Рішення

від 20.08.2020 по справі 913/10/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/10/20

Провадження №1/913/10/20

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мирна долина", с. Огульчанськ Сорокинського району Луганської області

співвідповідача громадянина ОСОБА_1 , с. Огульчанськ Сорокинського району Луганської області

про стягнення 2501807 грн 53 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без виклику представників сторін

Суть спору: про солідарне стягнення з відповідачів 1201014 грн. 86 коп . процентів за користування кредитом (за період з 27.08.2015 по 10.12.2019), 171573 грн. 54 коп . 3% річних за прострочення сплати кредиту (за період з 27.08.2015 по 10.12.2019), 102885 грн. 95 коп . 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за період з 27.08.2015 по 10.12.2019), 674498 грн. 00 коп . інфляційних втрат банку (за період з серпня 2015 року по листопад 2019 року) за прострочення сплати кредиту, 351835 грн. 21 коп . інфляційних втрат банку (з серпня 2015 року по листопад 2019 року) за прострочення сплати процентів за користування кредитом за договором кредитної лінії від 01.04.2013 № 157 та договором поруки від 28.02.2014 № 157/32.

Так, відповідно до інформації з веб-порталу УДППЗ "Укрпошта" ( ukrposhta.ua), (www.ukrposhta.com) зазначеним підприємством не здійснюється пересилання пошти до с. Огульчанськ Сорокинського району відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження КМ України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення".

Згідно з рекомендаціями, зазначеними в інформаційному листі ВГС України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" (в редакції ІЛ ВГС України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14) та через неможливість повідомлення відповідачів шляхом відповідних засобів зв`язку, таке повідомлення судом здійснювалось через розміщення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/).

Юрисдикцію цієї справи за участю поручителя фізичної особи ОСОБА_1 суд визначив на підставі ч. 11 ст. 30 ГПК України та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.03.2018 по справі № 415/2542/15-ц про те, що суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи, оскільки така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

У ході розгляду справи з 02.03.2020 по 22.06.2020 провадження зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду подібної справи № 912/1120/16 за заявою ТОВ Спільного Українсько-Російського підприємства Орма-Олімп до ТОВ Спільного Українсько-Польського підприємства "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ", при розгляді якої вирішувалось питання права для формування єдиної правозастосовної практики в частині отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту.

Також строки розгляду справи продовжувались на підставі п. 4 розділ X ГПК України "Прикінцеві положення", який передбачає, що під час дії карантину строки, на які зупиняється провадження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, в обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання 1-им відповідачем умов укладеного між сторонами договору кредитної лінії від 01.04.2013 № 157, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.10.2015 у справі № 913/815/15 стягнуто з відповідача прострочений борг по кредиту в сумі 1333000 грн. 00 коп., борг по відсотках в сумі 214715 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 41712 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 771317 грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 35411 грн. 18 коп.

Також до справи додане заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 22.03.2016 у справі № 426/6203/15-ц за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Сільськогосподарського ТОВ "Мирна долина", яким суд стягнув з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 157 від 01.04.2013 станом на 27.08.2015 року в розмірі 2360745,22 грн, у тому числі: прострочений борг по кредиту з 01.09.2014 року по 26.08.2015 року в розмірі 1333000,00 грн.; строкові відсотки по кредиту з 01.08.2015 року по 26.08.2015 року в розмірі 19940,22 грн.; прострочені відсотки по кредиту з 07.07.2014 року по 26.08.2015 року в розмірі 194775,14 грн.; 3% річних по простроченому основному боргу з 01.09.2014 року по 26.08.2015 року в розмірі 37388,22 грн.; 3% річних по прострочених відсотках з 07.07.2014 року по 26.08.2015 року в розмірі 4324,44 грн.; втрати від інфляції по простроченому основному боргу з 01.09.2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 684384,30 грн.; втрати від інфляції по прострочених відсотках з 07.07.2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 86932,90 грн.

Як зазначає позивач, станом на 11.12.2019 рішення суду не виконане, тому, посилаючись на п. 2.7.2 договору кредитної лінії № 157 від 01.04.2013, він просить суд стягнути проценти за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 31.10.2019 включно (дата складання розрахунку заборгованості за кредитом).

За умовами цього договору позивач зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 договору (у редакції змін від 28.02.2014) встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2014.

За умовами п. 2.3 договору (у редакції змін від 28.02.2014) погоджено суму максимального ліміту кредитування і визначено його в розмірі 1333000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 21% річних , яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що встановлено судом у рішенні у справі № 913/815/15, яке набрало законної сили, за позовом між тими ж сторонами і з вимогами про стягнення боргу за цим же договором кредитної лінії № 157 від 01.04.2013.

Крім цього, цим судовим актом встановлені юридичні факти прострочення у поверненні відповідачем 1333000 грн. 00 коп. простроченого боргу по кредиту та 214715 грн. 46 коп. відсотків по кредиту за період з 07.07.2014 по 26.08.2015, припинення погашення кредиту позичальником.

Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 22.03.2016 у справі № 426/6203/15-ц суд стягнув з поручителя ОСОБА_1 , який є солідарним боржником, заборгованість за договором кредитної лінії в розмірі 1333000,00 грн.; відсотки по кредиту в сумі 214715,36 грн. за період з 07.07.2014 по 26.08.2015 та вимоги на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення сплати боргу та відсотків.

Таким чином, ці факти одержання кредиту, прострочення у його поверненні та солідарної відповідальності відповідачів не підлягають доведенню на підставі ст. 73 ГПК України.

У зв`язку з невиконанням відповідачами вказаних грошових зобов`язань, позивач звернувся з цим позовом до суду та заявив позовні вимоги по процентах, 3% річних та інфляційних втратах за періоди, які є наступними щодо подібних позовних вимог, розглянутих судами у справах № 913/815/15 та № 426/6203/15-ц.

Відповідачами відзиви на позовну заяву не надані, позов не оспорений, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованим не повністю, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як звісно, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які у відповідності до ст. 345 ГК України здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов`язків. Права і обов`язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов`язання.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1201014 грн. 83 коп. процентів за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 31.10.2019, хоча строк кредитування сторонами встановлений до 30.09.2014 (включно).

В обґрунтування позову про нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення боргу позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.

При виборі і застосуванні норми право до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що передбачено ст. 236 ГПК України.

Як було вказано вище, провадження у справі суд зупиняв до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16, де вирішувалось питання права, необхідне для формування єдиної практики в частині отримання банками процентів після настання строку погашення кредиту.

Так, у постанові від 04.02.2020 по цій подібній справі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 з посиланням на наступне:

- у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно;

- зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

- натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу;

- разом з тим Велика Палата Верховного Суду відзначили, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

З огляду на викладене суд не приймає правову позицію позивача з посиланням на результати розгляду справи № 913/11/18 та позов в частині 1201014 грн. 83 коп. процентів за користування кредитом за період з 27.08.2015 по 10.12.2019 вважає необґрунтованим, оскільки строк кредитування за договором кредитної лінії № 157 від 01.04.2013 встановлений до 30.09.2014 (включно (п. 2.3.2 договору у редакції змін від 28.02.2014)).

У зв`язку з тим, що вимоги про стягнення процентів, нарахованих позивачем поза межами строку кредитування після 30.09.2014 судом відхилені, також є необґрунтованими й вимоги про стягнення 3% річних у сумі 102885 грн. 95 коп. за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за період з 27.08.2015 по 10.12.2019) та інфляційних втрат у сумі 351835 грн 21 коп. за період з серпня 2015 року по листопад 2019 року.

Також позивач просить стягнути за прострочення сплати кредиту 171573 грн. 54 коп . 3% річних (за період з 27.08.2015 по 10.12.2019) та 674498 грн. 00 коп. інфляційних втрат (з серпня 2015 року по листопад 2019 року).

Порядок виконання та припинення зобов`язання регулюється ЦК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині 3% річних ці вимоги цілком обґрунтовані та судом задовольняються.

За приписами ч. 2 п. 3.1 п. 3 постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту за період з серпня 2015 року по листопад 2019 року в сумі 674498 грн 00 коп., суд зазначає про невірність визначення цього періоду, який має брати свій початок з вересня 2015 року, оскільки прострочення, яке виникло 27.08.2015, виключає можливість застосування індексу інфляції за повний місяць (серпень), про що суд вказав вище.

Вказаний у розрахунку середній індекс 1,506 є помилковим, належний - 1,504, а сума цих вимог 671755,89 грн. (з серпня 2015 по листопад 2019).

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми Законодавство , а саме: 1333000,00 х 151,6 % (середній індекс інфляції з вересня 2015 року по листопад 2019 року) = 2020923,28 - 1333000,00 = 687923,28 грн., що більше ніж 671755,89 грн., тому до стягнення підлягають саме 671755,89 грн .

У задоволенні решти інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо правовідносин поруки, то вони регулюються Цивільним кодексом України та ст. 554 якого, зокрема, передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно зі ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У відповідності до умов договору поруки № 157/32 від 28.02.2014, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" (позивачем), Сільськогосподарським ТОВ "Мирна Долина" (відповідачем) та громадянином України ОСОБА_1 (співвідповідач), поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання зобов`язань по кредитному договору.

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що й боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Згідно умов п. 10.1.1 договору поруки він діє протягом тридцяти років з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

За таких обставин на час прийняття рішення судом порука співвідповідача громадянина ОСОБА_1 за договором № 157/32 від 28.02.2014 є такою, що діє.

Проте, оскільки порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань та такий правочин щодо встановлення забезпечення має юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання, солідарна відповідальність співвідповідача застосовується судом у межах суми, стягнутої з відповідача за цим позовом, а саме 171573 грн. 54 коп . 3% річних за прострочення сплати кредиту (за період з 27.08.2015 по 10.12.2019) 671755 грн. 89 коп . інфляційних втрат банку (за період з вересня 2015 року по листопад 2019 року) за прострочення сплати кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю з підстав, вказаних вище.

Витрати по судовому збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог на суму 12649 грн. 94 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 , 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1 . Позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Сільськогосподарського ТОВ "Мирна долина" та співвідповідача громадянина ОСОБА_1 про стягнення 2501807 грн 53 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мирна долина" (94454, Луганська область, Краснодонський район, с. Огульчанськ, вул. Совхозна, буд. 16, кв.1, ідентифікаційний код 31931606) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, б. 36, ідент. код 09304612 - 171573 грн. 54 коп. 3% річних за прострочення сплати кредиту, 671755 грн. 89 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту та 12649 грн. 94 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 25.08.2020.

Суддя Н.М.Зюбанова