Рішення

від 05.08.2020 по справі 641/1814/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1104/2020 Справа № 641/1814/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної республіки Крим, Першої Севастопольської державної нотаріальної контори, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати заборону відчуження та звільнити з-під арешту належну йому 1/4 частини земельної ділянки, кадастровий № 6310136900:01:020:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0864 га, накладеного Першою СДНК на підставі постанови прокуратури Балаклавського району б/н від 13.07.1999, реєстровий № 7210267.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/4 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , інші 3/4 частки належать його дружині ОСОБА_2 . Бажаючи укласти договір дарування вказаної частки земельної ділянки він звернувся до нотаріуса та дізнався про наявність обтяження у вигляді арешту належного йому майна, накладеного Першою СДНК на підставі постанови прокуратури Балаклавського району б/н від 13.07.1999, реєстровий № 7210267. Позивач вказує, що накладення арешту на належне йому нерухоме майно обмежує його у можливості реалізації права власності.

Від відповідача Прокуратури Автономної республіки Крим до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначається, що згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, за органами досудового розслідування Автономної республіки Крим та м. Севастополь кримінальних проваджень щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обліковується. При цьому, у зв`язку з тимчасовою окупацією території півострову Крим прокуратуру АРК Крим було передислоковано до міста Києва, а усі матеріали кримінальних справ, кримінальних та наглядових проваджень залишились на території півострову Крим, тимчасово окупованого Російською Федерацією.

Від третьої особи - Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшли пояснення щодо позовних вимог, з яких вбачається, що рішення, яке набрало законної сили, подане до державного реєстратора як підстава проведення державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, підлягає виконанню, а тому не потребує додаткового зобов`язання в його резолютивній частині щодо відповідного суб`єкта реєстраційних дій.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Найдьонова О.Г. підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Прокуратури Автономної республіки Крим - Мархева О.А. у судовому засіданні просила ухвалити рішення по суті позовних вимог на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача - Першої Севастопольської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи - Департаменту реєстрації Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 належить 1/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,0864 га, кадастровий № 6310136900:01:020:0003, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії та номер ХР№065844, виданого Харківським міським управлінням земресурсів 06.08.2003, а також договору про визначення часток майна у спільній сумісній власності, посвідченого 23.03.2019 ПН ХМНО Товстолужською О.В.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна щодо суб`єкта від 21.11.2019, щодо належної ОСОБА_1 1/4 частини земельної ділянки загальною площею 0,0864 га, кадастровий № 6310136900:01:020:0003, за адресою: АДРЕСА_1 , Першою Севастопольською державною нотаріальною конторою 19.05.2008 встановлено обтяження у вигляді арешту на підставі постанови б/н Прокуратури Балаклавського району від 13.07.1999.

Згідно довідки МВС України серії ААА № 0839157 за обліками МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова на території України станом на 21.02.2020 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не мав та в розшуку не перебував.

Прокуратурою АРК надано суду інформацію, що наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора України від 12.06.2014 за № 33ш прокуратуру АРК передислоковано до міста Київ. Єдиний реєстр досудових розслідувань функціонує з 20.11.2012, рішення щодо кримінальних правопорушень, які станом на 18.11.2012 перебували в провадженні, вносяться слідчими до Реєстру після попереднього обліку кримінальних правопорушень та раніше прийнятих щодо них рішень. Рішення щодо кримінальних правопорушень минулих років та щодо яких станом на 18.11.2012 зупинено чи закрито кримінальне провадження, вносяться до Реєстру після відновлення провадження у них або скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Згідно даних ЄРДР, за органами досудового розслідування АРК та м. Севастополь не обліковується кримінальних проваджень щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності розкритий у статті 317 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною другою цієї статті встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.02.2018 р. у справі № 910/11266/17: "Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ). Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права. Отже, на підтвердження наявності у Позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності..."

Відповідно до положень ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 255, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати заборону відчуження та звільнити з-під арешту належну ОСОБА_1 1/4 частини земельної ділянки, кадастровий № 6310136900:01:020:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0864 га, накладеного Першою СДНК на підставі постанови прокуратури Балаклавського району б/н від 13.07.1999, реєстровий № 7210267.

Стягнути з Прокуратури Автономної республіки Крим, Першої Севастопольської державної нотаріальної контори в рівних частинах сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Прокуратура Автономної республіки Крим, код ЄДРПОУ 02911088, м. Київ, вул. Ділова,24.

Відповідач - Перша Севастопольська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02899192, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова,207.

Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, м. Харків, майдан Конституції,7.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року.

Суддя: Д. Є. Боговський