Ухвала

від 12.08.2020 по справі 947/17449/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1361/20

Номер справи місцевого суду: 947/17449/20 1-кс/947/10716/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні

№ 12019160480004319, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2020 задоволено клопотання старшого слідчого відділу Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1

ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12019160480004319, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України, та накладено арешт на майно, а саме на об`єкти будівництва ЖБК «Комфорт» (код ЄДРПОУ - 38784933) та земельну ділянку, на якій вони розташовані, за адресою: Одеська область (за межами населенених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5123755800:01:002:2161 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 211987151237), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , з накладенням заборони будь-яких реєстраційних дій відносно вказаних об`єктів нерухомого майна.

Своє рішення про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя мотивував тим, що на даний час органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування в даному кримінальному провадженні за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 статті 191 КК України, і про підозру повідомлена гр. ОСОБА_11 .

Також слідчий судді зазначив, що з матеріалів провадження вбачається, що зазначені у клопотанні об`єкти нерухомості дають підстави для висновку про відповідність їх до категорії речових доказів, оскільки вони містять відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень, які потребують подальшого збереження в цілях забезпечення проведення будівельно-технічної експертизи, а також можливого відшкодування шкоди, завданої в результаті можливого вчинення злочинів. Слідчий суддя визнав доречними доводи сторони обвинувачення про існування реальної загрози відчуження зазначеного у клопотанні нерухомого майна або його знищення, що у подальшому може призвести до створення перешкоди здійсненню досудового розслідування у кримінальному провадженні

Зазначає, що в кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, у зв`язку з чим, вважає за необхідне на даному етапі досудового розслідування накласти арешт на вищевказане майно, з метою дослідження перелічених вище речових доказів.

Зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати в частині накладення арешту на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123756800:01:002:2161 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 211987151237), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання в цій частині. Вважає ухвалу слідчого судді в цій частині незаконною і необґрунтованою.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належить вказана земельна ділянка, що підтверджується відповідними документами. ОСОБА_7 жодного відношення до вказаного кримінального провадження не має, так само як не має відношення і до діяльності ЖБК «Комфорт» . У даному кримінальному провадженні повідомлено по підозру лише одній особі - ОСОБА_11 . З підозри вбачається, що саме ОСОБА_11 була головою правління та одним із засновників ЖБК «Комфорт» і отримала від фізичних осіб інвесторів грошові кошти.

До вказаного кримінального провадження не має жодного відношення і зазначена у клопотанні земельна ділянка, оскільки вона перебуває у володінні ОСОБА_7 на законних підставах, до якого у листопаді 2013 року звернулися представники ЖБК «Комфорт» щодо укладання договору оренди зазначеної земельної ділянки. В подальшому договір оренди продовжувався, переукладався у 2016 році, до нього вносились чисельні зміни і доповнення. Всі договори оренди та додаткові угоди посвідчувалися нотаріально. Коли ОСОБА_7 стало відомо про те, що у ЖБК «Комфорт» існують судові спори про незаконне будівництво та щодо цільового призначення його земельної ділянки, а також у зв`язку з чисельною заборгованістю по сплаті орендної плати, ОСОБА_7 в односторонньому порядку розірвав договір оренди на зазначену вище земельну ділянку.

Всі дії ОСОБА_7 по укладанню та розірванню договорів оренди повністю відповідають вимогам цивільного законодавства України та не містять будь-яких правопорушень. За вказаних обставин апелянт зазначає, що земельна ділянка не може бути майном, на яке може бути накладено арешт, і що в ухвалі слідчий суддя безпідставно і в порушення вимог кримінального процесуального закону послався на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема повідомлення про підозру і витягу з ЄРДР, вбачається, що ОСОБА_11 заволоділа чужим майно грошовими коштами фізичних осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Апелянт також наголошує на тому, що безпідставний арешт земельної ділянки, що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , порушує право останнього як власника, що є непорушним і гарантується ст. 41 Конституції України.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна - адвоката

ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до частини 1статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частинами 4 та 5 цієї статті передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:1) перелік майна, на яке накладено арешт;2) підстави застосування арешту майна;3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Постановляючи оскаржену ухвалу, слідчий суддя обмежився загальним формулюваннями, що оглянувши матеріали клопотання, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що дають підстави накладення арешту на все зазначене у клопотанні мано в рамках кримінальному провадженні № 12019160480004319 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні слідчого відділу Київського ВП у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160480004319від 14.12.2019за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3, 4, 5 статті 191 КК України.

Приблизно у червні 2013 року, більш точно дату не надалось за можливе установити, у ОСОБА_11 , яка була обрана головою ЖБК «Комфорт» і була наділена адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, тобто будучи службовою особою та обізнаною про порядок здійснення фінансово-господарської діяльності кооперативу, із корисливих мотивів, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами фізичних осіб-інвесторів, тобто асоційованих членів кооперативу, під приводом здійснення будівництва в установленому законом порядку, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у великому та особливо великому розмірах.

З метою представництва інтересів ЖБК «Комфорт» та створення реальної видимості дій, направлених на будівництво та укладання в подальшому договорів про пайову участь у будівництві з метою залучення коштів від осіб, які бажають набути право власності на житло, ЖБК «Комфорт» через уповноважених осіб уклав договори оренди землі за адресою: Одеська область (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 з ОСОБА_7 , а саме: договір оренди землі від 14.11.2013, якій посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №2708; додаткову угоду від 14.11.2013 про зміну терміну дії до договору оренди землі від 14.11.2013, яка посвідчена приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за №3295; договір оренди землі від 16.03.2016, якій посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №458; додаткову угоду від 03.03.2017 про зміну терміну дії до договору оренди землі від 16.03.2016, яка посвідчена приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за №371; додаткову угоду від 19.02.2018 до договору оренди землі від 16.03.2016, яка посвідчена приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за №323; договір від 02.07.2018 про внесення змін до договору оренди землі від 16.03.2016, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №1519; додаткову угоду від 05.07.2019 до договору оренди землі від 16.03.2016, яка посвідчена приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 та зареєстрована в реєстрі за №1113, в яких вказано цільове призначення для розміщення виробничо-складського комплексу.

Відповідно до додаткової угоди від 05.07.2019 до договору оренди землі за адресою: Одеська область (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив №35, ділянка №2 від 16.03.2016, посвідченою приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_12 , зареєстрованої в реєстрі за 323 вказано цільове призначення зазначеної земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, землі рекреаційного призначення.

Таким чином, ОСОБА_11 , діючи як голова правління ЖБК «Комфорт», у період з 14.11.2013 включно до 05.07.2019 систематично вчиняла дії направлені на отримання в установленому законом порядку в користування земельну ділянку за адресою: Одеська область (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 шляхом укладення через уповноважених осіб нотаріально посвідчених договорів оренди, з метою створення реальної видимості дій, направлених на будівництво та укладання в подальшому договорів про пайову участь у будівництві для залучення коштів від осіб, які бажають набути право власності на житло, ЖБК «Комфорт», при цьому будучи достовірно усвідомленою про те, що цільове призначення земельної ділянки відноситься до категорії земель для розміщення виробничо-складського комплексу, тобто такої, яка не призначена для здійснення будівництва об`єктів житлової нерухомості, а в подальшому до категорії земель - рекреаційного призначення, а тому відповідно до діючих положень Земельного кодексу України будівництво будь-яких об`єктів нерухомості, окрім об`єктів оздоровчо-рекреаційного призначення на вказаній земельній ділянці заборонено.

Так, ОСОБА_11 , в період часу з 10.06.2013 по 22.11.2019 перебуваючи на посаді голови правління ЖБК «Комфорт» (код ЄДРПОУ 38784933) постійно виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції кооперативу, достовірно знаючи про відсутність дозвільних документів на об`єкт будівництва за адресою: Одеська область (за межами населених пунктів), Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 та з цільовим призначенням не призначеним для будівництва, а для розміщення виробничо-складського комплексу, не маючи наміру будівництва групи житлових будинків та розуміючи неможливість виконання будівельних робіт, з метою заволодіння грошовими коштами фізичних осіб, під виглядом отримання пайових внесків укладала типові договори про пайову участь у будівництві з фізичними особами - асоційованими членами ЖБК «Комфорт».

Прокурором всудовому засіданніапеляційного судупідтверджені зазначенівище обставинивчинення кримінальногоправопорушення,а такожне заперечувавсяфакт того,що власникземельної ділянкиОСОБА_7 в односторонньому порядку розірвав договір оренди вказаної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження підтверджені в повному обсязі, оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей та доказів, які спростовують ці доводи.

За наведених вище обставин апеляційний суд вважає передчасними на даній стадії кримінального провадження доводи клопотання про необхідність накладення арешту на зазначену земельну ділянку,: для забезпечення спеціальної конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки в матеріалах відсутні жодні відомості про те, що власник земельної ділянки ОСОБА_7 в будь-який спосіб причетний до вчинення вказаних злочинів.

Апеляційний суд вважає хибними висновки слідчого судді про те, що на земельну ділянку, яка є приватною власністю ОСОБА_7 , може бути накладено арешт з метою забезпечення можливого відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки вони такі висновки не гуртуються на вимогах закону.

Крім того, клопотання слідчого не містить жодного обґрунтування щодо необхідності і законних підстав для накладення арешту на земельну ділянку, відсутні такі обґрунтування або докази і в доданих до клопотання матеріалах. В ході судового розгляду в апеляційному суді також прокурором не надано жодних доказів на обґрунтування клопотання в частині необхідності накласти арешт на земельну ділянку.

Положеннями ч. 1 ст. 173 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України, але слідчим суддею наведеної норми закону не дотримано, у зв`язку з чим, як вважає апеляційний суд, постановлено необґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене,апеляційний судконстатує,що наданий часвідсутні обставини,які зумовлювалиб необхідністьнакладення арештуна земельнуділянку,розташовану заадресом: АДРЕСА_1 , кадастровийномер 5123755800:01:002:2161(реєстраційнийномер об`єктунерухомого майна-211987151237). яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .

Таким чином, висновки щодо необхідності накладення арешту на земельну ділянку , викладені в оскарженій ухвалі слідчого судді, не відповідають фактичним обставинам справи.

Висновки апеляційного суду.

Згідно зп.2ч.1ст.409КПК України,підставою дляскасування абозміни судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє втому числі невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно доп.п.1,2ч.1ст.411КПК України,судове рішеннявважається таким,що невідповідає фактичнимобставинам кримінальногопровадження,якщо висновкисуду непідтверджуються доказами,дослідженими підчас судовогорозгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Пунктом 2 частини 3 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення зазначене у клопотанні майно земельна ділянка, має до розслідуваних злочинів, крім того апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено необхідності у накладенні арешту на це майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на земельну ділянку. .

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга представник власника майна частковому задоволенню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання.

Крім того, апеляційний суд вважає необхідним, задовольняючи клопотання в частині накладення арешту на об`єкти будівництва ЖБК « Комфорт» (код ЄДРПОУ 38784933), розташовані на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5123756800:01:002:2161 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 211987151237), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , визначити, відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, в своїй ухвалі, що арешт необхідно накласти шляхом заборони розпоряджатися та користуватися зазначеними об`єктами будівництва у тому числі із забороною проведення реєстраційних, будівельних робіт, перетворення або знищення цього майна.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката

ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019160480004319, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні

№ 12019160480004319, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України, про арешт на майно, а саме об`єкти будівництва ЖБК «Комфорт» та земельної ділянки, на якій вони розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкти будівництва ЖБК «Комфорт» (код ЄДРПОУ 38784933), розташовані на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5123756800:01:002:2161 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 211987151237), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , шляхом заборони розпоряджатися та користуватися зазначеними об`єктами будівництва, у тому числі із забороною проведення реєстраційних, будівельних робіт, перетворення або знищення цього майна.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4