Рішення

від 07.08.2020 по справі 336/1137/19

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

336/1137/19

2/311/105/2020

07.08.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., за участю законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Железняк Л.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Кузнецової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача - ОСОБА_1 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про виділ частки майна в натурі, яка є спільною частковою власністю, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

У лютому 2019 року позивач ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача - ОСОБА_1 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про виділ частки майна в натурі, яка є спільною частковою власністю. В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13.09.2018 року у цивільній справі №336/4340/17 за ОСОБА_3 визнано право власності на наступне майно: 1/20 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 11/1000 частин нежилого приміщення, підвалу літ. А-14, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/15 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/15 частину земельної ділянки, площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП №034791, кадастровий номер 2320983200:01:015:0016; 1/15 частину земельної ділянки, площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП №034784, кадастровий номер 2320983200:01:015:0017. Належне ОСОБА_3 право власності на вищезазначене майно зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами з реєстру. Право власності за вищезазначене майно належить ОСОБА_3 в

порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 . Крім ОСОБА_3 , спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є його діти - відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , а також дружина померлого - третя особа ОСОБА_1 . З часу набуття ОСОБА_3 права власності на майно, вона не має доступу до нього, відповідачі одноособово користуються усім спадковим майном ним, позивач позбавлена можливості користуватися та володіти ним через перешкоди з боку відповідачів та через те, що її частка не виділена в натурі. Зважаючи на те, що разом з відповідачами користуватися спільним майном неможливо, необхідно виділити належні ОСОБА_3 частку у нерухомому майні в натурі та припинити спільну часткову власності на вказану нерухомість. Позивач не бажає отримувати грошову компенсацію за частку ОСОБА_3 . Оскільки спадковим майном в повному обсязі користуються відповідачі, позивач не заперечує отримати в порядку виділу частки ОСОБА_3 в спільній частковій власності майно, яке можливо виділити з урахуванням інтересів всіх співвласників.

На підставі ст.ст.358, 364 ЦК України, в уточненні позовних вимог позивач просить: виділити в натурі ОСОБА_3 із майна, що перебуває в спільній частковій власності, та визнати за нею право особистої приватної власності на об`єкти нерухомості - 1/3 частину земельної ділянки, площею 4,5397 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320983200:01:015:0016, вартістю 45 398 грн. (всю частку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 ), 7/125 частин земельної ділянки, площею 4,5398 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320983200:01:015:0017, вартістю 7626,86 грн. (частку від належної спадкодавцю ОСОБА_5 1/3 частки), всього на сум у 53 024,86 грн.; а також припинити право власності ОСОБА_6 на належні їй частки в інших об`єктах нерухомого майна за рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13.09.2018 року у цивільній справі №336/4340/17, а саме: на 1/20 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; на 11/1000 частин нежилого приміщення, підвалу літ. А-14, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/15 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнути в рівних частках з відповідачів на користь позивача судові витрати.

15.11.2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кузнецової А.С. надійшов відзив на позов, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті їх батька ОСОБА_5 , проте не оформили право власності на спадкове майно, а отже, не набули у встановленому порядку право власності на спадкове майно і не є співвласниками спірного майна, тому вважає передчасними вимоги про виділ частки з майна до набуття відповідачами права власності. Крім того, позивачем не доведено, що відповідачі вчиняють перешкоди в користуванні та володіння відповідним спадковим майном, та одноосібно ним користуються, а також неможливість спільного користування майном. Позивач не зверталася до відповідача з пропозицією спільного користування земельними ділянками чи іншим майном. Крім того, відповідач не погоджується з оцінкою майна.

18.11.2019 року законним представником позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено, що здійснення права власності на частку в майні ОСОБА_3 не може залежати від наявності реєстрації права власності на частки у спільному майні всіма спадкоємцями. Відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_5 і після його смерті отримали майнове право на спадкове майно в рівних частках, тому є належними відповідачами у справі. Законодавство не ставить право на виділ частки зі спільного

майна в залежність від існування перешкод у користуванні цим майном. Ст.ст.358, 364 ЦК України встановлюють право співвласника на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, не вимагаючи для цього жодних умов, окрім технічної можливості. Позивач позбавлена можливості здійснювати свої права власника невиділеними в натурі частками у спільному майні.

27.12.2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кузнецової А.С. надійшли заперечення на відповідь, у яких вважає, що відповідно до ст.ст.364, 358 ЦК України співвласник має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці. Згідно ч.3 ст.357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх інших співвласників. Інших підстав для збільшення часток у праві спільної часткової власності законодавством не передбачено. Тому, відповідач не погоджується на дострокове припинення права власності на успадковану нею частку земельної ділянки.

В судовому засіданні законний представник позивача ОСОБА_1 , та її представник - адвокат Железняк Л.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та уточненнях до позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , та її представник - адвокат Кузнецова А.С. заперечували проти задоволення уточненої позовної заяви, пояснили, що у позові ставиться питання про виділення ОСОБА_3 спадкового майна шляхом збільшення її частки у земельних ділянках за рахунок іншого належного їй спадкового майна, на що відповідач категорично не погоджується, оскільки у даному випадку її буде позбавлено права власності на частку земельної ділянки, яку вона успадкувала.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив, в судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2020 року заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала заяву, у якій повідомила суд, що обізнана про вимоги щодо виділу в натурі частки земельної ділянки, яка є у спільній частковій власності, а також про позицію відповідача ОСОБА_2 щодо цього питання, яку вона підтримує в повному обсязі і вважає, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, просить розгляд цивільної справи провести без її участі.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району Білик Н.О., в судове засідання не з`явилася, надала письмові пояснення, у яких просила при ухваленні рішення задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і врахувати, що відмова в задоволенні позивних вимог про виділ частки в натурі, яка є спільною частковою власністю призведе до порушень прав малолітньої дитини на житло, тобто суттєво призведе до порушення права неповнолітньої особи на збереження житлових прав. Також, просила розглянути справу за відсутності представника органу опіки і піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району.

2. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2019 року для усунення недоліків позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2019 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче судове засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 року у зв`язку із звільненням судді, визначений інший склад суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2019 року, яка постановою Запорізького апеляційного суду від 31.07.2019 року залишена без змін, цивільна справа передана за підсудністю до Василівського районного суду Запорізької області.

14.08.2019 року цивільна справа надійшла для розгляду до Василівського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 16.08.2019 року цивільна справа прийнята до провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 18.11.2019 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Железняк Л.В. про витребування копії спадкової справи.

Ухвалою від 11.02.2020 року закрито підготовче провадження і цивільна справа призначена до судового розгляду по суті.

3. Фактичні обставини встановлені судом, застосовані судом норми права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 28 травня 2016 року.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина за законом, оскільки останнім за життя не було складено заповіт.

Спадкоємцями першої черги, відповідно до ст. 1258 ЦК України є діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Батьки ОСОБА_7 померли у 2012 році.

З матеріалів спадкової справи, отриманої з П`ятої державної нотаріальної контори, встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є дружина померлого ОСОБА_1 та діти померлого ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До складу спадщини увійшло належне на праві власності на момент смерті ОСОБА_7 майно, а саме:

- 1/4 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 11/200 частин нежитлового приміщення № 169 підвалу (літ. А-14) у складі: кімната № 1 площею 27,7 м?, душова № 2 площею 3,0 м?, санвузол № 3 площею 1,6 м?, загальною площею за внутрішніми замірами 32,3 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;

- 1/3 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/3 частину земельної ділянки відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034791;

- 1/3 частину земельної ділянки відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034784.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2018 року, за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжі, визнано право власності:

- на 1/20 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на 11/1000 частин нежилого приміщення, підвалу літ. А-14, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на 1/15 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- на 1/15 частину земельної ділянки, площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034791, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_8 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 22.06.2001 року за № 1122;

- на 1/15 частину земельної ділянки, площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034784, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_9 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 22.06.2001 року за № 1123.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо цього будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Такий виділ може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошова компенсація.

Згідно з ч.2 ст.1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Поняття спільної часткової власності визначено у ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частинами 1-3 ст.358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 88 Земельного кодексу України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для власника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст.183, 358, 364 ЦК України, виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий виділ можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки майна відповідно до часток співвласників.

Відповідно до ст.364 ЦК України ОСОБА_3 , згідно рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 вересня 2018 року, має право на виділ у натурі із майна, що є у спільній частковій власності:

- 1/20 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 11/1000 частин нежилого приміщення, підвалу літ. А-14, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/15 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/15 частину земельної ділянки, площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034791, що

зареєстрований на ім`я ОСОБА_8 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 22.06.2001 року за № 1122;

- на 1/15 частину земельної ділянки, площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034784, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_9 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 22.06.2001 року за №1123.

При вирішенні питання про виділ у натурі частки нерухомого майна, суд повинен встановити чи є технічна можливість його реального виділу в натурі відповідної частки, тобто технічна можливість виділу в окремий об`єкт нерухомості одному із співвласників. У разі відсутності такої можливості, положеннями Цивільного Кодексу України передбачений варіант присудження одному із співвласнику, за наявності його згоди, грошової компенсації замість його частки у праві спільної часткової власності на майно.

У разі, якщо реальний виділ частки у натурі об`єкта нерухомого майна здійснити неможливо та за відсутності згоди одного з співвласників на отримання грошової компенсації замість його частки, суд може встановити порядок користування майном, що є у спільній частковій власності.

У своїх позовних вимогах позивач ставить питання про зміну (збільшення) часток ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на земельні ділянки за рахунок належних їй часток у іншому нерухомому майні, яке належить сторонам на праві спільної часткової власності, тобто фактично ставиться питання про припинення права на частки відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 у земельній ділянці площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП №034791, кадастровий номер 2320983200:01:015:0016, та зміну часток відповідачів у земельній ділянці площею 4,54 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області,відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ЗП № 034784, кадастровий номер 2320983200:01:015:0017.

Тобто, позивач просить змінити, а саме збільшити її частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку та виділити їй у власність частину спільного майна в натурі у розмірі, який не відповідає її частці, зазначеною у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

За положеннями ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем лише доведена вартість спірного нерухомого майна (позивачем долучено звіти про експертну грошову оцінку нерухомого майна), проте не доведено неможливість виділу частки у натурі нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, позивачем під час судового засідання не порушувалось питання призначення у цивільній справі земельної технічної експертизи з цією метою, не доведено неможливість спільного володіння й користування майном, а відповідачі заперечують проти позбавлення права на належні їм частки (по 1/15 частки кожному) у земельних ділянках і отримання замість цього іншого нерухомого майна, у зв`язку з чим вимоги позивача про виділення в натурі ОСОБА_3 та визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 4,5397 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320983200:01:015:0016 (всю частку, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 ), 7/125 частин земельної ділянки, площею 4,5398 га, розташованої на території Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320983200:01:015:0017 (частку від належної спадкодавцю ОСОБА_7 1/3 частки) та припинення права власності ОСОБА_3 на належні їй частки в інших об`єктах нерухомого майна, а саме: 1/20 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 11/1000 частин нежилого приміщення, підвалу літ. А-14, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/15 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , задоволенню не підлягають.

За правилами ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню останньому, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . ОСОБА_5 , треті особи. які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача - ОСОБА_1 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про виділ частки майна в натурі, яка є спільною частковою власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення

повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений і підписаний 17 серпня 2020 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова