Постанова

від 18.08.2020 по справі 761/9175/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/9175/17 головуючий у суді І інстанції: Макаренко І.О.

провадження №22-ц/824/7221/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року у справі за позовом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс , ОСОБА_1 , Київського міського Бюро технічної інвентаризації, третя особа - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування реєстрації права власності, визнання договору дарування недійсним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс , ОСОБА_1 , Київського міського Бюро технічної інвентаризації, третя особа - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування права власності, визнання договору дарування недійсним та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2011 року № 90 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2014 року № 1550) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Згідно пункту 5 Положення одним із завдань Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території м. Києва та забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації.

Згідно пункту 6 Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання:

-погоджує в установленому порядку проекти землеустрою (п.п. 6.33.);

-погоджує містобудівні та архітектурні проектні рішення об`єктів, розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення, а також тих, що плануються та проектуються із залученням бюджетних коштів (підпункт 6.34.);

-надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (підпункт 6.43.);

-надає будівельний паспорт забудови земельної ділянки (підпункт 6.44.);

-забезпечує ведення містобудівного кадастру території м. Києва (підпункт 6.46.);

-здійснює керівництво Службою містобудівного кадастру, яка є структурним підрозділом у складі Департаменту, з питань щодо: організації проведення постійного містобудівного моніторингу та занесення результатів в базу даних містобудівного кадастру на території міста Києва.

Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 02.03.2017 № 064 - 2015 повідомив Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5.

02 травня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу кафе.

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає та оплачує, відповідно до умов договору, що визначені в цьому договорі, кафе для громадського харчування, загальною площею 118, 58 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

02 травня 2006 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року, згідно п. 1. якого сторони погодили нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року протягом 5 днів з моменту підписання Договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року та Додаткової угоди № 1 від 02 травня 2006 року до нього.

Рішенням Третейського суду від 12 вересня 2006 року у справі №10/5 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс , третя особа - Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, позов ОСОБА_2 задоволено повністю: визнано дійсним договір купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року з моменту укладення; визнано за ОСОБА_2 право власності на кафе, придбане нею за Договором купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року, загальною площею 118,58 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року у справі № 6-139/06 зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5, зареєструвати право приватної власності на павільйон, загальною площею 118,58 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та видати відповідний документ.

Прийнявши рішення про визнання права власності на новостворене нерухоме майно поза установленою процедурою введення його в експлуатацію, Третейський суд перешкодив заявнику у виконанні покладених на нього обов`язків щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією, та як наслідок - створив підстави для експлуатації не прийнятого у встановленому законодавством порядку об`єкту містобудування, що було прямо заборонено чинною на той час редакцією статті 18 Закону України Про основи містобудування , а також вирішив питання про права і обов`язки особи, яка не брала участі у справі, а саме - Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (нині - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке не було і не могло бути стороною третейської угоди, що є безумовною підставою для скасування рішення Третейського суду відповідно до статті 389-5 ЦПК України та статті 51 Закону.

Станом на 12 вересня 2006 року (дата прийнятого Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс рішення у справі № 10/5) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (станом на 12 вересня 2006 року - Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища) діяв на підставі рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 584/744 Про затвердження Положень про головні управління, управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) .

Так, згідно з пунктом 5 Положенням про Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища основними завданнями Головного управління було:

-забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території міста Києва;

-аналіз стану містобудування, організація розроблення, проведення експертизи архітектурно-планувальних частин проектів, подання на затвердження в установленому порядку генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації;

-забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Згідно з пунктом 6 Положенням Головне управління здійснювало:

-погодження, у встановленому порядку, паспортів опорядження фасадів та освітлення об`єктів архітектури;

-організацію розроблення та проведення експертизи містобудівної документації для території міста Києва, готує висновки щодо її затвердження;

-затвердження архітектурно-технічних паспортів;

-розробленням пропозицій та підготовку висновків щодо розміщення і будівництва житлово-цивільних, комунальних, промислових та інших об`єктів, створення інженерно-транспортної інфраструктури, розгляд і погодження проектів конкретних об`єктів архітектури та надання замовникам висновків щодо їх затвердження;

-внесення пропозиції щодо прийняття згідно із законодавством рішень стосовно самовільно збудованих будинків та споруд;

-проведення розмічувальних робіт (крім встановлення меж земельних ділянок у натурі), винесення в натуру вісей будівель, споруд і ліній інженерних комунікацій, червоних ліній вулиць, доріг; здійснення систематизації зазначених матеріалів, надання дозволу на проведення інженерних вишукувань для будівництва;

-організацію ведення містобудівного кадастру міста Києва тощо.

Рішенням Київської міської ради від 14 жовтня 2010 року №99/4911 Про перейменування Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було перейменоване в Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 198/7535 Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменоване у Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано до Шевченківського районного суду міста Києва заяву про скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс , третя особа - Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 761/8926/17 заяву Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заінтересовані особи ОСОБА_2 , КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_1 , про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Пегас Плюс , 3-тя особа - БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у справі № 761/8926/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ТОВ Пегас Плюс залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року залишено без змін.

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс у справі № 761/8926/17 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у справі № 761/8926/17 залишено без змін.

Договір купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року та додаткова угода № 1 від 02 травня 2006 року до договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року є нікчемними, оскільки не здійснено нотаріальне посвідчення та не проведена державна реєстрація договорів.

При укладанні договору дарування від 31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та договору дарування від 08 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі при здійсненні Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за цими договорами дарування, вони були обізнані про те, що договір купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року та додаткова угода № 1 від 02 травня 2006 року до договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс та ОСОБА_2 є нікчемними та не породжують правових наслідків.

З урахуванням зазначеного, позивач наголошував, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 , в розумінні вимог Цивільного кодексу України, не є добросовісними набувачами.

Позивач також звернув увагу, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при укладанні договорів дарування зазначили загальну площу на об`єкт нерухомого майна який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 118, 60 кв. м., хоча зареєстроване 20 серпня 2007 року у реєстровій книзі № 159п-11 за реєстраційним № 8574-п Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (кафе (павільйон)) за ОСОБА_2 було на загальну площу 118,58 кв. м.

У зв`язку з тим, що спірний правочин не створює прав та обов`язків сторін, цивільні правовідносини між сторонами не виникли то підлягає скасуванню реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, а саме кафе (павільйон), загальною площею 118, 58 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація якого відбулася на підставі договору купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року, додаткової угоди № 1 від 02 травня 2006 року до договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року, рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5, постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року у справі № 6-139/06.

Просив визнати недійсним договір дарування на об`єкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 118,60 кв. м, укладений 31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 який був посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2701;

скасувати зареєстроване 10 вересня 2007 року у реєстровій книзі № 159п-11 за реєстраційним № 8574-п Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (кафе (павільйон)), загальною площею 118,60 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , реєстрація якого відбулася на підставі договору дарування укладеного 31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 який був посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2701;

визнати недійсним договір дарування на об`єкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 118,60 кв. м, укладений 08 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який був посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за № 726;

скасувати зареєстроване у реєстровій книзі № 159п-11 за реєстраційним № 8574-п Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (кафе (павільйон)), загальною площею 118,60 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , реєстрація якого відбулася на підставі договору дарування укладеного 08 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який був посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за № 726;

зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс та ОСОБА_2 знести об`єкт самочинно будівництва.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 року позовні вимоги- задоволено.

Скасовано зареєстровану Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (кафе (павільйон)), загальною площею 118,58 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , реєстрація якого відбулася на підставі договору купівлі-продажу кафе від 02.05.2006, додаткової угоди № 1 від 02.05.2006 до договору купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006, рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12.09.2006 у справі № 10/5, постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.2006 року у справі № 6-139/06.

Визнано недійсним договір дарування об`єкту нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1 загальною площею 118,60 кв.м., укладений 31.08.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2701.

Скасовано зареєстровану Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10.09.2007 у реєстровій книзі № 159п-11 за реєстраційним № 8574-п реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (кафе (павільйон)), загальною площею 118,60 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , реєстрація якого відбулася на підставі договору дарування укладеного 31.08.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим № 2701.

Визнано недійсним договір дарування на об`єкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 118,60 кв.м., укладений 08.04.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим № 726.

Скасовано зареєстровану Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у реєстровій книзі № 159п-11 за реєстраційним № 8574-п реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (кафе (павільйон)), загальною площею 118,60 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , реєстрація якого відбулася на підставі договору дарування, укладеного 08.04.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козьяковим Ю.М. за реєстровим № 726.

Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс та ОСОБА_2 знести об`єкт самочинно будівництва.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки заяві ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності у даній справі та уточнення до неї із доданими документами, що стосувалися конкретно заявлених у позові вимог. Зазначає, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2006 року у справі №6-139/06, якою зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, зареєструвати право приватної власності на павільйон загальною площею 118,58 та видати відповідний документ, ніким не оскаржувалась та є чинною на даний момент. Також, вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі розгляду даної справи, оскільки питання про наявність підстав для скасування рішення Третейського суду не відноситься жодним чином до предмету позову. Звертає увагу суду на те, що позивач не міг не знати про нібито порушене його право у строк до подання ним позову, адже уповноваженими особами Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради було власноруч поставлені підписи на Техпаспорту 12.09.2008 року, в матеріалах якого містилися документи та відомості щодо оспорюваних договорів дарування та реєстрацію права власності.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. Вказує, що позивач, здійснюючи управлінські функції, всі ці роки мав об`єктивну можливість відслідковувати стан майнових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, тому вважає, що позов пред`явлено після закінчення перебігу строку позовної давності. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу та не врахував у якій мірі спірна будівля порушує права позивача чи інших осіб, чи був виданий припис щодо усунення порушення законодавства, невиконання якого є обов`язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду із вимогою про знесення об`єкту самочинного будівництва. Також, вказує, що суд не звернув уваги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, якою встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір дарування та виготовлено технічну документацію на будівлю. Звертає увагу суду, що спірні правовідносини виникли з приводу здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу даних правовідносин. Вказує, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зазначий, що апеляційна скарга не змінює обставини і не спростовує доводи, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що паспорт архітектурно-художнього оформлення частини будинку на АДРЕСА_1 не являється ані проектною ані дозвільною документацією на будівництво об`єкта нерухомого майна, і в жодному разі не підміняє собою установлений законом порядок щодо створення об`єкта нерухомого майна, визначеного ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (до березня 2011 року - Закон України Про планування і забудову територій ). Також, під час спорудження зазначеного об`єкта відбулися порушення Закону України Про охорону культурної спадщини , роботи здійснені без отримання дозволу на виконання земляних робіт, без погодження проектної документації із уповноваженим органом охорони культурної спадщини (у даному випадку - Міністерство культури України). Крім того, земельна ділянка, на якій розташована будівля на АДРЕСА_1 потрапляє у межі Центрального історичного ареалу міста Києва, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто Київ внесено у Список історичних населених пунктів України. Земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам`ятки архітектури національного значення - Золоті Ворота (реєстровий номер 33), яка в свою чергу входить до Національний історико-культурний заповідник "Софія Київська" (м. Київ). Тому, павільйон, загальною площею 118,58 (60) кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, а тому підлягає знесенню.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст. 55 Конституції України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 334 ЦК Україниправо власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦКУкраїни право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , а саме в пункті 13 зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України, Закону України "Про третейські суди" та ст. 21 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов`язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ч. ст. 389-1 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження:

-надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності ;

-здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.

Відповідно до ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закон України Про регулювання містобудівної діяльності у, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2011 року № 90 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2014 року № 1550) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до п.5 Положення одним із завдань Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території м. Києва та забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до п.6 Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання:

-погоджує в установленому порядку проекти землеустрою (п.п. 6.33.); п

-погоджує містобудівні та архітектурні проектні рішення об`єктів, розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення, а також тих, що плануються та проектуються із залученням бюджетних коштів (підпункт 6.34.);

-надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (підпункт 6.43.);

-надає будівельний паспорт забудови земельної ділянки (підпункт 6.44.);

-забезпечує ведення містобудівного кадастру території м. Києва (підпункт 6.46.);

-здійснює керівництво Службою містобудівного кадастру, яка є структурним підрозділом у складі Департаменту, з питань щодо: організації проведення постійного містобудівного моніторингу та занесення результатів в базу даних містобудівного кадастру на території міста Києва.

Відповідно до п. 5 Положенням про Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища основними завданнями Головного управління було:

-забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території міста Києва;

-аналіз стану містобудування, організація розроблення, проведення експертизи архітектурно-планувальних частин проектів, подання на затвердження в установленому порядку генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації;

-забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Згідно з пунктом 6 Положенням Головне управління здійснювало:

-погодження, у встановленому порядку, паспортів опорядження фасадів та освітлення об`єктів архітектури;

-організацію розроблення та проведення експертизи містобудівної документації для території міста Києва, готує висновки щодо її затвердження;

-затвердження архітектурно-технічних паспортів;

-розробленням пропозицій та підготовку висновків щодо розміщення і будівництва житлово-цивільних, комунальних, промислових та інших об`єктів, створення інженерно-транспортної інфраструктури, розгляд і погодження проектів конкретних об`єктів архітектури та надання замовникам висновків щодо їх затвердження;

-внесення пропозиції щодо прийняття згідно із законодавством рішень стосовно самовільно збудованих будинків та споруд;

-проведення розмічувальних робіт (крім встановлення меж земельних ділянок у натурі), винесення в натуру вісей будівель, споруд і ліній інженерних комунікацій, червоних ліній вулиць, доріг; здійснення систематизації зазначених матеріалів, надання дозволу на проведення інженерних вишукувань для будівництва;

-організацію ведення містобудівного кадастру міста Києва тощо.

Відповідно до п. 24 Законом України Про планування і забудову територій було визначено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Відповідно до ст. 27 Закону фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об`єкта, що забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями.

Згідно з вихідними даними на проектування замовником розробляється проектна документація на будівництво (ст. 28 Закону), після чого отримується дозвіл на виконання будівельних робіт, який надає особі право на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО . Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 37-1 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, є предметом особливої охорони.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Встановлено, щоз копій державних актів на право власності на земельні ділянки (кадастровий номер 8000000000:76:022:0010, 8000000000:76:022:0011)від 01 серпня 2005 року виданих на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що цільове призначення - для будівництва і обслуговування літнього майданчика, тобто тимчасового без улаштування фундаменту; відносяться до Золотоворітського проїзду, сумарна площа цих двох ділянок - 80 м. кв..

Згідно з рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 № 74/2650 визначено умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ПЛЮС" земельних ділянок на АДРЕСА_1 , зокрема:

1. Використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням.

2. Забезпечити вільний доступ до проданих земельних ділянок для контролю за дотриманням власником умов продажу земельних ділянок.

3. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

4. Проектування літнього майданчика слід вести на підставі історико-містобудівного обгрунтування з урахуванням матеріалів історико-архівних досліджень та навколишнього середовища.

5. Проведення земляних робіт можливе лише за погодженням з Інститутом археології Національної академії наук України.

6. Проект літнього майданчика необхідно погодити в порядку, визначеному законодавством та державними нормами, в тому числі з Державною службою охорони культурної спадщини.

Встановлено, що кафе (павільйон), який являє собою одноповерхову будівлю має загальну площу 118 , 58 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , що є підтвердженням самочинності вказаної будови із самозахватом земельної ділянки, що належить територіальній громаді м. Києва.

02.05.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006 у простій письмовій формі.

Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає та оплачує, відповідно до умов договору, що визначені в цьому договорі, кафе для громадського харчування, загальною площею 118, 58 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006 здійснено без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що суперечить нормам ст. 657 Цивільного кодексу України.

02.05.2006 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006, згідно п. 1. якого сторони погодили нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006 протягом 5 днів з моменту підписання Договору купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006 та Додаткової угоди № 1 від 02.05.2006 до нього.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року у справі № 6-139/06 зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5, зареєструвати право приватної власності на павільйон, загальною площею 118,58 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та видати відповідний документ.

Реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна (кафе(павільйон) загальною площею 118,58 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 була здійснена Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно 20.08.2007 (№ 159п-11) на підставі договору купівлі-продажу кафе б/н від 02.05.2006, додаткової угоди № 1 від 02.05.2006, рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12.09.2006 у справі № 10/5, постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.2006 у справі № 6-139/06.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 761/8926/17 заяву Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заінтересовані особи ОСОБА_2 , КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Пегас Плюс , 3-тя особа - БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у справі № 761/8926/17 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ТОВ Пегас Плюс залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року залишено без змін.

Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс у справі № 761/8926/17 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у справі № 761/8926/17 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що скасування реєстрації договору купівлі-продажу, оскільки рішення Третейського суду від 12 вересня 2006 року скасовано, а договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним, оскільки укладений договір між юридичною та фізичною особою у письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Земельна ділянка, на якій розташована будівля на АДРЕСА_1 потрапляє у межі Центрального історичного ареалу міста Києва, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто Київ внесено у Список історичних населених пунктів України.

Земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам`ятки архітектури національного значення - Золоті Ворота (реєстровий номер 33), яка в свою чергу входить до Національний історико-культурний заповідник "Софія Київська" (м. Київ).

Встановлено, що приукладанні договору дарування від 31 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та договору дарування від 08 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі при здійсненні Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за цими договорами дарування, вони були обізнані про те, що договір купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року та додаткова угода № 1 від 02 травня 2006 року до договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Пегас Плюс та ОСОБА_2 є нікчемними та не породжують правових наслідків.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, застосувавши до спірних правовідносин ст. 215 ЦК України, оскільки сторони договору будучи усвідомленими про скасування рішення Третейського суду від 13 вересня 2006 року та про нікчемність правочину (договору купівлі-продажу), вчиняли правочини щодо договорів дарування майна, яке самочинно збудоване та росташоване на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді.

Позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справ №922/2155/18.

З урахуванням викладеного, позивач має право ставити питання про визнання недійсними договорів дарування, скасування державної реєстрації права власності та знесення самочинного будівництва.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки об`єкт збудований на земельній ділянці, яка входить до Національний історико-культурний заповідник "Софія Київська".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що паспорт архітектурно-художнього оформлення частини будинку на АДРЕСА_1 не являється ані проектною ані дозвільною документацією на будівництво об`єкта нерухомого майна, і в жодному разі не підміняє собою установлений законом порядок щодо створення об`єкта нерухомого майна, визначеного ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (до березня 2011 року - Закон України Про планування і забудову територій ).

Рішенням Київської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 99/4911 Про перейменування Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменоване в Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року № 198/7535 Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменоване у Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до листа Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2017 № 064-2015 позивачу стало відомо про такі обставини, а також про зміст Постійно діючого третейського суду при Асоціації Український правовий альянс від 12 вересня 2006, а також про те, що вказаний об`єкт збудований із порушенням законодавства у сфері містобудування та архітектури, а саме без:

-отримання вихідних даних на проектування,

-розроблення і погодження у встановленому порядку проектної документації,

-отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт свідчить про істотне порушення вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, недотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому є достатньою підставою для застосування положень ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги справедливо визначив баланс приватного та публічного інстерсу у данній справі та дотримався вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі Ст`єрна проти Фінляндії (Stjerna v. Finland, заява № 18131/91) та рішення у справі Юханссон проти Фінляндії (Johansson v. Finland, заява № 10163/02).

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання ОСОБА_2 та суб`єктом господарської діяльності під час здійснення господарської діяльності та використання земельної ділянки, що знаходиться у безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об`єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Національного історико-культурного заповідника "Софія Київська" та у межах Центрального історичного ареалу міста Києва, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України Про охорону культурної спадщини .

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 821/140/18, від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 320/8479/15-а.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки заяві ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності у даній справі та уточнення до неї із доданими документами, що стосувалися конкретно заявлених у позові вимог. А також, що позивач не міг не знати про нібито порушене його право у строк до подання ним позову, адже уповноваженими особами Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради було власноруч поставлені підписи на Техпаспорту 12.09.2008 року, в матеріалах якого містилися документи та відомості щодо оспорюваних договорів дарування та реєстрацію права власності. Та те, що позивач, здійснюючи управлінські функції, всі ці роки мав об`єктивну можливість відслідковувати стан майнових прав на спірний об`єкт нерухомого майна, тому вважає, що позов пред`явлено після закінчення перебігу строку позовної давності, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу у 2017 році стало відмо про порушення його права, а посилання відповідачів на обізнаність позивача щодо порушеного права з 2008 року, суд не приймає до уваги, оскільки надані відповідачами докази не підтверджують зазначеного факту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2006 року у справі №6-139/06, якою зобов`язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, зареєструвати право приватної власності на павільйон загальною площею 118,58 та видати відповідний документ, ніким не оскаржувалась та є чинною на даний момент, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначене рішення суду не є правовстановлюючим документом. Крім того, рішення суду не може бути підставою для виникнення права власності на нерухоме майно, яке охороняється відповідно до ЗУ Про охорону культурної спадщини .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі розгляду даної справи, оскільки питання про наявність підстав для скасування рішення Третейського суду не відноситься жодним чином до предмету позову, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки судом в даній справі встановлено наявність доказів у справі та надано їм оцінку. Крім того, апеляційний суд не вбачає порушень суду першої інстанції щодо виходу за межі позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не звернув увагу та не врахував у якій мірі спірна будівля порушує права позивача чи інших осіб, чи був виданий припис щодо усунення порушення законодавства, невиконання якого є обов`язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду із вимогою про знесення об`єкту самочинного будівництва, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки земельна ділянка, на якій розташована будівля на АДРЕСА_1 потрапляє у межі Центрального історичного ареалу міста Києва, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто Київ внесено у Список історичних населених пунктів України. Земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні пам`ятки архітектури національного значення - Золоті Ворота (реєстровий номер 33), яка в свою чергу входить до Національний історико-культурний заповідник "Софія Київська" (м. Київ). Павільйон, загальною площею 118,58 (60) кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є будівлею з фундаментом, що протирічить цільовому призначенню визначеному в державному акті на земельну ділянку - для будівництва і обслуговування літнього майданчика, тобто тимчасового без улаштування фундаменту; відносяться до Золотоворітського проїзду, сумарна площа цих двох ділянок - 80 м. кв., тобто є самочинним будівництвом, а тому підлягає знесенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не звернув уваги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, якою встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір дарування та виготовлено технічну документацію на будівлю, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки наявність договорів та технічної документації ніким не оспорються.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірні правовідносини виникли з приводу здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу даних правовідносин. Вказує, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позовну заяву було подано у 2017 році, в той період часу судова практика щодо підсудності спорів про знесення самочинного будівництва та норми ЦПК України, які діяли на момент подачі позову передбачали розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Враховуючи принципи правової визначеності, законних очікувань та розумних строків розгляду справ, суд першої інстанції вірно вирішив питання про відкриття провадження під час подачі позову та розглянув справу по суті.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 215, 267, 376, 640 ЦК України, ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , ЗУ Про охорону культурної спадщини , ст. ст. 53, 54 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко