Постанова

від 30.09.2008 по справі 22-а-5200/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді     Чистякової Т.І.

Суддів     Філатової Є.В., Белинчук Т.Г.

При секретарі     Войциховській Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій і зобов'язання здійснювати підвищення пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій в частині відмови підвищити їй пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України „Про соціальний захист прав дітей війни" і зобов'язати відповідача щомісячно підвищувати їй пенсію на 30 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних, починаючи з 09.07.2007 року.

Вимоги позивачка мотивує тим, що вона отримує пенсію за віком, має статус „дитина війни" і згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % від мінімальної пенсії за віком. Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Вважає, що на підставі Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким ст,71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційною, відповідач зобов'язаний з вказаної дати здійснити відповідне підвищення. На її звернення про здійснення підвищення відповідач 11.12.2007 року відмовив в задоволенні її заяви, посилаючись на відсутність відповідного механізму виплат надбавок до пенсії.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

На вищевказану постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як прийняту з порушенням вимог матеріального і процесуального права, і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа №22-а-5200/08     Головуючий в першій

інстанції, суддя - Малухін В.В. Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. У пенсійному посвідченні позивачки є відмітка, яка підтверджує її статус „дитина війни" (а.с.7). На підставі вказаного і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка віднесена до категорії осіб - дитина війни, у зв'язку з чим, згідно зі ст.6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зупинення дії цієї норми визнано неконституційним.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.    

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції „Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді справи „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини

зауважив, що в межах свободи дій держави Держава може вводити, призупиняти чи

закінчити виплату набавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в

законодавство.    

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення частини 1 статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення пенсії дітям війни, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивачка має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Посилання Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на нечіткість та відсутність механізму виплат спірних сум не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в Законі України „Про соціальний захист дітей війни" законодавцем визначений порядок та органи, на які покладений обов'язок виконувати виплати державної соціальної підтримки дітей війни та встановлені джерела фінансування цих виплат.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду про відмову в задоволенні позову прийнята в порушення норм матеріального права.

Згідно   з   п.4   ст.202   Кодексу  адміністративного  судочинства  України   у  разі порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постанову слід скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2008 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_1 у підвищенні пенсії на 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які є непрацездатними, починаючи з 09.07.2007 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щомісячно підвищувати ОСОБА_1 пенсію на 30 % від прожиткового мінімуму для осіб, які є непрацездатними, починаючи з 09.07.2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.