Ухвала

від 19.08.2020 по справі 495/7522/14-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7522/14-ц

Номер провадження 6/495/130/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В.,

при секретарі судового засідання - Охримчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт про заміну сторони стягувача та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 495/7522/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт (далі по тексту - заявник) звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача та понорвлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 495/7522/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом .

Так, заявник просить суд:

-здійснити процесуальне правонаступництво у цивільній справі № 495/7522/14-ц відносно позивача (стягувача) Публічного акціонерного товариства Імексбанк (код ЄДРПОУ 20971504) на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт (код ЄДРПОУ 40997279);

-замінити стягувача Публічного акціонерного товариства Імексбанк (код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт (код ЄДРПОУ 40997279, місцезнаходження 61183, м. Харьків, вул. Дружби Народів, буд. 228 Б) у виконанні рішення суду у цивільній справі № 495/7522/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом.

Свої вимоги мотивує тим, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2014 року по цивільній справі № 495/7522/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2428474/N від 26.11.2013 року у сумі 69686,06 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 696,86 грн. - задоволено.

20.02.2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області стягувачу видано виконавчі листи № 495/7522/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитиним договором № 2428474/N від 26.11.2013 у сумі 69686,06 грн. та судових витрат у розмірі 696,86 грн.

27.06.2017 року головним державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чекерською Л.В. повернуто стягувачу ПАТ Імексбанк вищевказані виконавчі листи, відповідно до постанов про повернення виконавчих документів стягувачу та п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Кінцевий строк пред`явлення виконавчих листів до виконання становив включно до 27.06.2020 року.

31.03.2020 року між публічним акціонерним товариством Імексбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт було укладено договір про відступлення прав вимоги № 126, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 26.11.2013 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт .

Сторонами у повному обсязі виконані зобов`язання за договором про відступлення прав вимоги №126 від 31.03.2020 року, таким чином, відповідно до ст.ст. 512 . 514 , 517 , 1077 Цивільного кодексу України публічне акціонерне товариство Імексбанк відступило права вимоги за кредитним договором від 26.11.2013 року, а отже вибуло із правовідносин за вказаними договорами.

За твердженням заявника, виникає необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні позивача (стягувача) публічного акціонерного товариства Імексбанк на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт .

Крім цього заявник зазначає, що право пред`явлення виконавчих заміни стягувача, однак строк їх пред`явлення закінчився 29.06.2020 року. Норми ЦПК України та Закону України Про виконавче провадження не містять вичерпного переліку поважних причин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення пропущенного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Вважає причину пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання поважною та обгрунтованною.

На підставі наведеного заявник просить суд подану заяву задовольнити.

У судове засідання представник заявника не з`явився, однак надав до суду заяву, згідно з якою свої вимоги підтримує, просить їх задовольнити та розглянути справу без участі ТОВ ФК Фінрайт .

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, але підтвердження про вручення адресатам судового виклику до суду не надійшло.

Статтею 442 ч.2 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з тим, що справа розглянута у відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.1 ст.247 ЦПК України ).

Вививши матеріали справи, надані заявником докази, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст.442 ч.1 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Так, протягом усього розвитку цивільного процесу у справі, в тому числі процесі виконання рішення, можуть виникати обставини, за яких відбувається вибуття якоїсь із сторін. Таке вибуття буває двох видів: із можливістю правонаступництва і без такої.

Правонаступництво на стадії виконання - це перехід процесуальних прав та обов`язків у виконавчому провадженні від правопопередника (сторони, яка вибула із виконавчого провадження) до правонаступника (особи, яка замінює стягувача або боржника) в силу правонаступництва в матеріальних відносинах, які виступають предметом виконання.

Таким чином, підставою для правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво у матеріально-правових відносинах (смерть фізичної особи, яка була стороною у правовідносинах, в яких допускається правонаступництво, реорганізація юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов`язанні: уступка вимоги, перевід боргу; та інші форми переходу прав та обов`язків від однієї особи до іншої).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України ) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України , статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з п.п. 1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Так, 31.03.2020 року між Публічним акціонерним товариством Імексбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт було укладено договір про відступлення прав вимоги № 126, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 26.11.2013 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт .

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, у відповідність до положень ч.1 ст. 442 ЦПК України до ТОВ Фінансова компанія Фінрайт перейшли всі права Публічного акціонерного товариства Імексбанк відносно права вимоги стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, керуючись змістом статей 512 , 514 ЦК України , ст.378 ЦПК України , ст.8 Закону України Про виконавче провадження , заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої ст.512 ЦК України , у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої ст.8 Закону України Про виконавче провадження , ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Однак із матеріалів справи вбачається, що заявник просить здійснити заміну стягувача у виконанні рішення суду у цивільній справі № 495/7522/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом, що є незрозумілим та не відповідає нормам діючого законодавства .

Крім того, заявником подано копію постанови державного виконавця про повернення 27.06.2017 року виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з відсутністю коштів та майна у боржника та безрезультатного розшуку такого майна, де також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.06.2020 року.

Проте, в матеріалах поданих заявником, відсутні постанови державного виконавця про повторне відкриття виконавчого провадження з моменту його повернення та до теперішнього часу, у зв`язку з чим, суд, позбавлений можливості вирішити питання щодо заміни стягувача, у зв`язку з відсутністю доказів повторного перебування на примусовому виконанні виконавчого документу з виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2014 року по цивільній справі № 495/7522/14-ц.

Що стосується вимог заявника ТОВ Фінансова компанія Фінрайт про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання з незалежних від ТОВ Фінансова компанія Фінрайт причин, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Норми ЦПК України та Закону України Про виконавче провадження не містять вичерпного переліку поважних причин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу норм закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до виконавця у визначений законом строк.

Так, причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-608цс15 право на виконання рішення, яке ухвалив суд, є невід`ємною частиною права на суд . А ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Дана позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, котрий зокрема в справах "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю б як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Встановлені в законі процесуальні строки для звернення виконавчих листів до примусового виконання мають за мету спонукати кредиторів не затягувати без поважних причин отримання присуджених судом сум, що відповідає також принципу правової визначеності, як елементу принципу верховенства права.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України: суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Та підтверджені належними доказами.

Між тим, представником Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт не надано достатніх доказів необхідних для задоволення заявлених вимог у поданій до суду заяві про поновлення пропущенного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання по цивільній справі № 495/7522/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 26.11.2013 року та судових витрат.

Крім цього, оскільки судом не вбачається підстав для заміни ПАТ "Імексбанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт", то вимога про поновлення строку предявлення виконавчих листів до виконання, яка є похідною вимогою, є взагалі такою, що не підлягає задоволенню відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши заяву в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт про заміну сторони стягувача та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 495/7522/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню .

Керуючись ст.12 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 512 , 513 , 516 ЦК України , ст. 55 , 258-261 , 353 , 354 , 442 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт про заміну сторони стягувача та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 495/7522/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя В.В. Мишко