Ухвала

від 19.08.2020 по справі 916/1680/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1680/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Лауман Ольги Ігорівни

на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2019 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу"

до: фізичної особи-підприємця Лісового Олексія Олеговича;

фізичної особи-підприємця Лауман Ольги Ігорівни

про стягнення 894 120,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2020 (згідно з відмітками на конверті кур`єрської доставки) фізична особа-підприємець Лауман Ольга Ігорівна (далі - ФОП Лауман О.І., скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (повний текст постанови складено - 30.06.2020) зі справи № 916/1680/19; ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено й у частині першій статті 17 ГПК України, за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2019 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в цій справі є солідарне стягнення з відповідачів 894 120,87 грн. за неналежне виконання зобов`язань з договору комерційної концесії від 01.01.2016 № 010116/01 щодо строків та розмірів розрахунків за період з 17.10.2015 по 31.08.2019.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

У той же час підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Верховний Суд міг би визнати, що постанова апеляційної інстанції у справі № 916/1680/19 підлягає касаційному оскарженню, у касаційній скарзі ФОП Лауман О.І. взагалі не наведено.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Суд вважає, що доводам скаржника про: не підвідомчість вказаного спору господарському суду за обставин укладення спірного правочину фізичною особою з боку скаржника; відсутність у КВЕДах статутної діяльності скаржника викладацької діяльності; безпідставне застосування до скаржника вимог статті 541 Цивільного кодексу України щодо солідарних зобов`язань; не передбачення договором концесії та безпосередньо спірним правочином концесії від 01.01.2016 солідарних зобов`язань у кількох осіб; відсутність та недослідження доказів первинної документації щодо факту надання викладацьких послуг за договором концесії та відповідно розрахунку заборгованості за спірним правочином, - судами попередніх інстанцій вже надано правову оцінку. При цьому попередніми інстанціями встановлено, що преамбулою договору концесії, укладеного між позивачем та відповідачами чітко визначено, що відповідачі, у тому числі скаржник, виступають саме як фізичні особи - підприємці. За умовами договору, предметом його є надання правоволоділцем (позивачем) користувачеві (відповідачам) права використовувати комплекс виключних прав саме у підприємницькій діяльності. При цьому з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, вбачається, що видами діяльності скаржниці є господарська діяльності в сфері навчання, викладацька діяльність та інше.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лауман Ольги Ігорівни на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 зі справи № 916/1680/19, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Лауман Ольги Ігорівни на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 зі справи № 916/1680/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова