі під водою 3,9373 га, із зазначенням, що на переданій земельній ділянці нежитлові будівлі, гідротехнічні споруди відсутні. Ділянка передана без будинків, будівель чи споруд. Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб з цільовим призначенням: риборозведення та сінокосіння.

Відповідач наголосив, що обов`язки орендаря викладені в пункті 29 оспорюваного договору, і його положення не містять обов`язку укласти договір оренди гідротехнічних споруд. .

Відтак, на думку відповідача, дана обставина не може бути підставою для розірвання договору. До позовної заяви не додано доказів на підтвердження наявності підстав для розірвання договору, викладених в п. 38 цього договору.

Отже, посилаючись на те, що Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області не є стороною договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006, а також, що позивачем не надано доказів істотного порушення договору, орендна плата вноситься орендарем своєчасно, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Натомість позивач у своїй відповіді на відзив проти доводів відзиву заперечив, зазначивши, що Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області є вигодонабувачем за даним договором, а отже, за своєю правовою природою, спірний договір є договором на користь третьої особи.

Посилання відповідача на те, що у договорі зазначено про відсутність гідротехнічних споруд, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності. Так, у п. 3 договору у графі "на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна (перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об`єктів)" зазначено: не житлова будівля сторожової, гідротехнічна споруда; у графі "а також інші об`єкти інфраструктури (перелік, характеристика і стан лінійний споруд, інших об`єктів інфраструктури, у тому числі доріг, майданчиків з твердим покриттям тощо) зазначено: відсутні.

Вказівка у п.4 про те, що земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель чи споруд, на думку позивача свідчить лише про те, що дані об`єкти цивільних прав є окремими предметами оренди, за які окремо може справлятись оренда плата, яка не увійшла в склад орендної плати за даним договором. Отже, договором обумовлено наявність на земельній ділянці (водний фонд, ставок) гідротехнічних споруд.

Позивач наголосив, що законодавство містить пряму вказівку на обов`язковість укладення договору щодо користування гідротехнічними спорудами, а відповідач ухиляється від оформлення права на таке користування, чим не виконує встановлені законом обтяження об`єкта оренди, крім того, без участі орендаря водних об`єктів, неможливо отримати дозвіл на пониження рівня води для ремонту гідротехнічних споруд, що зокрема, наносить шкоду не тільки майну комунальної власності, але й охороні водних ресурсів. Руйнування гідротехнічної споруди змінює її фізичні і хімічні властивості, що призводить до втрати їх функціонального призначення, чим завдає шкоди водним об`єктам - це є підставою для розірвання договору.

Позивач додатково зазначив, що жителі с. Михайлівка звертались зі скаргами про на недопуск до водойми не тільки до сільської ради, а й до правоохоронних органів. Окрім того, Департаментом екології та природних ресурсів з виїздом на місце було зафіксовано встановлення відповідачем шлагбаумів, що підтверджує недопуск до водойми населення та порушення умов загального водокористування

В свою чергу, третьою особою - Вінницькою обласною державною адміністрацією в особі Департаменту екології та природних ресурсів надано до суду письмові пояснення, з яких вбачається наступне.

Тульчинська районна державна адміністрація перестала бути суб`єктом розпорядження земель водного фонду, а повноваження перейшли до Вінницької обласної державної адміністрації.

Протягом 2013-2019 років райдержадміністраціями за дорученням обласної державної адміністрації з орендарями району неодноразово проводилися наради, зустрічі, їм надсилалися листи з роз`ясненнями змін, що відбулися у законодавстві, та вказувалося на необхідність внесення змін до договорів оренди. Проте, частина орендарів (і відповідач зокрема) від внесення таких змін ухиляються. Відповідач не звертався до обласної державної адміністрації з відповідним клопотанням.

Як вказав Департамент екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації, з 01.07.2013 набрав чинності Закон України "Про аквакультуру", відповідно до якого, та з врахуванням положень статті 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються в оренду в комплексі із земельною ділянкою під водою та водний простір.

Враховуючи пункт 15 договору, за орендарем визначено обов`язок здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Орендарям водного об`єкта, які використовують його для цілей аквакультури та, відповідно до технології риборозведення, здійснюють повний скид води з водного об`єкту, необхідно оформити дозвіл на спеціальне водокористування відповідно до закону. Однак, станом на момент розгляду справи в суді, орендарем порушено пункт 15 договору оренди.

Як зазначено в письмових поясненнях Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації, в орендаря на сьогодні відсутнє законне право користування водним об`єктом, яке повинно бути закріплене належним договором оренди водного об`єкту. Орендар має право користуватись землями водного фонду, однак не має законних підстав використовувати водний об`єкт за цільовим призначенням, оскільки таке право у нього припинилось в 2014 році. Відповідач не звертався до обласної державної адміністрації з пакетом документів на укладання Типового договору оренди водних об`єктів, і відповідно обласною державною адміністрацією не приймалось відповідне розпорядження. Відтак, у фізичної особи - підприємця М`якушки Олександра Миколайовича відсутнє право на користування водним об`єктом.

Орендна плата за водний об`єкт включає в себе орендну плату за земельну ділянку водного фонду та плату за водний простір. Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду визначається у відсотках до грошової оцінки земель водного фонду проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель . Розмір плати за водний простір визначається відповідно до Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 986/23518.

В поясненнях Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації вказано, що орендна плата за земельну ділянку водною фонду сплачується до Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, а плата за водний простір, яка має надходити до бюджету обласних державних адміністрацій, не здійснюється.

Посилаючись на те, що орендар фізична особа-підприємець М`якушка О.М. не виконує вимог вищевказаних законодавчих актів, Департамент екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації вважає, що він користується ставками без належних правових підстав.

Тульчинська районна державна адміністрація просила розглянути позов у відсутність в судовому засіданні представника Тульчинської районної державної адміністрації, за наявними в матеріалах справи документами. Проти задоволення позову остання не заперечувала.

В засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.06.2006 Михайлівською сільською радою на 2 сесії 5 скликання Про погодження надання в тимчасове користування на умовах оренди земель водного фонду (ставки), вирішено погодити надання в тимчасове користування на умовах оренди земель водного фонду гр. ОСОБА_1 загальною площею 3,9373 га, терміном на 25 років для рибогосподарських потреб за межами с. Михайлівка та встановити орендну плату в розмірі 335,00 грн на рік (а.с. 28, т.1).

Згідно п. 2 розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації №350р від 24.07.2006, було надано гр. ОСОБА_1 в тимчасове користування на умовах оренди три земельні ділянки водного фонду (ставки) площею 3,9373 га, розташовані за межами населеного пункту с. Михайлівка терміном на 25 років для риборозведення (а.с. 24, т.1).

12.10.2006 між Тульчинською районною державною адміністрацією в особі голови Новіцького Олега Анатолійовича та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 3,9373 га, у тому числі під водою 3,9373 га, з об`єктами нерухомого майна: нежитлова будівля сторожової та гідротехнічна споруда, що розташована за межами населеного пункту с. Михайлівка Тульчинського району Вінницької області, з внесенням орендної плати в бюджет територіальної громади Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, строком на 25 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 року за №040684800122.

У п. 3 договору у графі "на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна (перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об`єктів)" зазначено: не житлова будівля сторожової, гідротехнічна споруда; у графі "а також інші об`єкти інфраструктури (перелік, характеристика і стан лінійний споруд, інших об`єктів інфраструктури, у тому числі доріг, майданчиків з твердим покриттям тощо) зазначено: відсутні.

Відповідно до п. 15 вказаного договору, земельна ділянка передана для рибогосподарських потреб, цільовим призначенням земельної ділянки є риборозведення та сінокосіння (а.с. 22-24, т.1).

Згідно рішення 7 сесії 7 скликання від 17.06.2016 та згідно розпорядження №23 від 17.10.2016 (а.с. 39, т.1) постійно діючою комісією сільської ради з питань бюджету, комунальної власності, регулювання земельних відносин, благоустрію, комплексного розвитку населених пунктів, проведено обстеження використання земель водного фонду за результатами якого встановлено, що: орендар М`якушка О.М. використовує гідротехнічні споруди (греблі) без правовстановлюючих документів; споруда греблі нижнього ставка знаходиться в аварійному стані: має серйозні промоїни, проходить руйнація боків, що з часом може призвести до повної втрати нею експлуатаційно-технічні властивості; згідно обмірів, встановлено орієнтовану площу використовуваною під водою 6,99 га, а згідно договору - 3,9373 га, про що складено акт від 04.11.2016 (а.с. 41, т.1).

Тульчинським МУВГ 23.03.2017 проведено обстеження водного об`єкта та його гідротехнічних споруд, складено акта де вказано що гідротехнічні споруди потребують негайного капітального ремонту (а.с. 123, т.1).

23.03.2017 Вінницьким регіональним управлінням водних ресурсів при обстеженні з виїздом на місце встановлено, що землі греблі на всіх ставках підмиті з боку верхового відкосу і потребують поточного ремонту. Встановлено, що орендар користується ставками без належно оформлених правових підстав, тому необхідно або узаконити право користування ставками згідно з вимогами Закону України "Про аквакультуру" та ст. 51 Водного кодексу України, або звернутись до Тульчинської райдержадміністрації з рекомендацією прийняття рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки. Сільській раді рекомендовано запропоновано вжити термінових заходів щодо проведення ремонтних робіт гідроспоруди, що підтверджується листом Вінницького регіонального управління водних ресурсів від 29.03.2017 №6 (а.с. 55, т.1).

24.04.2017 Михайлівська сільська рада набула право власності на гідротехнічні споруди розташовані на орендованих відповідачем земельних ділянках водного фонду, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85682864, та №85697146 (а.с. 109, 110, т.1).

Відповідачу було запропоновано укласти договори оренди гідротехнічних споруд шляхом направлення листа з поштовим відправленням №2363300336127, що підтверджується квитанцією №6/5.

12.02.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за №31, де вказав, що на виконання рішення 19 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 12.12.2017, М`якушка О.М. має першочергове право на укладання договору оренди гідротехнічних споруд, розташованих за адресою: урочище "Каспрова" 1 та урочище "Каспрова" 3. З цим листом позивач направив відповідачу типовий договір, затверджений рішенням 18 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради від 24.10.2017. Позивач просив відповідача в десятиденний термін після отримання листа звернутися до сільської ради для підписання договору оренди гідротехнічних споруд. В листі зазначено, що в разі відмови від підписання договору оренди гідротехнічних споруд, позивач буде змушений звернутися до Тульчинської райдержадміністрації для розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду.

Вказаний лист відповідач залишив без відповіді, на пропозицію позивача про укладення договору оренди гідротехнічних споруд не пристав, що стало приводом звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позов з наведених позивачем підстав підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовий статус земель водного фонду та порядок їх використання визначається Водним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про аквакультуру", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.1996 №486, "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" від 14.04.1997 №347 та іншими.

Згідно із положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належить: поверхневі води, природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду. До таких земель відносяться землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі ст.ст.5, 88 Водного кодексу України водне дзеркало разом із земельною ділянкою, на якому воно знаходиться, пасовища розташоване на прибережній захисній смузі та земля під гідроспорудами, відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ч.1 ст.51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до ч.4 ст.51 ВК України водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до ч.1 ст.85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.85 ВК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Судом встановлено, що орендодавцем та стороною договору оренди землі від 12.10.2006 (станом на дату його укладення) була Тульчинська районна державна адміністрація Вінницької області, як уповноважений на той час орган. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності було розмежовано.

Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме: Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї етапі, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Тульчинська районна державна адміністрація перестала бути суб`єктом розпорядження земель водного фонду, а повноваження перейшли до Вінницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету від 16.02.2011 № 106 контроль за правильністю та своєчасністю надходження до місцевих бюджетів орендної плати за водні об`єкти (їхньої частини), що надаються в користування на умовах оренди Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими радами здійснюється Державною фіскальною службою України, Держводагентством, держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 33, 60, 61 Закону Україїни "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, питання справляння плати за землю. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання земельних ділянок під водними об`єктами у користування на умовах оренди у межах населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам, а за межами населених пунктів - обласним державним адміністраціям.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Отже, кошти від оренди земельних ділянок та водних об`єктів, надходять і зараховуються виключно до місцевих бюджетів за місцем знаходження земельної ділянки. Так, Михайлівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області є одержувачем коштів за спірним договором, а тому має право на звернення з даним позовом до суду.

Поняття аквакультура міститься у ст.1 Закону України "Про аквакультуру", де вказано, що аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" рибницьке господарство - єдиний майновий комплекс, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури.

Згідно ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" рибництво - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

За визначенням гідротехнічних споруд, яке міститься в Правилах безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом міністерства МНС від 03.04.2012 № 661 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 за № 633/20946, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод (п.1.3.).

Згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

До набуття Михайлівською сільською радою права власності на гідротехнічні споруди у 2017 році вони не могли бути передані в оренду відповідачу одночасно з укладенням договору оренди 12.10.2006.

12.12.2017 на 19 сесії 7 скликання Михайлівською сільською радою прийнято рішення "Про оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно комунальної власності", яким оголошено про намір передати в оренду нерухоме майно комунальної власності - гідроспоруду урочище "Каспрова", 1 та гідроспоруду урочище "Каспрова", 3 що знаходяться на балансі Михайлівської сільської ради, з орендною ставкою 5 відсотків від вартості майна, визначеною експертною незалежною оцінкою.

До Михайлівської сільської ради, як до власника гідротехнічних споруд, які є складовою водних об`єктів, переданих в оренду відповідачу, перейшли права і обов`язки орендодавця щодо гідротехнічних споруд, які відповідач наразі використовує без достатніх правових підстав - без укладення договору оренди гідротехнічних споруд.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою (абз.5). Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України (абз.13). У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами (абз.17). Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України (абз.20).

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", при передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - це інженерні споруди, які призначені для управління водними ресурсами, тобто це складова рибогосподарської технологічної водойми (ставка), як водного об`єкту.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про аквакультуру", передача їх в оренду можлива одночасно при передачі в оренду рибогосподарської технологічної водойми.

Відповідач як орендар має право користуватись землями водного фонду, однак не має правових підстав використовувати водний об`єкт, не уклавши договір оренди щодо нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З урахуванням наведених приписів законодавства суд приходить до висновку про законодавчо визначену обов`язковість укладення договору оренди для встановлення права користування гідротехнічними спорудами. Натомість договору оренди гідротехнічних споруд не укладено, хоча відповідач фактично користується. Оскільки відповідач не оформив такого права, вказане перешкоджає належному використанню та охороні водних ресурсів.

Відповідно до пункту 2 статті 44 ВК України водокористувачі зобов`язані використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.

Здійснивши аналіз умов договору оренди землі водного об`єкту та зазначеного вище законодавства, суд приходить до висновку, що відсутність договору оренди гідроспоруд, слід розцінювати як порушення відповідачем умов договору від 12.10.2006.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В зв`язку з тим, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність з рибництва, порушив умови спеціального водокористування, мають місце правові підстави для розірвання вказаного договору оренди примусово.

В добровільному порядку питання приведення у відповідність до вимог діючого законодавства орендних правовідносин сторін з приводу належного використання землі водного фонду та водних об`єктів учасниками справи вирішено не було.

Згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зібраними у справі доказами доведено факт неналежного використання відповідачем водного об`єкта, що є підставою для розірвання договору.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

У відповідності до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Питання щодо розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу буде вирішено судом в окремому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про розірвання договору оренди землі водного фонду від 12.10.2006, укладеного між Тульчинською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем М`якушкою Олександром Миколайовичем, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 за №040684800122, - задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі водного фонду від 12.10.2006, укладений між Тульчинською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем М`якушкою Олександром Миколайовичем, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 за №040684800122.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (23633, Вінницька область, Тульчинський район, с. Михайлівка, вул. Незалежності, буд. 30, код ЄДРПОУ 04331314) 1921,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 31 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Незалежності, буд.30, с.Михайлівка, Тульчинський район, Вінницька обл., 23633);

3 - відповідачу (вул.Шевченка, буд.6, с.Михайлівка, Тульчинський район, Вінницька обл., 23633);

4 - Тульчинській районній державній адміністрації (вул.Миколи Леонтовича, 1, м.Тульчин, Вінницька обл., 23600);

5 - Вінницькій обласній державній адміністрації (вул. Соборна, 70, м.Вінниця, 21050).