Рішення

від 04.09.2020 по справі 369/3119/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3119/18

Провадження № 2/369/1874/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації Вишневський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, треті особи: ОСОБА_2 , Державна організація Координаційний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Державна організація Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності щодо ненадання щорічної відпустки незаконною, поновлення на роботі, зобов`язання надати щорічну відпустку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10.07.2017 його було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу представництва державної організації Вишневський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 07.03.2018 та 12.03.2018 позивач звертався до керівництва Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою отримання відпустки, на що отримав відповідь, що для нього відпустка визначена в період з 01.04.2018 по 14.04.2018, і що раніше відпустку йому не нададуть. 14.03.2018 ОСОБА_1 отримав лист від відповідача №01-37/185 від 03.03.2018 про надання пояснень щодо причини відсутності на роботі в період, починаючи з 01.03.2018. 14.03.2018 о 18 год. 05 хв. через електронну пошту свого товариша позивач отримав наказ № 01-25/6-к від 14.03.2018 про звільнення з роботи за прогули без поважних причин. В період з 26.02.2018 по 14.03.2018 позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності. Тому, 15.03.2018 позивач подав заяву про скасування наказу про його звільнення, скасування запису в трудовій книжці та надав докази поважності відсутності його на роботі - листок непрацездатності. До кінця робочого дня наказ про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі йому вручено не було. Не отримував такий наказ позивач і поштою, а тому вважав себе у стані вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням та здійснював підготовку позовної заяви щодо оскарження наказу від 14.03.2018 про його звільнення. Однак, у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області позивачеві стало відомо, що він наказом від 15.03.2018 був поновлений на роботі. У зв`язку з тим, що в період перебування у стані вимушеного прогулу позивач знайшов нове місце роботі, він через свого роботодавця звернувся до відповідача з проханням про звільнення у зв`язку з переведенням. Однак, 02.07.2018 позивача звільнено з роботи за прогули без поважних причин. Позивач вважав таке звільнення незаконним та таким, що порушує його права та інтереси.

З врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, позивач просив суд: визнати незаконною бездіяльність державної організації Вишневський місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо нереєстрації заяви ОСОБА_1 від 07.03.2018 про надання відпустки, щодо ненаправлення ОСОБА_1 повідомлення-нагадування для підтвердження узгодженого терміну щорічної відпустки в 2018 році, щодо ненадання книги відпусток за 2018 рік; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 14.03.2018; визнати незаконним наказ про поновлення ОСОБА_1 від 15.03.2018; визнати незаконною бездіяльність Вишневського МЦ БВПД щодо невидачі 27.06.2018 наказу про звільнення з посади у зв`язку з переведенням до ФОП ОСОБА_3 ; стягнути з державної організації Вишневський місцевий центр надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 16000,00 грн. заробітної плати, 63 000,00 грн. середнього заробітку, 250 000,00 грн. моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням.

21.03.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у справі №369/1985/18, розгляд справи призначено на 10 год. 30 хв. 18.05.2018.

14.09.2018 на підставі розпорядження №380 у зв`язку з відстороненням від посади судді було проведено повторний автоматизований розподіл справи №369/3119/18, провадження 2/3691985/18, та призначеного нового суддю - ОСОБА_4

14.11.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи належним чином був повідомлені, звернувся у черговий раз до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, також подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в поновному обсязі. У відзиві та додаткових поясненнях відповідач пояснив, що позивача було звільнено з роботи у зв`язку з тривалою відсутністю на робочому місці. Зазначив, що №01-25/7-К від 15.03.2018, було скасовано наказ №01-26-5/6-К від 14.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлено його на роботі, проте вручити наказ про поновлення позивачу відповідач не мав можливості у зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці, а також у зв`язку з неотриманням ним кореспонденції за вказаною в особовій справі адресою. Наказом від 16.03.2018 №01-25/4 було створено спеціальну комісію у зв`язку з відсутністю позивача на роботі. Починаючи з 16.03.2018, Вишневським МЦ були зроблено чисельні спроби повідомити ОСОБА_1 про поновлення на роботі та про надання щорічної відпустки згідно з графіком. 27.06.2018 до відповідача надійшов лист ФОП ОСОБА_3 з повідомленням про прийняття на роботу позивача та з вимогою звільнення позивача з роботи у зв`язку з переведенням, однак на таке звернення ФОП ОСОБА_5 було повідомлено про відсутність правових підстав у нього на отримання документів про звільнення від імені позивача. 02.07.2018 у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, де позивач перебував у зв`язку з представництвом інтересів по справі працівниками відповідача, які входили до складу комісії з фіксування та розслідування причини відсутності позивача на робочому місці позивачеві був вручений лист від 26.07.2018 №01-37/606 з проханням надати пояснення щодо причини відсутності на роботі в період з 16.03.2018 до 02.07.2018. Позивач відмовився надати будь-які пояснення щодо поважності причини відсутності його на робочому місці.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області подав до суду письмові пояснення, в яких заперечував залучення його до участі у справі у якості третьої особи

Координаційний центр з надання правової допомоги також подав письмові пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував у зв`язку з їх необґрунтованістю.

21.12.2019 року від ФОП ОСОБА_3 надійшло пояснення, в якому було суду повідомлено, що всі підписи та документи від нього ОСОБА_1 отримав шляхом зловживання довірою та шляхом обману. Про судову справу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 він не знав, позов ОСОБА_1 не підтримує.

03.08.2020 року у зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Миколаєві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.07.2017 ОСОБА_1 наказом №20-К було призначено на посаду головного спеціаліста відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами Вишневського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги з посадовим окладом відповідно до штатного розпису та випробувальним терміном, починаючи з 10.07.2017.

07.09.2017 ОСОБА_1 наказом №28-К переведено на посаду головного спеціаліста відділу представництва з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, починаючи з 07.09.2017.

02.03.2018 Вишневським місцевим центром з надання безоплатної правової допомоги наказом №01-25/3 призначено спеціальну комісію, уповноважено зафіксувати факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці шляхом складення відповідного акту.

14.03.2018 наказом №01-25/6-К ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу представництва відповідно до п. 4 ст. 4 КЗпП України, починаючи з 14.03.2018 за прогули без поважних причин. Підставами звільнення зазначений табель обліку робочого часу, акти про відсутність на роботі, доповідні записки начальника відділу представництва та головного спеціаліста відділу організаційної роботи, акт щодо ненадання пояснень.

15.03.2018 наказом №01-25/7-К враховуючи те, що ОСОБА_1 надано листок непрацездатності за період з 26.02.2018 по 14.03.2018, був скасований наказ №01-25/6-К про звільнення ОСОБА_1 та здійснено перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_1 за розрахунково-платіжною відомістю за березень 2018 року. Однак, докази ознайомлення із вказаним наказом ОСОБА_1 відсутні.

Також на підставі наказу №01-25/7-К від 15.03.2018 було зроблено запис у трудову книжку позивача про те, що запис про його звільнення від 14.03.2018 вважається недійсним і позивача поновлено на посаді.

16.03.2018 Вишневським місцевим центром з надання безоплатної правової допомоги наказом №01-25/4 призначено спеціальну комісію, уповноважено зафіксувати факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці шляхом складення відповідного акту.

05.04.2018 відповідач звертався до Подільського УП ГУНП у м. Києві із заявою про безвісне зникнення особи, а саме: позивача, так як він з 16.03.2018 не з`являється на роботі, на телефонні дзвінки та електронну пошту не відповідає, поштову кореспонденцію не отримує.

Листом від 25.04.2018 за № 14747/125/53/04-2018 Подільське УП ГУНП у м. Києві повідомило відповідача про те, що встановити місцезнаходження позивача не видалось за можливе, проводяться подальші заходи.

Листом від 04.05.2018 за № 6453/125/53/04-2018 Подільське УП ГУНП у м. Києві повідомило відповідача про те, що в ході перевірки не було встановлено ознак того, що відносно позивача було вчинено кримінальне правопорушення, проводяться подальші заходи для встановлення місцезнаходження позивача.

Листами від 19.03.2018 та від 22.03.2018 відповідач звертався до позивача з проханням повідомити обставини своєї відсутності на роботі та виконання своїх посадових обов`язків та повідомив про час відпустки позивача, а також про вчинення дій, необхідних для її отримання.

20.04.2018 відповідач звернувся до Департаменту охорони здоров`я КОДА з метою встановлення, чи перебуває позивач на стаціонарному лікуванні, чи звертався він до отриманням медичної допомоги, на що отримав відповідь від 04.05.2018, що позивач до закладів охорони здоров`я Київської області не звертався.

З огляду на лист Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.05.2018 позивач брав участь у судовому засіданні 29.03.2018 при розгляді цивільної справи № 369/10224/17.

27.06.2018 Вишневським місцевим центром з надання безоплатної правової допомоги отриманий лист від ФОП ОСОБА_3 , в якому останній зазначив про прийняття на роботу ОСОБА_1 , та прохання звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з переводом згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України, а також видачу нарочно йому копії наказу про звільнення позивача та його трудову книжку, до якого додав заяву позивача з аналогічними вимогами.

02.07.2018 наказом № 01-25/24-К відповідачем було звільнено позивача за прогули без поважних причин з 02.07.2018 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Та вказано виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні за період роботи з 10.07.2017 по 02.07.2018. Підставами звільнення зазначено табелі обліку робочого часу за березень-липень 2018 року, акти відсутності на роботі позивача, доповідні записки начальнику відділу представництва відповідача, доповідні записки головного спеціаліста відділу організаційної роботи, юридичного забезпечення діяльності та персоналу відповідача та акт від 02.07.2018 щодо ненадання позивачем письмових пояснень про відсутність на роботі.

Листом від 02.07.2018 №01-37/613 ФОП ОСОБА_3 було повідомлено про те, що ОСОБА_1 з 02.07.2018 звільнено з посади головного спеціаліста Вишневського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги та роз`яснено, що процедура переведення здійснюється за погодженням між керівниками підприємств, а ФОП ОСОБА_3 вже було повідомлено, що він прийняв на роботу позивача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.12.2018 у цивільній справі № 369/9301/18 було:

позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;

визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасовано наказ директора Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02.07.2018 № 01-25/24-К про звільнення з посади головного спеціаліста відділу Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ;

поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу представництва державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, починаючи з 02.07.2018;

стягнуто з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39813535) на користь ОСОБА_1 18 400 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста гривень) компенсації за час вимушеного прогулу;

стягнути з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ 39813535) на користь ОСОБА_1 2000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду;

В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.11.2019 було:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково;

рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.12.2018 змінено в частині стягнення з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збільшивши його розмір з 18 400 грн. до 31 679,88 грн.;

рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.12.2018 в частині стягнення з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. грошової компенсації за завдану моральну шкоду залишено без змін.

Висновок експерта № 1-26/11 від 26.11.2018, складений за результатами проведеної психологічної експертизи, суд не бере до уваги, так як він був складений у зв`язку із розглядом цивільної справи № 369/9301/18 і не стосується предмета доказування у даній справі.

Допитані у якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили обставини, встановлені судом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 КЗпПУкраїни за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно із статтею 149 КЗпПУкраїни до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснення щодо відсутності на роботі, яка стала причиною звільнення ОСОБА_1 , у нього так і не були відібрані. З наказом про поновлення на роботі позивача ознайомлено не було.

Докази, наявні в матеріалах справи, - звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення з роботи від 14.03.2018 та працевлаштування у ФОП ОСОБА_3 свідчать про те, що позивач вважав себе таким, що перебуває у стані вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що працівник може бути звільнений з роботи у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що умовами роботи позивача не було визначене його постійне місце роботи із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці. При цьому, з положення роботи відповідача вбачається, що спеціалісти виконують свою роботу шляхом надання послуг з представництва в судах, що виключає можливість бути присутнім на роботі в одному визначеному місці, крім випадків визначення графіку чергувань. Однак, відповідачем такого графіку чергувань, з якого б вбачалось, в який час і в якому місці чергування здійснює саме позивач до суду надано не було.

З огляду на це суд приходить до висновку про те, що позивач не мав обов`язку з`являтись до місця знаходження офісу відповідача, при цьому міг належним чином здійснювати покладені на нього трудові обов`язки з приводу представництва інтересів клієнтів в судових та інших державних і недержавних установах. Свідченням цього також є той факт, що наявний в матеріалах справи лист-вимога про надання пояснень про відсутність на роботі був вручений позивачеві саме за місцем здійснення представництва - в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

При цьому, твердження відповідача про те, що позивачем здійснювалось пропуск судових засідань, в яких він повинен був здійснювати представництво не були підтверджені жодними доказами.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що позивач у спірний період з 14.03.2018 по 02.07.2018 перебував у вимушеному прогулі.

Відповідно до згаданої постанови Київського апеляційного суду від 21.11.2019 в справі №369/9301/18 було встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу представництва Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги отримував середньоденну заробітну платню у розмірі 257,56 грн.

Виходячи з того, що кількість робочих днів за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 14.03.2018 по 02.07.2018, становить 74 дні, сума за час вимушеного прогулу складає 19 059,56 грн. (257,56 грн. х 74 дні) та підлягає стягненню на користь позивача.

Доказів того, що відповідачем позивачу було сплачено вказані кошти або їх частину, в ході розгляду справи суду надано не було.

Проте, в матеріалах справи наявні розрахунково-платіжні відомості за липень 2017 року - липень 2018 року, відповідно до яких заробітна плата позивачу, компенсація за невикористану відпустку, лікарняні були нараховані.

Тому суд вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 16 000,00 грн. заробітної плати залишає без задоволення, а вимоги про стягнення 63 000,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольняє частково.

Разом з тим, суд виходить з того, що ситуація звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул) та супутні звільненню обставини заподіяли позивачеві погіршення психоемоційного стану та призвели до моральних страждань. Враховуючи обставини справи, беручи до уваги поведінку обох сторін конфлікту, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., тому в частині стягнення моральної шкоди задовольняє вимоги позивача частково.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позву в частині визнання незаконним звільнення позивача 14.03.2018 та скасування наказу №01-26-5/6-К від 14.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 , оскільки після встановлення факту непрацездатності ОСОБА_11 наказом №01-25/7-К від 15.03.2018 наказ №01-26-5/6-К від 14.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 було скасовано, а самого ОСОБА_1 було поновлено на посаді й зроблено відповідний запис в його трудовій книжці.

Вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо нереєстрації заяви ОСОБА_1 від 07.03.2018 про надання відпустки суд не має підстав задовольнити, так як не було надано доказів того, що така заява була подана відповідачу або що позивач вживав заходів щодо її подання відповідачу, проте його дії не дали результату.

Щодо вимог позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо ненаправлення ОСОБА_1 повідомлення-нагадування для підтвердження узгодженого терміну щорічної відпустки в 2018 році та щодо ненадання книги відпусток за 2018 рік, то суд вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню, так як в матеріалах справи міститься лист відповідача до позивача, відповідно до якого було повідомлено позивачу про період та дату його відпустки, а також докази того, що відповідач направляв даний лист позивачу, але він повернувся без отримання, також відповідач вживав заходів для розшуку позивача, проте вони не дали результату. У ході розгляду справи було встановлено, що позивач був відсутній у приміщені знаходження відповідача, тому не можна вважати бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу книги відпусток за 2018 рік незаконною, так як це просто не було можливим. Доказів того, що позивач прибував за місцем знаходження відповідача, а йому було відмовлено у наданні книги відпусток, суду надано не було.

Також суд не має правових підстав для визнання незаконним наказу про поновлення ОСОБА_1 від 15.03.2018, так як дії відповідача є правомірними з огляду на те, що було встановлено, що позивач був помилково звільнений за прогул, оскільки перебував у стані тимчасової непрацездатності.

Не видається за можливе й задоволення вимог позивача про визнати незаконною бездіяльності відповідача щодо невидачі 27.06.2018 наказу про звільнення його з посади у зв`язку з переведенням до ФОП ОСОБА_3 , так як з огляду на повідомлення ФОП ОСОБА_3 позивач вже був прийнятий ним на роботу, тому процедура звільнення за переведенням була не можлива.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 40, 139, 147, 149 КЗпП України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 77-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної організації Вишневський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, треті особи: ОСОБА_2 , Державна організація Координаційний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Державна організація Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності щодо ненадання щорічної відпустки незаконною, поновлення на роботі, зобов`язання надати щорічну відпустку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ - 39813535) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , компенсацію за час вимушеного прогулу в сумі 19 059,56 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 56 копійок).

Стягнути з державної організації Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код ЄДРПОУ - 39813535) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: державна організація Вишневського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги(код ЄДРПОУ 39813535, адреса: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе вул. Південна 5-б).

Третя особа: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Координаційний центр з надання безоплатної правової допомоги (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, оф. 312).

Третя особа: Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київський області (адреса: 09104, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 4-а).

Третя особа: Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Т.В. Дубас