Рішення

від 27.08.2020 по справі 917/1748/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020 р. Справа № 917/1748/19

м. Полтава

за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м.Лубни, Полтавської області, 37500 в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографїї та кадастру, вул. Народного Ополчення,3, м. Київ, 03151

до 1.Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

3. Фермерського господарства "СОФІЯАГРО", вул. Миру, 46, с. Оржиця Полтавської області, 37700

про визнання недійсними договорів оренди землі

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідачів: 1. не з"явився; 2. адвокат Бурбак О.В., ордер в протоколі; 3 адвокат Болтік А.С., ордер в протоколі

від прокуратури: Цибульська М.Л., посв. в протоколі

Розглядається позовна заява про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок: від 03.07.2014р. загальною площею 96,9102 га, кадастровий номер 5323680800:00:009:0012; від 03.07.2014р. загальною площею 34,2863 га, кадастровий номер 5323686400:00:003:1000; від 03.07.2014р. загальною площею 41,2963 га, кадастровий номер 5323686400:00:018:1234; від 22.12.2014р. загальною площею 20,0005га, кадастровий номер 5323680800:00:009:0210; 22.12.2014р. загальною площею 70,0281 га, кадастровий номер 5323680800:00:006:0117; від 12.02.2015р. загальною площею 26,5200 га, кадастровий номер 5323688200:00:044:0102; від 04.03.2015р. загальною площею 117,3499 га, кадастровий номер 5323683600:00:005:2088 та припинення їх на майбутнє.

Прокурор в позові зазначає, що Лубенською місцевою прокуратурою в ході опрацювання документації із землеустрою у 2019 році виявлено порушення вимог земельного законодавства під час оформлення права оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Оржицького району Полтавської області.

Установлено, що у січні, лютому та жовтні 2014 року ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області (Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області - на цей час) подав 7 клопотань про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Оржицького району Полтавської області у оренду для ведення фермерського господарства, за результатами розгляду яких Головним управлінням видано накази від 18.02.2014 р. та 22.10.2014 р. про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою для надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок за межами населеного пункту орієнтовною площею 406,29 га на території Денисівської, Яблунівської, Лукімської, Староіржавецької сільських рад Оржицького району для ведення фермерського господарства.

У подальшому наказами Головного управління Держземагенства у Полтавській області №1253-сг від 02.07.2014, №1254-сг від 02.07.2014, №1255 - сг від 02.07.2014, №5771-сг від 22.12.2014, №5772-сг від 22.12.2014, №284-сг від 10.02.2015, №747-сг від 03.03.2015 ОСОБА_1 затверджено проекти землеустрою щодо відведення в оренду спірних земельних ділянок та 03.07.2014р., 22.12.2014р., 12.02.2015р., 04.03.2015р. між ОСОБА_1 та Головним управління Держземагенства у Полтавській області укладено договори оренди землі, які, як зазначає прокурор, укладені з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

В позові зазначено, що у правовідносинах, пов`язаних зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

За змістом статей 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Так, у заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону).

Отже, Закон Про фермерське господарство , як зазначає прокурор, визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми вказаного Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

Прокурор зазначає, що подані ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, містять формальне обґрунтування надання земельних ділянок великого розміру, в них він належним чином не обґрунтував перспектив діяльності вказаного фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, наявність у нього відповідної сільськогосподарської техніки, бажання та можливості обробляти земельні ділянки великої площі, що надаються безкоштовно.

Також, у порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство у заявах ОСОБА_1 не зазначено кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Крім того, ОСОБА_1 при подачі клопотань від 30.01.2014 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 97,36 га, 34 га та 41 га на території Денисівської та Староіржавецької сільської ради Оржицького району взагалі не було надане обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Тобто, як зазначено в позові, в порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство майбутній фермер ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Майбутній фермер для отримання земельних ділянок не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки тощо.

В позові зазначено, що відсутність належної перевірки та формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури і створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Головне управління Держземагенства у Полтавській області, як зазначає прокурор, заяви ОСОБА_1 розглянуло формально, ретельно не перевіривши та не надавши правову оцінку реальності його намірів використовувати ці земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства, не з`ясувало, чи наявні у нього трудові та матеріальні ресурси для того, щоб обробляти земельні ділянки значної площі, що підтверджується інформацією Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області від 14.03.2019 №01-27/1533, згідно якої за власником - ФГ СОФІЯАГРО (код СДРПОУ 40246827) трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка не реєструвалися.

В позові зазначено, що ОСОБА_1 з приводу відведення йому зазначених трьох земельних ділянок звертався упродовж одного місяця 2014 року. Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України Головне управління Держземагентства в області у місячний термін зобов`язане було вирішити лише одну його заяву про відведення земельної ділянки єдиним масивом із метою створення фермерського господарства. Решту заяв, які були подані упродовж року, Головне управління Держземагентства в області задовольняти не було підстав, оскільки наступні земельні ділянки могли надаватись лише на конкурсних засадах.

Прокурор зазначає, що частиною 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро - і радіотелефонних мереж, газо - і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Наказами Головного управління Держземагентства у Полтавській області ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом, та на значній відстані одна від одної, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання. Вказані обставини підтверджуються картографічними матеріалами місць розташування земель та є грубими порушенням вимог ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство .

Оскільки зазначені земельні ділянки не межують між собою та не мають необхідної сукупності ознак для визнання їх єдиним масивом, вони не могли бути надані фізичній особі в оренду без застосування земельних торгів відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство і за таких підстав договори, що укладені Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області щодо передачі в оренду громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих в адміністративних межах Денисівської, Староіржавецької, Яблунівської та Лукімської сільських рад Оржицького району необхідно визнати незаконними, як такі, що укладені в порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

В обґрунтування вимог прокуратура посилається на постанови Верховного Суду України від 03.02.2016 р. у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, від 31.05.2016 у справі № 21-445а16, від 07.12.2016 у справі № 6-2237цс16, від 14.06.2017 у справі № 6-2354цс16 та постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 20.06.2018 у справі № 378/766/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 378/765/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц.

В позові також зазначено, що договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п. 5 договорів, і це також є підставою для визнання їх недійсними.

В обґрунтування прокурор посилається на ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , ст. 632 ЦК України, ст. 21 Закону України Про оренду землі , ч.1 п. 289.1 статті 289 ПК України, ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель і зазначає, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015 року у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015 року у справі № 3-70гс 15, від 01.07.2015 року у справі № 3-297гс15, від 01.07.2015 року у справі № 3-298гс15.

При укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок між ГУ Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності не визначалась, отже, як зазначає прокурор, договори оренди суперечять приписам чинного законодавства.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, прокурор просить визнати спірні договори недійсними з підстав не дотримання встановленого законом порядку надання земель на конкурентних засадах та укладення його з визначенням орендної плати без проведення обов`язкової нормативної грошової оцінки.

В позові також зазначено, що під час передачі ділянок в користування ОСОБА_1 порушено п. 3.5. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 Про затвердження Порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки , відповідно до якого наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковим, зокрема, при передачі земельних ділянок у власність, користування. Усупереч зазначеним нормам, ГУ Держземагенством у Полтавській області передано земельні ділянки без розроблення їх агротехнічних паспортів, що також є підставою для задоволення позову.

Посилаючись на правову позицію, висловлену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 та 18 квітня 2018 року у справах №761/33504/14 та №802/950/17-а відповідно, прокурор зазначає, що прийняті ГУ Держземагенством у Полтавській області накази про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок є нормативними актами, які вичерпали свою дію в наслідок їх виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для користувача земельними ділянками, оскільки у такої особи виникло право оренди земельними ділянками і це право ґрунтується на правоустановчих документах - договорах, які прокурор просить визнати недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою суду від 11.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 97/1748/19 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.11.19 р. на 9:30 год.

29.10.2019 р. до суду надійшов відзив від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх.№11778), в якому позовні вимоги не визнаються, з посиланням на те, що у Головного управління Держземагенства у Полтавській області не було правових підстав відмовити у задоволенні заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки громадянином ОСОБА_1 дотримано всіх вимог законодавства.

На даний час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства здійснюється за їх цільовим призначенням, при укладенні спірних договорів між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, Головне управління Держземагенства у Полтавській області діяло в межах своєї компетенції та без порушень чинного законодавства.

У відзиві також зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірних договорах не породжує юридичних наслідків та не зумовлює їх недійсність.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області зазначає, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

04.11.2019 р. до суду від відповідача 2 та від віповідача 3 надійшли відзиви на позов з додатками (вх. № 11941 та вх.№ 11939 відповідно), в яких відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на те, на виконання вимог абз. 2 ч.1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ОСОБА_1 на ім`я начальника Головного управління Держземагенства у Полтавській області подані відповідні клопотання від 12.02.2014, 30.01.2014, 30.01.2014, 13.10.2014, 13.10.2014, 13.10.2014, 13.10.2014 року з відповідними додатками, а саме, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, обґрунтування розмірів земельної ділянки, що в повному обсязі відповідає вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

В поданих обґрунтуваннях розмірів земельних ділянок ОСОБА_1 вказував про бажання та наміри створити фермерське господарство для розвитку відповідних сільських рад, а саме, Денисівської, Яблунівської, Лукімської та Староіржавецької сільських рад Оржицького району Полтавської області, неодноразово вказував на одноосібне бажання здійснювати власне фермерське господарство та отримання саме для себе в оренду земельні ділянки, бажання здійснювати вклад в розвиток сільських рад Оржицького району Полтавської області, що відповідно до інформацій сільських рад відповідає дійсності, оскільки кошти, сплачувані ОСОБА_1 та ФГ СОФІЯАГРО використовуються на розвиток сільських рад.

Окрім того, з аналізу ст. 22, 31, 93, 124 ЗК України ст. 7 Закону України Про фермерське господарство слідує, що орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності; вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, про що Верховним Судом неодноразово зазначалось в постановах у справах за № 547/1021/15-ц, № 620/371/17, № 924/ 863/17, № 6-2903цс15.

У відзивах зазначено, що Фермерським господарством СОФІЯАГРО з Приватним сільськогосподарським товариством ПриватАгро укладено договір № 01/06-16 від 01 червня 2016 року, предметом якого є виконання сільськогосподарських робіт, а саме, культивація, закриття вологи, внесення мінеральних добрив/підживлення ґрунту та рослин, коткування мотиження, лущення стерні, чизелювання, оранка, посів сільськогосподарських угідь, збирання врожаю сільськогосподарських культур за допомогою комбайна, власними силам та засобами, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також, відповідно до договору № 14-08/2018 від 14.08.2018 року, укладеного між ФГ СОФІЯАГРО та ТОВ АГРОЄВРОТРАНС здійснювалось перевезення вантажу, а саме, відповідно до акту приймання передачі наданих послуг №51 від 04.03.2019 року здійснювалась перевезення карбаміду (добрива) та акту приймання-передачі наданих послу: №220 від 18.09.2018 перевезення пшениці.

Згідно договору № 27 від 01.07.2019 року про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, укладеного між ФГ СОФІЯАГРО та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Першотравневе визначено надання послуг по збиранню врожаю на полях ФГ СОФІЯАГРО , виконання якого підтверджується актом виконаних робіт №150 від 24.07.2019 року.

А отже, як зазначають відповідачі 2 та 3, матеріально-технічна спроможність використовувати за призначенням орендовані спірні земельні ділянки є доведеною.

Крім того, позивачем жодним доказом не доводяться обставини, які б вказували на відсутність у ОСОБА_1 наміру здійснювати фермерську діяльність на отриманих земельних ділянках, які були надані йому в оренду згідно зі спірними договорами.

Щодо посилання прокурора на порушення вимог щодо проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, відповідачі 2 та 3 зазначили, що відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213 нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) було масово проведено в Україні єдиний раз станом на 1 липня 1995 року.

На момент проведення зазначеної оцінки на законодавчому рівні не було визначено вимог щодо оформлення її результатів у вигляді певної технічної документації та не було встановлено форму надання відомостей про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Законом України Про оцінку земель , передбачено, що дані про нормативу грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а саме, ст. 20 Закону України Про оцінку земель , і використовуються для визначення орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності - ст. 5 Закону України Про оцінку земель .

Посилаючись на ст.ст. 5, 8 Цивільного кодексу України, відповідачі 2 та 3 зазначають, що матеріали нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення 1995 - 1997 років можуть бути застосовані для визначення розміру орендної плати під час укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності при реалізації територіальними органами Держземагенства повноважень з передачі (надання) в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для сільськогосподарських потреб до моменту набрання чинності рішенням про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель з урахуванням пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Таким чином, як зазначено у відзивах, розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення до моменту набрання чинності рішенням про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної відповідно до Закону України Про оцінку земель з урахуванням пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, рекомендовано розраховувати за алгоритмом, визначеним у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1724 Деякі питання оренди земель , з урахуванням листа Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.04.2013 № 37-13-5-13/6651.

У відзивах зазначено, що на виконання ч.1 ст. 15, ч.1.2 ст. 20 Закону України Про оцінку землі в пункті 18 спірних договорів оренди землі визначено, що орендар за власний рахунок протягом шести місяців з дати підписання договору повинен розробити нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

ОСОБА_1 виготовлено технічні документації з нормативно грошової оцінки щодо всіх спірних земельних ділянок. Розроблені технічні документації затверджені рішеннями Оржицької районної ради Полтавської області та отримано відповідні витяги.

Посилаючись на Постанову Верховного Суду України у справі № 6-2195цс16 від 13.03.2017 року, відповідачі 2 та 3 зазначають, що таким чином сторони оспорюваних договорів вчинили дії, спрямовані на приведення зазначених правочинів у відповідність до вимог закону.

У відзивах також зазначено, що між сторонами були укладені додаткові угоди про внесення змін до договорів, якою внесено зміни у відповідності до всеукраїнської нормативно-грошової оцінки та встановлено 12 % від її вартості для сплати орендної плати.

Таким чином, спірні договори в повному обсязі відповідають вимогам законодавства.

Посилання прокурора на те, що встановлення відсоткового значення від нормативно грошової оцінки є помилковим і спростовуються тим, що згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII цього Кодексу: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, відсоткове співвідношення у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки, встановленого в спірних договорах оренди землі визначено вірно в межах мінімального - 3% та максимального значення - 12%.

У відзивах також зазначено, що Фермерським господарством СОФІЯАГРО орендовані земельні ділянки використовуються за призначенням, орендар сплачує встановлену орендну плату у повному обсязі, отже, вказані фактичні дії останнього доводять його спроможність виробляти відповідну товарну сільськогосподарську продукцію та використовувати орендовані земельні ділянки у відповідності з умовами спірних договорів та згідно вимогам законодавства.

Щодо вказаних прокурором порушень з приводу надання в оренду спірних земельних ділянок єдиним масивом, відповідачі 2 та 3 зазначають, що ч. 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство стосується випадків, коли у складі земель, що передбачаються для надання для ведення фермерського господарства є вкраплені контури водних джерел та лісових угідь. В такому випадку такі вкраплені контури не вилучаються, а передаються для ведення фермерського господарства єдиним масивом у складі земель сільськогосподарського призначення. Аналогічна позиція, як зазначено у відзивах, висловлена Верховним Судом в постанові від 14.06.2017 р. у справі за № 6-2354цс16.

Ні Земельним кодексом України, ні іншими нормативно-правовими актами не заборонено передавати у користування на умовах оренди декілька земельних ділянок, які розташовані на значній відстані одна від одної одному орендарю, в тому числі для ведення фермерського господарства.

Вимоги Закону України Про фермерське господарство не містять застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

У відзивах також зазначено, що посилання прокурора на необхідність наявності агрохімічного паспорту при передачі земельних ділянок є безпідставним, оскільки згідно пунктів 1.3., 1.4. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначенні, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами ірадіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Отже, як зазначено у відзивах, агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, але не належить до переліку документів, які витребовуються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Порядок набуття у власність, користування земельної ділянки визначений Земельним Кодексом України та Законом України Про землеустрій , які не встановлюють вимоги щодо надання агрохімічного паспорту земельної ділянки саме громадянином, тобто, агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, а є складовою моніторингу грунтів на землях сільськогосподарського призначення, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Аналогічний висновок, як зазначено у відзивах, викладений в постанові Верховного суду в справі №287/578/16-ц.

Прокурор у відповіді на відзив Головного управління Держземагенства у Полтавській області (вх. № 12363 від 11.11.2019 р.) зазначає, що твердження представника ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про відсутність у нього підстав для відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою є безпідставними, оскільки доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт порушення ОСОБА_1 та Головним управління Держземагенства у Полтавській області вимог чинного законодавства при подачі клопотань про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування для ведення фермерського господарства, при розгляді даних клопотань та прийнятті рішень за результатом їх розгляду.

Твердження Головного управління Держземагенства у Полтавській області про відсутність підстав для визнання договорів оренди землі недійсними є безпідставними, оскільки укладення спірних договорів здійснено без дотримання порядку, встановленого ст. 124, 134 Земельного кодексу України, 7 Закону Про фермерське господарство без проведення аукціону, ч.1 пункту 289.1 ст. 289 ПК України, ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель без проведення нормативно грошової оцінки землі та в порушення п. 3.5. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 Про затвердження Порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки , а саме, договір укладено без наявного агрохімічного паспорту.

Щодо тверджень Головного управління Держгеокадарстру у Полтавській області про відсутність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду, прокурор зазначив, що предметом спору по справі є земельна ділянка державної форми власності. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з підтримки фермерства, забезпечення рівності можливостей всіх суб`єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, і який явно переважає приватний інтерес у використанні таких земель.

Головне управління Держгеокадарстру у Полтавській області є структурним територіальним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу.

У даному випадку, як зазначає прокурор, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області є суб`єктом, який прийняв спірні накази і є стороною договору оренди спірної земельної ділянки, що унеможливлює звернення з позовом до самого себе.

Водночас, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, в порядку контролю за діяльністю вищевказаного структурного підрозділу в частині законності прийняття оспорюваних наказів та укладення спірних договорів оренди не здійснено, порушень до цього часу не встановлено та не усунуто, хоча дані щодо використання земельних ділянок знаходяться не тільки у його розпорядженні, а містяться навіть в публічних і загальнодоступних інтернет ресурсах таких, як публічна кадастрова карта України.

Вказане, як зазначає прокурор, свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його структурного підрозділу, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, орган має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається та самостійно порушення не усуває, що і є нездійснення захисту органом (бездіяльність), який повинен його здійснювати. Даний факт підтверджується листом (відповіддю) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0.19-4279/2-1 9 від 13.05.2019.

Тому за фактом того, що службові особи Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області в порушення вимог Земельного кодексу України, без проведення відповідних земельних торгів, передали земельні ділянки державної форми власності, що розташовані на території Оржицького району Полтавської області суб`єктам господарювання, Лубенською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №42019171240000097 від 22.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

За таких обставин, орган який повинен здійснювати свої повноваження через бездіяльність свідомо їх не здійснює, тому для відновлення порушених інтересів держави, з даним позовом до суду звертається прокурор.

13.11.2019 р. до суду від Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення Великої Палати Верховного Суду по справі №912/2385/18 (вх. 12494).

У відповідях на відзиви відповідачів 2 та 3 (вх. №12654 від 18.11.2019 р.) прокурор посилається на порушення Головним управління Держземагентва в Полтавській області та ОСОБА_1 вимог законодавства при передачі та отриманні спірних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства з мотивів, зазначених в позові та відповіді на відзив Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Ухвалою суду від 27.11.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи призначено на 17.12.2019 р. на 10:20 год., оскільки судове засідання, призначене на 11.11.19 р. на 9:30 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Від представника відповідача 2 до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності з додатком (вх. №13521 від 06.12.19 р.).

Ухвалою суду від 17.12.2019 р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 05.02.2020 р. на 10:00 год.

19.12.2019 р. від представника Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 226 ГПК України (вх. №14138), з посилання на те, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави.

02.01.2020 р. від прокуратури надійшли заперечення на клопотання Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№ 7), в яких прокурор обґрунтовує підстави для представництва інтересів держави ним у даній справі.

16.01.2020 р. до суду від представника відповідача 2 надійшов супровідний лист з додатком (вх. № 582), в т.ч. і заперечення на клопотання Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про зупинення провадження у справі.

27.01.2020 р. до суду від прокуратури надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності у справі № 917/1748/19 (вх.№911), в якій прокурор зазначає, що позов заявлений в межах строку позовної давності, оскільки про вищевикладені порушення вимог законодавства Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру стало відомо з листа Лубенської місцевої прокуратури від 19.04.2019 №33/3-279вих19, яким перед керівництвом ініційовано питання стосовно звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, які надані ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Лубенській місцевій прокуратурі стало відомо про вказані у позовній заяві порушення 05.03.2019, а саме, коли надійшов лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за №10-16-0.3-1261/2-19 від 27.02.2019 з копіями заяв про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, наказів про надання дозволів на виготовлення технічної документації та самих оспорюваних договорів оренди, за результатом розгляду якого прокуратурою скеровано до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру лист з ініціюванням питання стосовно звернення до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди земельних ділянок.

04.02.2020 р. до суду від представника відповідача 3 надійшов супровідний лист (вх.№1374), в якому він підтримує заяву представника відповідача 2 про застосування строку позовної давності та надає письмові пояснення щодо цієї заяви, а також заперечення на клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про зупинення провадження у справі.

Суд відмовив в задоволенні клопотань ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про зупинення провадження у справі та про залишення позову без розгляду зі їх безпідставністю (ухвала суду від 05.02.2020 р.)

Ухвалою суду від 05.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020 р. на 15:00 год.

Ухвалами суду від 16.03.2020 р. та 26.05.2020 р. розгляд справи призначено на 16.04.2020 р. на 10:00 год. та на 09.07.2020р. на 11:00 год. відповідно, оскільки судові засідання, призначені на 26.02. 2020 р. на 15:00 год. та на 16.04.2020 р. на 10:00 год. не відбулися у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В судовому засіданні 09.07.2020 р. оголошено перерву до 04.08.2020 р. до 14:00 год.

Ухвалою суду від 04.08.2020 р. за клопотанням представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області розгляд справи відкладено на 27.08.2020 р. на 15:00 год.

26.08.2020 р. від представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із запровадженням на території України карантину (вх. № 9151).

В судовому засіданні 27.08.2020 р. представник прокуратури щодо клопотання про відкладення розгляду справи покладається на розсуд суду. Представники відповідача 2 та відповідача 3 проти вищезазначеного клопотання про відкладення розгляду справи заперечують.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В судовому засіданні 27.08.2020 р. представник прокуратури позов підтримує та просить його задовольнити.

Представники відповідача 2 та відповідача 3 проти позовних вимог заперечують та просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 27.08.2020 р. відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

У січні, лютому та жовтні 2014 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держземагенства у Полтавській області клопотання про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Оржицького району Полтавської області у оренду для ведення фермерського господарства (том 1, а.с. 33-53).

30.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про отримання земельної ділянки площею 97,36 га в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Також 30.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про отримання земельної ділянки площею 34 га в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області.

12.02.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про отримання земельної ділянки площею 41 га в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області.

До вищезазначених клопотань ОСОБА_1 долучив графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельних ділянок, документи що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (а саме, копію трудової книжки НОМЕР_1 , відповідно до запису якої ОСОБА_1 з 03.03.2008 року прийнятий на роботу в ПСП ПриватАгро на посаду генерального директора), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо ПСП ПриватАгро та копії паспорту та ідентифікаційного коду.

13.10.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області площами 70 га та 20 га, на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області площею 117,41 га та на території Яблунівської сільської ради Оржицького району Полтавської області площею 26,52 га. До вищезазначених клопотань ОСОБА_1 долучив графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, документи що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (а саме, копію трудової книжки НОМЕР_1 , відповідно до запису якої ОСОБА_1 з 03.03.2008 року прийнятий на роботу в ПСП ПриватАгро на посаду генерального директора), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо ПСП ПриватАгро та копії паспорту та ідентифікаційного коду.

За результатами розгляду зазначених клопотань Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області видано накази про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою (том 1, а.с. 54-60), відповідно до яких надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за межами населеного пункту орієнтовною площею 406,29 га на території Денисівської, Яблунівської, Лукімської, Староіржавецької сільських рад Оржицького району для ведення фермерського господарства, а саме:

- наказ від 18.02.2014 №ПЛ/5323686400:00:018/00001126 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 41,0 га на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району;

- наказ від 18.02.2014 №ПЛ/5323680800:00:009/00001125 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 97,36 га на території Денисівської сільської ради Оржицького району;

- наказ від 18.02.2014 №ПЛ/5323686400:00:009/00001124 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 34,0 га на території Староіржавецької сільської ради Оржицького району;

- наказ від 22.10.2014 №4063-сг щодо земельної ділянки орієнтовною площею 20,0 га на території Денисівської сільської ради Оржицького району;

- наказ від 22.10.2014 №4062-сг щодо земельної ділянки орієнтовною площею 26,52 га на території Яблунівської сільської ради Оржицького району;

- наказ від 22.10.2014 №4060-сг щодо земельної ділянки орієнтовною площею 70,00 га на території Денисівської сільської ради Оржицького району;

- наказ від 22.10.2014 №4059-сг щодо земельної ділянки орієнтовною площею 117,41 га на території Лукімської сільської ради Оржицького району.

Наказами Головного управління Держземагенства у Полтавській області №1253-сг від 02.07.2014, №1254-сг від 02.07.2014, №1255-сг від 02.07.2014, №5771-сг від 22.12.2014, №5772-сг від 22.12.2014, №284-сг від 10.02.2015, №747-сг від 03.03.2015 (том 1, а.с. 61-67) затверджено розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування ОСОБА_1 та надано останньому для ведення фермерського господарства в оренду наступні земельні ділянки:

1) з кадастровим номером 5323680800:00:009:0012, площею 96,9102 га ріллі в адміністративних межах Денисівської сільської ради для ведення фермерського господарства та 03.07.2014 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 21 рік з встановленою орендною платою у розмірі 110735,85 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнта для ріллі 1,756; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 11.12.2014 р. (том 1, а.с.68-72);

2) з кадастровим номером 5323686400:00:003:1000, площею 34,2859 га ріллі в адміністративних межах Староіржавецької сільської ради для ведення фермерського господарства та 03.07.2014 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 34,2863 га строком на 21 рік з встановленого орендною платою у розмірі 39177,28 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнта для ріллі 1,756; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 11.12.2014 р. (том 1, а.с.73-78);

3) з кадастровим номером 5323686400:00:018:1234, площею 41,2963 га пасовищ в адміністративних межах Староіржавецької сільської ради для ведення фермерського господарства та 03.07.2014 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 21 рік з встановленою орендною платою у розмірі 7492,80 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара пасовища по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнта; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 11.12.2014 р. (том 1, а.с.79-84);

4) з кадастровим номером 5323680800:00:009:0210, площею 20,0005 га ріллі в адміністративних межах Денисівської сільської ради для ведення фермерського господарства та 22.12.2014 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 21 рік з встановленою орендною платою у розмірі 22853,86 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнт для ріллі 1,756; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 06.01.2015 р. (том 1, а.с.85-90);

5) з кадастровим номером 5323680800:00:006:0117, площею 70,0281 га ріллі в адміністративних межах Денисівської сільської ради для ведення фермерського господарства та 22.12.2014 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 21 рік з встановленою орендною платою у розмірі 80018,62 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнт для ріллі 1,756; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 06.01.2015 р. (том 1, а.с.91-98);

6) з кадастровим номером 5323688200:00:044:0102, площею 26,5200 га ріллі в адміністративних межах Яблунівської сільської ради для ведення фермерського господарства та 12.02.2015 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 21 рік з встановленою орендною платою у розмірі 37850,94 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 16.02.2015 р. (том 1, а.с.99-101, 112);

7) з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088, площею 117,3499 га ріллі в адміністративних межах Лукімської сільської ради для ведення фермерського господарства та 04.03.2015 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років з встановленою орендною платою у розмірі 167488,82 гривень в рік, що становить 5 % від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативно грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756; право оренди за ОСОБА_1 зареєстровано 05.03.2015 р. (том 1, а.с.102-109).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізовано Головне управління Держземагенства у Полтавській області та утворено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач 1).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців 02.02.2016 р. ОСОБА_2 зареєстрував Фермерське господарство СОФІЯАГРО (код 40246827).

Прокурор просить визнати недійсними договори оренди землі на вищезазначені земельні ділянки відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України, посилаючись на те, що вони укладені сторонами з порушенням норм чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про відмову в позові з наступних підстав.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на положення статей 22, 31, 93 та 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного кодексу України регулює загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (ділі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство".

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Частинами 2 та 4 статті 7 Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закон визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізнялися від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Закон "Про фермерське господарство" також передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону "Про фермерське господарство" не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у своїх клопотаннях від 30.01.2014 р., 12.02.2014 р. та 13.10.2014 р. до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування, зазначив бажаний розмір і місце їх розташування земельних ділянок, надав документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (копію трудової книжки НОМЕР_1 , відповідно до запису якої ОСОБА_1 з 03.03.2008 року прийнятий на роботу в ПСП ПриватАгро на посаду генерального директора), обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства, розмір земельної ділянки визначив з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Так, в обґрунтуваннях розмірів земельних ділянок ОСОБА_1 зазначив, що вказана площа земельних ділянок є мінімально небхідною для початку діяльності фермерського господарства, що надасть йому змогу рентабельно використовувати засоби механізації та не допускати їх простоювання. Обробіток меншої площі земельних ділянок призведе до збільшення терміну повернення коштів, які він вкладе в придбання засобів механізації, а значить і знизить рентабельність підприємства. Основною метою ОСОБА_1 , як зазначено в обґрунтуваннях розмірів земельних ділянок, є не лише отримання прибутку для себе, а й по можливості розвиток інфраструктури Денисівської, Яблунівської, Лукімської та Староіржавецької сільських рад, в яких він бажає отримати земельні ділянки, а надання меншої площі землі не дасть змоги розвиватись в майбутньому.

В майбутньому, як зазначив ОСОБА_1 , він бажає здійснювати розвиток фермерського господарства в тваринницькій галузі виробництва, в галузі риборозведення, овочівництва, садівництва, - саме тому вибрав для початку діяльності саме Оржицький район, який багатий на луки, природні пасовища та річки й ставки. Оскільки він і його близькі родичі проживають в цьому районі, ОСОБА_1 зазначив, що саме тут хоче створити та розвивати свою власну справу, при цьому пріоритетом для нього є не лише отримання прибутку для себе, а й створення нових робочих місць та розвиток сільської місцевості.

Суд зазначає, що викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства Закон від заявника не вимагає, як і не встановлює обов`язкової форми та змісту клопотання та обґрунтування розміру земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства, розмір земельних ділянок визначив з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Суд вважає помилковим посилання прокурора на те, що клопотання ОСОБА_1 не містять відомостей про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, оскільки статтею 5 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Статтею 8 даного Закону визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтями 3 та 4 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Можливість набуття членства у фермерському господарстві є правом, а не обов`язком родичів або членів сім`ї засновника фермерського господарства.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, зокрема, що у заяві зазначаються кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Фермерське господарство згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" може бути створене одним громадянином.

Суд також вважає безпідставним твердження прокурора про те, що ГУ Держземаганства у Полтавській області не з`ясувало, чи є у ОСОБА_1 трудові та матеріальні ресурси для того, щоб обробляти земельні ділянки значної площі, посилаючись на інформацією Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області від 14.03.2019 №01-27/1533, згідно якої за власником - ФГ СОФІЯАГРО (код СДРПОУ 40246827) трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка не реєструвалися, оскільки Законом не визначено, що для виділення землі для фермерського господарства орендарям необхідно подавати перелік автотранспортних засобів певних марок та сільськогосподарської техніки, причому у визначеному об`ємі та специфікації. Відсутність у власності сільськогосподарської техніки для оброблення земельних ділянок не позбавляє особу можливості використання такої техніки на праві користування (оренди) та на інших, не заборонених законом підставах.

Так, відповідно до договору № 14-08/2018 від 14.08.2018 року, укладеного між ФГ СОФІЯАГРО та ТОВ АГРОЄВРОТРАНС здійснювалось перевезення вантажу, а саме, відповідно до акту приймання передачі наданих послуг №51 від 04.03.2019 року здійснювалась перевезення карбаміду та акту приймання-передачі наданих послу: №220 від 18.09.2018 перевезення пшениці (том 2, а.с.21-23).

Згідно договору № 27 від 01.07.2019 року про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, укладеного між ФГ СОФІЯАГРО та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Першотравневе , товариство надавало послуги по збиранню врожаю на полях ФГ СОФІЯАГРО , виконання якого підтверджується актом виконаних робіт №150 від 24.07.2019 року (том 2, а.с.18-20).

З матеріалів справи також вбачається, що Фермерським господарством СОФІЯАГРО з Приватним сільськогосподарським товариством ПриватАгро укладено договір № 01/06-16 від 01 червня 2016 року (том 2, а.с. 24-25), предметом якого є виконання сільськогосподарських робіт, а саме, культивація, закриття вологи, внесення мінеральних добрив/підживлення ґрунту та рослин, коткування, мотиження, лущення стерні, чизелювання, оранка, посів сільськогосподарських угідь, збирання врожаю сільськогосподарських культур за допомогою комбайна, власними силам та засобами, виконання якого підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами надання послуг (том 2, а.с. 26-54, 58-61,63, 66-70).

Між Фермерським господарством СОФІЯАГРО та Приватним сільськогосподарським товариством ПриватАгро укладено також договори оренди сільськогосподарської техніки № 07/08-2018 від 07.08.18 р., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), том 2, а.с.55-57), договір перевезення автомобільним транспортом № 02-01/2019 від 02.01.2019 р., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), том 2, а.с.62, 64-65).

Суд також зазначає, що до клопотань від 30.01.2014 р., 12.02.2014 р. та 13.10.2014 р. до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування, ОСОБА_1 також додав довідку АБ з ЄДРПОУ ПСП ПриватАгро (том 1, а.с.37-38), з якої вбачається, що ОСОБА_1 є керівником ПСП ПриватАгро , видами діяльності якого є вирощування зернових (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, розведення інших тварин, допоміжна діяльність у рослинництві, виробництво олії та товарних жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, вантажний автомобільний транспорт.

Таким чином, ОСОБА_1 , маючи намір здійснювати фермерську діяльність та звертаючись до ГУ Держземагентва у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, вже мав потенційного контрагента - ПСП ПриватАгро , вид діяльності якого дозволяє укладати господарські договори, в т.ч. і з ФГ СОФІЯАГРО .

Щодо наявності потенційних контрагентів, ресурси яких можна на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, як підставу надання громадянину земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, зазначив Верховний Суд України в постановах від 11.05.2016 р. по справі №6-2903 цс15 та ВС у постанові від 20.03.2019 р. по справі 547/1021/15-ц (провадження №61-13697св18).

Таким чином, волевиявлення громадянина ОСОБА_1 , наявність в нього бажання створити фермерське господарство та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, підтверджена матеріалами справи.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 при подачі клопотань від 30.01.2014 та від 12.02.2014 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 97,36 га, 34 га та 41 га на території Денисівської та Староіржавецької сільських рад Оржицького району взагалі не надавав обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства спростовується матеріалами справи (том 1, а.с.234-236).

Щодо тверджень прокурора про те, що всупереч частини 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки, які розташовані не єдиним масивом та на значній відстані одна від одної, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання і вони не могли бути надані фізичній особі в оренду без застосування земельних торгів, суд зазначає, що відповідно до вищезазначеної норми Закону земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями , наближеними до існуючих шляхів, електро - і радіотелефонних мереж, газо - і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Тобто, земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом коли у складі земель, що передбачаються для надання з метою ведення фермерського господарства, є водні джерела та лісові угіддя. В такому випадку такі водні джерела та лісові угіддя не вилучаються, а передаються для ведення фермерського господарства єдиним масивом у складі земель сільськогосподарського призначення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 14.06.2017 р. по справі за № 676/4463/15-ц.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства не заборонено передавати у користування на умовах оренди декілька земельних ділянок, які розташовані на значній відстані одна від одної одному орендарю, в тому числі для ведення фермерського господарства.

Вимоги Закону України Про фермерське господарство не містять застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

Суд зазначає, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи договори оренди землі були укладені між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Полтавській області 03.07.2014 р., 22.12.2014 р., 12.02.2015 р. та 04.03.2015 р.

02.02.2016р. здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства СОФІЯАГРО . Тобто, зазначені земельні ділянки були отримані саме для створення фермерського господарства СОФІЯАГРО . При цьому, кількісних обмежень щодо права звернення громадян до розпорядника сільгоспугідь для отримання землі в користування на умовах оренди з метою ведення фермерського господарства з подальшим створення та реєстрацією фермерського господарства - юридичної особи, законодавець не встановив.

Також, як встановлено судом, Фермерське господарство СОФІЯАГРО використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, веде товарне сільськогосподарське виробництво, сплачує орендну плату, що підтверджується довідками: виконавчого комітету Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 02-18/435 від 30.10.2019 р.; виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 246 від 30.10.2019 р.; Староіржавецької сільської ради Оржицького району Полтавської області № 1094 від 29.10.2019 р.; Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 273 від 28.10.2019 р. (том 2, а.с.81-84), докази заборгованості по орендній платі в матеріалах справи відсутні.

Отже волевиявлення ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства при отриманні ним спірних ділянок в оренду не може ставитись під сумнів, дії ФГ СОФІЯАГРО доводять його спроможність виробляти відповідну товарну сільськогосподарську продукцію та використовувати орендовані земельні ділянки відповідно до умов спірних договорів та згідно вимогам законодавства.

Щодо посилання прокурора на те, що при укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок між ГУ Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не визначалась, а отже, договори оренди суперечать ст. 15 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку землі , ч. 1 пункту 289.1 статті 289 ПК України, суд зазначає, що розмір орендної плати під час укладання спірних договорів оренди земельних ділянок визначався за матеріалами нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки та розраховувався за алгоритмом, визначеним у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1724 Деякі питання оренди земель .

У пункті 18 спірних договорів оренди землі визначено, що орендар за власний рахунок протягом шести місяців з дати підписання договору повинен розробити нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

На виконання ч.ч.1, 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель та п.18 договорів оренди землі, ОСОБА_1 виготовлено технічні документації з нормативно грошової оцінки:

земельної ділянки з кадастровим номером 5323686400:00:003:1000 площею 34,2859 га, що розташована в межах Староіржавецької сільської ради Оржицького району, земельної ділянки з кадастровим номером 5323683600:00:005:2088 площею 117,3499 га, що розташована в межах Лукімської сільської ради Оржицького району, земельної ділянки з кадастровим номером 5323680800:00:009:0012 площею 96,9102 га, що розташована в межах Денисівської сільської ради Оржицького району, земельної ділянки з кадастровим номером 5323686400:00:018:1234 площею 41,2963 га, що розташована в межах Староіржавецької сільської ради Оржицького району, земельної ділянки з кадастровим номером 5323688200:00:044:0102 площею 26,5200 га, що розташована в межах Яблунівської сільської ради Оржицького району, земельної ділянки з кадастровим номером 5323680800:00:009:0210 площею 20,0005 га, що розташована в межах Денисівської сільської ради Оржицького району, земельної ділянки з кадастровим номером 5323680800:00:006:0117 площею 70,0281 га, що розташована в межах Денисівської сільської ради Оржицького району. Розроблені технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджені рішеннями Оржицької районної ради Полтавської області (том 2, а.с.71-76) та отримано відповідні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (том 2, а.с.85-91).

Між відповідачем 1 та відповідачем 2 також укладено додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі, згідно яких визначена нормативна грошова оцінка земельних ділянок та розмір орендної плати - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахованої за даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (том 2, а.с.92-97), а саме:

- додаткова угода від 25.06.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 03.07.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323680800:00:009:0012);

- додаткова угода від 25.06.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 22.12.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.01.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323680800:00:009:0210);

- додаткова угода від 25.06.2019 року про внесення змін до договору оренди від 22.12.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.01.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323680800:00:006:0117);

- додаткова угода від 24.05.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 03.07.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323686400:00:018:1234);

- додаткова угода від 05.07.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 04.03.2015 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323683600:00:005:2088);

- додаткова угода від 05.07.2019 року про внесення змін до договору оренди землі від 12.02.2015 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.02.2015 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323688200:00:044:0102);

- додаткова угода від 03.01.2020 року (оригінал оглянуто судом в судовому засіданні 27.08.2020р.) про внесення змін до договору оренди землі від 03.07.2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки 5323686400:00:003:1000).

Таким чином, спірні договори в повному обсязі відповідають вимогам законодавства.

Відповідач 1 та відповідач 2 вчинили дії, спрямовані на приведення зазначених правочинів у відповідність до вимог закону, визначили нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які передавались в оренду та уклали додаткові угоди, якими були внесені зміни до договорів оренди із зазначеного питання. Про аналогічні обставини зазначено Верховним Судом України у постанові по справі № 277/519/15-ц від 13.03.2017 року.

Суд також зазначає, що у постанові від 30.07.2020 р. по справі № 471/761/17-ц (провадження №61-24209 св18) Верховний Суд зазначив, що відсутність істотної умови у договорі оренди землі не являється підставою для визнання його недійсним.

Суд також зазначає, що орендна плата, визначена при укладенні спірних договорів у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок не суперечить ст. 288 Податкового кодексу України в межах мінімального значення - 3% та максимального - 12%.

Прокурор не надав суду доказів, що визначений у спірних договорах оренди розмір орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок призвів до недоотримання місцевими бюджетами (сільськими радами) грошових коштів та не зазначив розмір недоотриманих коштів, тобто, не довів порушень відповідачами інтересів держави.

Щодо посилання прокурора на необхідність наявності агрохімічного паспорту при передачі земельних ділянок суд вважає безпідставним, оскільки згідно пунктів 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами ірадіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

При цьому, в позові прокурор зазначає, що саме Головним управління Держземагенства у Полтавській області передано спірні земельні ділянки в оренду без розроблення їх агрохімічних паспортів.

Суд зазначає, що жодний Закон України чи підзаконний нормативний акт не покладає на громадянина обов`язку щодо виготовлення агрохімічного паспорту земельних ділянок, в т.ч. при укладенні договору оренди земельної ділянки відповідно до Закону України Про фермерське господарство . Оскільки відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічна паспортизація всіх земель сільськогосподарського призначення проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, виконання цієї функції покладається на центральний орган виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і не може бути покладено на фізичну особу - громадянина. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі №287/578/16-ц (провадження №61-1757св17).

В пунктах 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 зазначено, що вважається законним та обґрунтованим набуття майна або майнового права за договором, укладеним з органом публічної влади, який при відчуженні перевищив свої повноваження, в разі відсутності порушень з боку набувача. За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також зазначає, що сторонами договорів оренди земельних ділянок досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, спірні договори були вчинені у формі, встановленій законом та здійснена їх державна реєстрація.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок необґрунтовані, спростовані відповідачами та наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню судом не підлягають.

Щодо заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження №14-252цс18).

Враховуючи недоведеність порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся з даним позовом, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення буде складено 07.09.2020 р.

Суддя Солодюк О.В.