Постанова

від 05.08.2020 по справі 911/493/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/493/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фурсівської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий суддя Козир Т.П., судді Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л.) та рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 (суддя Кошик А.Ю.) у справі №911/493/19

за позовом Фурсівської сільської ради

до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне", 2)Державного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 Приватне орендне підприємство "Раставиця"

про визнання недійсними рішення державного реєстратора та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року Фурсівська сільська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" (далі - відповідач 1) та Державного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича (далі - відповідач 2)про визнання недійсними рішення державного реєстратора та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, у якому просила визнати недійсними рішення державного реєстратора та скасувати реєстрацію за відповідачем 1 права власності на земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме, на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220488300:04:008:0076, 3220488300:04:008:0210, 3220488300:04:008:0077, 3220488301:02:013:0028, 3220488300:04:008:0086, 3220488300:04:008:0084, 3220488300:04:008:0083, 3220488300:04:008:0081, 3220488300:04:008:0085, 3220488300:04:008:0075, 3220488300:04:008:0074, 3220488300:04:008:0078, 3220488300:04:008:0218.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач посилався на те, що спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), щодо відчуження яких діє мораторій; спірні земельні ділянки відносяться до земель колективної форми власності та надавались КСП "Раставиця" і після його припинення повинні були перейти до комунальної власності, однак незаконно передані третьою особою (ПОП "Раставиця") у приватну власність відповідачу 1, про що позивач дізнався, коли звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права комунальної власності. Позивач наголошує на тому, що судовим рішенням у справі №911/3665/16 встановлено відсутність підстав набуття права власності ПСП "Янтарне" за ст. 120 Земельного кодексу України, цивільно - правові угоди щодо відчуження спірних земельних ділянок не укладалися, Фурсівська сільська рада не приймала рішення щодо передачі спірних земельних ділянок у власність. Так, на думку позивача, державний реєстратор в порушення положень ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірив наявність обсягу речових прав, а саме наявності правовстановлюючого документа ПОП "Раставиця" на земельні ділянки.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що спірні земельні ділянки, право на які посвідчувалось Державним актом серії КВ 000011 від 07.06.1996 на право колективної власності на землю, не належали до комунальної чи державної власності. Посилаючись на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким урегульовано перехід до комунальної власності земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), суд першої інстанції вказав, що цей Закон не стосується земель колективних сільськогосподарських підприємств, що не припинені та земельних ділянок, які на день набрання чинності Законом перебували у приватній власності. При цьому, суд установив, що у даному випадку КПС "Раставиця" не є припиненим, оскільки його реорганізовано зі збереженням правонаступництва в ПОП "Раставиця".

Суд установив, що реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відбулася 05.12.2018 та 06.12.2018, а Закон від 10.07.2018 №2498 набрав чинності 01.01.2019, тобто, земельні ділянки перебували у приватній власності відповідача 1 і до цього входили до складу земель КСП "Раставиця" за Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996, яке не припинялося і було реорганізовано в ПОП "Раставиця".

ПОП "Раставиця", як власник спірних земельних ділянок, в особі засновника, мало право прийняти рішення засновника № 1 від 16.11.2018 про передачу спірних земельних ділянок у власність ПСП "Янтарне".

Посилаючись на норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вказав, що державна реєстрація була здійснена державним реєстратором на підставі належних документів, а тому відсутні підстави для скасування рішень реєстратора та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки.

При цьому, підставою для відмови у позові є те, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення або оспорювання його прав і охоронюваних законом інтересів спірними рішеннями державного реєстратора та реєстрацією відповідачем 1 права власності на земельні ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3 . Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у справі №911/3665/16, якими установлено відсутність підстав для набуття права власності на земельні ділянки в силу норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

4.1. На думку скаржника, ПОП "Раставиця", проголосивши себе правонаступником КСП "Раставиця", безпідставно розпорядилося спірними земельними ділянками, передавши їх у власність відповідачу. Як слідує із судових рішень, передавальний або роздільний баланс не надавався та не досліджувався судами. Також не встановлена вартість майнових паїв члена КСП - єдиного засновника ПОП "Раставиця" як правонаступника КСП "Раставиця".

4.2. Скаржник вказує, що господарські суди відступили від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 26.08.2008, у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №911/3823/17 в частині встановлення правонаступництва.

4.3. Позивач зазначає про те, що державний реєстратор, всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не встановив відповідності заявлених прав і поданих на реєстрацію документів, зокрема, наявності факту виконання умов правочину, з яким закон або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права та посилається на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №821/592/16, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/12258/17, від 11.06.2018 у справі №916/613/17.

4.4. Також позивач вказує, що суди відступили від положень законодавства та висновків Верховного Суду щодо підстав набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, не взяли до уваги відсутність рішень відповідних органів влади про передачу у власність земельних ділянок.

Щодо визначення судом апеляційної інстанції рішення засновника про передачу земельної ділянки як правочину, то законодавство України не відносить його до правочинів. Разом з тим, висновки Верховного Суду про віднесення рішення засновника до підстав набуття прав власності на об`єкти нерухомості в подібних відносинах відсутні.

4.5. Скаржник звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у листі від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08, відповідно до яких за рішенням суду не може здійснюватися перехід права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї) щодо яких існує заборона на їх відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб) встановлена п. 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та зазначає, що спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), продаж або відчуження яких заборонено відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України. Дія мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення забороняє реєстрацію переходу права власності на такі земельні ділянки, що також не було враховано судами попередніх інстанцій.

5. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 911/493/19 на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

6. 19.06.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача 1 про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, цитування окремих норм законодавства, власного викладення обставин справи та переоцінка встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду. Посилання Фурсівської сільської ради на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що правовий висновок у вказаній скаржником справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних підстав, істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були ухвалені відповідні судові рішення. Також, на думку заявника, скаржник не вказує, щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

7. Аналогічні за змістом клопотання про закриття касаційного провадження надійшли також 25.06.2020 від третьої особи та 27.07.2020 від відповідача 2.

8. 19.06.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача 1 на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у її задоволенні з тих підстав, що судами попередніх інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, наголошуючи, зокрема, на тому, що жодні права позивача не порушені, оскільки Фурсівська сільська рада не є розпорядником спірних земельних ділянок та вони не є землями комунальної власності.

9. Також 25.06.2020 відповідачем 1 подано до суду пояснення по справі.

10. 25.06.2020 на адресу суду надійшов відзив третьої особи на касаційну скаргу, у якій висловлено прохання відмовити у її задоволенні, оскільки права Фурсівської сільської ради жодним чином не порушені, спору між позивачем та відповідачем не має.

11. 27.07.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 .

12. 27.07.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача 2 на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у її задоволенні з тих підстав, що державним реєстратором дотримано вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", всі документи, надані ПСП "Янтарне" для реєстрації права власності на час реєстрації були чинними, не оспореними та не скасованими.

13. 27.07.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі від відповідача 1.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

14. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 04.12.1995 головою Білоцерківської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №46 "Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок господарств, які знаходяться на території декількох рад народних депутатів", яким вирішено передати у колективну власність земельні ділянки господарствам району, у тому числі - Колективному сільськогосподарському підприємству "Раставиця" - 3529,2 га, у тому числі: в межах Трушівської сільської ради народних депутатів - 2485,2 га та в межах Фурсівської сільської ради народних депутатів - 1044,0 га.

14.1. На підставі вказаного розпорядження КСП "Раставиця" було видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996. Відповідно до акту землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №12.

14.2. У відповідності до Указу Президента від 03.12.1999 №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" та згідно з рішенням зборів уповноважених членів КСП "Раставиця" №2 від 04.03.2000, Колективне сільськогосподарське підприємство "Раставиця" було реорганізоване в Сільськогосподарський виробничий кооператив "Раставиця". Відповідно до п. 1.1 статті 1 Статуту СВК "Раставиця" кооператив є правонаступником КСП "Раставиця".

Згідно із рішенням зборів уповноважених членів СВК "Раставиця" № 1 від 14.02.2001 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Раставиця" було реорганізоване в Приватне орендне підприємство "Раставиця".

Відповідно до статті 7 Статуту ПОП "Раставиця" підприємство є правонаступником всіх прав і обов`язків КСП "Раставиця" та СВК "Раставиця".

14.3. З урахуванням наведеного, а також посилаючись на судові рішення у справах №911/3665/16 та №911/3588/17, господарські суди дійшли висновку про те, що внаслідок перетворення КСП "Раставиця" у СВК "Раставиця", а потім у ПОП "Раставиця", до ПОП "Раставиця" перейшли усі права і обов`язки КСП "Раставиця", у тому числі право колективної власності на землю за вищевказаним державним актом, а тому відсутні підстави стверджувати про його припинення.

14.4. Відповідно до Свідоцтв про право власності на нерухоме майно ПСП "Янтарне" є власником нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А та 2-В. Крім того, згідно накладної № 7 від 15.12.2000 ПСП "Янтарне" є власником нежитлової споруди - кошари для ВРХ (вигулу), що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А. Право власності на вказане нерухоме майно ПСП "Янтарне" набуло у власність у зв`язку із викупом у 2001 році майнових паїв (майнових сертифікатів) у громадян колишніх членів КСП "Раставиця" згідно договорів купівлі-продажу майнової частки (паю).

14.5. Рішеннями Виконавчого комітету Фурсівської сільської ради № 120 від 31.08.2010 та № 129 від 31.08.2010 визнано право власності за ПСП "Янтарне" на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А.

14.6. На підставі вказаних рішень Виконавчим комітетом Фурсівської сільської ради були видані Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.10.2010 та від 26.11.2010 на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А і 2-В. Вказані Свідоцтва про право власності на нерухоме майно були зареєстровані в Білоцерківському МБТІ.

14.7. Належні на праві власності ПСП "Янтарне" нежитлові будівлі і споруди, що знаходяться за адресою Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А та 2-В, раніше (до розпаювання) належали КСП "Раставиця" та розташовувались на території колишнього господарського двору КСП "Раставиця" в с. Фурси.

14.8. Господарські суди, надавши оцінку матеріалам справи, дійшли висновку, що спірні земельні ділянки загальною площею 15,2772 га, на яких розміщені належні на праві власності ПСП "Янтарне" нежитлові будівлі і споруди, відносяться до земель колективної власності колишнього КСП "Раставиця," правонаступником якого є ПОП "Раставиця", право власності на які посвідчується Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996, виданим відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 04.12.1995 № 46, що також підтверджується довідкою Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 08.09.2015, довідкою Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 12.12.2016, довідкою Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 04.01.2017.

14.9. Судами також надано оцінку, зокрема, судовим рішенням у справі №911/3665/16 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" до Приватного орендного підприємства "Раставиця", за участю третьої особи - Фурсівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.12.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що позивачем не доведено, що спірні земельні ділянки, саме в розмірах, зазначених позивачем, необхідні для обслуговування господарських будівель та дворів. При цьому, у вказаних судових рішеннях суди дійшли висновку, що КСП "Раставиця" не припинялося, а було реорганізовано у березні 2000 року в СВК "Раставиця", а в подальшому - на ПОП "Раставиця", тобто шляхом перетворення змінило організаційно - правову форму та існує на теперішній час у формі приватного орендного підприємства.

14.10. 12.11.2018 ПСП "Янтарне" звернулося із заявою до ПОП "Раставиця", у якій просило передати у власність підприємству спірні земельні ділянки для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що знаходяться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А.

14.11. 16.11.2018 рішенням № 1 засновника ПОП "Раставиця" передано у власність ПСП "Янтарне" спірні земельні ділянки під належними ПСП "Янтарне" нежитловими будівлями і спорудами та 19.11.2018 підписано акт прийому - передачі земельних ділянок.

14.12. На підставі рішення засновника № 1 від 16.11.2018, акту прийому-передачі земельних ділянок від 19.11.2018 та Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996 Державним реєстратором ДП "Київоблреклама" було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки за ПСП "Янтарне".

15. Предметом спору у даній справі є вимога Фурсівської сільської ради до ПСП "Янтарне" та Державного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича про визнання недійсними рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ПСП "Янтарне" з підстав набрання чинності з 01.01.2019 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (далі - Закон №2498-VIII), положення якого, на думку позивача, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, яка в силу Закону переходить до комунальної власності. Позивач вважає, що з 01.01.2019 земельні ділянки, які належали КСП "Раставиця" на праві колективної власності серії КВ 000011 від 07.06.1996, за виключенням земельних ділянок (паїв) приватної власності, підлягають передачі до земель комунальної власності.

Як вказує позивач, йому було відмовлено у реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки з тих підстав, що право власності на земельні ділянки зареєстровано за ПСП "Янтарне", реєстрацію якого проведено з порушенням норм статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

16. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 № 561-XII, чинного на час видачі КСП "Раставиця" державного акту у червні 1996 року, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

16.1. Згідно з частинами 1, 3 статті 60 ЗК УРСР колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання. Сільськогосподарським кооперативам, що створюються на базі сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств) і виходять з них, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у колективну власність земельні ділянки із раніше оброблюваних ними земель. Площа земельних ділянок, що передаються, визначається виходячи з розміру середньої земельної частки, обчисленої у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу.

16.2. Відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній до 01.01.2019) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

16.3. Частиною 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

16.4. Відповідно до абзацу 4 статті 1 та частини 1 статті 22 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" (у редакції, чинній на час створення СВК "Раставиця" у березні 2000 року) сільськогосподарський виробничий кооператив - підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства, з обов`язковою трудовою участю в його діяльності. Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність.

17. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

18. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

19. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

20. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

21 . Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (схожі висновки, які є загальним алгоритмом вирішення спорів, викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

22. Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсними рішень державного реєстратора та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки з посиланням на те, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади, тобто, є комунальною власністю. Заявлені позовні вимоги по своїй суті є негаторним позовом, направленим на усунення перешкод у розпорядженні земельними ділянками. Такий позов може бути пред`явлено виключно власником земельної ділянки.

Водночас, з встановлених судами обставин вбачається, що між територіальною громадою, в особі її органу - Фурсівською сільською радою та ПОП "Раставиця" і ПСП "Янтарне" існує спір про право власності на спірні земельні ділянки.

23 . Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову за недоведеністю позивачем порушеного права комунальної власності на спірні земельні ділянки, що є єдиною і достатньою підставою для відмови у позові, оскільки обставини наявності права власності доводяться у спорі про визнання права власності, а не у спорі за негаторним позовом, який, у даному випадку, є передчасним.

24. У касаційній скарзі Фурсівська сільська рада оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 10.02.2020 та рішення суду першої інстанції від 25.06.2019 з підстав, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

25. Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

28. Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

29. Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

30. Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 4).

31. У поданій касаційній скарзі Фурсівська сільська рада, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказала, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у справі №911/3665/16, якими установлено відсутність підстав для набуття права власності на земельні ділянки в силу норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

32. Також одним із аргументів скаржника є відступлення господарськими судами від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 26.08.2008, у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №911/3823/17 в частині встановлення правонаступництва.

33. Крім того, позивач зазначає про те, що державний реєстратор, всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не установив відповідності заявлених прав і поданих на реєстрацію документів, зокрема, наявності факту виконання умов правочину, з яким закон або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права та посилається на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №821/592/16, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/12258/17, від 11.06.2018 у справі №916/613/17 та вказує, що суди відступили від положень законодавства та висновків Верховного Суду щодо підстав набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, не взяли до уваги відсутність рішень відповідних органів влади про передачу у власність земельних ділянок.

34. Проте, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

35. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої вказаною нормою, може мати місце за наявності таких складових:

неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах;

ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

36 . Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

37 . Так, постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №911/3665/16, про неврахування висновків у якій вказує скаржник, прийнята за результатами касаційного перегляду справи хоча й з тотожним суб`єктним складом, але у спорі з іншим предметом - про визнання права власності ПСП "Янтарне" на спірні земельні ділянки. Позов заявлено також з підстав набуття права власності на такі земельні ділянки в силу норм ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Тобто, рішення у даній справі ухвалено виходячи з інших підстав та предмета позову, у відмінних від даної справи правовідносинах.

38 . У постанові від 31.10.2018 у справі №911/3823/17, висновками у якій позивачем також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про визнання права власності та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, що правовими підставами для задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Тобто, судове рішення у справі №911/3823/17 ухвалено також у правовідносинах, відмінних від правовідносин у даній справі з огляду на інший предмет спору.

39. Посилання скаржника на відступлення господарських судів від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 26.08.2008, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду у вказаній справі про те, що встановлення обставин щодо правонаступництва СТ ТОВ АК "Хотівський", без витребування і дослідження правовстановлюючих документів (рішення загальних зборів уповноважених представників КСП, передавального або роздільного балансів) є передчасним, також зроблені виходячи з інших підстав та предмета позову у справі - про визнання права власності. Тобто, дані правовідносини не є подібними.

40. Посилання позивача на неврахування господарськими судами висновків зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №821/592/16, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/12258/17, від 11.06.2018 у справі №916/613/17 також є безпідставними, оскільки такі висновки сформульовані виходячи з інших обставин справи.

41. Отже, висновки, зроблені у постанові апеляційної інстанції у цій справі №911/493/19, не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених вище справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини не є подібними.

42. Пунктом 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

43. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/493/19 за касаційною скаргою в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

44. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначав, що щодо визначення судом апеляційної інстанції рішення засновника про передачу земельної ділянки як правочину, то законодавство України не відносить його до правочинів. Разом з тим, висновки Верховного Суду про віднесення рішення засновника до підстав набуття прав власності на об`єкти нерухомості в подібних відносинах відсутні.

45. Водночас, як зазначалось вище, підстави набуття права власності, яке оспорюється, підлягають встановленню та оцінці саме при розгляді спору про визнання права власності, а не у даному спорі за негаторним позовом.

46. Таким чином, інша підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду, з огляду на що касаційна скарга позивача у цій частині залишається судом без задоволення.

47. При цьому, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у листі від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08 не можуть бути розглянуті судом в якості підстав касаційного оскарження, оскільки не входять до кола підстав, обумовлених приписами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

48. З огляду на те, що у даній справі колегією суддів установлено, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на що підлягає закриттю у цій частині, клопотання відповідачів та третьої особи про закриття провадження у справі підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги позивача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, колегія суддів, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не знаходить підстав для їх скасування.

Щодо розподілу судових витрат

51 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №911/493/19 за касаційною скаргою Фурсівської сільської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

2. Касаційну скаргу Фурсівської сільської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі №911/493/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.