Ухвала

від 05.08.2020 по справі 363/2757/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 363/2757/15-ц

провадження № 61-48760св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - прокурор Вишгородського району Київської області,

відповідачі: Богданівська сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув заяву представник ОСОБА_2 - Бєляєва А. П. про участь у розгляді касаційної скарги у справі за позовом прокурора Вишгородського району Київської області до Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки , за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року прокурор Вишгородського району Київської області звернувся з позовом до Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на пропуск строків позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року матеріали цивільної справи № 363/2757/15-ц надійшли до Верховного Суду та 15 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460- IX , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

31 липня 2020 року представник ОСОБА_2 - Бєляєва А. П. подала до Верховного Суду заяву про розгляд справи за участю представника відповідача, в якій посилається на те, що 21 липня 2020 року між АО Колегія адвокатів Оболонського району м. Києва в особі адвоката Бєляєвої А. П. та ОСОБА_2 укладено договір № 46 про надання правової допомоги та представництво її інтересів при розгляді касаційної скарги позивача касаційним цивільним судом. У зв`язку з цим просить допустити її до участі в розгляді справи за касаційною скаргою.

У задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Колегія суддів Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції (рішення у справі Аксен проти Німеччини від 8 грудня 1983 року ( Axen v. Germany , заява № 8273/78), § 25)).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі Аксен проти Німеччини від 8 грудня 1983 року ( Axen v. Germany , заява № 8273/78), § 25)). Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Варела Ассаліно проти Португалії ( Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявники не представили переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на вказане, справа розглядатиметься у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тому колегія суддів Верховного Суду відмовляє представнику ОСОБА_2 - Бєляєвій А. П. у задоволенні заяви.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_2 - Бєляєвій Аліні Петрівні у задоволенні заяви про участь у розгляді касаційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук