Ухвала

від 03.12.2020 по справі 947/17449/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1897/20

Номер справи місцевого суду: 947/17449/20 1-кс/947/17186/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча - суддя ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч.ч. 1.2 ст. 366 КК України, в кримінальному провадженні № 12019160480004319, внесеному до ЄРДР 14.12.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2020 року задоволено клопотання слідчого Київського ВП в м. Одесі ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_10 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк сімнадцять днів, до 29.11.2020 року, з правом внесення застави в розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 102 000 (два мільйони сто дві тисячі гривень), відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у с. Серпневе Тарутинського району Одеської області, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч.ч. 1.2 ст. 366 КК України, в кримінальному провадженні № 12019160480004319, внесеному до ЄРДР 14.12.2019 року.

Рішення слідчого судді мотивоване наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, факт наявності та не зменшення ризиків, а саме: можливості переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих; продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а також неможливістю застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаним ризикам та досягнення мети забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, прийшов до переконання про необхідність продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі однієї тисячі розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Як встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що вона, будучи головою житлово-будівельного кооперативу «Комфорт», в період часу з 2013 року по2019 рік, не отримуючи дозвільних документів на будівництво та не маючи реального наміру на будівництво групи житлових будинків на земельній ділянці, що не призначена для будівництва, під приводом отримання пайових внесків укладала договори про пайову участь у будівництві з фізичними особами асоційованими членами ЖБК «Комфорт», внаслідок чого отримала від таких пайовиків грошові кошти в розмірі 15937634, 42 гривень, які незаконно привласнила.

Зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з оскарженою ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим , що слідчим та прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу та що інший запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваної.

Крім того, захисник в апеляційний скарзі стверджує, що відсутні підстави вважати, що існують ризики перешкоджання кримінальному провадженню, оказувати вплив на свідків підозрюваною та зазначає, що усі слідчі дії у кримінальному провадженні проведенні.

Захисником також ставиться під сумнів обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Також апелянтом зазначено, що підозрювана має певні хронічні хвороби та інші проблеми із здоров`ям, з огляду на що тримання під вартою може негативно відобразитися на її подальшому стані здоров`я.

Підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт захисник зазначає наявність у підозрюваної постійного місця проживання.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду надав відомості про те, що на момент розгляду апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси було направлено для розгляду по суті обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 26 листопада 2020 року Київським районним судом було постановлено ухвалу про обрання відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 25 січня 2021 року.

До початку судового засідання апеляційного суду, від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання, в якому він просить провести розгляд апеляційної скарги за відсутності сторони захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважає за можливо проводити судовий розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції за такої явки та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити оскаржену ухвалу без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997, § 57).

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови»

№ 35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

ЄСПЛ підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

І. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 .

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею

5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вище вимог Закону та Конвенції при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зникли та продовжують існувати, та неможливістю запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а також наявністю обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому діянь та заявлених у кримінальному провадженні ризиків уже встановлювалась слідчими суддями під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник стверджував про відсутність обгрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, у звязку з неналежністю та недопустимістю доказів, на яких грунтуться підозра.

Разом з цим, стверджуючи в апеляційній скарзі про відсутність у кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, підтвердженої належними та допустимими доказами, захисник лише формально вказав на зазначені обставини, не обгрунтовуючи та не розкриваючи їх більш детальними доводами, із посиланням на аналіз та оцінку доказів з його точки зору. В судовому засіданні захисник також не конкретизував та не розкрив зміст доводів апеляцйної скарги в цій частині.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки ці питання вирішуються судом при розгляді обвинувального акту.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази у даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1

ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту апеляційному суду не наведено.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому

ОСОБА_7 оголошено про підозру, та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу докази в своїй сукупності на даній стадії вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованої підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не були підтвердженні в ході апеляційного розгляду.

ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків та неможливості застування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вище вимог Закону та Конвенції при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 .

На даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, таким чином до неї може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд враховує такі обставини.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_7 є громадянкою України, з вищою освітою, незаміжня, не працює, зареєстрована та проживає у м. Одесі, на даній стадії досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні багатоепізодного кримінального правопорушення, що спричинило наслідки в особливо великому розмірі.

Вказані обставини свідчать про відсутність у підозрюваної міцних соціальних зв`язків та підтверджує наявність ризику того, що вона, будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованих їй злочинів та покарання, яке загрожує їй у разі визнання винною, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

З огляду на характер інкримінованого підозрюваній злочину, кількість епізодів, а також відсутність працевлаштування та відомостей про джерела існування підозрюваної, апеляційний суд також погоджується з висновками слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризику подальшого вчинення нею кримінальних правопорушень.

Слушним апеляційний суд вважає також твердження про те, що перебуваючи на волі, підозрювана може вчинити незаконний тиск на свідків та потерпілих, вмовляннями, шантажем або підкупом схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційного суду підозрювана ОСОБА_7 пояснила, що у неї є цілий ряд документів, які вона не передавала органом досудового розслідування, а передасть через своїх захисників, що підтверджує доводи клопотання про застосування запобіжного заходу і прокурора про те, що у кримінальному провадженні не виявленні ще всі докази, та про наявність ризику їх знищення або спотворення.

Таким чином, прокурором доведена наявність у кримінальному провадженні заявлених ризиків, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів визнає необґрунтованими.

Доводи захисника про те, що запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, в даному випадку характер, ступінь тяжкості та наслідки інкримінованого підозрюваній злочину свідчать про наявність реального суспільного інтересу, який переважає над інтересами підозрюваної та виправдовує обмеження її конституційних прав шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Посилання сторони захисту щодо наявності у підозрюваної ОСОБА_7 хронічних захворювань, та тверджень адвоката щодо неможливості перебування підозрюваної за таких обставин у слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає такі обставини неспроможними.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим.

Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про потребу підозрюваної ОСОБА_7 у належному медичному лікуванні та медичному обстеженні не можуть бути беззаперечною умовою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, оскільки підозрюваний може отримати кваліфіковану медичну допомогу в межах установи попереднього ув`язнення.

Крім того, саме посилання захисника на наявність хронічних захворювань підозрюваної не підтверджується матеріалами справи та не надано апеляційному суду.

Інших доводів апеляційному суду не будо представлено.

Висновки апеляційного суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки він не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу врахував усі обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, та дійшов вірного висновку про необхідність не визначати при продовження строку тримання під вартою підозрюваному розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, оскільки йому інкримінується вчинення злочинів із погрозою та застосуванням насильства.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст. ст. 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч.ч. 1.2 ст. 366 КК України, в кримінальному провадженні № 12019160480004319, внесеному до ЄРДР 14.12.2019 року, без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4