Ухвала

від 20.08.2020 по справі 761/25084/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25084/20

Провадження № 2/761/7262/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вирішуючи питання щодо відкриття провадження в справі за позовом Святійшого Патріарха Київської і всієї Руси-України Філарета - Денисенка Михайла Антоновича до ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ), ОСОБА_16 (ОСОБА_16 ), ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ), ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 і ОСОБА_22 ), ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 і ОСОБА_25 ), ОСОБА_26 (ОСОБА_26), ОСОБА_27 ( ОСОБА_28 і ОСОБА_29 ), ОСОБА_30 ( ОСОБА_31 і ОСОБА_32 ), ОСОБА_33 ( ОСОБА_34 ), ОСОБА_35 ( ОСОБА_34 ), ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , Релігійної організації Київська Митрополія Української Православної Церкви України (Православної Церкви України) , Державного реєстратора Міністерства культури України Северенчука Богдана Михайловича, третя особа: Міністерство культури та інформаційної політики України, - про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій, -

встановив:

до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява з доданими до неї матеріалами, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 передана 17.08.2020 в провадження судді Пономаренко Н.В.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства, відповідно до якого просить суд:

1. Визнати недійсними рішення, оформлені Постановою Помісного Собору УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ від 15 грудня 2018 року.

2. Визнати недійсними рішення, прийняті 27 липня 2019 року на засіданні Священного Синоду УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ), які оформлені Журналом № 43 від 27 липня 2019 року.

3. Визнати недійсними рішення, які оформлені указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ № 478 від 27 липня 2019 року.

4. Визнати недійсними рішення, які оформлені протоколом № 1 від 12 серпня 2019 року ліквідаційної комісії Релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ .

5. Визнати недійсним Передавальний акт (складений на 12 листопада 2019 року), затверджений Священним Синодом УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) (Журнал № 58 від 19 листопада 2019 року).

6. Скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Богданом Михайловичем 29 липня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10741270008004003, щодо внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - Релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ (ідентифікаційний код: 22894788) в результаті реорганізації;

7.Скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Богданом Михайловичем 13 серпня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10741070009004003, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - Релігійну організацію КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ (ідентифікаційний код: 22894788), що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна відомостей про підписантів.

8. Скасувати реєстраційну дію, проведеної державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Богданом Михайловичем 13 грудня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10741120010004003, щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - Релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ідентифікаційний код: 22894788), в результаті реорганізації.

При цьому, ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття Суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 визначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (див. "Сокуренко і Стригун проти України", рішення від 20.07.2006). У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Разом із тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Як вбачається із пред`явленого позову та долучених до нього документів, зміст заявлених позовних зводиться до правовідносин, пов`язаних, зокрема, із припиненням діяльності релігійного об`єднання УПЦ КП шляхом об`єднання і приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинення чинності Статуту про управління УПЦ КП, припинення діяльності всіх статутних органів релігійного об`єднання УПЦ КП.

Крім того, заявлені позовні вимоги стосуються також припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , щодо визначення правонаступництва Релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП - Релігійною організацією Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , створення (призначення) ліквідаційної комісії для припинення діяльності Релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , якій передано повноваження щодо управління справами юридичної особи.

При цьому, інші похідні позовні вимоги заявлені щодо оспорювання здійснення всіх реєстраційних дій для державної реєстрації припинення юридичної особи - Релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП .

Згідно вимог ч.2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , вбачається, що законом може бути встановлено особливості державної реєстрації громадських формувань, релігійних організацій.

В даному випадку слід зазначити, що Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , а саме положеннями ст.14 визначено, що релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.

В свою чергу, вимоги ч.ч. 1-2 ст. 16 вказаного Закону регулюють підстави припинення діяльності релігійної організації. Зокрема, діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що до вказаних правовідносин не застосовуються положення ч.5 ст.16 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , оскільки суб`єктом звернення до суду із вказаним позовом не є орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурор, як це передбачено вимогами вказаної норми Закону.

Таким чином, виходячи зі змісту позовних вимог та враховуючи вищенаведені положення ст. 20 ГПК України, правові підстави для відкриття провадження по справі для її розгляду в порядку цивільного судочинства - відсутні, оскільки позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу його право звернення до суду за правилами положень ГПК України в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 186, 259-261,353, 354 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

у відкриті провадження у цивільній справі за позовом Святійшого Патріарха Київської і всієї Руси-України Філарета - Денисенка Михайла Антоновича до ОСОБА_1 (Митрополит Київського і всієї України Епіфаній), ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 ( ОСОБА_38 і ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 ( ОСОБА_39 і ОСОБА_40 ), ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), ОСОБА_13 ( ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ), ОСОБА_16 (ОСОБА_16 ), ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ), ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 і ОСОБА_22 ), ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 і ОСОБА_25 ), ОСОБА_26 (ОСОБА_26), ОСОБА_27 ( ОСОБА_28 і ОСОБА_29 ), ОСОБА_30 ( ОСОБА_41 і ОСОБА_32 ), ОСОБА_33 (ОСОБА_33), ОСОБА_35 ( ОСОБА_34 ), ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , Релігійної організації Київська Митрополія Української Православної Церкви України (Православної Церкви України) , Державного реєстратора Міністерства культури України Северенчука Богдана Михайловича, третя особа: Міністерство культури та інформаційної політики України, - про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій, - відмовити.

Роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: