Рішення

від 22.08.2007 по справі 40/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/91

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.08.07 р.                                                                               Справа № 40/91                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гарман” м. Донецьк

до відповідача державного підприємства „Донецьквугілля” Відокремленого підрозділу „Шахта „Жовтневий рудник” м. Донецьк

про стягнення 12760 грн. 24  коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача  Агєєва І.І. - юрисконсульт

від відповідача не з'явився

     Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

З урахуванням складності справи та витребування важливих доказів, про існування яких суд дізнався вже під час процесу, строк вирішення спору було продовжено згідно ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення боргу в сумі 11311 грн. 07 коп., пені в сумі 508 грн. 34 коп., трьох процентів річних в сумі 940 грн. 83 коп. згідно договору купівлі-продажу № 53 від 13.02.04р.

До прийняття рішення по справі позивач, використовуючи своє право передбачене ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги, а саме зменшив розмір основного боргу та пені, в результаті чого намагається стягнути їх в сумі 10111 грн. 07 коп. та 455 грн. 42 коп. відповідно, та збільшив розмір трьох процентів річних до 962 грн. 35 коп.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.02.04р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Гарман” та відокремленим підрозділом „Шахта „Жовтневий рудник” державного підприємства „Донецьквугілля” був укладений договір купівлі-продажу № 53.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору позивач зобов'язався поставити в адресу відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його.

На виконання умов договору, позивач за накладною № 402 від 06.04.04р. здійснив постачання на адресу відповідача товару - автозапчастин на загальну суму 11311 грн. 07 коп.

Згідно з п. 6.3 договору оплата здійснюється по факту поставки товару протягом 15 банківських днів, якщо інще не передбачено додатково.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, товар отримав, однак його оплату не провів, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 11311 грн. 07 коп.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі 1,2 облікової ставки Національного банку України.  

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 455 грн. 42 коп. за період з 28.04.04р. по 28.10.04р., трьох процентів річних в сумі 962 грн. 35 коп. за період з 28.04.04р. по 30.06.07р.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ЦК України відносно істотних умов договору законодавець вимагає: предмет та строк укладення договору. Щодо укладання господарських договорів, то обов'язковими умовами тут є: предмет, ціна та строк його укладання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, коли інше не передбачено договором, законом або не випливає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, тари, упаковки, потрібно брати із загальних положень ЦК України, присвячених купівлі-продажу, а саме використовувати ст.ст. 655-697 ЦК України.

Частиною третьою ст. 712 встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів поставки, як це передбачено у частині першої ст. 265 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього  певну грошову суму.

Господарський кодекс України встановлює, що сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, вказані у п.п. 1,2 частини другої ст.55 ГПК України.

Таким чином законодавець ще раз чітко розвів принцип, за котрим розрізняються договір купівлі-продажу та договір поставки: реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами купівлі-продажу.

Як свідчать докази по справі, сторони є суб'єктами господарювання у розумінні ст. 55 ГК України.    

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Наявність боргу підтверджено пфактичними обставинами та доказами у справі. За такими обставинами позов щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10111 грн. 07 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Як свідчать надані докази у справі відповідач платіжним дорученням № 3112 від 31.03.04р. перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 1200 грн. 00 коп., які прийняті позивачем у рахунок погашення боргу до звернення з позовом.

Таким чином у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1200 грн. 00 коп. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 455 грн. 42 коп. за період з 28.04.04р. по 28.10.04р., трьох процентів річних в сумі 962 грн. 35 коп. за період з 28.04.04р. по 30.06.07р. також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних  вимог за приписами частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

До прийняття рішення по справі  позивач  надав  клопотання про заміну віповідата державного підприємства „Донецьквугілля” Відокремлений підрозділ „Шахта „Жовтневий рудник” його правонаступником – державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Жовтневий рудник”.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 492 від 18.08.2004 року припинено діяльність державного підприємства “Донецьквугілля” внаслідок його реорганізації шляхом приєднання до складу державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”.

Згідно з п. 3.1. Наказу Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26.05.2005 року відокремлений підрозділ „Шахта „Жовтневий рудник” було приєднано до складу державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”.

У відповідності до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Надані докази по справі, зокрема п. 3.3 статуту державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, свідчать про дійсне перетворення попередника правовідносин на його правонаступника.

За таких обставин суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача по справі - державного підприємства „Донецьквугілля” Відокремлений підрозділ „Шахта „Жовтневий рудник” його правонаступником – державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Жовтневий рудник”, для якого усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Виконання рішення на підставі наказу господарського суду щодо стягнення заборгованості  здійснюється з юридичної особи – державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, оскільки у розумінні статті 55 ГК України філії, структурні та окремі підрозділи не є суб'єктами господарювання.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. Позивачем надана така згода, тому судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст. ст. 526, 625, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст. 55, 193, 203, 230, 232, 264, 265 ГК України, ст. ст. 42,43, 22, 25, 44, 46, частиною п'ятою ст. 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Замінити відповідача по справі - державне підприємство „Донецьквугілля” Відокремлений підрозділ „Шахта „Жовтневий рудник” його правонаступником – державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Жовтневий рудник”.

2.Стягнути з державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ід.код 33161769, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Гарман”, 83008, м. Донець, вул. Коробчанського, 42, ід. код 32434331, р/р 26003301611603 у філії „Куйбишевське відділення Промінвестбанку в м.Донецьк”, МФО 334408, борг в сумі 10111 грн. 07 коп., пеню в сумі 455 грн. 42 коп., три проценти річних в сумі 962 грн. 35 коп., витрати по держмиту в сумі 115 грн. 57 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 106 грн. 87 коп., видавши наказ.

3.У задоволенні вимог щодо стягнення боргу в сумі 1200 грн. 00 коп. відмовити.

4.У задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 52 грн. 92 коп. відмовити.

5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 27.08.07р.