Ухвала

від 14.04.2021 по справі 917/1748/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1748/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (колегія суддів: Слободін М. М., Сіверін В. І., Терещенко О. І.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 27.08.2020 (суддя Солодюк О. В.) у справі

за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2. ОСОБА_1 , 3. Фермерського господарства "Софіяагро" про визнання недійсними договорів оренди землі

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчук М. А.,

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Бурбак О. В.,

відповідача-3 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Софіяагро" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

2. Прокурор вважає, що договори оренди земельних ділянок укладені з порушенням вимог законодавства, а саме Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України, зокрема, земельні ділянки передані в оренду без проведення земельних торгів; подані ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою містять формальне обґрунтування надання земельних ділянок великого розміру; надані земельні ділянки не межують між собою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.08.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020, у позові відмовлено.

Короткий зміст касаційної скарги

4. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийняттям судових рішень у справі без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін.

Позиція Верховного Суду

7. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, виходили з такого.

9. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство".

10. Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

11. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

12. Судами встановлено, що ОСОБА_1 у своїх клопотаннях від 30.01.2014, 12.02.2014 та 13.10.2014 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування зазначив бажаний розмір і місце їх розташування земельних ділянок, надав документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (копію трудової книжки НОМЕР_1 , відповідно до запису якої ОСОБА_1 з 03.03.2008 прийнятий на роботу в ПСП "ПриватАгро" на посаду генерального директора), обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства, розмір земельної ділянки визначив з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

13. В обґрунтуваннях розмірів земельних ділянок ОСОБА_1 зазначив, що вказана площа земельних ділянок є мінімально необхідною для початку діяльності фермерського господарства, що надасть йому змогу рентабельно використовувати засоби механізації та не допускати їх простоювання. Обробіток меншої площі земельних ділянок призведе до збільшення терміну повернення коштів, які він вкладе в придбання засобів механізації, та відповідно знизить рентабельність підприємства. Основною метою ОСОБА_1 , як зазначено в обґрунтуваннях розмірів земельних ділянок, є не лише отримання прибутку для себе, а й по можливості розвиток інфраструктури Денисівської, Яблунівської, Лукімської та Староіржавецької сільських рад, в яких він бажає отримати земельні ділянки, а надання меншої площі землі не дасть змоги розвиватись в майбутньому.

14. В майбутньому, як зазначив ОСОБА_1 , він бажає здійснювати розвиток фермерського господарства в тваринницькій галузі виробництва, в галузі риборозведення, овочівництва, садівництва, тому вибрав для початку діяльності саме Оржицький район, який багатий на луки, природні пасовища та річки й ставки. Оскільки він і його близькі родичі проживають в цьому районі, ОСОБА_1 зазначив, що саме тут хоче створити та розвивати свою власну справу, при цьому пріоритетом для нього є не лише отримання прибутку для себе, а й створення нових робочих місць та розвиток сільської місцевості.

15. З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства, а розмір земельних ділянок визначив з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

16. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора про те, що ГУ Держземаганства у Полтавській області не з`ясувало, чи є у ОСОБА_1 трудові та матеріальні ресурси для того, щоб обробляти земельні ділянки значної площі, оскільки законом не визначено, що для виділення землі для фермерського господарства орендарям необхідно подавати перелік автотранспортних засобів певних марок та сільськогосподарської техніки, причому у визначеному об`ємі та специфікації. Відсутність у власності сільськогосподарської техніки для оброблення земельних ділянок не позбавляє особу можливості використання такої техніки на праві користування (оренди) та на інших, не заборонених законом підставах. Крім того, ОСОБА_1 , маючи намір здійснювати фермерську діяльність та звертаючись до ГУ Держземагентва у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, вже мав потенційного контрагента - ПСП "ПриватАгро", вид діяльності якого дозволяє укладати господарські договори, в т.ч. і з ФГ "Софіяагро".

17. Судами також встановлено, що 02.02.2016 здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства "Софіяагро"; яке використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, веде товарне сільськогосподарське виробництво, сплачує орендну плату.

18. Судами відхилено посилання прокурора на укладення договорів оренди без визначення нормативної грошової оцінки земель, оскільки у пункті 18 спірних договорів оренди землі визначено, що орендар за власний рахунок протягом шести місяців з дати підписання договору повинен розробити нормативно грошову оцінку земельної ділянки. У 2019 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі, згідно з якими визначена нормативна грошова оцінка земельних ділянок та розмір орендної плати - 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

19. У справі № 525/1225/15-ц, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

20. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

21. Утім, висновки, викладені судами попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, не протирічать висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц.

22. У справі № 6-2902цс15 на постанову від 03.02.2016, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, Верховний Суд України скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції та зазначив, що суд відмовив у задоволенні позову, помилково застосувавши до спірних правовідносин виключно статтю 123 ЗК України без її поєднання з частиною першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство". У зв`язку з неправильним застосуванням норми матеріального права, суд не встановив і не зазначив у рішенні обставин і фактів, які підлягали встановленню, та не зробив висновків по суті спору з огляду на положення статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", не надав оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заяві ОСОБА_3 , не перевірив, як відповідачка обґрунтовувала розмір земельної ділянки 126 га, про яку просила в заяві, які перспективи діяльності власного фермерського господарства вона наводила при цьому та які з них були враховані при прийнятті рішення Головним управлінням Держземагентства у Волинській області про надання їй в оренду земельних ділянок значної площі 156,4978 га. Зокрема, чи мала (має) ОСОБА_3 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи мала (має) вона власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мала (має) ОСОБА_3 потенційних контрагентів, ресурси яких вона може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи проводить діяльність на наданих ОСОБА_3 земельних ділянках саме її фермерське господарство.

23. У справі № 6-2903цс15 Верховний Суд України своєю постановою від 11.05.2016 скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з аналогічних підстав.

24. У справі № 6-248цс16 Верховний Суд України погодився з висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання наказів та договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, оскільки суди встановили, що ОСОБА_4 одержав в оренду для створення фермерського господарства три земельні ділянки площею відповідно 151,1959 га, 69,7874 га, 58,1662 га ріллі. При цьому він є засновником ФГ "Паросток", ФГ "Агротоп", ФГ "Копань-А М", ТОВ "Родіна Н", а з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

25. У справі № 314/3881/15-ц Верховний Суд постановою від 14.11.2018 скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що розглядаючи позов, суд повинен був перевірити належним чином, чи дотримався орган державної влади вимог статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України при вирішенні питання про надання ОСОБА_5 земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. В оренді у ОСОБА_5 перебуває не одна земельна ділянка державної власності, яка передана йому на підставі наказу ГУ Держземагентства у Запорізькій області для здійснення ним фермерського господарства. Верховний Суд також зазначив, що ОСОБА_5 із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою звернувся до ГУ Держземагентства у Запорізькій області 12.12.2013, а вже наступного дня, 13.12.2013 отримав цей дозвіл. Суди не перевірили, чи мали можливість державні органи за такий короткий проміжок часу належним чином перевірити подані заявником документи, та чи не свідчать такі дії про формальний підхід органів державної влади, що може створити передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності без проведення земельних торгів. Крім того із заяви про обґрунтування розмірів земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_5 має намір збільшити фермерське господарство для вирощування сількогосподарської продукції, у зв`язку з позитивним його розвитком, а не створити нове фермерське господарство.

26. У справі № 397/30/17 Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 03.05.2017, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначивши, що апеляційний суд не врахував доводи прокурора про те, що у квітні 2013 року ОСОБА_6 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок, з 2001 року вже був засновником й головою ФГ "Лада", а згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у нього у власності перебували ще дві земельні ділянки площею 5,1513 га та 5,3584 га. Апеляційний суд не звернув уваги на положення статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, згідно з якими право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

27. У справі № 380/539/16 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх судових інстанцій та зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що на час прийняття оскаржуваних наказів Головним Держземагенством у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_7 вже було створено ФГ "К-Агро", яке набуло статусу юридичної особи, обґрунтовано вважав, що органом державної влади при вирішенні питання щодо надання ОСОБА_7 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства не було дотримано вимог статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 ЗК України, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області.

28. У справі № 927/83/19 Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційної інстанції про задоволення позову та зазначив, що враховуючи, що ОСОБА_8 є засновником ФГ "Маяк", який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства в березні 2015 року, його звернення у грудні 2015 року до ГУ Держземагенства у Чернігівській області з заявою про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам, що є самостійною, достатньою підставою для задоволення позову.

29. У справі № 357/2418/15-ц Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову про визнання недійсними договорів оренди, оскільки наданий ОСОБА_9 бізнес-план, містить загальні відомості, в ньому не має ніякого обґрунтування щодо обробітку саме тих розмірів земельних ділянок, які він мав намір отримати в оренду на території Білоцерківського району Київської області; за ОСОБА_9 не зареєстровані будівлі, споруди та інші приміщення, які він може використовувати для ведення фермерського господарства; немає відомостей про реєстрацію техніки ОСОБА_9 ; у матеріалах справи є договори суборенди спірних земельних ділянок, які укладено ОСОБА_9 31.01.2015 з Фермерськими господарствами "Техно-Фарм" та "Марк", тобто наведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_9 намірів займатися веденням фермерського господарства.

30. У справі № 665/2508/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання розпорядження незаконним, визнання договору оренди землі та договорів суборенди землі недійсними, вилучення з користування земельних ділянок, оскільки судами встановлено, що заява ОСОБА_10 не містить обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, до неї не додано необхідних документів, фермерське господарство так і не було створене, а отже, районна державна адміністрація під час її розгляду не надала оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не в повному обсязі перевірила доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, та не пересвідчилася в дійсності волевиявлення ОСОБА_10 , наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, що призвело для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

31. У справі № 922/1948/19 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові про визнання незаконним наказу, договору оренди землі недійсним, скасування їх реєстрації та повернення землі, зазначив, що розглядаючи заяву ОСОБА_11 про надання їй в оренду вищезазначеної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Встановивши ці обставини, місцевий господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка передана ОСОБА_11 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконним та його скасування та, відповідно, визнання спірних договорів оренди та суборенди недійсними з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди, та її повернення у державну власність. Разом з тим у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності.

32. Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

33. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

34. Зазначені вище постанови Верховного Суду ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

35. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

36. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

37. Відповідно до частини другої статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

38. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

39. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

40. Отже, зі встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище норм ГПК України.

41. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Полтавської області від 27.08.2020 у справі № 917/1748/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич