Вирок

від 13.08.2020 по справі 740/3841/17

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/3841/17

Провадження № 1-кп/740/12/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої та цивільного позивача адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого- ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270180001740 від 27.10.2016, по обвинуваченню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ніжина Чернігівської області, громадянина України, з вищою медичною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , завідуючого акушерським відділенням КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок», раніше не судимого, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10 , обіймаючи посаду завідуючого акушерським відділенням комунального лікувально-профілактичного закладу (далі КЛПЗ) «Ніжинський міський пологовий будинок» згідно наказу №22-к від 22.04.2002, тобто будучи відповідно до ст.74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року медичним працівником зі спеціальною освітою, який зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну й лікарську допомогу, неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітній ОСОБА_12 .

Так, 11.07.2016 до відділення патології КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок», що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Московська, буд.№21А, на стаціонарне лікування направлена вагітна ОСОБА_8 , лікуючим лікарем якої призначено завідуючого акушерським відділенням ОСОБА_10 .

14.07.2016 ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що вагітна ОСОБА_8 має діагноз: ізосенцибілізація по резус фактору та в ході лабораторних досліджень від 12.07.2016 в неї виявлено наявність антирезусних антитіл у крові в титрі 1:1024, що згідно наказу Міністерства охорони здоров`я №676 від 31.12.2004 є критичним, порушуючи вимоги клінічного протоколу «Ведення вагітності у жінок з імунними конфліктами», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я №676 від 31.12.2004, неналежно виконав свої професійні обов`язки через недбале до них ставлення, не вчинив дій, які зобов`язаний був вчинити, а саме: в разі виявлення наявності антитіл у крові (якщо їх титр не є критичним) з наступним збільшенням у 4 рази, не направив ОСОБА_8 до лікувального закладу 3 рівня надання медичної допомоги (титр з 1:16 збільшився до 1:1024) та з моменту встановлення титру 1:1024 не провів ОСОБА_8 дострокове розродження.

Вказана бездіяльність ОСОБА_10 зумовила розвиток тяжкої форми гемолітичної хвороби її набрякової форми у новонародженої ОСОБА_12 та стала причиною її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Безпосередньою причиною смерті дитини згідно висновку судово-медичної експертизи стали набряк легень та головного мозку, які ускладнили тяжкий перебіг гемолітичної хвороби новонародженого (набрякова форма) на фоні внутрішньоутробної інфекції та морфо-функціональної незрілості.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_10 кваліфікуються за ч. 2 ст. 140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов*язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, - смерті неповнолітньої ОСОБА_12 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що потерпіла ОСОБА_8 поступила до відділення патології 11.07.2016 з терміном вагітності 33 тижні. Про підвищення титру антитіл до критичного рівня - 1:1024 йому стало відомо 14.07.2016 після отримання аналізів з лабораторії «Діла», після чого він неодноразово на лікарських обходах в присутності медичного персоналу роз`яснював їй необхідність проведення дострокових пологів, але вона відмовлялася і продовжувала здавати аналізи. Відмова в письмовому вигляді при цьому від ОСОБА_8 не відбиралася. Консіліум лікарів з цього питання зібрався після виходу на роботу з відпустки головного лікаря ОСОБА_13 27.07.2016 і ОСОБА_8 надала згоду на проведення пологів. 28.07.2016 пологи пройшли без ускладнень, дитина народилася близько 15 години без видимих пороків та набряків. Потім у новонародженої з`явилася дихальна нездатність внаслідок двосторонньої пневмонії та серцевої недостатності і того ж дня близько 22 години дитина померла. Вважає, що смерті дитини не можно було запобігти з огляду на наявність у неї внутрішньоутробної інфекції, яка поєдналася з гемолітичною хворобою. З 14.07.2016 по 28.07. 2016 акти про відмову ОСОБА_8 від дострокових пологів не складалися.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема, показаннями потерпілої та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що під час вагітності 11.07.2016 вона поступила на стаціонарне лікування до відділення патології з результатом титру антитіл в крові 1:16. Лікар ОСОБА_10 ознайомився з діагнозом та виписав пігулки при болю в поясниці. 12.07.2016 вона зробила аналізи на наявність антитіл в приватній лабораторії «Діла» і про результати підвищення титру антитіл до 1:1024 повідомила ОСОБА_10 , який запропонував їй народжувати, але вже наступного дня призначив їй крапельниці та повторні аналізи. ОСОБА_10 в подальшому не пропонував їй проводити дострокове плодорозрішення і вирішив чекати з відпустки головного лікаря ОСОБА_13 , щоб скликати консиліум.

27.07.2016 відбувся консиліум, де вона дала згоду на проведення дострокових пологів, які пройшли 28.07.2016 без ускладнень - о 14-50 год на 35 тижні вагітності вона народила дитину, яка того ж дня о 22-15 годині померла через гемолітичнау хворобу набрякової форми.

У смерті дитини вважає винним лікаря ОСОБА_10 , який міг би призначити передчасні пологи 14.07.2016 або направити її до іншого медичного закладу ІІІ рівня акредитації, про що вона просила, щоб запобігти розвитку гемолітичної хвороби у дитини.

Заявлені нею позовні вимоги до КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» підтримала з посиланням на ч.1 ст.1172 ЦК України про відшкодування юридичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов`язків, та просила стягнути з КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» 6500 грн матеріальної шкоди, яка складається з вартості спорудження надгробного пам*ятника, та 250000 грн моральної шкоди, яка полягає в тривалих моральних стражданнях, пов`язаних з втратою члена родини, порушенням нормальних життєвих зв*язків через неможливість відновлення вказаної втрати.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків члени клініко-експертної комісії при Управлінні охорони здоров`я Чернігівської ОДА ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали про результати службового розслідування за фактом загибелі новонародженої дитини ОСОБА_12 , внаслідок якого було встановлено допущення лікарем ОСОБА_10 грубого порушення вимог клінічного протоколу «Ведення вагітності у жінок з імунними конфліктами, а саме: при виявленні наявності антитіл у крові з наступним збільшенням у 4 рази, не направив ОСОБА_8 до лікувального закладу 3 рівня медичної акредитації ( титр з 1:16 збільшився до 1:1024) та з моменту встановлення титру 1:1024 не провів ОСОБА_8 дострокове розродження. Вказане зумовило розвиток тяжкої форми гемолітичної хвороби у новонародженої дитини. Комісією виявлено, що відсутня письмова відмова жінки від проведення дострокового плодорозрішення. Члени комісії прийшли до висновку, що випадок смерті дитини є умовно відворотним за умови дострокового родорозрішення.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що був головою комісії і підписував протокол засідання. Протокол складався на підставі наданих медичних документів та усних пояснень лікарів. 12.07.2016 був критичний рівень антитіл. В ОСОБА_8 були показання для направлення в лікувальний заклад ІІІ рівня. Титри самі по собі не могли зникнути. При такому діагнозі у вагітної лікарі мали провести пологи якомога раніше.Письмова відмова жінки про дострокове плодорозрішення повинна бути обов`язково. Консиліум був проведений несвоєчасно.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні акцентувала увагу на тому, що єдиним умовно-відворотним виходом було дострокове пологорозрішення та чим раніше будуть проведені пологи, тим краще. Консиліум лікарів було скликано запізно. Лікуючий лікар повинен був наполегливо рекомендувати пацієнтці дострокове пологорозрішення та проводити УЗІ кожного дня. Рішення про направлення ОСОБА_8 в медичний заклад ІІІ рівня акредитації приймає лікар, який веде пацієнтку, або якщо сама жінка просить про це.

Свідок ОСОБА_16 показала, що рішення про дострокове пологорозрішення мав прийняти лікуючий лікар та завідувач пологового будинку. До медичного закладу ІІІ рівня акредитації пацієнтку повинен був направити лікар або сама пацієнтка могла звернутися.

Свідок ОСОБА_17 показала, що вона є лікарем-неонатологом та працює завідуючою відділенням новонароджених м.Чернігова. В 2016 році вона була членом клініко-експертної комісії з приводу смерті новонародженої дитини ОСОБА_12 . Причиною смерті дитини була внутрішньоутробна інфекція, поєднана з гемолітичною хворобою. Клініко-експертна комісія дійшла висновку щодо причини смерті, який вона підписала.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що 27.07.2016 він вийшов з відпустки. ОСОБА_8 знаходилася на стаціонарі патології з високими титрами антитіл. Зібрали консиліум і повідомили ОСОБА_8 , що дитина помре внутрішньоутробно, якщо вона не погодиться на дострокове пологорозрішення. На другий день ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила дитину, яка цього ж дня померла. У потерпілої був високий рівень антитіл 1:1024, при якому необхідно достроково проводити пологи. Консиліум мав би ініціювати головний лікар, обов`язки, якого виконувала ОСОБА_18 . У ОСОБА_8 були показання для направлення в лікувальний заклад ІІІ рівня акредитації.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_8 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 11.07.2016, а пологи відбулися 28.07.2016. При постановці на лікування в ОСОБА_8 були виявлені високі титри антитіл і їй неодноразово повідомляли про необхідність дострокового пологорозрішення, але вона вважала, що це помилка і що вона бажає ще в іншій лабораторії здати аналізи. На дострокове пологорозрішення ОСОБА_8 письмової згоди не давала, акти про відмову не складали. Консиліум скликає лікар, на якому повинні бути присутні три лікарі. 16.07.2016 можно було б провести передчасне пологорозрішення. ОСОБА_10 на п`ятихвилинках доповідав про те, що ОСОБА_8 відмовляється від передчасного пологорозрішення. В ОСОБА_8 були показання за протоколом для направлення в лікувальний заклад ІІІ рівня акредитації або проведення дострокового родорозрішення.

Свідок ОСОБА_19 показав, що є лікарем патологоанатомом і він проводив розтин дитини ОСОБА_12 разом з лікарем неонатологом. При розтині було виявлено гемолітичну хворобу набрякової форми та внутрішньоутробну інфекцію, які стали причиною набряку головного мозку та легень і які призвели до летального наслідку. Внутрішньоутробну інфекцію було виявлено за допомогою гістологічних досліджень. В дитини було збільшене серце, печінка, селезінка, нирки, що свідчить про гемолітичну хворобу і високий титр антитіл.

Під час повторного допиту за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_19 показав, що в лікарському свідоцтві про смерть дитини ним зазначено причиною смерті лише гемолітичну хворобу новонародженого, оскільки відповідно вимог до медичної документації не допускається зазначення більш одного захворювання як причини смерті.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він є керівником лабораторії «Діла», - єдиної сертифікованої лабораторії, яка робить точні аналізи. ОСОБА_8 здавала аналізи в лабораторії «Діла» в м. Ніжині, потім лабораторія передавала аналізи до лабораторії в м. Київ, там проводять дослідження аналізів і результати передають електронною поштою. Спеціальне направлення в лабораторію від лікаря не потрібне, кожен за власним бажанням може звертатися.

Свідок ОСОБА_21 показала,що вонаперебувала на стаціонарномулікуванні в однійпалаті зпотерпілою ОСОБА_8 .Обхід влікарні відбувавсяодин разна день,на якомубув присутній ОСОБА_22 та черговамедсестра.Особисто вонане чула, щоб ОСОБА_10 пропонував потерпілійдострокове родорозрішення.14.07.2016у ОСОБА_8 уже булипідвищені антитіла,але ОСОБА_10 не пропонувавнароджувати раніше.

Свідок ОСОБА_23 показала, що працює лікарем-неонатологом в пологовому будинку і відповідає за стан новонароджених дітей.На пологи до ОСОБА_8 її запросили заздалегідь, був присутній ОСОБА_10 та повідомив, що пологи дострокові, дитина недоношена, що у матері негативний резус та про високі показники титрів антитіл. Дитина народилася на 35-36 тижні вагітності. Відразу викликали лаборанта та взяли аналізи та поставили діагноз - гемолітична хвороба, анемічна форма. Стрімке погіршення стану дитини не було пов`язане з гемолітичною хворобою, вона була як фонова при внутрішньоутробній інфекції. Вона була присутня при розтині, у дитини був набряк внутрішніх органів.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що він працює лікарем судово-медичних експертиз. Гемолітичну хворобу новонародженої дитини спричинила наявність антитіл, що потребувало направлення до лікувального закладу третього рівня акредитації. В даному випадку при супроводженні вагітності необхідні заходи не здійснено, термінове пологорозрішення не відбулося. Якщо б вчасно було вжито заходи, то прогноз був би сприятливий. Основна причина смерті гемолітична хвороба новонародженої, яку можуть викликати тільки антитіла. Якщо антитіла з`явилися, то вони не могли зникнути.

Свідок ОСОБА_25 показав, що працює лікарем судово-медичних експертиз. Зазначена хвороба розвивається в утробі матері. Антитіла зникнути не можуть, вони або залишаються на рівні, або збільшуються. Гемолітична хвороба виникає в результаті враження антитілами. Анемічна форма і набрякова виражені в різних ступенях. Анемічна -більш легка, а набрякова більш складна. Набрякова форма гемолітичної хвороби це тяжка форма, яка в жіночий консультації повинна бути віднесена до групи ризику. В даному випадку медична допомога вагітній була надана несвоєчасно, із запізненням, відбулося враження плоду антитілами матері.

Свідок ОСОБА_26 показала, що вона як акушерка акушерського відділення «Ніжинський міський пологовий будинок», в якому лікувалася ОСОБА_8 , двічі була присутня на обході разом з ОСОБА_10 та лікарем ОСОБА_18 , яка наполягала на передчасних пологах, роз`яснювала наслідки, але ОСОБА_8 відмовлялася, посилаючись на те, що буде здавати аналізи в інших лабораторіях. В її присутності ОСОБА_8 письмову відмову не писала. Лікування потерпілій в закладі вищого рівня акредитації в її присутності лікарі не пропонували.

Свідок ОСОБА_27 показала, що у липні 2016 року працювала в Ніжинському пологовому будинку постовою акушеркою. Під час лікування ОСОБА_8 вона була присутня на обходах, під час яких ОСОБА_10 наполягав на дострокових пологах. ОСОБА_8 однозначно не відповідала і не погоджувалася і не відмовлялася. Письмова відмова ОСОБА_8 в її присутності не фіксувалася. Зі слів лікарів їй відомо, що ОСОБА_8 відмовляється від передчасних пологів.

Свідок ОСОБА_28 показала, що працює акушеркою Ніжинського пологового будинку і була присутня при обході разом з ОСОБА_10 в палаті №1, де проходила лікування ОСОБА_8 , якій ОСОБА_10 пропонував дострокові пологи та роз`яснював наслідки відмови від дострокових пологів, але з невідомих їй причин ОСОБА_8 відмовлялася.

Показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 суд оцінює критично з урахуванням того, що останні є медичними працівниками, перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_10 , і їх показання спростовуються показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_21 , медичною документацією по веденню вагітності ОСОБА_8 , у якій відсутня письмова відмова останньої від дострокового родорозрішення.

Крім того, вина ОСОБА_10 доведена наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

відомості про внесення відомостей до ЄРДР 27.10.2016 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, за заявою ОСОБА_8 ;

заява ОСОБА_8 про порушення кримінальної справи відносно медичного персоналу КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» від 26.10.2016;

витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного Ніжинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 475 від 29 липня 2016 року, згідно якого зазначено, що дитина померла на першому тижні життя, батько - ОСОБА_29 , мати ОСОБА_8 ;

копія свідоцтва про смерть ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 1 день;

протокол патологоанатомічного дослідження №123 від 29.07.2016 померлої новонародженої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якого зазначено заключний клінічний діагноз: внутрішньоутробна інфекція, генералізована форма: двобічна пневмонія, набряк головного мозку. Дата його встановлення 28.07.2016. попередній патологоанатомічний діагноз: основне захворювання гемолітична хвороба новонародженого (набрякова форма). Ускладнення набряк легень та головного мозку;

витяг з наказу №22-К від 22.04.2002 головного лікаря ОСОБА_13 . КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок», згідно якого лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_10 призначено на посаду завідуючого акушерським відділенням з 01.05.2001;

посадова інструкція КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» завідувача акушерським відділенням, згідно якої до функціональних обов`язків завідувача відділення входить: забезпечення надання якісної медичної допомоги (п.4.3), застосування сучасних методів профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності (п.4.4), завідувач відділення несе відповідальність за стан роботи відділення та рівень медичного обслуговування хворих (п.4.15), забезпечує систематичний контроль за правильністю призначення хворим процедур, внесення необхідних корективів, уточнень та доповнень до призначення, з метою оптимізації лікувально-профілактичного процесу (п.4.16);

протокол засідання клініко-експертної комісії при Управлінні охорони здоров`я облдержадміністрації за профілем «акушерсько-гінекологічна допомога» від 07.12.2016, згідно якого встановлено, що смерть дитини на рівні Ніжинського пологового будинку настала внаслідок тяжкого перебігу гемолітичної хвороби новонародженого (набрякова форма) на фоні внутрішньоутробної інфекції та морфо-функціональної незрілості. Недоліки, які були виявлені під час аналізу медичної документації, мають прямий зв`язок між веденням вагітної на всіх етапах Ніжинського міського пологового будинку та ранньою неонатальною загибеллю новонародженого, але враховуючи пояснення лікарів про відмову жінки від дострокового родорозрішення та наявну інформацію в медичній документації про кількість та періодичність обстежень на Rh-антитіла випадок вважати умовно відворотним за умови дострокового родорозрішення;

протокол огляду речей від 14.09.2017 та диск до нього з фотографіями аркушів історії пологів та індивідуальної картки, згідно якого предметом огляду є історія пологів №693 КЛПЗ «Ніжинський пологовий будинок» на ім`я ОСОБА_8 з обмінною картою та індивідуальна карта вагітної породіллі №14;

постанова про визнання предметів речовими доказами від 14.09.2017, згідно якої визнано та приєднано до кримінального провадження в якості речових доказів оригінали історії пологів 3693 КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» на ім`я ОСОБА_8 з обмінною картою та індивідуальна карта вагітної породіллі №14 на ім`я ОСОБА_8 , запаковані до спеціального пакету №4251717 та зберігаються в камері речових доказів Ніжинського ВП ГУНП;

висновок судово-медичноїекспертизи №38від 26.05.2017,проведеного експертами ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,з якоговбачається,що підчас перебування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,в періодвагітності настаціонарному лікуваннів КЛПЗ«Ніжинський міськійпологовий будинок»виявлено недолікинадання медичноїдопомоги,зокрема,-незважаючи нависокий рівеньантитіл вагітнаоглянута консиліумомлікарів лишечерез 2тижні стаціонарноголікування,не проведенотермінове розродженняпри виявленніпід часлабораторної діагностикирезус-антитіл втитрі 1:1024,також відсутняписьмова відмовавагітної відтермінового родорозрішення.Безпосередньою причиноюсмерті дитини,з урахуваннямрезультатів патологоанатомічногодослідження їїтрупу, стали набряк легень та головного мозку, які ускладнили тяжкий перебіг гемолітичної хвороби новонародженого (набрякова форма) на фоні внутрішньоутробної інфекції та морфо- функціональної незрілості.

Комісія експертів вважає, що в даному випадку малися грубі порушення вимог клінічного протоколу «Ведення вагітності у жінок з імунними конфліктами», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 676 від 31.12.2004 в частині ведення вагітних жінок з ізоімунізацією. Останні були такими: в разі виявлення наявності антитіл в крові, якщо їх титр не є критичним, з наступним збільшенням у 4 рази вагітну треба було направити до лікувального закладу III рівня надання медичної допомоги (титр з 1:16 збільшився до 1:1024), - вказаного зроблено не було. Критичним рівнем підвищення титру антитіл є 1:64. В разі якщо він дорівнює, або перевищує цю межу повинно бути проведено дострокове розродження, - вказаного проведено не було. З моменту встановлення титру 1:1024 (12.07.2016) до народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пройшло біля 16 діб. Вказане зумовило розвиток тяжкої форми гемолітичної хвороби - її набрякової форми, яка і стала основною ланкою в настанні смерті дитини.

Випадок смерті дитини є таким, який є умовно відворотним за умови дострокового родорозрішення, тобто в разі своєчасного надання медичної допомоги (направлення на лікування у медичний заклад III рівня надання медичної допомоги (при титрі антитіл 1:64), та (або) достроковому родорозрішенні (при титрі антитіл 1:1024) смерті дитини, можливо, можна було б уникнути.

Наданий стороноюзахисту всудовому засіданнівисновок експерта№033-02-2020від 06.04.2020 неспростовує вини ОСОБА_10 у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків, а стверджує про наявність дефектів у вигляді бездіяльності лікаря в наданні медичної допомоги ОСОБА_8 на скерування вагітної на 3-й рівень перинатальної допомоги та непроведення необхідних клініко-інструментальних обстежень відповідно показанням, що і стало причиною несвоєчасної підготовки до дострокового розродження та його несвоєчасного проведення, а також зазначає неможливість обґрунтовано встановити причину смерті новонародженої, що не дозволяє вести мову про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між настанням смерті дитини та вищевказаними дефектами в наданні медичної допомоги.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, та керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взяємозв`язку.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_10 доказана повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов*язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжні наслідки неповнолітньому.

Невизнання виниобвинуваченим у неналежномувиконанні своїхпрофесійних обов*язків спростовуєтьсядослідженими всудовому засіданнідоказами,а посиланнясторони захистуна відсутність безпосереднього причинно-наслідковогозв*язкуміж діями ОСОБА_10 та настаннямсмерті новонародженої,як напідставу звільненнявід кримінальноївідповідальності зач.2ст.140КК України,є необгрунтованимз урахуваннямтого,що суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення полягає в прямому умислі абов злочинній недбалості тільки стосовно неналежного виконання професійних обов`язків, а щодо тяжких наслідків, якими є і смерть неповнолітньої особи, то вина до них може бути лишенеобережною(злочинна недбалість або злочинна самовпевненість).

Посилання сторони захисту на недопустимість доказів у справі у зв*язку з порушенням ст.21 Закону України «Про інформацію» в частині доступу до конфідеційної інформації, яку містять історія пологів, картка вагітної, протокол патологоанотомічного дослідження, результати аналізів та інші медичні документи, не заслуговують на увагу, оскільки потерпіла в судовому засіданні підтвердила, що всі дії слідчого проводилися за її згодою і порушень її прав не відбулося.

Також безпідставними є і посилання сторони захисту на недопустимість доказів в силу ст.86 КПК України у зв*язку з їх отриманням не у порядку, встановленому КПК України, - за ухвалою слідчого судді, а не за запитом слідчого, та недопустимість всіх висновків експертів, складених на підставі цих доказів, з урахуванням того, що досудове розслідування проводилося за нормами діючого на той час кримінально-процесуального законодавства України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за ч.2 ст.140КК України у вигляді обмеження волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю.

Згідно п.3постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідност. 12 КК України, а також з особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

Суд наділений правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбуття, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням вищевикладених даних щодо особи ОСОБА_10 , його першу судимість, непритягнення до адміністративної відповідальності, позитивну характеристику за місцем роботи, наявність міцних соціальних зв*язків, обставин, що пом`якшують покарання, - знаходження на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплив тривалого проміжку часу після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування основного та додаткового покарання, тому на підставі ст.75КК України його необхідно звільнити від відбування призначеного основного та додаткового покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову ОСОБА_8 про стягнення з КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» моральної шкоди в сумі 250000 грн та 6500 грнматеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно положень ч.5ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Представник цивільного відповідача - КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок»в судове засідання не з`явився, надіславши до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника та відмові у задоволенні позову з підстав недоведеності вини ОСОБА_10 та необґрунтованості заявлених вимог.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у трудових відносинах з КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок», тому відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України обов`язок відшкодувати шкоду, завдану працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків покладається на юридичну особу.

Щодо відшкодування матеріальних витрат, понесених ОСОБА_8 в розмірі 6500 грн, пов`язаних з спорудженням надгробного пам`ятника, розмір таких витрат підтверджений належними письмовими доказами та підлягає стягненню з цивільного відповідача в повному обсязі. (а.с.28 том. 1).

У відповідності до ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 казаної Постанови зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 250000 грн, потерпіла посилається на те, що моральна шкода полягає в тривалих моральних стражданнях, пов`язаних з втратою члена родини, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість відновлення вказаної втрати.

Зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла, їх тривалість, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим та достатнім стягнути з відповідача на користь потерпілої в порядку відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

З огляду на те, що на момент заподіяння потерпілій шкоди ОСОБА_10 перебував із КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» у трудових відносинах, в силу вимогст. 1172 ЦК України, саме цивільний відповідач повинен відшкодувати заподіяну позивачу моральну і матеріальну шкоду.

Керуючись ст.373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеженням волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 1 (один) рік.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76КК України покластина ОСОБА_10 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський міський пологовий будинок» (ЄДРПОУ 21398952, адреса: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Московська, 21-а) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди та 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн. матеріальної шкоди, а всього стягнути 106 500 (сто шість тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази: оригінали історії пологів 3693 КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок» на ім`я ОСОБА_8 з обмінною картою та індивідуальну карту вагітної породіллі №14 на ім`я ОСОБА_8 , які запаковані до спеціального пакету №4251717 та зберігаються в камері речових доказів Ніжинського ВП ГУНП, - повернути до КЛПЗ «Ніжинський міський пологовий будинок».

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1