Рішення

від 03.08.2020 по справі 520/15752/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 520/15752/19

Провадження № 2/522/2833/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2020 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі цивільну справу за позовом громадської спілки Міжнародне наукове товариство в інтересах аспіранта ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління державної казначейської служби в Одесі, треті особи - Президент України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, прокурор Одеської області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування морального збитку, який було спричинено відсутністю пенсійного і соціального забезпечення, перешкодою у доступі до справедливого правосуддя, бездіяльністю правоохоронних органів в місті Одеса, у відношенні особи, депортованої з тимчасово окупованого Криму,

встановив:

08.07.2019 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Міжнародного наукового товариства в інтересах аспіранта ОСОБА_1, ОСОБА_1 до Держави України в особі Державного казначейства Київського району м.Одеси, треті особи - Президент України Зеленський Володимир Олександрович, начальник Начальник главного управления ПФУ в Одесской области Буряченко Олександр Євгенович, Прокурор Одеської області Жученко Олег Дем`янович, Головне управління Національної поліції в Одеській області про стягнення моральної шкоди, яке заподіяно відсутністю пенсійного та соціального забезпечення, перешкодою доступу до справедливого судочинства, бездіяльністю правоохоронних органів в м.Одеса Україна, відносно особи яка депортована із тимчасово окупованого Криму та передана передана судді Літвіновій І.А. (т. 1 а.с.1?3).

11 липня 2019 року до суду надійшло Уточненное исковое заявление , де коло третіх осіб доповнено особами з наступними даними: ОСОБА_2 Директор департамента социальной и семейной политики Одесской областной государственной администрации та ОСОБА_3 Начальник Главного управления Национальной полиции в Одесской области (вхід. № 34890) (т. 1 а.с. 8?10).

Ухвалою суду від 24 липня 2019 року позов залишено без руху із встановленням позивачам десятиденного строку на усунення недоліків (т. 1 а.с. 14?29).

16 серпня 2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить судовим рішенням стягнути з Держави України в особі Управління державно казначейської служби в Одесі суму 1 (одна) гривня для відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , яка була спричинена відсутністю пенсійного і соціального забезпечення, перешкодою у доступі справедливого правосуддя, бездіяльністю правоохоронних органів в місті Одеса, Україна у відношенні особи, депортованої з тимчасово окупованого Крима (т. 1 а.с. 33?36).

Мотивують вимоги тим, що в проваджені Центрального обєднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Одеса (позивач вказує - ЦОУ ПФУ м.Одеси) починаючи з 28.11.2018 року по теперішний час, або більше ніж 7-м місяців, знаходиться заява з матеріалами, які надійшли від нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Євпаторія, громадянина України, депортованого тимчасово окупованого Криму, який мешкає як переміщена особа по АДРЕСА_1 , про призначення пенсійного забезпечення за віком з 60 до 62 років і як Державному службовцю при досягнені ним 62 річного віку. Зазначає, що на дату досягнення пенсійного віку 27.12.2018 року його загальний трудовий стаж складає 42 роки 00 місяців 28 днів.

Також зазначено, що на дату досягнення пенсійного віку 27.12.2018 року загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає 42 роки 00 місяців 28 днів. На день прийняття Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058 його трудовий стаж на момент звільнення з Євпаторійського міського суду України 09.04.2004 року, складає 27 років 4 місяці 10 днів, що є більше на 2 роки 4 місяці і 10 днів, ніж 25 років, необхідних для нарахування пенсії в період часу з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, в тому числі 21 рік державної служби. При досягнення пенсійного віку на дату 27.12.2018 року його звільнено з наукової роботи в НТСАЮ ЮСТІС .

Починаючи з 27.12.2018 року і до теперішнього часу або на протязі 7 місяців він не отримує ні пенсії, ні соціальної виплати, ні матеріальної допомоги як людина, яка не отримує пенсії або соціальної виплати, що є державною ганьбою України. Тільки через 5 місяців, датою 20.05.2019 року, в ЦОУ ПФУ м.Одеси нарешті прозріли від порушень Законів України та надали: 1) копію рішення ЦОУ ПФУ про відмову у нарахуванні пенсії від 23.04.2019; 2) копію протоколу ЦОУ ПФУ розрахунку стажу роботи без дати складання; 3) матеріали пенсійної справи ПФУ Одеси для ознайомлення. Обмін документацією з ПФУ в м.Одесі показує, що всі злочини проти осіб пенсійного віку в м.Одесі заохочується і керується особисто головою ГУ ПФУ в Одеській області. 20.05.2019 року з ознайомленими документами виходить, що: 1) за час безперервного денного навчання в Одеському політехнічному університеті протягом 5 років 1 місяць і 5 днів за наказом про зарахування датою 25.08.1976 року та наказом про закінчення денної форми навчання датою 30.09.1981 року посадові особи ПФУ в Одеській області вказали час навчання з 01.09.1976 року по 26.06.1981 року навмисно зменшивши трудовий стаж на 3 місяці 9 днів; 2) за час безперервної роботи в Євпаторійському міському суд Криму протягом 14 років 2 місяця 11 днів по наказу про зарахування датою 26.02.1990 року і наказом про звільнення датою 09.04.2004 року посадові особи ПФУ в Одеській області навмисно вказали час роботи в суді з двома розбивками на три навмисно меншими строками по датам: 01.03.1990 по 01.03.1990 року ? 1день; з 04.01.1993 по 30.06.2000 року - 28 днів 5 місяців 7 років; з 01.07.2000 по 31.12.2003 роки - 00 днів 6 місяців 3 роки, навмисно зменшив трудовий стаж роботи в суді на 3 роки 3 місяця 12 днів.

Позивач стверджує, що посадові особи ПФУ м.Одеси навмисно зменшили трудовий стаж на 3 роки 6 місяців 21 день, що призвело до невиплати пенсії в установленому законом порядку починаючи з 27.12.2018 року і по теперішній час.

Крім того, прийнято два рішення за одним номером № 6418 про відмову в призначені пенсії за підписами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 27.02.2019 року та за підписами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 23.04.2019 року. На сім письмових заяв в порядку норм ст.214 УПК України про злочин, що вчинила група посадових осіб ПФУ м.Одеси за ознаками ст.ст. 175, 366 КК України, що надійшли на адресу Прокурора Одеської області, Генерального Прокурора України та Президента України (15.04.2019, 16.04.2019, 17.05.2019, 21.05.2019, 24.05.2019, 10.06.2019,13.06.2019).

На день пред`явлення позову слідчі дії в поліції м.Одеси не проводились, що підпадає під відповідальність за ознаками ст. 396 КК України, оскільки злочинна група посадових осіб ПФУ увійшла в процесуальні відношення з правоохоронними органами Одеси, чим підривається Авторитет Президента України. Звернувшись за судовим захистом до органів правосуддя України йому були виставлені перешкоди у доступі до справедливого правосуддя України по майновому, лінгвістичному та іншим цензам.

23 серпня 2019 року позивач звернувся до суду з заявою в якій зазначив, що правильна назва відповідача - Управління державної казначейської служби у м.Одесі Одеської області (т.1 а.с. 40).

08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з заявою про передачу справи за підсудністю до Приморського районного суду міста Одеси (т.1 а.с. 42)

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.10.2019 року матеріали справи передані за підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси (а.с. 43?45).

17 жовтня 2019 року матеріали справи надійшли до суду. За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М. (т. 1 а.с. 50).

Ухвалою від 18 жовтня 2019 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначений в загальному порядку та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 51).

29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій зазначив, що станом на 27 грудня 2018 року у ОСОБА_1 наявний трудовий стаж 42 роки 28 днів із яких 21 рік стаж державної служби. 23 жовтня 2019 року Пенсійним Фондом України виплачена пенсія тільки за жовтень 2019 року в мінімальній сумі 1564 гривень (т. 1 а.с. 59).

02 грудня 2019 року громадська спілка Міжнародне наукове товариство в інтересах аспіранта ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сауляк Р.В. та у разі переміщення ОСОБА_13 на іншу роботу, просять замінити його на ОСОБА_14 нового прокурора Одеської області.

09 грудня 2019 року Головне управління Національної поліції в Одеській області надало суду письмові пояснення та просять відмовити у задоволені позовних вимог (т.1 а.с. 72?74).

23 грудня 2019 року до суду надійшов відзив Управління державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, який спрямований із Київського районного суду м.Одеси (вхід. 25 листопада 2019 р.). Зазначає, що Державна казначейська служба України є територіальним органом, відповідно до Положення про управління Казначейства від 19.12.2011 року № 145, затвердженого наказом Державної казначейської служби України. Звертають увагу, що пенсійне та соціальне забезпечення населення не відноситься до функції та повноважень органів казначейства. Також зазначають, що ст. 176 ЦК України встановлено, що юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язання держави. Тобто, позивач ототожнює управління Казначейства з особою яка спричинила шкоду, що суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства України, Управління Казначейства в повному обсязі виконує свої завдання та функції. Ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало. Відсутність хоча б одного складового цивільного правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди і, як наслідок, не передбачає покладання обов`язку на відповідача, у зв`язку з відсутністю цивільного правопорушення. Всупереч вищевказаним нормам, позивачем не надано підтвердження того, що діями управління Казначейства йому завдано шкоду (т. 1 а.с. 97?101).

24 грудня 2019 року та 26 грудня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення Прокуратури Одеської області в яких просять відмовити у задоволені позовних вимог (т. 1 а.с. 104?107, 117?119).

26 грудня 2019 року до суду надійшов супровідний лист ОСОБА_1 про залучення доказів. Позивач просить залучити в якості доказів копію ухвали Київського районного суду міста Одеси ід 23.12.2019 року у справі № 947/30608/19, якою скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_15 на бездіяльність посадових осіб Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області задоволено та визнано бездіяльність посадових осіб Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, не відповідаючою вимогам ст. 214 КПК України та зобов`язати відповідних посадових осіб внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, розпочати досудове розслідування та надавати заявнику протягом 24 годин витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.с. 111).

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року закрито підготовче провадження по справі (т. 1 а.с. 138).

13 лютого 2020 року до суду надійшли письмові пояснення Головного управління Національної поліції в Одеській області в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлені вимоги необґрунтовані та безпідставні, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначають, що умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за ст. 1174 ЦК України, яка поширюється на деліктні правовідносини є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів. Наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на ії відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Позивач не зазначає яким чином порушені його права саме відповідачем, який причино -наслідковий зв`язок між його діями/бездіяльністю та завданою позивачу шкодою. Крім того, позивач взагалі ігнорує свій обов`язок щодо обґрунтування заявлених позовних вимог в частині, наведення законних підстав, які на його думку наддасть йому право на відшкодування шкоди, підтвердити завдану шкоду належними та допустимими доказами, навести обґрунтований розрахунок завданої шкоди як матеріальної так і моральної, зміст позовних вимог до відповідача, наявність підстав для застосування відповідальності відповідача, а також взагалі будь-яким чином довести, що заявлений ним позов є підставним. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння ії заподіювача та вини останнього в ії заподіяні. Позивачем не доведена незаконність дій та бездіяльності посадових та службових осіб ГУНП в Одеській області, протиправність їх рішень, а також наявність причинного зв`язку між такими діями та завданою шкодою, а також вини особи, яка на думку позивача, завдала йому такої шкоди, не є підставою для задоволення такого позову ( т.1 а.с. 149?153).

21 квітня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення Прокуратури Одеської області (в порядку ст. 181 ЦПК України) в яких просить відмовити у задоволені позовних вимог (т. 1 а.с. 171?182).

В судовому засіданні 16 червня 2020 року представник Прокуратури Одеської області в порядку ст.181 ЦПК України надала суду письмові пояснення (т.1 а.с. 232-236).

Зазначено, що позовні вимоги, серед іншого, ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на адресу прокурора області в порядку вимог ст. 214 КПК України ним направлено 7 звернень щодо неправомірних, як на його думку, дій посадових осіб управління Пенсійного фонду, але слідчі дії не проводяться. Крім того, позивач вказує на наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 396 КК України, та, як вбачається з позовної заяви, вважає, що злочинна група посадових осіб Пенсійного фонду України увійшла в непроцесуальні відношення з правоохоронними органами м. Одеси. Згідно заяви ОСОБА_1 , працівники управління Пенсійного фонду України в м. Одесі умисно зменшили трудовий стаж, що призвело до невиплати пенсії з 27.12.2018 по теперішній час. Перевіркою стану досудового розслідування Одеською місцевою прокуратурою № 3 установлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться повільно, без своєчасного дослідження джерел доказів. У зв`язку з цим, з метою активізації досудового розслідування, прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні надано слідчому письмові вказівки щодо проведення необхідних слідчих та процесуальних дій.

Крім того, Одеською місцевою прокуратурою № 3 начальнику слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області скеровано лист з вимогою активізації досудового розслідування та виконання у повному обсязі письмових вказівок прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні.

У подальшому слідчим, на виконання письмових вказівок 21.05.2020 скеровано запит до управління Пенсійного фонду України у м. Одесі щодо надання копії пенсійної справи ОСОБА_1 та документів, які стали підставою для нарахування виплати чи перерахунку пенсії позивачу.

Також, у порядку ст. 40 КПК України, слідчим Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області 24.05.2020 надано доручення оперативним підрозділам щодо допиту у якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за обставинами кримінального провадження.

На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019160500006296 від 26.11.2019 триває, кінцеве рішення буде прийнято за результатами проведених слідчих дій та здобутих доказів відповідно до вимог КПК України.

Ураховуючи викладене, органами прокуратури вжито необхідних заходів в рамках кримінального провадження № 12019160500006296 від 26.11.2019.

16 липня 2020 року до суду надійшли пояснення ГУ ПФУ в Одеській області, в якій просять відмовити у задоволені позову в повному обсязі (т. 2 а.с. 5-11).

Зазначають, що позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду. України в м. Одесі (нині Головне управління) з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням від 23.04.2020 № 6418 позивачу відмовлено у призначенні пенсії (на заміну рішення про відмову № 6418 від 27.02.2019) за відсутності необхідного стажу.

Станом на 28.08.2019 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі заяви про призначення пенсії від 28.11.2018 № 6418.

Пенсію призначено з 28.12.2018 у розмірі 1497,00 грн (з 01.07.2019 - 1594,00 грн) при страховому стажі 26 років 8 місяців (стаж враховано до 31.12.2003 року).

Пенсію позивачу призначено без урахування середньомісячного заробітку, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) дані про заробіток з 01.07.2000 відсутні, а довідка про заробітну плату за 60 місяців поспіль до 01.07.2019 позивачем не надавалась.

Виплата пенсії позивачу не провадилась, оскільки протоколом від 13.06.2019 № 12/п засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за місцем фактичного проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

В подальшому, до Головного управління надійшов витяг з протоколу засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за місцем фактичного проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 17/п від 22.08.2019 згідно якого позивачу призначено пенсію з дати первинного звернення.

На підставі окремого доручення позивачу поновлено виплату пенсії та виплачено заборгованість за весь період затримки (тобто з 28.12.2018) (список №1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ ОЩАДБАНК ).

Враховуючи те, що пенсію позивачу призначено з моменту звернення, заборгованість виплачено 23.11.2019 року, нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюється щомісячно, заборгованість перед позивачем відсутня, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовна заява та уточнена позовна заява підлягають залишенню без задоволення.

В ході судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. Утім, в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтвердив суду, що з моменту нарахування пенсії за віком у 2019 році проведена виплати заборгованності та по теперішній час пенсія виплачується щомісячно, заборгованість у виплатах відсутня. При цьому, заявник зазначає, що категорично незгодний з нарахуванням стажу вислуги та відповідно з розміром пенсії. Виникнення подібної спірної ситуації було зумовлене неправильним нарахуванням стажу та виду пенсії та визначення правових підстав нарахування пенсії.

Представник громадської спілки Міжнародне наукове товариство в судові засідання не зявивися, матеріали справи містять заяву про слухання справи за їх відсутності (т.1 а.с.226-227).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вважають, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з Держави України в особі Управління державної казначейської служби в Одесі, оскільки позивачем не доведено порушення його прав.

Представники третх осіб ГУНП в Одеській області, прокурора Одеської області та Головного управління пенсійного фонду України заперечували проти задоволення позову, вважають, що позовна заява не підлягає задоволенню в повному обсязі, позиція викладена стороною позивача у позові є суб`єктивною, надуманою та не підтверджується доказами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи учасників справи, оглянувши в судовому засіданні 03.08.2020 року пенсійну справу позивача, дослідивши матеріали справи на підставі зібраних матеріалів та вимог діючого законодавства, з`ясовано наступне.

21 червня 2019 року за № 22/029553-15 із Приймальні Президента України Адміністрації Президента України на адресу Прокуратури Одеської області надіслані на розгляд (у частині питань, що належать до компетенції) звернення, автор ОСОБА_1 , яка надійшла до Адміністрації Президента України. Про результати розгляду просять повідомити заявника ОСОБА_1 (т.1 а.с.5).

Судом встановлено, що 01 липня 2019 року позивач звернувся за судовим захистом. Предметом спору у цій справі, з урахуванням уточнених вимог, є вимога позивача про стягнення з Держави України в особі Управління державно казначейської служби в Одесі суми 1 (одна) гривня для відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , яка була спричинена відсутністю пенсійного і соціального забезпечення, перешкодою у доступі справедливого правосуддя, бездіяльністю правоохоронних органів в місті Одеса Україна у відношенні особи, депортованої з тимчасово окупованого Крима, в порядку ст. 1176 Цивільного кодексу України (т. 1 а.с. 33?39).

Так, 27.11.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Євпаторія, місце реєстрації: АДРЕСА_2 (фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) взято на облік внутрішньо переміщених осіб, про що видана довідка № 0000156932 (т. 1 а.с. 4).

Отже, спірні правовідносини стосуються прав громадяна України, який переселився з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції в іншій регіон України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (абзац восьмого, тринадцятий-п`ятнадцятий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини) Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Щодо вимог стосовно призначення соціального забезпечення встановлено, що 24.01.2019 року Управлінням Соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ОСОБА_1 на заяву від 09.01.2019 року повідомлено наступне. Перерахунок допомоги переміщеним особам як пенсіонеру може бути проведено у разі отримання ним пенсійного посвідчення після призначення пенсії. Порадили після призначення пенсії надати до управління соціального захисту в Київському районі м.Одеси копію пенсійного посвідчення. При наявності пенсійного посвідчення допомогу перераховано з дня призначення пенсії (т. 1 а.с. 11).

23 грудня 2019 року листом Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 , що звернення стосовно порядку надання грошової допомоги. Проінформовано, що відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг, затвердженому постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (зі змінами), грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з ії членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (двічі -уповноважений представник сім`ї).

Для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до уповноваженого органу із письмовою заявою, складеною у довільній формі, про надання грошової допомоги і подає документи, визначені цим Порядком.

Після надання роз`яснення Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної адміністрації стосовно порядку призначення грошової допомоги як пенсіонеру, призначена ОСОБА_1 грошова допомога як пенсіонеру, згідно звернення від 09 січня 2019 року у розмірі 1000 гривень щомісячно з 09.01.2019 року по 28.05.2019 року та відповідно звернення від 27 травня 2019 року з 29.05.2019 року по 30.09.2019 року, а саме: з 09.01.2019 року по 31.01.2019 року 741,94 гривень (1000,00 грн:31*23); з 01.02.2019 року по 31.12.2019 року 11000,00 гривень. Грошова допомога у сумі 11741,94 гривень з 09.01.2019 року по 31.12.2019 року профінансована в повному обсязі (т. 1 а.с. 159).

Позивачем дії Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної адміністрації щодо призначення грошової допомоги як пенсіонеру не оскаржено.

В листопаді 2018 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду. України в м. Одесі (нині Головне управління) з заявою про призначення пенсії за віком.

Щодо вимог стосовно призначення пенсійного забезпечення. Компетенція Пенсійного Фонду України зобов`язує прийняти мотивоване рішення про призначення пенсії відповідно до положень чинного законодавства.

Рішенням № 6418 від 23.04.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії (на заміну рішення про відмову № 6418 від 27.02.2019) за відсутності необхідного стажу.

Станом на 28.08.2019 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі заяви про призначення пенсії від 28.11.2018 № 6418. Пенсію призначено з 28.12.2018 у розмірі 1497,00 грн (з 01.07.2019 - 1594,00 грн) при страховому стажі 26 років 8 місяців (стаж враховано до 31.12.2003 року).

Пенсію позивачу призначено без урахування середньомісячного заробітку, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) дані про заробіток з 01.07.2000 року відсутні, а довідка про заробітну плату за 60 місяців поспіль до 01.07.2019 позивачем не надавалась.

Виплата пенсії позивачу не провадилась, оскільки протоколом від 13.06.2019 № 12/п засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за місцем фактичного проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

В подальшому, до Головного управління надійшов витяг з протоколу засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за місцем фактичного проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 17/п від 22.08.2019 згідно якого позивачу призначено пенсію з дати первинного звернення.

На підставі окремого доручення позивачу поновлено виплату пенсії та виплачено заборгованість за весь період затримки (тобто з 28.12.2018) (список №1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ ОЩАДБАНК ).

В судовому засіданні 03 серпня 2020 року досліджені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , копія якої залучена до матеріалів справи (т. 2 а.с. 50-74). З`ясовано, що згідно з заявою про призначення пенсії від 28.11.2018 року та долученими документами ОСОБА_1 призначена пенсію за віком.

Конституція України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46), але в теоретичній та практичні площині залишаються актуальними питання призначення (перерахунку, поновлення тощо) пенсії громадянам України, зокрема, у разі реінтеграції та, відповідно, - реалізації конституційного права на пенсійне забезпечення, яке об`єктивно не має залежати від країни перебування.

Рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком свідчить про реалізацію позивачем конституційного права на отримання пенсії і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. Суд зазначає, що незаконність та протиправність цих обставин у встановленому законом порядку не встановлена.

Листом Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 31 березня 2020 року. Зазначено, що згідно із заявою на призначення пенсії від 28.11.2018 та долученими документами ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування при страховому стажі 26 років 8 місяців (стаж враховано по 31.12.2003), і без урахування заробітної плати.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889 (далі - Закон № 889) визначено право державних службовців, за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723 (далі - Закон № 3723).

На призначення пенсії за нормами ст. 37 Закону № 3723 мають право, зокрема,

чоловіки, які досягли віку 62 роки, та які на день набрання чинності Закону № 889 (01.05.2016) обіймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, а також які на, день набрання чинності Законом №889 мають не менш 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Оскільки він не досяг віку 62 роки та відсутній необхідний стаж роботи на посадах державної служби, права на призначення пенсії за віком згідно із Законом № 889 він не має право.

Одночасно проінформовано, що Київським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) на його поштову адресу направлена виписка з розпорядження про призначення пенсії, розрахунок стажу (т.1 а.с. 168).

Утім, в ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтвердив суду, що з моменту нарахування пенсії за віком у 2019 році проведена виплати заборгованності та по теперішній час пенсія виплачується щомісячно, заборгованість у виплатах відсутня. При цьому, заявник зазначає, що категорично незгодний з нарахуванням стажу вислуги та відповідно з розміром пенсії. Виникнення подібної спірної ситуації було зумовлене існуванням неправильним нарахуванням стажу та виду пенсії та визначення правових підстав нарахування пенсії.

Враховуючи те, що пенсію позивачу призначено з моменту звернення, заборгованість виплачено 23.11.2019 року, нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюється щомісячно, заборгованість перед позивачем відсутня.

Окрім цього, ця обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Особи, які зазнають порушення права, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити належний захист (див. mutatis mutandis $. 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93).

Таким чином, у разі, якщо пенсіонер використав надане йому законом право на оскарження рішення за наслідками звернення особи та останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству та суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то питання про нарахування стажу є неправомірним з урахуванням оцінки суду.

Як зазначає ОСОБА_1 з метою захисту соціальних та пенсійних прав та неможливості їх обмеження він неодноразово звертався до суду, з метою отримання конституційних гарантій на судовий захисту.

Відтак, за наявності документально підтвердження моральної шкоди та обґрунтування зв`язку між нею та діями (бездіяльністю) відповідачів внаслідок порушення пенсійних прав, чим у сукупності йому завдано моральної шкоди, яку просив відшкодувати коштами держави.

У Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою (стаття 1); в Україні визнається та діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8).

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та право заставну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Враховуючи зміст статті 8 Конституції України та практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Верховенство право як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, у тому числі, в контексті основоположних таких його складових, як принцип законності, принцип поділу влади, принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду.

Європейська Комісія „За демократію через право" (Венеційська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді „Верховенство права" вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права, зокрема, є: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним), питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом, влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

У такому контексті верховенство права означає, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов`язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. На підставі зазначеного особа може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

„Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття „легітимні очікування") (Доповідь „Верховенство права", схвалена Європейською Комісією „За демократію через право" (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави у сферу його прав.

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18).

За таких обставин в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку (Постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18)

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, прийняттям наступних судових рішень, які набрали законної сили та порушили доступ його до правосуддя зі змісту яких випливає таке.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 20.02.2019 року (справа № 520/3392/19, провадження № 2-о/520/131/19) заяву Міжнародного наукового товариства (ідентифікаційний номер 41895161), в інтересах депортованого з Криму України, аспіранта ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа: Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса, заявникам було надано строк для виправлення недоліків по заяві.

Ухвалою від 18.03.2019 року у відкритті провадження за заявою Міжнародного наукового товариства (ідентифікаційний номер 41895161), в інтересах депортованого з Криму України, аспіранта ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа: Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одеса - відмовлено. Роз`яснено заявникам право на звернення до суду з позовом на загальних підставах в порядку позовного провадження.

Зазначено, що 14 березня 2019р. до суду надійшла уточнена редакція заяви Міжнародного наукового товариства в інтересах, депортованого з Криму України, аспіранта ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення до якої надано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 лютого 2019р., яким повідомляється про те, що управлінням Пенсійного фонду України буде прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії про що ОСОБА_1 буде проінформовано..

В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК).

Умови, за яких в окремому провадженні можуть бути встановлені юридичні факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, без необхідності повторно звертатись до суду на підставі рішення суду, а також, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення юридичного факту пов`язується із вирішенням питання про право ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком, відтак слід виходити з того, що існує спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження.

Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі є суб`єктом владних повноважень, який здійснює нарахування, перерахунок пенсії громадянам.

Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відмова зацікавленої особи у перерахунку пенсії і є тим рішенням, яке може бути оскаржене .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Бескровний Я.В.) від 09.04.2019 відмовленоу у відкритті провадження у справі № 520/7367/19, провадження № 2/520/3639/19 за позовом Міжнародного наукового товариства в інтересах аспіранта ОСОБА_1 1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення.

Зазначено, що позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якого вказано наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 аспірант ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місці Євпаторія Автономної Республіки Крим, якого було примусово депортовано з Криму як окупованої території на територію Краснодарського краю Росії, як країни агресора та 17.02.2017 примусово переміщено до України.

Позивач зазначив, що на теперішній час ОСОБА_1 мешкає з родиною на АДРЕСА_1 та зареєстрований як переміщена особа. 28 листопада 2018 року вх. №5418 адміністративний відповідач Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса отримало від ОСОБА_1 заяву з матеріалами для нарахування йому пенсійного забезпечення за віком з 60 до 62 років і як державному службовцю при досягненні 62 річного віку. На дату 27 грудня 2018 року у ОСОБА_1 згідно запису у трудової книжці є загальний трудовий стаж 42 роки 1 місяць 21 день, у тому числі державної служби 14 років 2 місяці 11 днів в Євпаторійському міському суді (код 26273942) та наукової роботи 14 років 10 місяців і 16 днів в Науковому товаристві студентів та аспірантів - юристів ЮСТІ*С (код 25738014), де його звільнено як особу, яка досягла пенсійного віку.

Також, позивач вказав, що на письмові звернення ОСОБА_1 щодо нарахування пенсії на 09.03.2019 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса письмових відповідей не надало. Раніше факт роботи ОСОБА_1 в Євпаторійському міському суді було встановлено Рішенням Європейського суду з прав людини від 17.01.2013 по справі №17116/04, ОСОБА_1 проти України, що в праві несе преюдиційний характер.

Позивач зазначив, що згідно відповіді Головного Управління ПФУ в Одеській області за №2957/02 від 21.02.2019 у ОСОБА_1 страховий стаж складає 24 роки 1 місяць та 25 днів, що не відповідає на думку позивача фактичній справі та проти 42 років 1 місяця і 25 днів стажу по запису в трудовій книжці з урахуванням років окупації Криму.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.02.1990 по 09.04.2004 працював в Євпаторійському міському суді та з 09.04.2004 по 27.12.2018 працював в Науковому товаристві студентів і аспірантів - юристів ЮСТІ*С .

Як вбачається з позовної заяви у позивача існує спір щодо трудового стажу та призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при вирішення питання про підвідомчість таких справ суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно ст. 62 ЗУ Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження стажу).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Згаданий порядок передбачає можливість встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж /п. 26/, якщо зазначені в ньому прізвище, ім`я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється лише районним /міським/ відділом /управлінням/ соціального захисту населення шляхом витребування уточнюючих довідок з підприємств і організацій або на підставі показань свідків /п.п. 1, 2, 20 названого Порядку/.

Відповідно до п. 6 "Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років", комісія є спеціально створеним колегіальним органом, основним завданням якої є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Пунктом 10 "Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років" передбачено, що рішення про результати розгляду заяви приймаються більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником.

За таких обставин та враховуючи діючий порядок ОСОБА_1 повинен був звернутися про встановлення факту на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років до пенсійного фонду для розгляду вказаного питання спеціально створеною комісією та за результатами прийняття цією комісією відповідного рішення ОСОБА_1 не позбавлений можливості його оскаржити в Пенсійному фонді України або до суду.

А також, враховуючи діючий порядок, отримавши відмову органу, який призначає пенсії, в разі незгоди з його рішенням на підставі статті 105 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та частини другої статті 124 Конституції України особа має право звернутися за захистом свого права в суд, але не з позовом або заявою про встановлення факту трудових відносин, що дають право призначення пенсії на пільгових умовах, а зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст. 261 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 08 жовтня 2018 року справа № 706/1637/16-ц Верховний Суд зазначив, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг).

Верховний Суд України у низці судових рішень неодноразово вказував на те, що суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовлено відмовити у відкритті провадження в даній справі, у зв`язку з тим, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосуються рішень та дій управління пенсійного фонду, його посадових осіб та роз`яснити позивачу його право на звернення із заявою про підтвердження факту щодо трудового стажу до пенсійного фонду для розгляду вказаного питання, а у разі відмови у задоволенні вимог - звернутись за захистом свого права в суд зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. від 15 квітня 2019 року у справі № 420/724/19 позовну заяву ОСОБА_1 , Міжнародного наукового товариства в інтересах депортованого з Криму України ОСОБА_1 до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду, оскільки не усунуто недоілки, встановлені ухвалою від12.02.2020 року. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.

До суду звернулися ОСОБА_1 , Міжнародне наукове товариство в інтересах депортованого з Криму України ОСОБА_1 з позовною заявою до Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій Одеської обласної ради та Одеської обласної державної адміністрації у відмові вирішення питання присвоєння статусу репресованої особи в наслідок депортації з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, зобов`язання відповідачів розглянути питання щодо присвоєння аспіранту ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу репресованої особи.

Ухвалою cуду від 12 лютого 2019 року вказаний позов залишено без руху та позивачам наданий термін для усунення недоліків шляхом направлення до Одеського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви у відповідності ст. 160 КАС України, засвідчених належним чином копій доказів на підтвердження обставин, які зазначені позивачем в позові відповідно до кількості учасників справи або обґрунтованого клопотання про неможливість надання зазначених доказів, зазначення власного письмового підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, надання позивачами доказів сплати судового збору або докази звільнення від його сплати у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року (головуючий - суддя Тарасишина О.М.) у справі № 420/770/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви необхідно усунути позивачу шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням реєстраційного номеру відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (у разі відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб), надати докази відсутності реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб)), надання до суду позовної заяви із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" у розмірі 768,40 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, надання до суду усіх доказів, на які йдеться посилання в позовній заяві на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою того ж суду від 12 березня 2020 року позовну заяву повернено, оскільки позивачем не було усунуто недоліки заяви.

Конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб`єктивних прав). Тому заінтересована особа має довести (а суд - встановити), що позивачу належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

При цьому суд також враховує практику Європейського суду з прав людини сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

При цьому, ОСОБА_1 при обґрунтуванні порушення права доступу до суду за захистом соціальних прав в звязку з необхдіністю сплатити судовий збір не наводить жодних доказів того, що він проінформував про необхідність звільнення його від сплати судового збору та вчинення активних дій, спрямованих на звільнення від сплавти судового збору.

Серед іншого, ОСОБА_1 обґрунтовує позов тим, що на адресу прокурора Одеської області в порядку вимог ст. 214 КПК України ним направлено 7 звернень щодо неправомірних, як на його думку, дій посадових осіб управління Пенсійного фонду, але слідчі дії в рамках кримінального провадження № 12019160500006296 від 26.11.2019 року не проводяться. Крім того, позивач вказує на наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 396 КК України, та, як вбачається з позовної заяви, вважає, що злочинна група посадових осіб Пенсійного фонду України увійшла в непроцесуальні відношення з правоохоронними органами м. Одеси.

Згідно заяви ОСОБА_1 , працівники управління Пенсійного фонду України в м. Одесі умисно зменшили трудовий стаж, що призвело до невиплати пенсії з 27.12.2018 по теперішній час.

Так, 04 грудня 2019 року Київський ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомило Сізарєва О.С. на його звернення до ІТС ІПНП № 34215 від 27.11.2019 року розглянуто згідно Закону України Про звернення громадян . Остаточне рішення буде прийнято при встановлені місцезнаходження невідомої особи (т. 1 а.с. 114).

03.12.2019 року з Приморського ВП в м. Одесі на адресу ГУНП в Одеській області за вх.20/3744 надійшли копії звернень ОСОБА_1 , а саме ЄО №29735 від 26.06.2019 року; ЄО 23144, ЄО 23154 від 27.05.2019 року на 19 аркушах.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси ід 23.12.2019 року у справі № 947/30608/19 скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_15 на бездіяльність посадових осіб Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області задоволено. Визнано бездіяльність відповідних посадових осіб Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області не відповідачкою вимогам ст. 214 КПК України та зобов`язати відповідних посадових осіб внести за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_15 відповідні відомості про кримінальне правопорушення о ЄРДР, розпочати досудове розслідування на надавати заявнику протягом 24 годин витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т .1 а.с. 111).

Перевіркою стану досудового розслідування Одеською місцевою прокуратурою № 3 установлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться повільно, без своєчасного дослідження джерел доказів. У зв`язку з цим, з метою активізації досудового розслідування, прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні надано слідчому письмові вказівки щодо проведення необхідних слідчих та процесуальних дій.

Крім того, Одеською місцевою прокуратурою № 3 начальнику слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області скеровано лист з вимогою активізації досудового розслідування та виконання у повному обсязі письмових вказівок прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні.

У подальшому слідчим, на виконання письмових вказівок 21.05.2020 скеровано запит до управління Пенсійного фонду України у м. Одесі щодо надання копії пенсійної справи ОСОБА_1 та документів, які стали підставою для нарахування виплати чи перерахунку пенсії позивачу.

Також, у порядку ст. 40 КПК України, слідчим Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області 24.05.2020 надано доручення оперативним підрозділам щодо допиту у якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за обставинами кримінального провадження.

На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019160500006296 від 26.11.2019 триває, кінцеве рішення буде прийнято за результатами проведених слідчих дій та здобутих доказів відповідно до вимог КПК України.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у цій справі йдеться про шкоду, спричинену відсутністю пенсійного і соціального забезпечення, перешкодою у доступі справедливого правосуддя, бездіяльністю правоохоронних органів в місті Одеса, Україна у відношенні особи, депортованої з тимчасово окупованого Крима, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Разом з тим, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 6-440-цс16.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч. 6 ст. 1176 ЦК України вказана шкода відшкодовується на загальних підставах, що передбачає наявність складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Бездіяльність посадових осіб інших компетентних органів доведена не була. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Також статтею 81 цього ж Кодексу на кожну сторону покладено обов?язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність вищевказаних обставин.

Разом з тим, на підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його переконання, свідчать про незаконність і протиправність дій (бездіяльності).

Крім цього суд зазначає, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Виходячи з вищезазначеного, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Такі висновки збігаються з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263 - 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволені позову Громадської спілки Міжнародне наукове товариство в інтересах аспіранта ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління державної казначейської служби в Одесі, треті особи - Президент України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, прокурор Одеської області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування морального збитку, який було спричинено відсутністю пенсійного і соціального забезпечення, перешкодою у доступі до справедливого правосуддя, бездіяльністю правоохоронних органів в місті Одеса, у відношенні особи, депортованої з тимчасово окупованого Криму відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська

03.08.2020