Рішення

від 26.08.2020 по справі 914/987/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 справа № 914/987/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір", м. Нововолинськ, Волинська область,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ірокс", м. Львів,

предмет спору: стягнення 86 385,55 грн.,

підстава позову: заподіяння майнової шкоди,

за участю представників:

позивача: Лук`янчук Олексій Анастасійович - керівник,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

23.04.2020 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір" до Приватного акціонерного товариства "Ірокс" про стягнення 80 216,00 грн. майнової шкоди.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.05.2020 р.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, судові засідання відкладались у зв`язку з неявкою представника відповідача та з метою забезпечення йому можливості подати відзив на позовну заяву та заяву про зміну предмета позову.

09.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.08.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.08.2020 року представником позивача подано копію адвокатського запиту від 22.06.2020 року з доказами його надіслання відповідачу; 17.08.2020 року - стенограми аудіозапису телефонних розмов, поданих на компакт-диску, долученому до позовної заяви, та досліджених судом у судовому засіданні 13.08.2020 року.

У судове засідання 26.08.2020 року з`явився представник позивача, подав заяву про віднесення до складу судових витрат грошових коштів у розмірі 4 175,55 грн., про що постановити додаткове рішення в судовому засіданні. Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, заяв, клопотань чи відзиву на заяву про зміну предмета позову не подав. Суд звертає увагу, що ухвала суду від 01.07.2020 року, якою прийнято судом про провадження заяву позивача про зміну предмета позову, отримана відповідачем 06.07.2020 року (підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413284026), ухвала суду від 13.08.2020 року про виклик відповідача в судове засідання 26.08.2020 року отримана відповідачем 18.08.2020 року (підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901413367797). Тобто, відповідач як учасник даного судового процесу обізнаний про розгляд судом даної справи, про постановлені судом судові рішення, про дату та час розгляду справи, у тому числі щодо судового засідання 26.08.2020 року. При цьому, жодних заяв, клопотань, крім відзиву, не подавав, явку представника в судові засідання не забезпечував, причин неявки не повідомляв.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, повторну та систематичну неявку представника відповідача при неповідомленні причин неявки, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.08.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку з заподіянням відповідачем, на переконання позивача, майнової шкоди позивачу. Так, позивач стверджує, що працівник відповідача, а саме водій екскаватора ОСОБА_1 , під час виконання будівельних робіт, керуючи транспортним засобом, допустив зіткнення з проводами лінії електропередачі, внаслідок чого дві опори лінії електропередачі впали, одна з них пошкодила транспортний засіб позивача. Позивачем направлено вимогу відповідачу щодо компенсації вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу, однак, відповідач шкоду завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу не відшкодував. Відтак, позивач з урахуванням зміненого предмету позову просить суд стягнути з відповідача 82 210,80 грн. майнової шкоди, 4 175,55 грн. понесених додаткових витрат.

Відповідач стосовно позовних вимог у первинному розмірі заперечує. Зазначає, зокрема, що позивачем не подано жодних належних і допустимих доказів спричинення пошкодження автомобілю позивача марки Мitsubishi ASX саме внаслідок протиправних дій працівника відповідача при виконанні ним своїх трудових обов`язків, доказів спричинення такими діями відповідних пошкоджень автомобілю позивача, їх розміру, а також наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками.

Із наданого відеозапису, на переконання відповідача, вбачається лише падіння опори лінії електропередач і пошкодження відповідного автомобіля позивача падінням проводу на автомобіль, а також те, що інші опори лінії електропередач, що стояли поряд з впавшою опорою, залишились на місці, що виключає безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між, як зазначає позивач, зіткненням транспортного засобу під керуванням працівником відповідача з лінією електропередач і падінням однієї опори лінії електропередач та падінням при цьому проводу на автомобіль позивача.

Також відповідач зазначає, що наданий позивачем аудіозапис телефонних розмов з нібито працівником відповідача ОСОБА_1 не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки на вказаному аудіозаписі особа, з якою ведеться телефонна розмова, хоч і представилась працівником відповідача - екскаваторщиком ОСОБА_1 , однак об`єктивних даних і доказів, що на поданому позивачем аудіозаписі голос саме ОСОБА_1 немає. Також звертає увагу, що на місце події, що відбулась 16.03.2029р., не викликались працівники органів Національної поліції, хоча обставини, на які посилається позивач, можна було б вважати дорожньо-транспортною пригодою.

Щодо розміру майнової шкоди, відповідач зазначає, що подані позивачем рахунки № 00113 від 17.07.2020р. та № 00155 від 17.03.2020р. не є належними доказами, оскільки вони містять інформацію про вартість запчастин і робіт, які невідомо чи стосуються саме тих пошкоджень автомобіля позивача, які були спричиненні падінням опори лінії електропередач.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Як підтверджується технічним паспортом на автомобіль Mitsubishi ASX, номерний знак НОМЕР_1 , такий належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Світпапір".

16.03.2020 року Шевченківським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області зареєстровано звернення ОСОБА_2 по факту пошкодження автомобіля Мitsubishi ASX, номерний знак НОМЕР_1 , про що видано довідку від 31.03.2020 року.

За фактом такого звернення проведено перевірку, що вбачається із рапорта капітана поліції Іваніва Р.Р. від 30.03.2020 року, та встановлено, що 16.03.2020 року на прибудинковій території ПрАТ Ірокс по вул. Шевченка, 418 у м. Львові проводилися ремонтні роботи екскаватором, водієм якого був гр. ОСОБА_1 , після яких відбулося падіння електроопори з кабелем, який пошкодив вказаний автомобіль, а саме елементи: кришку багажника, спойлер, заднє ліве крило, дах автомобіля. При спілкуванні із гр. ОСОБА_1 останній у телефонному режимі повідомив, що він працює в БК Ірокс на посаді водій екскаватора. 16.03.2020 року проводив будівельні роботи на прибудинковій території по вул. Шевченка, 418 у м. Львові, де після робіт екскаватором було пошкоджено електричний кабель, внаслідок чого відбулося падіння електроопори на припаркований автомобіль.

Згідно з висновком Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.03.2020 року по факту виклику працівників поліції за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 подальшу перевірку по відповідному факту припинено, матеріали перевірки направлено в архів Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області.

Із фотографій, долучених до матеріалів справи, вбачається пошкодження задньої частини автомобіля Мitsubishi, номерний знак НОМЕР_1 .

Із відеозапису, долученого на компакт-диску до позовної заяви, вбачається момент падіння електроопори (її верхньої частини) на задню частину припаркованого автомобіля.

Із аудіозапису телефонної розмови директора позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_4 - керівником відповідача, вбачається, що відповідач визнав і ствердив про обізнаність про подію за участю водія, що мала місце на об`єкті ПрАТ Ірокс , на вул. Шевченка, 418, де знаходився автомобіль позивача.

Із аудіозапису телефонної розмови директора позивача ОСОБА_3 зі ОСОБА_1 - водієм екскаватора БК Ірокс вбачається, що водій визнав та підтвердив факт перебування його у трудових відносинах з ПрАТ Ірокс та факт пошкодження ним кабеля, який потягнув за собою стовп і відповідно кабель пошкодив автомобіль.

Згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД" № 00113 від 17 березня 2020 року вартість запчастин до вказаного автомобіля (комплект для заміни скла, панель дверей багажного відділення, ущільнювач скла, спойлер кришки багажника) визначена у розмірі 48 496,00 грн.

Згідно з рахунком Фізичної особи-підприємця Тимець Уляни Ігорівни № 00155 від 17 березня 2020 року вартість запчастин (лако-фарбові матеріали) та роботи автомобіля становить 31 720,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені сторонами суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Як вбачається із обставин справи та доводів позивача, між сторонами виникли деліктні правовідносини у зв`язку зі спричиненням відповідачем події, що завдала позивачу майнової шкоди.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, встановленими вище обставинами справи, а саме фотографіями, відеозаписом та аудіозаписами телефонних розмов, рапортом капітана Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Іваніва Р.Р. від 30.03.2020 року, висновком Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.03.2020 року по факту виклику працівників поліції за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418, підтверджено факт падіння 16.03.2020 року електроопори (її верхньої частини) з кабелем на задню частину припаркованого на вул. Шевченка, 418 у м. Львові автомобіля - Мitsubishi ASX, номерний знак НОМЕР_1 , належного позивачу.

Аудіозаписом телефонної розмови директора позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_4 - керівником відповідача та зі ОСОБА_1 - водієм екскаватора БК Ірокс підтверджується обізнаність відповідача про подію 16.03.2020 року за участю його водія, що мала місце на об`єкті ПрАТ Ірокс , на вул. Шевченка, 418, підтверджується виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків як водієм екскаватора БК Ірокс при проведенні будівельних робіт на прибудинковій території по вул. Шевченка, 418 у м. Львові . Зокрема, такі обставини визнали як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_1 у вказаних телефонних розмовах, а ОСОБА_1 також у поясненнях, наданих Шевченківському відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, відображених у рапорті від 30.03.2020 року. Суд звертає увагу, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником відповідача вказаний ОСОБА_4 .

Аналізуючи заперечення відповідача стосовно вказаних обставин з підстав неналежності поданих позивачем доказів, недоведеності протиправних дій працівника відповідача при виконанні ним своїх трудових обов`язків та нездійснення виклику працівників органів Національної поліції на місце події, суд зазначає таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу, що основні положення про докази встановлюють критерії належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у зазначеній частині, не подає жодних доказів, які б спростовували обставини, зазначені позивачем і підтверджені належними та вірогідними доказами. Суд враховує, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем підстави позову. Натомість відповідач жодними доказами не довів відсутність трудових зав`язків із ОСОБА_1 , не надав доказів відсутності такого працівника у штаті його товариства, не довів відсутності його неправомірної поведінки та завданої водієм шкоди майну позивача. Жодних інших доказів, які б свідчили, що 16.03.2020 року було пошкоджено автомобіль, відмінний від автомобіля позивача, немає.

Також суд звертає увагу, що заперечення відповідача не підтверджені та не обґрунтовані, а також не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки визнана відповідачем у телефонній розмові подія заподіяння його водієм шкоди автомобілю позивача не узгоджується із наведеними запереченнями у відзиві на позовну заяву. У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель - правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип естопель , зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини ( Хохліч проти України , заява № 41707/98; Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини , заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Так, Касаційний господарський суд у справі № 910/19179/17 застосував принцип естопель , тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі. Аналогічно принцип естопель застосовувався у справах № 914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, № 911/205/18.

Суд враховує, що згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Як встановлено вище, виконання водієм своїх трудових обов`язків підтверджено та визнано ОСОБА_1 і фактично керівником відповідача у телефонних розмовах із керівником позивача та документах Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Протилежне не доведене відповідачем. Крім цього, із адвокатського запиту від 22.06.2020 року, копія якого з доказами його надіслання долучена до матеріалів справи, вбачається витребування позивачем інформації у відповідача стосовно того, чи працював станом на 16.03.2020 року ОСОБА_1 водієм екскаватора на підприємстві відповідача, проте відповіді станом на постановлення рішення в даній праві позивачем не отримано.

Твердження відповідача про нездійснення виклику працівників органів Національної поліції на місце події не відповідає обставинам справи, адже в матеріалах справи наявні висновок Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.03.2020 року по факту виклику працівників поліції за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418, реєстрація повідомлення ОСОБА_2 від 16.03.2020 13:47 год.

Щодо заперечень відповідача про розмір майнової шкоди як вартості ремонту автомобіля суд зазначає таке. Як вбачається зі встановлених вище обставин справи, згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД" № 00113 від 17 березня 2020 року вартість запчастин до автомобіля Мitsubishi, номерний знак НОМЕР_1 (комплект для заміни скла, панель дверей багажного відділення, ущільнювач скла, спойлер кришки багажника) визначена у розмірі 48 496,00 грн. Згідно з рахунком Фізичної особи-підприємця Тимець Уляни Ігорівни № 00155 від 17 березня 2020 року вартість запчастин (лако-фарбові матеріали) та роботи автомобіля Мitsubishi, номерний знак НОМЕР_1 , становить 31 720,00 грн. Подана відповідачем копія угоди від 18.03.2020 року, якою позивач пропонував відповідачу визнати та сплатити вартість ремонту автомобіля в розмірі 40 000,00 грн., не є більш вірогідним доказом, ніж рахунки, видані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД" та Фізичною особою-підприємцем Тимець Уляною Ігорівною: угода не була підписана відповідачем, а відповідно, умови, запропоновані позивачем, не були прийняті відповідачем; угода не містить посилання на згадані вище рахунки, тобто запропонована до сплати сума не ґрунтувалася на рахунках, долучених як докази в матеріали справи, і не можна стверджувати про її розбіжність з такими рахунками. більше того, не погоджуючись із заявленим до стягнення розміром майнової шкоди - вартістю ремонту автомобіля, відповідач не подав жодних доказів для підтвердження неправильного визначення вартості такого ремонту. не клопотав про призначення експертизи в даній справі для визначення такої вартості тощо. Відтак, заперечення відповідача є не підтвердженими і не спростовують обставин справи, встановлених судом на підставі доказів, поданих позивачем.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем понесено реальні збитки на суму 80 216,00 грн. Так, протиправна поведінка працівника відповідача полягає у пошкодженні електроопори з кабелем при виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків - проведенні будівельних робіт на прибудинковій території по вул. Шевченка, 418 у м. Львові, де після робіт екскаватором було пошкоджено електричний кабель, внаслідок чого відбулося падіння електроопори на припаркований автомобіль; водій екскаватора визнав неправомірність своїх дій в аудіозаписі телефонної розмови та поясненнях працівникам Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, викладених у рапорті від 30.03.2020 року; причинний зв`язок між такою поведінкою і завданою шкодою - пошкодженням автомобіля позивача підтверджується аудіозаписом телефонної розмови та поясненнями водія працівникам Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, викладених у рапорті від 30.03.2020 року, аудіозаписом телефонної розмови з керівником ПАТ Ірокс ; розмір шкоди підтверджується рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЗАХІД" № 00113 від 17 березня 2020 року про вартість запчастин до автомобіля Мitsubishi, номерний знак НОМЕР_1 (комплект для заміни скла, панель дверей багажного відділення, ущільнювач скла, спойлер кришки багажника) у розмірі 48 496,00 грн. та рахунком Фізичної особи-підприємця Тимець Уляни Ігорівни № 00155 від 17 березня 2020 року про вартість запчастин (лако-фарбові матеріали) та робіт автомобіля Мitsubishi, номерний знак НОМЕР_1 , на суму 31 720,00 грн., тобто разом на суму 80 216,00 грн.

При цьому суд зауважує, що позивачем заявлено до стягнення 82 210,80 грн. майнової шкоди. Проте така сума не підтверджена поданими позивачем документами. Зокрема, поданими позивачем рахунками на оплату вартості матеріалів та робіт по ремонту автомобіля Мitsubishi, номерний знак НОМЕР_1 , підтверджують витрати в сумі 80 216,00 грн., а не 82 210,80 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення 1 994,80 грн. майнової шкоди задоволенню не підлягає з підстав не обґрунтованості та недоведеності.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення 4 175,55 грн. понесених додаткових витрат, суд зазначає про їх безпідставність та зазначає таке. Позивач просить стягнути 2 361,50 грн. витрат, понесених на відрядження до міста Львова за п`ять діб: 17.03.2020 року, 18.03.2020 року, 31.03.2020 року, 27.05.2020 року та 18.06.2020 року; 1 708,45 грн. в рахунок відшкодування вартості пального, витраченого на такі відрядження; 105,60 грн. витрат на поштове пересилання кореспонденції - позовної заяви відповідачу. Суд звертає увагу, що згідно з п. 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19). Більше того, як вбачається із заяви про збільшення ціни позову, прийнятої судом як заяву про зміну предмета позову, позивач включає понесені ним витрати до подання позову в даній справі і під час розгляду справи у предмет позову - стягнення майнової шкоди і заяви про відмову від частини таких вимог при поданій заяві від 26.08.2020 року про включення таких витрат до судових витрат не заявлено. Відтак, розглядаючи таку позовну вимогу, суд не вважає, що витрати на відрядження, добирання до суду, на відправку позовної заяви можна віднести до майнової шкоди, завданої позивачу. Тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 4 175,55 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, оцінюючи подані сторонами пояснення та докази з урахуванням критеріїв належності, допустимості та достовірності та оцінки їх в сукупності, відсутність належного спростовування обставин відповідачем, суд зазначає про часткову обгрунтованість позовних вимог позивача і задоволення позовних вимог на суму 80 216,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір, сплачений позивачем, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи задоволення позову на 92,9% від ціни позову, судовий збір у вказаному співвідношенні та у розмірі 1 952,76 грн. покладається на відповідача, а решта сплаченого судового збору залишається за позивачем. Також суд зазначає, що враховуючи подану позивачем заяву від 26.08.2020 року, судові витрати, понесені ним, у розмірі 4 175,55 грн. будуть вирішені у судовому засіданні шляхом постановлення додаткового судового рішення порядку, передбаченому ст. 221, 245 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ірокс" (79034, Львівська обл., місто Львів, вул. професора Буйка, будинок 17-А, код ЄДР 23958651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світпапір" (45400, Волинська обл., місто Нововолинськ, 15 Мікрорайон, будинок 34, квартира 49, код ЄДР 38652564) 80 216,00 грн. майнової шкоди, 1 952,76 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 170,35 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.08.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв