Рішення

від 10.08.2020 по справі 922/3304/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3304/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро", 36008, м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь", 63332, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 5 про стягнення 429 451, 62 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь", 63332, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро", 36008, м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 22

про визнання недійсними пунктів договору поставки

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: не з`явився;

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн., суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн., інфляційні втрати у розмірі 47 620, 98 грн. Також до стягнення заявлені витрати на юридичні послуги у розмірі 7 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 6 441, 78 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" вих. № 21 від 09.10.2019 року (вх. № 3304/19 від 11.10.2019 року) залишено без руху.

Через канцелярію суду 30.10.2019 року від позивача надійшла заява (вх. № 26103) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3304/19. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.11.2019 року.

19.11.2019 року від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № (28083) у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1, а.с. 141-144).

Ухвалою суду від 21.11.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2019 року.

26.11.2019 року від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 28643), у якій останній, просить суд, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т. 1, а.с. 194-199).

Ухвалою суду від 10.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019 року.

16.12.2019 року через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення (вх. № 30433) на відповідь позивача у яких останній просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у справі № 922/3304/19 оголошено перерву до 23.12.2019 року о(б) 11:00 год.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у справі № 922/3304/19 оголошено перерву до 27.12.2019 року о(б) 12:00 год.

Ухвалою суду від 27.12.2020 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/3304/19 за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3304/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "21" січня 2020 року.

21.01.2020 року відповідач через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву (вх. № 1354).

Ухвалою суду від 21.01.2020 року зустрічну позовну заяву (вх. № 1354 від 21.01.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" та додані до неї документи повернуто заявнику.

21.01.2020 року відповідачем через канцелярію вдруге до суду, було надано відзив на позовну заяву (вх. № 1355) у якому, зокрема зазначає проти невірного нарахування штрафу, 3- відсотків річних та інфляційних втрат та просить суд, відмовити у задоволенні позову (т. 2, а.с.43-45).

Ухвалою суду від 21.01.2020 року встановлено позивачу та відповідачу строк до 06.02.2020 року для надання документів у відповідності до вимог статті 165, 166, 167 Господарського процесуального кодексу України у справі № 922/3304/19.

03.02.2020 року позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним через канцелярію суду надано відповідь на відзив (вх. № 2627) у якому зазначає, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Також зазначив, що сум у розмірі 31 000, 00 грн. та 108 000, 00 грн. було повернуто відповідачем позивачу саме за договором поставки № 13/11/17. Та просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 2, а.с. 87-92).

03.02.2020 року відповідачем через канцелярію суду надано апеляційну скаргу (вх. № 168) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.01.2020 року.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року зупинено провадження у справі № 922/3304/19 до перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 21.01.2020 року у даній справі Східним апеляційним господарським судом та повернення матеріалів справи № 922/3304/19 до Господарського суду Харківської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Витязь - залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.01.2020 у справі №922/3304/19 - залишено без змін.

20.03.2020 року матеріали справи № 922/3304/19 повернулись до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 року провадження у справі № 922/3304/19 поновлено. Призначено підготовче засідання у справі № 922/3304/19 на "09" квітня 2020 р. об 11:00 год.

11.02.2020 року відповідач через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву № 1 (вх. № 3475) у якій просить суд, прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Визнати недійсним пункт 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17 який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю Витязь та Товариством з обмеженою відповідальність Айкон Агро . Вирішити питання про розподіл судових витрат. Також відповідач просить суд, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

11.02.2020 року відповідач через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву № 2 (вх. № 3484) у якій просить суд, прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь": основний борг за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 у сумі 311 284, 00 грн., 3 % річних у сумі 25 797, 00 грн., інфляційні втрати у сумі 55 385, 00 грн. всього 392466, 00 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідно до приписів встановлених частиною 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, вирішити питання про зустрічне зарахування сум за первісним позовом та зустрічним позовом та стягнення на користь відповідача відповідної різниці. Також просить суд, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року прийнято зустрічний позов № 1 (вх. № 3475 від 11.02.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом № 1 (вх. № 3475 від 11.02.2020 року) об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі відбудеться "12" травня 2020 р. о(б) 12:30 год.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року зустрічну позовну заяву № 2 (вх. № 3484 від 11.02.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" та додані до неї документи повернуто заявнику у тому числі оригінал платіжного доручення № 38 від 27.03.2020 року про сплату судового збору в розмірі 5886, 99 грн.

Ухвалою Верховного суду від 28.04.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.01.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі №922/3304/19.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року підготовче засідання у справі № 922/3304/19 відкладено на "01" червня 2020 р. о(б) 10:00 год.

Ухвалою Верховного суду від 19.05.2020 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" про повернення судового збору у справі № 922/3304/19 задоволено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Витязь" з державного бюджету України судовий збір у сумі 2 102, 00 грн., сплачений за квитанцією про сплату від 16.03.2020 року № 98076.

12.05.2020 року після судового засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь надійшло клопотання (вх. № 10698) про приєднання доказів до матеріалів справи (т. 3, а.с. 58-81).

12.05.2020 року після судового засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю Айкон Агро надійшов відзив (вх. № 10729) на зустрічний позов № 1 про визнання недійсним певних умов договору, у якому просить суд, прийняти даний відзив до розгляду. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь про визнання недійсними пункту 6.7. та пункту 6.9. договору від 28.11.2017 року № 28/11/17, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Витязь та Товариством з обмеженою відповідальністю Айкн Агро відмовити у повному обсязі (т. 3, а.с. 88-99).

14.05.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь надійшло клопотання (вх. № 10933) про приєднання до матеріалів справи доказів отримання позивачем заяви-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування (т. 3, а.с. 101-105).

Ухвалою суду від 01.06.2020 року зупинено провадження у справі № 922/3304/19 до перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 03.04.2020 року у даній справі Східним апеляційним господарським судом.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь, с. Піщанки, Харківська область на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.04.2020 року у справі №922/3304/19 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.04.2020 у справі №922/3304/19 залишено без змін.

18.06.2020 року матеріали справи № 922/3304/19 повернулись до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року провадження у справі № 922/3304/19 поновлено. Призначено підготовче засідання у справі № 922/3304/19 на "09" липня 2020 року.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року підготовче засідання у справі № 922/3304/19 відкладено на "14" липня 2020 року.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 922/3304/20. Призначено справу до розгляду по суті на "30" липня 2020 року.

15.07.2020 року від позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом надійшли доповнення до відповіді на відзив (вх. № 16220) у яких останній просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 3, а.с. 162-164).

Ухвалою суду від 30.07.2020 року відкладено розгляд справи по суті на "10" серпня 2020 р. о(б) 10:00 год. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю участю в судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Уповноважений представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом у призначене судове засідання 10.08.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу останнього копії ухвали суду від 30.07.2020 року про відкладення розгляду справи (т. 3, а.с. 180-181).

Уповноважений представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом у призначене судове засідання 10.08.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу останнього копії ухвали суду від 30.07.2020 року про відкладення розгляду справи (т. 3, а.с. 180-181).

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним 28.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" (продавець) було укладено договір поставки № 28/11/17 (т. 1, а.с. 23-26).

Відповідно до пункту 9.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дати його розірвання сторонами в порядку передбаченому даним договором і діючим законодавством України, але у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (т. 1, а.с. 25).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві наступний товар: насіння соняшника за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі, а покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару.

Поставка товару виконується автотранспортом покупця. Товар передається з додаванням товаросупровідної документації: рахунок із зазначення ціни одиниці товару на виділення окремим рядком НДС, кількості та загальної вартості товару у даній партії; податкова накладна реєструється у відповідному до діючого законодавства України; видаткова накладна, підписується уповноваженою особою та скріплюється печаткою продавця; товаро-транспортна накладна. Датою поставки вважається дата, вказана в видаткових накладних на товар (пункти 3.1., 3.3., 3.4. договору).

Згідно пунктів 4.1., 4.2. оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунків чи накладних, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок у вигляді 100 % передоплати.

Ціна за 1 т становить 10 200 грн. з урахуванням ПДВ (пункт 5.3. договору).

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним 28.11.2019 року було виставлено рахунок № 28/11 на оплату на загальну суму 1 020 000, 00грн. (т. 1, а.с. 27).

Позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним 29.11.2017 року відповідно до платіжних доручень № 907 було здійснено оплату у розмірі 408 000, 00 грн. та 30.11.2017 року № 912 у розмірі 102 000, 00 грн. (т. 1, а. с. 28-29).

06.02.2018 року відповідно до видаткової накладної № 5/2 (підстава договір поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року) відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним було здійснено поставку на загальну суму 196 829, 40 грн. (т. 1, а.с. 30).

Відповідно до виписки банку від 27.03.2018 року відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним було повернуто позивачу за первісним позовом, відповідачу за зустрічним суму у розмірі 1 886, 35 грн. (т. 1, а.с. 32).

Листом від 01.10.2017 року вих. № 21 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним звернувся до відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним у якому зазначає, що станом на 01.10.2018 року товар на суму 311 284, 25 грн. по договору поставки № 28/11/17 від 28.11./20107 року не відвантажений. Так як, реєстрація податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь зупинена за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017 року, а продавець відмовляється відвантажувати товар за договором поставки № 28/11/17, Товариство з обмеженою відповідальністю Айкон Агро не здійснює оплату за договором поставки від 13/11/17. У зв`язку із чим, просить відвантажити товар на суму 311 284, 25 грн. Оплату у сумі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 13/11/17 гарантуємо (т. 1, а.с. 33).

Листами від 28.11.2018 року вих. № 30 , від 15.04.2019 року вих. № 4, від 12.06.2019 року вих. № 9 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним звернувся до відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним у якому зазначає, що товар на суму 311 284, 25 грн. по договору поставки № 28/11/17 від 28.11./20107 року не відвантажений. Так як, реєстрація податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь зупинена за договором поставки № 13/11/17 від 13.11.2017 року, а продавець відмовляється відвантажувати товар за договором поставки № 28/11/17, Товариство з обмеженою відповідальністю Айкон Агро не здійснює оплату за договором поставки від 13/11/17. У зв`язку із чим, просить відвантажити товар на суму 311 284, 25 грн. Оплату у сумі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 13/11/17 гарантуємо (т. 1, а.с. 36, 39, 47).

09.07.2019 року позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним на адресу відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним направлено вимогу вих. № 11, у якій останній зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Айкон агро неодноразово зверталося з проханням відвантажити товар за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року на суму 311 284, 25 грн. Оскільки товар не отримано, просимо у семиденний строк з дня отримання вимоги забезпечити поставку соняшника на суму 311 284, 25 грн. (т. 1, а.с. 44).

24.07.2019 року позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним на адресу відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним направлено претензію вих. № 13 у якій останній просив, у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати на рахунок кошти у розмірі 311 284, 25 грн. та суму штрафу у розмірі 62 256, 85 грн. (т. 1, а.с. 118).

18.09.2019 року позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним на адресу відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним направлено лист вих. № 19 про повернення суми попередньої передоплати (т. 1, а.с. 52).

Вищезазначені вимоги залишені відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним без задоволення, що стало підставою звернення позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним з даним позовом до суду про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн., суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн., інфляційні втрати у розмірі 47 620, 98 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017 року з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, грошове зобов`язання перед позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017 року з поставки товару на загальну суму у розмірі 311 284, 25 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором про зарахування зустрічних грошових вимог та припинення взаємних зобов`язань сторін від 23.03.2020 року № б/н, зави-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин) № б/н від 05.05.2020 року) (т. 3, а.с. 68-69, 73-74).

З наявної у матеріалах справи зави-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин) № б/н від 05.05.2020 року) вбачається, за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 у Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" у сумі 311 284, 25 грн. за поставлене останнім насіння соняшнику. Вказана заборгованість є безспірною, оскільки наявність заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" у сумі 311 284,25 грн. підтверджена у адресованих письмових листах: у листі від 01.10.2018 року № и21, у листі від 28.11.2018 року № 30, у листі від 15.04.2019 року № 4, у листі від 12.06.2019 року № 9.Крім того, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" у сумі 311 284,25 грн. підтверджується, підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" актом звірки взаємних розрахунків за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017.

За договором поставки від 28.11.2017 року № 28/11/2017, зміст та умови якого повністю тотожні змісту умовам першого договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" у сумі 311 284,25 грн., яка виникла внаслідок передплати за товар. Вказана заборгованість є безспірною та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за договором поставки від 28.11.2017 року № 28/11/2017. Відтак сторони мають взаємну грошову заборгованість та взаємні грошові вимоги. Ці взаємні грошові вимоги є безспірними, зустрічними однорідними та такими, що мають однакову правову природу. Строк виконання зазначених зустрічних грошових вимог є таким, що вже настав. На підставі статей 596,601, 602 Цивільного кодексу Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" заявлено про припинення грошових зобов39язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" у сумі 311 284,25 грн. які виникли за договором поставки від 28.11.2017 року № 28/11/2017 шляхом зарахування (взаємозаліку) зустрічних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" у сумі 311 284, 25 грн., які виникли за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 (т. 3, а.с. 73-74).

Як вбачається із наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" доповнень до відповіді на відзив вих. № 2 від 29.01.2020 року (вх. № 16220 від 15.07.2020 року) останній зазначає, що 07.05.2020 року на адресу товариство з обмеженою відповідальністю Айкон Агро від товариства з обмеженою відповідальністю Витязь надійшла заява-повідомлення про припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин), в зв`язку з чим виникла необхідність у наданні додаткових письмових пояснень щодо вказаної заяви. За твердженнями останнього, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам. На думку позивача за первісним подзвоном, відповідача за зустрічним позовом, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

За твердженнями позивача за первісним подзвоном, відповідача за зустрічним позовом про те, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторонина заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку. Та зазначає, що з заяви вбачається визнання відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом суми заборгованості у розмірі 311 284,25 грн за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 р. (п. 2.1.,2.2. заяви-повідомлення від 05.05.2020 р.). Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості та штрафних санкцій, що виникли в наслідок порушення Відповідачем умов договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 р. в результаті чого Позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів і нарахувати інфляційні витрати, 3% річних та штраф встановлений умовами договору. Заборгованість відповідача за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 р. складається не тільки з основної суми боргу(311 284,25 грн.), а також з судових витрат, витрат на правову допомогу, штрафу, 3%річних та інфляційних втрат, тому суми не є тотожними.

За твердженнями позивача за первісним подзвоном, відповідача за зустрічним позовом згідно частини 2 статті 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки умовами договору поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року не встановлено умов про припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін шляхом зарахування однорідних вимог за заявою сторони (в односторонньому порядку). У зв`язку із чим, останній зазначає, що заяву-повідомлення відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом не було акцептовано Товариство з обмеженою відповідальністю Айкон Агро та останній заперечує про зарахування однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (т. 3, а.с. 162-164).

Згідно вимог статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 3, 4 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

Отже, за змістом статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України зарахування являє собою спосіб припинення зобов`язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що правочин - зава-повідомлення про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин) № б/н від 05.05.2020 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" не визнавався недійсними.

Позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним відповідні докази до суду надані не були. З огляду на вищевикладене, в силу статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є чинними.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Крім того, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємо зобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення, як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом є боржником, а позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом є кредитором, водночас за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом є кредитором, а позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом є боржником. Вищевикладене свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними однорідними грошовими вимогами.

При цьому, грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу не диференційованості грошей, як предмета виконання зобов`язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, оскільки зобов`язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними однорідними грошовими вимогами, та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 по сплаті суми у розмірі 311 284, 25 грн, та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" у сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" суми у розмірі 311 284, 25 грн. є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України. Наведене, свідчить, що в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017 року предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Щодо заперечень позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом викладених у наданих до суду доповнень до відповіді на відзив вих. № 2 від 29.01.2020 року (вх. № 16220 від 15.07.2020 року), а саме що заборгованість відповідача за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 р. складається не тільки з основної суми боргу (311 284,25 грн), а також з судових витрат, витрат на правову допомогу, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, тому суми не є тотожними та те, що згідно частини 2 статті 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки умовами договору поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року не встановлено умов про припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін шляхом зарахування однорідних вимог за заявою сторони (в односторонньому порядку). У зв`язку із чим, останній зазначає, що заяву-повідомлення відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом не було акцептовано Товариство з обмеженою відповідальністю Айкон Агро та останній заперечує про зарахування однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (т. 3, а.с. 162-164) не приймаються судом, з огляду на наступне.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 Цивільного кодексу України.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 Господарського процесуального кодексу України та статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду від 02.04.2019 року у справі 918/539/18.

Товариством з обмеженою відповідальністю Айкон Агро не надано до суду доказів оскарження вимоги відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про зарахування зустрічних вимог чи докази неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заві-повідомленні про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями (односторонній правочин) № б/н від 05.05.2020 року), у матеріалах справи - відсутні.

Щодо інших викладених запереченнях у наданих до суду 15.07.2020 року за вх. № 16220 доповнення до відповіді на відзив вих. № 2 від 29.01.2020 року, суд зазначає, що як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у справі № 922/3304/19 відсутній предмет спору в частині стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року у розмірі 311 284, 25 грн.та за договором поставки від 13.11.2017 року № 13/11/2017 по сплаті суми у розмірі 311 284, 25 грн,, у зв`язку із припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України, тому провадження у справі щодо суми 311 284,25 грн. підлягає - закриттю.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги становлять вимогу про стягнення суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн., інфляційні втрати у розмірі 47 620, 98 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 28/11/17 від 28.11.2017 року є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент звернення позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним сума боргу за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року становила 311 284, 25 грн.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним про стягнення з 311 284, 25 грн. заборгованості за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року на момент звернення позивача із даним позовом була обґрунтованою.

В той же час, судом враховано, що грошове зобов`язання перед позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Витязь (т. 3, а.с. 73-74), що слугувало підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача за первісним позовом. Позивача за зустрічним суми основної заборгованості у розмірі 311 284, 25 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

З огляду на порушення відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним зобов`язання за договором поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним також заявив до стягнення штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн. за період з 01.11.2018 року по 20.09.2019 року, інфляційні втрати у розмірі 47 620, 98 грн. за період з 01.11.2018 року по 30.08.2019 року (т. 1, а.с. 9-10).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, перевіривши періоди нарахування останнім сум інфляційних та 3% річних у відповідності до вищезазначеного періоду (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 9-10), дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є помилковим, а саме в частині нарахування суми інфляційних втрат у розмірі 47 620, 98 грн. за період з 01.11.2018 року по 30.08.2019 року.

Судом здійснено власний розрахунок суми інфляційних втрат за період з 01.11.2018 року по 30.08.2019 року та встановлено, що сума яка підлягає до задоволення становить 15 521, 51 грн.

В частині стягнення заявленої суми у розмірі - 32 099, 74 грн., суд дійшов висновку відмовити.

Перевіривши правильність нарахування позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним суми 3% річних за період з 01.11.2018 року по 20.09.2019 року (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 9-10) у відповідності до прострочення за зазначений у розрахунку період, судом встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню у розмірі - 8 289, 54 грн.

Щодо стягнення із відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним суми штрафу у розмірі 62 256, 85 грн. нарахованої на суму боргу у відповідності до пункту 6.9. договору поставки № 28/11/17 року (т. 1, а.с. 7-8) суд зазначає наступне.

Пунктом 6.9. договору поставки передбачено, що якщо продавець після зарахування коштів на розрахунковий рахунок в односторонньому порядку відмовляється від виконання зобов`язань за договором (відвантажити товар) - він сплачує штраф у розмірі 20 % від отриманої суми (т. 1, а.с. 24).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі - 62 256, 85 грн. на суму боргу у відповідності до пункту 6.9. договору та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним викладених у наданих до суду відзивах, зокрема щодо розрахунку 3-х відсотків річних, інфляційних втрат та штрафу, не приймаються судом, оскільки відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Також останнім у порушення вимог частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву не надано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються відповідні заперечення, якщо такі докази не подані позивачем. Зокрема не надано контррозрахунку суми позовних вимог, платіжних доручень щодо сплати за договором, виписки банку, тощо.

Щодо зустрічних позовних вимог з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" 11.02.2020 року звернулось до Господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" про визнання недійсним пункту 6.7 та пункту 6.9 договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17 (т. 2, а.с. 179-185), суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

В обґрунтування підстав недійсності договору позивач за зустрічним позовом, відповідача за первісним зазначає, що як вбачається із тексту первісного позову, первісні позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 62 256, 85 грн. ґрунтуються, зокрема, га умовах, які викладені в пункті 6.9 договору поставки від 28.11.2017 року 28/11/17. В свою чергу, зустрічні вимоги ґрунтуються на оспорюванні вказаного положення договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17.

На думку позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним взаємна заборгованість сторін є однаковою, Товариство з обмеженою відповідальністю Витязь позбавлено можливості пред`явлення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" вимоги про стягнення штрафу, оскільки будь-яка відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Витязь за порушення договірних зобов`язань умовами договору, укладеного сторонами, не передбачено.

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним пунктом 6.7. договору поставки передбачено, що у випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) продавцем строків (термінів) передачі у власність (поставки) товару та/або у випадку передачі (недопоставки) продавцем товару у власність покупця, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 2 % від вартості (ціни) товару, зазначеної у додатках до цього договору (т. 1, а.с. 24). За твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним , оскільки за умовами договору - поставка товару передбачається тільки на умовах передоплати (пункт 4.2. договору) то, фактично на його думку, умовами пункту 6.7. договору встановлена відповідальність продавця перед покупцем за не поставку товару навіть при відсутності оплати (передоплати).

Пунктом 6.9. договору поставки передбачено, що якщо продавець після зарахування коштів на розрахунковий рахунок в односторонньому порядку відмовляється від виконання зобов`язань за договором (відвантажити товар) - він сплачує штраф у розмірі 20 % від отриманої суми (т. 1, а.с. 24). Тому, пунктом 6.9. договору, встановлена відповідальність продавця перед покупцем на випадок не поставки товару після його сплати.

На думку позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним, будь-яка відповідальність покупця перед продавцем за будь-яке порушення, у тому числі і за порушення покупцем своїх зобов`язань щодо оплати, умовами договору не встановлена (не визначається).

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним, міра та величина відповідальності покупця перед продавцем не урівноважена з мірою відповідальності покупця перед продавцем, оскільки відповідальність покупця перед продавцем взагалі не визначена умовами договору. Тому, відсутній розумний баланс, як рівновага та співвідношення, між мірою відповідальності продавця перед покупцем, з одного боку, та мірою відповідальності покупця перед продавцем, з іншого боку. Дії учасників цивільних правовідносин, мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони. Також, умови викладені у пунктах 6.7. та 6.9. договору не відповідають засадам справедливості, доброчесності, розумності, оскільки за відсутності договірних положень, щодо відповідальності покупця перед продавцем, призводить до дисбалансу взаємних прав сторін договору.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статей 173-175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, просить суд, визнати недійсними пункти 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17, оскільки останні на його думку не відповідають засадам справедливості, доброчесності, розумності, оскільки за відсутності договірних положень, щодо відповідальності покупця перед продавцем, призводить до дисбалансу взаємних прав сторін договору.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи надані сторонами пояснення та докази, зазначає наступне.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі статтею 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором:

- у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання;

- у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання;

- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, правовою природою пені є те, що це штрафна санкція, яка має тривалий характер нарахування, розраховується за кожен день прострочки від суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов`язання; штрафу є те, що це штрафна санкція, яка встановлюється за майже будь-яке порушення зобов`язання; невиконання або неналежне виконання, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Має разовий характер нарахування.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором (пеню, штраф), що стягується за прострочення не грошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному разі, позивачем за зустрічним позовом, відповідачем за первісним не доведено та не надано до суду жодних доказів у підтвердження наявності підстав недійсності спірних пунктів 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17 з підстав наведених у зустрічній позовній заяві, а самі лише посилання на незгоду із спірними пунктами, зокрема щодо відсутності відповідальності покупця перед продавцем, не можуть бути підставою для визнання спірних пунктів договору недійними, оскільки спірні умови договору поставки № 28/11/17 від 28.11.2017 року відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору та положенням щодо вільного встановлення в договорі відповідальності.

Враховуючи вищевказані обставини, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" про визнання недійсними пунктів 6.7. та 6.9. договору поставки від 28.11.2017 року № 28/11/17 недійсними є не обґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного

У пункті 3 прохальної частини позовної заяви, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним також витрати на юридичні послуги у розмірі 7 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 6 441, 78 грн. (т. 1, а.с. 11).

Як свідчать матеріали справи, позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним у якості доказів на підтвердження юридичних послуг надано копії: договору про надання юридичних послуг від 16.09.2019 року укладений між фізичною особою-підприємцем Шашкова Є.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю Айкон агро , акту про приймання -передачі наданих послуг від 20.09.2019 року на суму 7 000, 00 грн. підписаний між фізичною особою-підприємцем Шашкова Є.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю Айкон агро , квитанції до прибуткового касового ордера № 34 на суму 7 000, 00 грн. та витяг з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на шашкову Є.А. (т. 1, а.с. 55-62).

Щодо заявлених до стягнення витрат на юридичні послуги у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 1 стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним не надано до суду доказів того, що Шашкова Є.А. є адвокатом, із наданих документів, а саме копії витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Шашкова Є.А. є фізичною особою-підприємцем.

З огляду на вищевикладене, витрати на юридичні послуги у розмірі 7 000, 00 не підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим із відповідача за первісним позовом, позивача за зустірчним позовом підлягає до стягнення сума судового збору у розмірі 5 960, 28 грн.

Судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн. за подання зустрічної позовної заяви № 1 залишити за відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 11, 509, 525, 530, 549, 627, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173-175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" (63332, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 5, ЄДРПОУ 24472488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" (36008, м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 22, ЄДРПОУ 40421600) штрафу у розмірі 62 256, 85 грн., 3 відсотки річних у розмірі 8 289, 54 грн. інфляційні втрати у розмірі 15 521, 51 грн. та судовий збір 5 960, 28 грн.

В частині стягнення 32 099, 74 грн. інфляційних втрат та 7 000, 00 грн. витрат на юридичні послуги у позові відмовити.

Закрити провадження у справі № 922/3304/19 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 311 284, 25 грн. за договором поставки № 28/11/2017 від 28.11.2017, у відповідності до положень статті 601 Цивільного кодексу України

У зустрічному позові № 1 - відмовити.

Судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн. за подання зустрічної позовної заяви № 1 залишити за відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкон Агро" (36008, м. Полтава, вул. Ветеринарна, буд. 22, ЄДРПОУ 40421600);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" (63332, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 5, ЄДРПОУ 24472488) .

Повне рішення складено "18" серпня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова