Постанова

від 03.09.2020 по справі 922/496/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа № 922/496/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Радіонова О.О., суддя Чернота Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.,

за участі представників:

прокурора - Ногіна О.М., службове посвідчення №054876 від 15.01.2020,

позивача - Романенко Т.М., довіреність №08-21/4268/2-19 від 19.12.2019,

третьої особи на стороні позивача - Романенко Т.М., довіреність №13451 від 24.12.20219,

відповідача - не з`явився,

третьої особи на стороні відповідача - Сурков О.О., наказ №01-2019 ОК від 16.01.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокуратури Харківської області, м. Харків, (вх. № 1770 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 (суддя Прохоров С.А.; повне судове рішення підписано 24.06.2020) у справі № 922/496/20

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА", с. Зарічне, Харківська область,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", с. Бугаївка, Харківська область,

за участю Прокуратури Харківської області, м. Харків,

про витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (Позивач) до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" (Відповідач) відповідно до якої Прокурор просить суд витребувати у відповідача у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради:

нежитлову будівлю-корпус літ. "А-5" загальною площею 7939,2 кв.м.; нежитлову будівлю - павільйон-склад літ. "В-1" загальною площею 177, 4 кв.м.; нежитлову будівлю - павільон-ігротека літ. "Ж-1" загальною площею 148 кв.м.; нежитлову будівлю - магазин літ. "Д-1" загальною площею 51, 9 кв.м.; нежитлову будівлю - кафе літ. "Г-1" загальною площею 146, 7 кв.м.; нежитлову будівлю - скважина літ. "Р-1" загальною площею 6,1 кв.м.; нежитлову будівлю - скважина літ. " 0-1" загальною площею 9,3 кв.м.; нежитлову будівлю - вбиральня загального користування літ. "У" загальною площею 42,3 кв.м.; нежитлову будівля - літній кінотеатр літ. " 3-1" загальною площею 41,6 кв.м.; будиночок № 1 загальною площею 15,4 кв.м.; будиночок № 2 загальною площею 15,4 кв.м.; будиночок № З загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 4 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 5 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 6 загальною площею 25.8 кв.м.; будиночок № 7 загальною площею 25,8 кв.м.; будиночок № 8 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 9 загальною площею 19,2 кв.м.; будиночок № 10 загальною площею 25,8 кв.м.; будиночок № 11 загальною площею 25.8 кв.м.; будиночок № 12 загальною площею 19,3 кв.м.; будиночок № 13 загальною площею 30.8кв.м.; будиночок № 14 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 15 загальною площею 39,2 кв.м.; будиночок № 16 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 17 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 18 загальною площею 11.7 кв.м.; будиночок № 19 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 20 загальною площею 29.6 кв.м.; будиночок № 21 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 22 загальною площею 39,2 кв.м.; будиночок № 23 загальною площею 30.8 кв.м.; будиночок № 24 загальною площею 39,2 кв.м.; будиночок № 25 загальною площею 21,4 кв.м.; будиночок № 26 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 27 загальною площею 38,5 кв.м.; будиночок № 28 загальною площею 29.2 кв.м.; будиночок № 29 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 30 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 31 загальною площею 29.6 кв.м.; будиночок № 32 загальною площею 29,6 кв.м.; будиночок № 33 загальною площею 21.2 кв.м.; будиночок № 34 загальною площею 30,2 кв.м.; будиночок № 35 загальною площею 29,8 кв.м.; будиночок № 36 загальною площею 30,2 кв.м.; будиночок № 37 загальною площею 30,0 кв.м.; будиночок № 38 загальною площею 21,5 кв.м.; будиночок № 39 загальною площею 29,8 кв.м.; будиночок № 40 загальною площею 29,3 кв.м.; будиночок № 41 загальною площею 29,3 кв.м.; будиночок № 42 загальною площею 29.4 кв.м.; будиночок № 43 загальною площею 29,5 кв.м.; будиночок № 44 загальною площею 30,4 кв.м.; будиночок № 45 загальною площею 30,1 кв.м.; будиночок № 46 загальною площею 29,8 кв.м.; будиночок № 47 загальною площею 68,1 кв.м.; будиночок № 48 загальною площею 13,8 кв.м.; будиночок № 49 загальною площею 75,9 кв.м.; будиночок № 50 загальною площею 75,1 кв.м.; будиночок № 51 загальною площею 76,3 кв.м.; нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, З І загальною площею 46,2 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Л-2"; нежитлові приміщення 2-го поверху № 4 загальною площею 12,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Л-2", розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, село Зарічне (Петрівське), Вовчанський шлях, 13, зобов`язавши Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" передати вказане нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 922/3272/18 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2019 у справі №922/3272/18 скасовано та прийнято нове рішення: позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова". Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 №5390-В-С, укладений між Територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", який зареєстрований в реєстрі за №4044. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2017 №5442-В-С, укладений між Територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за №698. Як вважає прокурор, оскільки спірні будівлі вибули з комунальної власності на підставі п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та договорів купівлі-продажу від 20.10.2016 № 5390-B-C та від 31.01.2017 № 5442-В-С, скасованих у судовому порядку у справі № 922/3272/18, тому наявні всі підстави для витребування відповідного майна.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі №922/496/20 в позові відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо з моменту вибуття спірного майна з комунальної власності. Таким чином, з огляду на те, що прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом лише в лютому 2020, даний позов подано за межами загального строку позовної давності. А тому пропуск прокуратурою строку позовної давності за вимогами про витребування спірних об`єктів нерухомості є підставою для відмови у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Заступник прокуратури Харківської області, м. Харків, з рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі №922/496/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:

- оскільки прокурор звернувся до суду на захист інтересів суб`єкта владних повноважень (позивача, Харківської міської ради), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізналася саме Харківська міська рада, а не прокурор;

- у порушення cm,cm. 14, 76-79, 86 ГПК України суд першої інстанції не взяв до уваги надані прокурором докази моменту обізнаності про укладені договори купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомого майна від 20.10.2016 М5390-В-С та від 31.01.2017 №5442-В-С, необґрунтовано ототожнивши обізнаність прокурора з фактичним змістом цих договорів безпосередньо в ході процесуального керівництва кримінальним провадженням №42017220180000002 із обізнаністю про порушене право (підстави для їх недійсності);

- сам по собі факт реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуттям спірного майна з власності територіальної громади м. Харкова, а лише свідчить про виконання прокурором вимог ст. 214 КПК України щодо невідкладного внесення відомостей до ЄРДР після надходження повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення;

- судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи щодо можливості Харківської міської ради та прокурора бути обізнаними про порушення права територіальної громади, а також допущено неправильне тлумачення закону про початок перебігу позовної давності (cт. 261 ЦК України), у зв`язку з чим, на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 cт. 277 ГПК України наявні підстави для повного скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Чернота Л.Ф., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено Заступнику прокуратури Харківської області, м. Харків, пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі № 922/496/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокуратури Харківської області, м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі № 922/496/20. Встановлено відповідачу строк до 10.08.2020 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено учасникам справи строк для подання до господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі № 922/496/20.

06.08.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА", с. Зарічне, Харківська область, (вх. № 7338), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Медуниця О.Є. визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Чернота Л.Ф., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 призначено справу № 922/496/20 до розгляду на "03" вересня 2020 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники позивача, третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні підтримали свою позицію по справі, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін та у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія зазначає, що зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, дотримуючись визначеного ст. 273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у даному спорі позивачем визначив Харківську міську раду, м. Харків, та просив суд витребувати у відповідача у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради майно, до складу якого входять 62 об`єкти нерухомості, розташовані по вул. Вовчанський шлях, 13 в с. Зарічне, Вовчанський район, Харківська область, що було приватизоване шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", с. Бугаївка, Харківська область, на підставі п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

З матеріалів справи вбачається, що спірні будівлі вибули з комунальної власності на підставі п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про з відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та договорів купівлі-продажу від 20.10.2016 № 5390-В-С та від 31.01.2017 № 5442-В-С.

На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.11.2016 № 5390-В-С Управлінню комунального майна та приватизації ТОВ "Український зодчій" передало вищевказані об`єкти нерухомості за договором купівлі-продажу від 20.10.2016 № 5390-В-С.

В подальшому на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Український зодчій" № 8 від 23.03.2017 та протоколу загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" (ЄДРПОУ 41195881) № 2 від 04.04.2017 все вищевказане приватизоване майно внесене ТОВ "Український зодчій" до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) ОК "ЖБК "ТЕРРА ВІЛЛА".

При цьому в обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурор в позовній заяві зазначає, що відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування. Орган місцевого самоврядування, Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме незаконного відчуження у приватну власність спірних об`єктів нерухомості, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності.

Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Таким чином, недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Також, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи положення ст.ст. 19, 140, 143 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник майна делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Проте, орган місцевого самоврядування, Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме незаконного відчуження у приватну власність спірних об`єктів нерухомості, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та, як наслідок, й інтересів держави в цілому.

Місцева прокуратура звернулась до Харківської міської ради із письмовою пропозицією від 28.01.2020 самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позову до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" про витребування у власність територіальної громади міста Харкова перелічених вище об`єктів нерухомості, про що повідомити прокуратуру у 10-денний строк. Станом на 19.02.2020 відповідь на вказаний лист прокуратури не надходила, за інформацією веб-порталу "Судова влада України", Харківською міською радою позов до відповідача не пред`являвся.

Враховуючи, що Харківською міською радою не вживалися заходи щодо повернення незаконно відчуженого майна у власність територіальної громади Харкова, прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави в даній справі, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави в суді.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

У листопаді 2018 року Харківська місцева прокуратура №2 звернулась в порядку господарського судочинства з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та до ТОВ "Український зодчій", про визнання незаконним та скасування п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 № 5390-В-С та від 31.01.2017 № 5442-В-С.

До складу майна, що було приватизоване, входили 62 об`єкти нерухомості пансіонату "Комунальник", розташовані по вул. Вовчанський шлях, 13 в с. Зарічне (попередня назва с. Петрівське) Вовчанського району Харківської області.

Позов було обґрунтовано тим, що вказане рішення Харківської міської ради (п. 47) та укладені на виконання цього пункту рішення договори купівлі-продажу суперечать нормам чинного законодавства, а саме:

- відчуження майна відбулось шляхом викупу, а не шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж), оскільки покупцем як орендарем цього нерухомого майна не були вчинені дії щодо поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна;

- викуп проводився не за ринковою вартістю об`єкта визначеною суб`єктом оціночної діяльності. Так, станом на момент передання об`єктів нерухомого майна в оренду їх ринкова вартість без ПДВ складала 3 886 401 грн., а станом на момент приватизації - 2 083 636 грн. А в рамках вищевказаного кримінального провадження експертами ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса була проведена комісійна судова оціночно-будівельна експертиза, згідно висновку якої від 15.08.2017 встановлена ринкова ціна нежитлових будівель станом на 31.08.2016 в сумі 5 819 214 грн. 00 коп. без ПДВ.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №922/3272/18 задоволено позов Харківської місцевої прокуратури №2.

Визнано незаконним та скасовано п. 47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.10.2016 №5390-В-С, укладений між Територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", який зареєстрований в реєстрі за №4044.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2017 №5442-В-С, укладений між Територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", зареєстрований в реєстрі за №698.

Судом встановлено, що п.47 додатку до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012- 2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Так, викуп орендарем, ТОВ "Український зодчій", орендованого ним спірного майна в силу приписів статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з урахуванням статті 11 вказаного Закону та пунктів 5.4, 5.7 Програми приватизації може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Водночас, суд дійшов висновку про відсутність жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем, ТОВ "Український зодчій", здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним об`єктів нерухомості за договором оренди від 23.02.2016 №6069.

Одночасно, суд визнав недійсними договори купівлі-продажу від 20.10.2016 №5390-В-С та від 31.01.2017 №5442-В-С, оскільки вказані правочини прийняті з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Програми приватизації і Закону України "Про місцеве самоврядування", що стало підставою для визнання їх судом недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №922/3272/18 була оскаржена Харківською міською радою, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" у Верховному Суді, однак, провадження за вказаними касаційними скаргами у справі № 922/3272/18 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 з подібними правовідносинами.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом справи № 922/496/20 є витребування вищевказаного майна у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, 08.05.2020 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" звернувся до суду з заявою про застосування до вимог прокурора наслідків пропуску строків позовної давності, яку було прийнято судом до розгляду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 15 ЦК закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

За змістом частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної масності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до положень ч. 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно - територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Якщо відновлення порушеного суб`єктивного права не досягнуто в оперативному або претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб`єктивне право або юридичний обов`язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб`єктивному праві можливостей і задовольнити інтерес управомоченого.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що прокурор звернувся до суду на захист інтересів суб`єкта владних повноважень (позивача, Харківської міської ради), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізналася саме Харківська міська рада, а не прокурор, є безпідставними.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої повязано його початок.

Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить і правильне обчислення строку давності і в кінцевому підсумку - захист порушеного матеріального права.

Спеціальні строки позовної давності встановлено законодавчими актами для окремих видів вимог. Отже, якщо для даного виду вимог не передбачено спеціального строку позовної давності, до неї має застосовуватися загальний строк, тобто, три роки.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 23.01.2019 справі № 916/2130/15, від 22.01.2020 у справі № 916/521/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 11.02.2020 у справі № 911/906/18, від 19.02.2020 у справі № 907/323/18, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18).

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність у три роки, що також визначено у судовій практиці Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження №14-252цс18), від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 провадження № 12-122гс 18).

У відповідності до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), згідно якої касаційна інстанція дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому Суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.

У справі № 922/496/20, прокурор Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" про витребування майна власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договорів купівлі- продажу від 20.10.2016 № 5390-В-С та від 31.01.2017 № 5442-В-С, укладених між Управлінням комунального майна та приватизації та ТОВ "Український зодчій", за яким здійснено передачу вищевказаних об`єктів нерухомості.

Отже, прокурор вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо з моменту вибуття спірного майна з комунальної власності, тому посилання прокурора на дізнання ним факту наявності цих договорів безпосередньо в ході процесуального керівництва кримінальним провадженням №42017220180000002 є помилковим.

Таким чином, з огляду на те, що прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом лише в лютому 2020, даний позов подано за межами загального строку позовної давності. А тому пропуск прокуратурою строку позовної давності за вимогами про витребування спірних об`єктів нерухомості є підставою для відмови у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 20.10.2016 року та від 31.01.2017 року не свідчить про переривання позовної давності, оскільки позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Дана позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц та від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскільки предметом позову по справі № 922/3272/18 були лише вимоги про визнання недійними договорів купівлі-продажу від 20.10.2016 року та від 31.01.2017 року, то відповідно позовна давність на вимоги щодо витребування майна не переривалась.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №922/3272/18 зазначено, що Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 365-2КК України.

Тобто, вищевказане підтверджує факт обізнаності прокурора про порушення прав і об`єктивну можливість прокурора знати про обставини порушення прав починаючи з 04.01.2017 року.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17).

Оскільки майно, яке позивач просить витребувати у ОК "ЖБК "ТЕРРА ВІЛЛА", вибуло із власності Харківської міської ради 20.10.2016 та 31.01.2017 на підставі вищевказаних договорів, прокурор дізнався про обставини порушення прав починаючи з 04.01.2017, а позовна заява надійшла до суду 20.02.2020, прокурором пропущено встановлений законодавством трирічний строк для звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позову Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, поданої в інтересах держави в особі Харківської міської ради про витребування у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нерухомого майна, у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Враховуючи викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі № 922/496/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокуратури Харківської області, м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі № 922/496/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020 у справі № 922/496/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.09.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота