Постанова

від 20.01.2021 по справі 145/2041/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/2041/19 Головуючий суддя І інстанції Єжов В. А.

Провадження № 22-ц/818/942/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д , товариства з обмеженою відповідальністю Субекон на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова 05 серпня 2020 року, по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Субекон до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та збитків ,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року позивачі звернулися до Тивріївського районного суду Вінницької області з позовом, в якому просили стягнути з відповідача на користь ТОВ Органік-Д моральну шкоду, завдану публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Органік-Д у мережі Facebook у розмірі 8346 грн; стягнути з відповідача на користь ТОВ Субекон моральну шкоду, завдану публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Субекон у мережі Facebook у розмірі 8346 грн; стягнути з відповідача на користь ТОВ Субекон збитки у вигляді упущеної вигоди, завданих публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Субекон у мережі Facebook у розмірі 112000 грн.

Позов мотивовано тим, що з червня 2019 року ОСОБА_1 регулярно розповсюджує через соціальну мережу Facebook на своїй персональній сторінці неправдиву інформацію про позивачів, яка має явні ознаки наклепу. Так позивачами зазначено наступні публікації відповідачки від: 05.06.2019, 28.06 (відзив на телевізійний сюжет про волонтерську пожежну машину), 25.07.2019.

Позивачі стверджують, що зі змісту зазначених вище публікацій відповідачка у брутальній та просторічній формі звинувачує позивачів у: забрудненні навколишнього природного середовища відходами життєдіяльності свиней, підкупі виборців морквою, незаконному отриманні у власність землі.

20.06.2019 відповідачка звернулася зі скаргами на діяльність позивачів Міністерства екології та природних ресурсів України, яке направило звернення до Вінницької ОДА. Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів було проведено перевірку діяльності позивачів, результат якої було викладено та направлено сторонам у справі 17.07.2019.

З відповіді вбачається, що 16.07.2019 проведено позачергове засідання районної постійно-діючої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, розглянуто звернення та заслухано керівників ТОВ Субекон . Комісією було здійснено виїзд на об'єкти. На час перебування комісії біля території господарства та населеного пункту різких сторонніх запахів органолептичним шляхом не виявлено, свіжих слідів від транспортну та виливів відходів життєдіяльності тварин не виявлено.

Позивачі зазначають, що публікуючи свою статтю від 25.07.2019 відповідачка вже отримала зазначений лист, а тому вважає, що вона свідомо опублікувала неправдиву та недостовірну інформацію.

Позивачі зауважують, що у червні 2019 року у ТОВ Органік-Д через наклепи відповідачки знизився попит на моркву і тому керівництвом підприємства було прийнято рішення роздати моркву безкоштовно мешканцям селища. При роздаванні моркви були відсутні будь-які агітаційні матеріали, пов'язані з виборами. Посадові особи позивачів за порушення виборчого законодавства до відповідальності не притягувалися, а тому посилання, що позивачі підкупали виборців морквою не відповідає дійсності і є наклепом.

Позивачі зазначають, що вони не володіють жодною земельною ділянкою, яка би була набута ними за відплатним правочином з Сутинською селищною радою.

ТОВ Органік-Д зазначає, що внаслідок наклепу відповідачки отримав прибуток за ІІ квартал 2019 року на 682 200 грн менше, ніж у ІV кварталі 2018 року.

Позивачі зазначають, що у зв'язку з перевіркою за заявою відповідачки роботу біогазової установки довелося зупинити з 20.06.2019 по 20.07.2019, що мало наслідком припинення виробництва ефлюєнту. Внаслідок чого ТОВ Субекон не змогло виконати умови договору №3 від 01.02.2019 і виготовити достатню кількість ефлюєнту та виконати умови договору, поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 112000 грн (вартість 900 т ефлюєнта).

Також позивачі зазначають про їх право на відшкодування немайнової (моральної) шкоди, що завдана наклепницькими публікаціями відповідачки та оцінили її у суму 8346 грн для кожного.

Відповідач проти позову заперечувала, зазначила, що її твердження про те, що вона відчуває неприємні запахи з місцем локації на території підприємств-позивачів є її оціночним судженням і таку думку висловлювали інші мешканці смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області. Посилання позивачів про відсутність сторонніх запахів під час перевірки стосується думки конкретних посадових осіб в конкретний момент перевірки. Відповідачка зазначає, що позивачами не надано доказів підтвердження зниження попиту на моркву внаслідок наклепів відповідачки .

Зауважує, що не стверджувала про підкуп виборців морквою з боку позивачів, а її публікація містить лише її оціночне судження про те, що все більше повідомлень надходить від виборців про підкуп морквою і цибулею від відомого у селищі сільськогосподарського підприємства . Також відповідачка вважає оціночним судженням зазначення в публікації про те, що відповідні підприємства отримують безоплатно у приватну власність земельні ділянки, про протиправність діянь вона при цьому не зазначала, а позивачі намагаються зазначати від її імені висловлювання, які не містяться в публікаціях

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ Органік-Д , ТОВ Субекон відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Органік-Д і ТОВ Субекон на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 1500 грн з кожного.

В апеляційній скарзі ТОВ Субекон , ТОВ Органік-Д посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та новим рішенням їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги те, що інформація, яка є предметом судового розгляду, фактично за своїм змістом є наклепом, а не оціночним судженням, тобто відповідачем викладено завідомо неправдивий факт щодо отримання безоплатно у приватну власність землі. Суд невірно застосував ст. 30 Закону України Про інформацію , ст. 277 ЦК України, кваліфікуючи викладення фактичних даних як оціночні судження, а образи, що принижують честь і гідність позивачів як алегорію та сатиру.

Судом не правильно застосовано ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у даному випадку висловлення оціночних суджень має принизливу форму.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Органік-Д та ТОВ Субекон та стягнути з позивачів на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Відзив мотивовано тим, що публікації відповідачки містять оціночні судження, є власними припущеннями, це є суб`єктивна думка відповідачки, у публікаціях не йдеться про конкретні факти, а набуття позивачами земельних ділянок у приватну власність передбачено чинним ЗК України.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачами визначено висловлювання відповідачки як наклеп, якою в брутальній формі звинувачено позивачів у незаконних діях (забруднення навколишнього середовища, підкупі виборців морквою, незаконному отриманні у власність землі).

Суд виходив з того, що наклеп - це юридичний термін, який означає поширення свідомо неправдивих вигадок, які ганьблять особу чи групу осіб. Наклеп - це завжди неправдиві факти (з прізвищами, відомостями про особу від конкретної особи чи іншого джерела інформації), а от оціночні судження є лише припущеннями, думками певних осіб.

При цьому суд вважав, що позивачем не доведено наявності в діях відповідачки складу правопорушення, зокрема поширення недостовірної (неправдивої) інформації, поширення інформації, яка завдала шкоди правам юридичних осіб - позивачів у справі. Дослідженням публікацій відповідачки встановлено, що її висловлювання не містять фактичних даних та відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про інформацію є оціночними судженнями.

Крім того з тексту публікації суд не побачив звинувачень на адресу позивачів у забрудненні навколишнього середовища, підкупі виборців морквою, незаконному отриманні у власність землі, а таке тлумачення висловлювань відповідачки є особистим сприйняттям позивачів і воно не відповідає буквальному змісту думок ОСОБА_1 .

Про те, що публікації відповідачки є оціночними судженнями свідчить використання нею мовних засобів, зокрема гіпербол, порівнянь, сатири, питальних речень тощо.

За таких обставин, публікації ОСОБА_1 , зроблені на власній сторінці через соціальну мережу Facebook, не можуть вважатися поширенням неправдивої (недостовірної) інформації, а тому позовні вимоги про стягнення немайнової шкоди, завданої публікацією недостовірних відомостей про ТОВ Органік-Д та ТОВ Субекон та збитків у вигляді упущеної вигоди, не підлягають задоволенню.

Суд не застосував до спірних правовідносин ст.32, 34, 37 ГК України, оскільки розгляд справи відбувається за правилами цивільного провадження між юридичними особами та фізичною особою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч.2 ст.302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Відповідно до ч.1 ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред`явити орган цієї юридичної особи.

П.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначає, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 (на сьогодні ст.30) Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Судом встановлено, що згідно з листом №08-02/19-К-181-7 від 17.07.2019 Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації розглянуто звернення відповідача ОСОБА_1 від 20.06.2019 щодо виявлення несанкціонованого сміттєзвалища в смт Сутиски за заданими координатами. На час перебування комісії біля території господарства та населеного пункту різких запахів органолептичним шляхом не виявлено, виливів життєдіяльності тварин не виявлено (а.с.15-16).

Суду надано роздруківки публікацій особи під ім'я ОСОБА_3 від 25 липня, 28 червня, 5 червня (рік не зазначено) (а.с.17-20). При цьому суд відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вважав встановленим, що відповідачка ОСОБА_1 та автор публікацій ОСОБА_3 є однією особою, оскільки у своїх поясненнях відповідачка не заперечувала своє авторство публікацій, що є предметом розгляду у даній справі, були написані саме нею.

Відповідно до довідки №18 від 23.07.2019 прибуток ТОВ Органік-Д за 4 квартал 2018 року становив - 911500 грн, за 1 квартал 2019 року - 229300 грн (а.с.21).

Позивачами стверджується, що таке зменшення прибутку викликано наклепом відповідачки.

При цьому у справі дійсно відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження такого твердження позивача.

Крім того, зменшення прибутку ТОВ Органік-Д відбулося в І кварталі 2019 року, тобто ще до опублікування публікацій відповідачки в соцмережі, що виключає причинний зв`язок, як необхідний елемент правоворушення.

Відповідно до наказу №6 від 17.06.2019 Про зупинення діяльності біогазової установки було зупинено діяльність Біогазової установки на період з 20.06.2019 по 20.07.2019 (а.с.24). З наказу вбачається, що установка була зупинена у зв'язку із проведенням перевірки підприємства ГУ ДСПС у Винницькій області Тиврівським районним управлінням, що очевидно спростовує зв'язок між зупиненням установки і проведенням перевірки за її зверненням.

Відповідно до наказу №3 від 12.07.2019 Про списання моркви директором ТОВ Органік-Д наказано списати 5000 кг моркви 1 сорту у зв'язку з відсутністю попиту на врожай 2018 року (а.с.28). Списання моркви підтверджується актом списання товарів №11 від 12.07.2019 (а.с.27).

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів про зв`язок між зменшенням попиту на продукцію - моркву та розповсюдження інформації відповідачем, що позивачем не обґрунтовано, яка саме інформація та яким чином вплинула на попит на моркву, а публікації відповідача не містять інформації про якість моркви від ТОВ Органік-Д .

За таких обставин суд обґрунтовано не вважав інформацію про наявність сторонніх неприємних запахів в повітрі смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області недостовірною інформацією. Суд правильно відхилив надані позивачами результати перевірки про відсутність неприємних запахів з посиланням на те, що вони не є безспірним доказом на спростовання відомостей про наявність таких запахів у минулому.

Колегія суддів також погоджується з тим, що публікації відповідача у мережі Інтернет щодо забруднення навколишнього природного середовища відходами життєдіяльності свиней є оціночними судженнями та спрямовані на привернення користувачів соціальної мережі до суспільно важливої теми безпеки довкілля та проблеми екологічності підприємницької діяльності позивачів, що перебуває під захистом ст. 10 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1955р.

Так, відповідно до ст. 10 Конвенції:

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Застосовані відповідачем у згаданих публікаціях вирази суд першої інстанції обґрунтовано розцінив за їх змістом та метою публікації не як факти, а як оціночні судження. Колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо фактичного та наклепницького характеру інформації про набуття земельних ділянок у приватну власність, оскільки відповідач у даному випадку у контексті публікації висловлювала свої припущення у формі гіперболи та аллегорічних образів, які ґрунтуються на можливості придбання юридичною особою земельних ділянок у приватну власність згідно ст. 82 ЗК України - з метою привернути увагу до важливого у демократичному суспільстві дискурсу збереження довкілля, соціальної відповідальності підприємницької діяльності та забезпечення екологічної безпеки у сільськогосподарському виробництві, що є чутливою темою для місцевої громади з огляду на наявність згаданого звернення місцевих жителів на 14 аркушів та ініціювання за заявою відповідача відповідної перевірки діяльності відповідачів з точки зору дотримання природоохоронного законодавства, екологічної безпеки та збереження довкілля, а тому у даному випадку колегія суддів не вбачає визначених у ч. 2 ст. 10 Конвенції підстав для втручання у право на свободу вираження поглядів.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, належним чином обставини по справі та зміст спірних правовідносин, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи, а доводи скарги не доведені.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д , товариства з обмеженою відповідальністю Субекон залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова 05 серпня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Органік-Д (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт Сутиски, вул .Жовтнева, 118, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41719602), товариства з обмеженою відповідальністю Субекон (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт Сутиски, вул. Жовтнева, 118, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38731462), по 1400 грн з кожного, - на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 січня 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.