Рішення

від 05.08.2020 по справі 753/20791/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20791/18

провадження № 2/753/475/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

за участю

секретаря судового засідання Долі М.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради в особі державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійович, про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що 10.10.1987 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі, відповідачем 19.02.2001 року було отримано державний акт №63-2-00315 бланк IV-КВ №147331 на право приватної власності на 1/3 земельної ділянки загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дарницького районного суду міста Києва шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. 07.07.2014 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі №753/8745/13-ц (провадження №2/753/304/14) за позовом ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю. Вказаною ухвалою затверджено, що сторонами визнається, що 1/3 частина земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, визнано за за кожним із сторін право власності на 1/6 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 . Ухвала Дарницького районного суду міста Києва в апеляційному порядку не переглядалася, набрала законної сили 14.07.2014 року. В подальшому відповідач змінила прізвище зі ОСОБА_3 на ОСОБА_3 , яке має по теперішній час. В липні 2018 року позивачу стало відомо, що 06.07.2018 року відповідач всупереч ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 07.07.2014 року, зареєструвала право власності на 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, що розташована по АДРЕСА_1 , подавши як підставу виникнення права власності державний акт №63-2-00315 від 19.02.2001 року, набувши при цьому право власності на всю належну колишньому подружжю частину земельної ділянки, в тому числі частину позивача. Позивач вважає, що діями відповідача по поданню на реєстрацію державного акту №63-2-00315 від 19.02.2001 року, подальшою реєстрацією однієї третини спірної земельної ділянки за собою, порушено його майнове право на 1/6 частину земельної ділянки.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою реєстрації місця проживання, про причини неявки суду не повідомляла, відзив до суду не подавала.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України , оскільки представник позивача не заперечував проти вирішення справи саме таким чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачем було набуто 1/3 частини земельної ділянки 8000000000:63:471:0012, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним акт №63-2-00315 від 19.02.2001 року (а. с. 7).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07.07.2014 року, між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 у справі № 753/8745/13-ц про поділ спільного майна подружжя затверджено мирову угоду (а. с. 8 - 11).

Вказаною ухвалою визнано,що 1/3 частина земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, визнано за позивачем та відповідачем право власності по 1/6 частини земельної ділянки 8000000000:63:471:0012 за кожним. Ухвала набрала законної сили 14.07.2014 року.

03.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бродюк І.Ю. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку. Однак рішенням державного реєстратора № 20609586 від 09.04.2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки подані ним документи не відповдіають вимогам , або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документа, що їх посвідчують (а. с. 12).

06.07.2018 року за ОСОБА_3 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Пилипчуком В.А. здійснено реєстрацію права власності на 1/3 частку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено державний акт на право приватної власності 63-2-00315 від 19.02.2001 року. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна (а. с. 14).

Зазначене свідчить про те, що вказана реєстрація права власності створює перешкоди для оформлення за позивачем у встановленому законом порядку права власності на 1/6 частку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною другою статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Пунктом сьомим Постанови Кабінету міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 р. №1127 передбачено,що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , іншими законами України та цим Порядком.

пунктом 12 Постанови №1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Єдиний державний реєстр судових рішень містить ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі №753/8745/13-ц, яка за даними реєстру була опублікована 10 липня 2014 року, отже, станом на дату прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, була доступна до ознайомлення.

Відтак, за підсумками сукупного аналізу викладених обставин, рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42020533 від 12.07.2018 р. підлягає скасуванню, через відсутність законних підстав для його прийняття.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/6 частину земельної ділянки, то суд вважає їх такими, що не підлягаю задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільних прав, з яким особа має право звернутися до суду, є вимога про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Предметом спору у цій справі є захист права власності позивача на майно, зокрема у спосіб визнання права власності на квартиру та скасування договорів і державної реєстрації.

В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Наявність недоліків у застосуванні судами способів захисту цивільних прав та інтересів спричинена неповним врегулюванням цього питання у законодавстві. Трапляються також випадки застосування судами іншого способу захисту, ніж той, який передбачено законом або договором.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Оскільки ухвалою Дарницького районного суду м. Києва за позивачем ОСОБА_2 вже визнано його право власності на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та вказане рішення суду підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, тому у суду відсутні підстави для повторного визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Судові витрати розподілити між сторонами у відповідності до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 182, 328, 368, 392 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради в особі державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійович, про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42020533 від 12.07.2018 р., яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:471:0012, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 704,80 грн.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко