Рішення

від 05.08.2020 по справі 145/2041/19

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 145/2041/19

№ провадження 2/646/1209/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю секретаря Хілінського М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Субекон до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та збитків,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивачі в особі директорів звернулися до Тивріївського районного суду Вінницької області з позовом, в якому просили стягнути з відповідача на користь ТОВ Органік-Д моральну шкоду, завдану публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Органік-Д у мережі Facebook у розмірі 8346 грн; стягнути з відповідача на користь ТОВ Субекон моральну шкоду, завдану публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Субекон у мережі Facebook у розмірі 8346 грн; стягнути з відповідача на користь ТОВ Субекон збитки у вигляді упущеної вигоди, завданих публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Субекон у мережі Facebook у розмірі 112000 грн.

Позовні вимоги мотивували тим, що з червня 2019 року ОСОБА_1 регулярно розповсюджує через соціальну мережуFacebook на своїй персональній сторінці неправдиву інформацію про позивачів, яка має явні ознаки наклепу. Так позивачами зазначено наступні публікації відповідачки від: 05.06.2019, 28.06 (відзив на телевізійний сюжет про волонтерську пожежну машину), 25.07.2019.

Позивачі стверджують, що зі змісту зазначених вище публікацій відповідачка у брутальній та просторічній формі звинувачує позивачів у: забрудненні навколишнього природного середовища відходами життєдіяльності свиней, підкупі виборців морквою, незаконному отриманні у власність землі.

20.06.2019 відповідачка звернулася зі скаргами на діяльність позивачів Міністерства екології та природних ресурсів України, яке направило звернення до Вінницької ОДА. Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів було проведено перевірку діяльності позивачів, результат якої було викладено та направлено сторонам у справі 17.07.2019.

З відповіді вбачається, що 16.07.2019 проведено позачергове засідання районної постійно-діючої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, розглянуто звернення та заслухано керівників ТОВ Субекон . Комісією було здійснено виїзд на об'єкти. На час перебування комісії біля території господарства та населеного пункту різких сторонніх запахів органолептичним шляхом не виявлено, свіжих слідів від транспортну та виливів відходів життєдіяльності тварин не виявлено.

Позивачі зазначають, що публікуючи свою статтю від 25.07.2019 відповідачка вже отримала зазначений лист, а тому вважає, що вона свідомо опублікувала неправдиву та недостовірну інформацію.

Позивачі зауважують, що у червні 2019 року у ТОВ Органік-Д через наклепи відповідачки знизився попит на моркву і тому керівництвом підприємства було прийнято рішення роздати моркву безкоштовно мешканцям селища. При роздаванні моркви були відсутні будь-які агітаційні матеріали, пов'язані з виборами. Посадові особи позивачів за порушення виборчого законодавства до відповідальності не притягувалися, а тому посилання, що позивачі підкупали виборців морквою не відповідає дійсності і є наклепом.

Позивачі зазначають, що вони не володіють жодною земельною ділянкою, яка би була набута ними за відплатним правочином з Сутинською селищною радою.

ТОВ Органік-Д зазначає, що внаслідок наклепу відповідачки отримав прибуток за ІІ квартал 2019 року на 682 200 грн менше, ніж у ІV кварталі 2018 року.

Позивачі зазначають, що у зв'язку з перевіркою за заявою відповідачки роботу біогазової установки довелося зупинити з 20.06.2019 по 20.07.2019, що мало наслідком припинення виробництва ефлюєнту. Внаслідок чого ТОВ Субекон не змогло виконати умови договору №3 від 01.02.2019 і виготовити достатню кількість ефлюєнту та виконати умови договору, поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 112000 грн (вартість 900 т ефлюєнта).

Також позивачі зазначають про їх право на відшкодування немайнової (моральної) шкоди, що завдана наклепницькими публікаціями відповідачки та оцінили її у суму 8346 грн для кожного.

01.07.2020 відповідачкою в особі свого представника до суду подано письмові пояснення, в яких просила відмовити у позовних вимогах як необґрунтованих. Позивачка зазначила, що її твердження про те, що вона відчуває неприємні запахи з місцем локації на території підприємств-позивачів є її оціночним судженням і таку думку висловлювали інші мешканці смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області. Посилання позивачів про відсутність сторонніх запахів під час перевірки стосується думки конкретних посадових осіб в конкретний момент перевірки. Відповідачка зазначає, що позивачами не надано доказів підтвердження зниження попиту на моркву внаслідок наклепів відповідачки . Відповідачка зазначає, що не стверджувала про підкуп виборців морквою з боку позивачів, а її публікація містить лише її оціночне судження про те, що все більше повідомлень надходить від виборців про підкуп морквою і цибулею від відомого у селищі сільськогосподарського підприємства . Також відповідачка вважає оціночним судженням зазначення в публікації про те, що відповідні підприємства отримують безоплатно у приватну власність земельні ділянки, про протиправність діянь вона при цьому не зазначала, а позивачі намагаються зазначати від її імені висловлювання, які не містяться в публікаціях.

Відповідачка вважає, що позивачами не доведено вплив її публікацій на прибуток ТОВ Органік-Д , який нібито знизився внаслідок публікацій відповідачки.

Також ОСОБА_1 зауважує, що не зверталася з заявами про зупинення біогазової установки ТОВ Субекон , наказ про зупинення установки датований 17.06.2019, в той час як її звернення у Вінницькій ОДА зареєстровано лише 20.06.2019. У діях відповідачки відсутня протиправна поведінка, що призвела до упущеної вигоди ТОВ Субекон , а тому вимога про її стягнення є необґрунтованою.

Так само вважає необґрунтованою вимогу про відшкодування моральної шкоди.

15.01.2020 Тиврівський районний суд Вінницької області направив матеріали справи для розгляду за підсудністю до Червонозаводського районного суду м.Харкова.

02.03.2020 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від сторін у справі не надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тому суд у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження, позов з додатками, які були ним отримані 11.02.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте відповідач відзив на позов суду не подав, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не направив.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Згідно з листом №08-02/19-К-181-7 від 17.07.2019 Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації розглянуто звернення ОСОБА_1 від 20.06.2019 щодо виявлення несанкціонованого сміттєзвалища в смт Сутиски за заданими координатами. На час перебування комісії біля території господарства та населеного пункту різких запахів органолептичним шляхом не виявлено, виливів життєдіяльності тварин не виявлено (а.с.15-16).

Суду надано роздруківки публікацій особи під ім'ям ОСОБА_2 від 25 липня, 28 червня, 5 червня (рік не зазначено) (а.с.17-20). При цьому суд зазначає, що доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 та автор публікацій ОСОБА_2 є однією особою, не надано. В той же час суд зауважує, що в своїх поясненнях відповідачка не заперечувала, що публікації, що є предметом розгляду у даній справі, були написані саме нею, а тому суд відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України вважає цю обставину, такою що не потребує доказування, як визнану учасниками справи.

Відповідно до довідки №18 від 23.07.2019 прибуток ТОВ Органік-Д за 4 квартал 2018 року становив - 911500 грн, за 1 квартал 2019 року - 229300 грн (а.с.21).

Позивачами стверджується, що таке зменшення прибутку викликано наклепом відповідачки. При цьому жодного доказу на підтвердження такого твердження суду не надано.

Позивачі стверджують, що відповідачка написала публікації в червні - липні 2019 року, в той час як зменшення прибутку ТОВ Органік-Д відбулося в І кварталі 2019 року, тобто до опублікування публікацій відповідачки в соцмережі.

Відповідно до наказу №6 від 17.06.2019 Про зупинення діяльності біогазової установки зупинено діяльність Біогазової установки на період з 20.06.2019 по 20.07.2019 (а.с.24). З наказу вбачається, що установка була зупинена у зв'язку із проведенням перевірки підприємства ГУ ДСПС у Винницькій області Тиврівським районним управлінням, що очевидно спростовує зв'язок між зупиненням установки і проведенням перевірки за її зверненням.

Відповідно до наказу №3 від 12.07.2019 Про списання моркви директором ТОВ Органік-Д наказано списати 5000 кг моркви 1 сорту у зв'язку з відсутністю попиту на врожай 2018 року (а.с.28). Списання морки підтверджується актом списання товарів №11 від 12.07.2019 (а.с.27).

При цьому твердження позивачів про зменшення попиту на моркву внаслідок розповсюдження недостовірної інформації відповідачем не доведено. Позивачем не обґрунтовано яка саме інформація та яким чином вплинула на попит на моркву. Наказ та акт про списання не є достатніми доказами для підтвердження впливу публікацій відповідачки на попит на продукцію позивачів, тим більше, що публікації не містять жодної інформації щодо якості моркви ТОВ Органік-Д .

Що стосується зазначення позивачами про розповсюдження відповідачкою недостовірної інформації про забруднення навколишнього природного середовища відходами життєдіяльності свиней, то в наданих суду публікаціях дані про забруднення містяться в формі припущення. Що зазначено в публікаціях, так це про наявність неприємного запаху від діяльності позивачів. При цьому суду відповідачкою надано колективне звернення мешканців смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області від 26.06.2019 до голови Тиврівської районної ради, в якому вони повідомляють про те, що дихають повітрямотруєним внаслідок діяльності ТОВ Субекон . До звернення додано підписи мешканців на 14 аркушах.

За таких обставин, суд не може вважати інформацію про наявність сторонніх неприємних запахів в повітрі смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області недостовірною інформацією. Що стосується джерела цих неприємних запахів, суд не має можливості достовірно його встановити, оскільки це не входить до його компетенції.

До речі відсутність неприємних сторонніх запахів безпосередньо під час перевірки не може свідчити про його відсутність зовсім.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Відповідно до ч.1 ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред`явити орган цієї юридичної особи.

П.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначає, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 (на сьогодні ст.30) Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Позивачами визначено висловлювання відповідачки як наклеп, яким в брутальній формі звинувачено позивачів у незаконних діях (забруднення навколишнього середовища, підкупі виборців морквою, незаконному отриманні у власність землі).

Наклеп - це юридичний термін, який означає поширення свідомо неправдивих вигадок, які ганьблять особу чи групу осіб. Наклеп - це завжди неправдиві факти (з прізвищами, відомостями про особу від конкретної особи чи іншого джерела інформації), а от оціночні судження є лише припущеннями, думками певних осіб.

При цьому суд вважає, що позивачем не доведено наявності в діях відповідачки складу правопорушення, зокрема поширення недостовірної (неправдивої) інформації, поширення інформації, яка завдала шкоди правам юридичних осіб - позивачів у справі. Дослідженням публікацій відповідачки встановлено, що її висловлювання не містять фактичних даних та відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про інформацію є оціночними судженнями.

Крім того з тексту публікації не вбачається, що відповідачка звинувачує позивачів у забрудненні навколишнього середовища, підкупі виборців морквою, незаконному отриманні у власність землі, а таке тлумачення висловлювань відповідачки є особистим сприйняттям позивачів і воно не відповідає буквальному змісту думок ОСОБА_1 .

Про те, що публікації відповідачки є оціночними судженнями свідчить використання нею мовних засобів, зокрема гіпербол, порівнянь, сатири, питальних речень тощо.

За таких обставин, публікації ОСОБА_1 , зроблені на власній сторінці через соціальну мережу Facebook, не можуть вважатися поширенням неправдивої (недостовірної) інформації, а тому позовні вимоги про стягнення немайнової шкоди, завданої публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Органік-Д та ТОВ Субекон та збитків у вигляді упущеної вигоди, не підлягають задоволенню.

Суд не застосовує до спірних правовідносин ст.32,34,37 ГК України, оскільки розгляд справи відбувається за правилами цивільного провадження між юридичними особами та фізичною особою.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, та в зв'язку з відмовою у їх задоволенні покладається на позивачів.

Крім того, відповідачкою заявлено про стягнення з позивачів ТОВ Органік-Д , ТОВ Субекон на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 подано розрахунок судових витрат, договір №24/06-20 про надання правової допомоги від 24.06.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Балтак О.О., квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 24.06.2020.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наданих суду доказів суд дійшов висновку про стягнення з позивачів на користь відповідачки витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в загальній сумі 3000 грн в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Субекон до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та збитків - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д і Товариства з обмеженою відповідальністю Субекон на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 1500 грн, з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Органік-Д , адреса місцезнаходження: 23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт Сутиски, вул.Жовтнева, 118, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41719602.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Субекон , адреса місцезнаходження: 23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт Сутиски, вул.Жовтнева, 118, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38731462.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: В.А.Єжов