Постанова

від 01.09.2020 по справі 906/450/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року Справа № 906/450/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2019 року у справі №906/450/19 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича

до Приватного підприємства "Улан Престиж"

про стягнення 162197,22 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату від 31.08.2020 у справі №906/450/19 в зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Савченка Г.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №906/450/19 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2019 року у справі №906/450/19 позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича до Приватного підприємства "Улан Престиж" про стягнення 162197,22 грн задоволено.

Присуджено до стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича та Приватного підприємства "Улан Престиж" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 121824,80 грн боргу по процентам; 40372,42 грн пені по процентам.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - 1216,48 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Улан Престиж" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - 1216,48 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець Латаш Олександр Миколайович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити. Крім того, у разі залишення рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2020 у справі №906/450/19 без змін, просить зменшити розмір пені враховуючи його похилий вік та майновий стан.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2020 року у справі №906/450/19 поновлено Фізичній особі-підприємцю Латашу Олександру Миколайовичу строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2019 року у справі №906/450/19. Встановлено строк позивачу, ТОВ "Вердикт капітал" для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом п`яти днів з дня отримання ухвали відкриття апеляційного провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2019 року у справі №906/450/19. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2019 року у справі №906/450/19 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" та його правонаступник у даній справі - ТОВ "Вердикт Капітал" у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", (позивач/банк) та фізичною особою-підприемцем Латашем Олександром Миколайовичем (відповідач-1/позичальник) був укладений Кредитний договір №012/110/378, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 706 000,00 грн, а позичальник в свою чергу зобов`язувався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту до 23.09.13, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 22,5 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.1.5. кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення строковості, повернення та сплати за користування.

Згідно п.2.1 договору протягом всього сьроку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 договору.

Позичальник здійснює погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетнимим (однаковими) платежами, розміри та строки сплати яких визначаються Графіком погашення кредиту та інших платежів, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування та розраховується за формулою визначеною п.5.1. кредитного договору.

Відповідно до п.5.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту (п.1.1.6 договору) та процентів (п.1.1.7 договору) у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника.

Відповідно до ст.7 кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а позичальник зобов`язався, на вимогу кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Згідно п.7.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов`язань за цим договором протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її пред`явлення. У разі невиконання постачальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором застави/поруки (або пред`явити вимогу поручителю) або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п.14.1. кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов`язань.

В подальшому між сторонами було укладено ряд Додаткових угод до кредитного договор, а саме:

- 26.03.2009 укладено Додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до умов якої Додаток №1 (Графік повернення кредиту) до основного договору викладено в новій редакції;

- 18.05.2010 укладено Додаткову угоду №3 до кредитного договору, відповідно до умов якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника строк якої настав шляхом зменшення розміру щомісячного платежу;

- 29.09.2010 укладено Додаткову угоду №4 до кредитного договору, відповідно до умов якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника, строк якої настав; тимчасово з 28 вересня 2010 року до 29 квітня 2011 року було встановлено кредитні канікули. Також п.1.1.4 було викладено в новій редакції, дату остаточного погашення кредиту встановлено 23.09.2016.

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору 29 вересня 2010 року між банком (кредитор) та Приватним підприємством "Улан Престиж" (поручитель/відповідач-2) був укладений Договір поруки №12/116/064, згідно якого ПП "Улан Престиж" виступив поручителем фізичної особи-підприемця ОСОБА_1 (відповідача-1) та взяв на себе зобов`язання перед банком АТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідати по зобов`язанням відповідача - 1, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов`язань.

Відповідно до п.3.1. договору поруки, у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основаного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу-1 кредит у розмірі 706 000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням - придбання автокрану КТА-18.01.2008 р.в. на базі МАЗ-5337, 2008 р.в., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 кредитні кошти були повністю сплачені 23.09.2016.

Натомість, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, відповідач-1 не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме, не здійснив погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача-1, останнім створена заборгованість в розмірі 162 197,22 грн, з яких 121 824,80 грн - заборгованість по відсотках за користуванням кредитом, 40 372,42 грн - пеня по відсотках за період з 14.12.2017 по 06.12.2018.

На претензії від 25.01.2019 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідачі відповіді не надали, розрахунків не здійснили.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачами не надано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит за кредитним договором від 24.09.2008, тоді як останній відсотки за користування кредитом сплатив не в повному обсязі, приймаючи до уваги, що виконання зобов`язання забезпечено порукою відповідача-2, то позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича, як позичальника, та Приватного підприємства "Улан Престиж", як поручителя, заборгованості по відсотках за користуванням кредитом в розмірі 121 824,80 грн правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 541, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України.

Крім того, згідно п.13.4 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 20% за кожен календарний день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем-1 умов договору та зважаючи, що ст.549 ЦК України та п.13.4 кредитного договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 40 372,42 грн.

Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі вважає, що у стягненні даної заборгованості має бути відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, який він просить застосувати під час апеляційного провадження.

В обґрунтування клопотання про застосування строку позовної давності саме під час апеляційного провадження, відповідач-1 посилається на те, що розгляд даної справи відбувся без його участі, а відтак він був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції.

Відповідно до п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України за № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Факт неможливості подання відповідної заяви у суді першої інстанції, як і факт ознайомлення з матеріалами справи та повним текстом рішення суду першої інстанції відповідачем-1 лише 27 березня 2020 року підтверджується матеріалами справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду по даній справі від 15.05.2019 та повний текст рішення від 02.07.2019 надіслані на адресу відповідача-1, зазначену ним в апеляційній скарзі, та повернуті до суду із зазначенням "за закінченням встановленого строку зберігання".

Враховуючи викладене та зважаючи на право сторони заявити клопотання про сплив позовної давності на будь-якій стадії судового процесу до винесення судового рішення, колегія суддів вважає поважними причини пропуску подачі заяви про сплив позовної давності до суду першої інстанції, з огляду на що дане клопотання приймається апеляційним судом до розгляду.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа можу звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Відповідно до п.13.6 договору, до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності у п`ять років.

Згідно п.1.3.2 договору розмір та строк сплати щомісячного платежу визначаються Графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (Додаток №1 до цього договору).

29.09.2010 року було укладено Додаткову угоду №4 до Кредитного договору, відповідно до умов якої Додаток №1 (Графік повернення кредиту) до основного договору викладено в новій редакції. Згідно даного Графіку датою остаточного погашення кредиту є 23 вересня 2016 року.

Відповідно до п.1.1.4 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 29.09.2010), дата остаточного погашення кредиту 23 вересня 2016 року.

Позичальник здійснює погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетнимим (однаковими) платежами, розміри та строки сплати яких визначаються Графіком погашення кредиту та інших платежів, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів (п.5.1 договору).

Як вбачається з умов договору, сторонами встановлено як строк дії договору - до закінчення строку користування кредитом та належного виконання сторонами цього договору (п.14.1 договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 23.09.2016 (п.1.1.4 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, зокрема щомісяця кожного календарного місяця для основної заборгованості та відсотків за кредитом (Додаток №1 до кредитного договору).

Таким чином, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань зі внесення щомісячних платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 23.09.2016.

Відповідно до ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 - 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 Цивільного кодексу України).

Тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В пункті 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 вказано, що позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, або в разі закінчення періоду такої черговості - за наслідком закінчення загального терміну погашення кредиту, тобто з 23.09.2016.

Разом з тим, позивач звернувся з даним позовом до суду 02.05.2019, що підтверджується штемпелем на конверті, тобто в межах п`ятирічного строку позовної давності.

Щодо заяви апелянта про зменшення розміру пені, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Згідно із ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тому, при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, господарський суд об`єктивно, комплексно повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, оскільки розмір заявленої до стягнення пені є меншим розміру невиконаних зобов`язань відповідача-1. При цьому, апеляційний господарський суд враховує також ті обставини, що кредит оформлений саме фізичною особою - підприємцем, позов пред`явлений до Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича, який станом на 25.08.2020 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження майнового стану відповідача-1 саме як підприємця (звітів з податкової).

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Латаша Олександра Миколайовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2019 року у справі №906/450/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

4. Справу №906/450/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.