Ухвала

від 12.08.2020 по справі 914/894/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.08.2020 Справа № 914/894/20

місто Львів

За позовом: фізичної особи - підприємця Кульчицького Володимира Остаповича, до відповідача:Львівської міської ради, про:визнання поновленим договору оренди землі; визнання додаткової угоди укладеною. Суддя Рим Т.Я. Секретар судового засідання Турчин Л.Я. Представники: позивача:не з`явився, відповідача:Кузь Ірина Іванівна - представник за довіреністю, громадської організації "Кращий Сихів":Мельник Леся Ярославівна - адвокат. На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом фізичної особи - підприємця Кульчицького Володимира Остаповича до Львівської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною.

Предметом позову є визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах та визнання укладеною додаткової угоди № 1 від 29.10.2019 до договору оренди землі. Підставою позову є обставини, з якими закон пов`язує поновлення дії договору оренди землі, визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо залучення третьої особи.

До суду 04.08.2020 надійшла заява про вступ у справу третьої особи - громадської організації "Кращий Сихів". Заява обґрунтована тим, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:07:004:0045, на користування якою претендує позивач, знаходиться поряд із земельною ділянкою із кадастровим номером 4610136800:07:004:0055, на якій розташований Сквер Гідності. Визнання поновленим договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:07:004:0045, на переконання громадської організації "Кращий Сихів", створить широке коло передумов, які зможуть призвести до руйнування Скверу Гідності. Водночас, одним із основних завдань громадської організації "Кращий Сихів", згідно із пунктом 2.2 її Статуту, є представництво, в тому числі правовий захист, прав, свобод та інтересів територіальної громади міста Львова, її окремих мешканців, окремих груп, з питань облаштування та утримання Скверу Гідності на проспекті Червоної Калини у місті Львові.

Позивач заперечив задоволення поданого клопотання з огляду на відсутність належного обґрунтування та правових підстав (відсутність впливу на її права та обов`язки щодо однієї із сторін) для залучення громадської організації третьою особою.

Відповідач не заперечив можливості залучення заявника до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача.

При вирішенні поданої заяви суд керувався таким.

Відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Інститут третіх осіб покликаний захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах , які можуть змінитися в результаті винесеного рішення. В пункті 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (хоч зазначені роз`яснення були прийняті стосовно Господарського процесуального кодексу України попередньої редакції, поняття інституту третіх осіб не змінилося) роз`яснено, що третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - залежно від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. З огляду на зазначене необхідно констатувати, що особа може бути допущена до участі в господарському процесі третьою особою у тому випадку, коли вона доведе свій конкретний юридичний інтерес у такій справі. При чому такий інтерес опосередковується наявністю правових відносин зі стороною у справі.

Отже, характерною ознакою третіх осіб є наявність власне юридичної заінтересованості в результатах вирішення спору, при чому така заінтересованість не може бути абстрактною. Про це свідчить положення частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України. Так, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

В контексті аналізу умов участі у справі третіх осіб у господарському процесі суд звертає увагу також і на положення частини 2 статті 51 Господарського процесуального кодексу України - у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цієї третьою особою до такої сторони. Зазначене додатково пояснює, яким чином потрібно тлумачити юридичний інтерес, який проявляється в можливості виникнення приватно-правового спору між третьою особою та стороною у справі.

В науковій спеціальній юридичній літературі виділяють такі умови участі у справі третіх осіб: 1) обов`язкова наявність матеріально-правових відносин між третьою особою й однією зі сторін; 2) преюдиціальна пов`язаність матеріально-правових відносин третьої особи й однієї зі сторін із правовідносинами позивача та відповідача у справі, інакше кажучи, матеріально-правові відносини третьої особи та однієї із сторін повинні випливати із правовідносин між позивачем і відповідачем, що становлять предмет спору; 3) матеріально-правові відносини третьої особи й однієї зі сторін повинні передбачати можливість спору про право цивільне між третьою особою й особою, на стороні якої вона виступає, тобто набути цивілістичного характеру. Лише на підставі цих положень можна кваліфікувати заінтересованість третіх осіб як юридичну [1, с. 264].

Натомість заявник не обґрунтував, які цивільні права та обов`язки існують між ним та відповідачем у справі, як його правовідносини з відповідачем залежать від правовідносин позивача та відповідача, яким чином правовідносини між заявником та відповідачем набувають цивілістичного характеру, а відтак не довів своєї юридичної заінтересованості в розумінні процесуального закону. Визначення представництва територіальної громади з питань облаштування та утримання "Скверу Гідності" як одного із завдань громадської організації, не обґрунтовує наявністю юридичної заінтересованості в результатах вирішення спору.

Зазначене є підставою для відмови в задоволенні клопотання про залучення третьої особи.

В додаток до наведеного суд звертається до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за якими представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Згідно з частиною 1 статті 10 цього ж закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 14 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Проте громадська організація "Кращий Сихів" не є органом самоорганізації населення.

Отже, від імені територіальної громади міста Львова, в тому числі жителів мікрорайону "Сихів", виступає відповідач - Львівська міська рада. Зазначене, однак, жодним чином не перешкоджає громадській організації "Кращий Сихів" спільно діяти та координувати свою діяльність з відповідачем у цій справі з метою якомога ефективнішого представлення інтересів жителів.

Щодо зупинення провадження у справі

У підготовчому засіданні 05.08.2020 суд повідомив сторін, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувають справи, за наслідками розгляду яких буде зроблено висновок про застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", що разом з іншими висновками Верховного Суду сприятиме правовій визначеності у застосуванні відповідної норми Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.

Сторони не заперечили можливість зупинення провадження у справі до вирішення перелічених справ Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до положень пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України у такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11.06.2020 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 159/5756/18. Зазначену ухвалу мотивовано тим, що висновки про застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Однак, у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 справу № 159/5756/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 01.09.2020.

Крім цього, ухвалою від 03.06.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 313/350/16-ц (провадження № 61-15623св18) на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Врешті, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 378/596/16-ц, передана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, з огляду на необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, згідно з яким, вимога про визнання договорів оренди поновленими є неналежним способом захисту порушеного права орендаря.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у справі № 914/2578/19 посилається на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Підстави для реалізації права, передбаченого статтею 33 зазначеного Закону, є підставою позову.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на зазначене, з метою ухвалення законного та справедливого рішення у справі № 914/894/20, суд вважає за необхідне врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо клопотання про призначення судової експертизи.

В підготовче засідання 05.08.2020 відповідач подав клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Відповідач пропонує призначити судову експертизу на вирішення якої поставити такі питання:

1) Чи здійснено добудову або реконструкцію нерухомого майна кафе?

2) Яку площу земельної ділянки займає об`єкт нерухомого майна?

3) Чи відповідає фактичне розташування нерухомого майна відносно меж земельної ділянки правовстановлюючим документам та матеріалам відведення земельної ділянки для встановлення та обслуговування кафе-бару і продтоварного магазину, виготовлених у 2008 році колективним підприємством "Картограф"? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

4) Чи використовується земельна ділянка на пр. Червоної Калини, 109 в урахуванням меж суміжної земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та нормативних вимог?

5) Чи розміщені за межами орендованої земельної ділянки літні майданчики, павільйони, дозвіл на які видавався з 01.04.2016 до 31.10.2019 згідно з паспортом № 53-2015 від 06.04.2015?

Суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про призначення судової експертизи. Конкретний перелік питань, які ставитимуться судовому експертові, залежатиме від того, які правові позиції наведе Велика Палата Верховного Суду в контексті правильності застосування норм статті 33 Закону України "Про оренду землі". Спершу потрібно остаточно визначитися, які обставини входять до предмету доказування у цій справі. А тому вирішення поданого клопотання до отримання таких роз`яснень буде передчасним.

Таким чином, керуючись статтями 228, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання громадської організації "Кращий Сихів" про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача.

2. Відкласти вирішення клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

3. Зупинити провадження у справі № 914/894/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справ № 159/5756/18, № 313/350/16-ц та № 378/596/16/ц.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала (в частині зупинення провадження у справі) може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 14.08.2020.

Суддя Т.Я. Рим

1. Цивільне судочинство України: основні засади та інститути: монографія / В.В. Комаров, К.В. Гусаров, Н.Ю. Сакара та ін.; за ред. В.В. Комарова. - Х.: Право, 2016. - 848 с.