Рішення

від 03.09.2020 по справі 917/1134/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 Справа № 917/1134/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

ОСОБА_1 ,

Фермерського господарства Майбороди Анатолія Васильовича ,

Фермерського господарства МТС Агропростір

про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору суборенди припиненим та про зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури Цибульська М. Л., посв. №036037 від 16.10.2015

від позивача: нез`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від відповідачів 3, 4 Магда В. А, посв №2532 від 17.01.2019

Обставини справи: Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся з позовом в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; ОСОБА_1 ; Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича"; Фермерського господарства "МТС "Агропростір" про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №5473-сг від 12.06.2017 про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 93,6254 га; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного 13.06.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; визнання договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, укладеного 14.07.2017 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "МТС "Агропростір" припиненим; зобов`язання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.12.1999, видавник: Лохвицький РВ УМВС України в Полтавській області), Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича" (37260, с. Бодаква, Лохвицького p-ну, код ЄДРПОУ 42624983) та Фермерського господарства "МТС "Агропростір" (37264, с. Харківці, вул. Тесленка 39 А, Лохвицького p-ну, код ЄДРПОУ 37953630) повернути Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у 2015 році громадянин ОСОБА_1 , отримуючи земельні ділянки поза торгами, порушив вимоги Земельного кодексу України та ЗУ Про фермерське господарство оскільки ним 27.10.2000 вже використане право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах. Отже, накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято, а договір оренди землі укладено з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", у зв`язку з чим вони є незаконними, підлягають скасуванню та, відповідно, визнанню недійсними, а земельна ділянка поверненню.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (вх. № 8046 від 01.08.2019) проти позову заперечує з посиланням на те, що прокурор не обґрунтував наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі та не довів обставин неналежного здійснення уповноваженим органом наданих йому повноважень у сфері земельних відносин. З огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом просить залишити позов без розгляду.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що Головне управління Держгеокадастру Полтавській області діяло в межах своєї компетенції та без порушень вимог чинного законодавства; у Головного управління Держгеокадастру Полтавській області не було правових підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки громадянином ОСОБА_1 дотримано всіх вимог законодавства; при укладанні спірного договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору; використання спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства здійснюється за їх цільовим призначенням.

Відповідач 4 - Фермерське господарство "МТС "Агропростір" у відзиві на позовну заяву (вх. № 8163 від 05.08.2019) проти позову заперечує з посиланням на те, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів на підтвердження встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідач - 1 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в письмових поясненнях (вх. № 8359 від 08.08.2019) зазначає, що прокурор не обґрунтував, визначені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для звернення до суду.

16.08.2019 від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 8691), яка за змістом є ідентичною змісту позовної заяви.

02.09.2020 від відповідачів 2 та 3 - ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича" надійшли письмові пояснення (вх. № 9428 від 02.09.2020), в яких відповідачі зазначають, що прокурором не доведено та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують існування на момент прийняття спірних наказів підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у затвердженні цього проекту, які визначені статтею 123 Земельного кодексу України. Також, зазначають, що будь-які обмеження щодо кількості земельних ділянок державної або комунальної власності, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства, законодавством у сфері земельних відносин не встановлюється. Крім того, чинне законодавство не визначає правові економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерського господарства, які можуть бути засновані (створені) однією фізичною особою. Відтак існування Фермерського господарства "Любава", заснованого громадянином ОСОБА_1 після отримання ним земельної ділянки, про яку зазначає прокурор у позовній заяві, не обмежує право ОСОБА_1 , як фізичної особи на отримання інших земельних ділянок з метою створення та ведення іншого фермерського господарства, оскільки нормами чинного законодавства не заборонено бути засновником декількох фермерських господарств однією особою. Оскільки на момент прийняття спірних наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження документації із землеустрою та передачі земельних ділянок в оренду, існувала норма, яка виключала проведення загальної процедури продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, відсутні підстави для висновку про недотримання цієї процедури. Враховуючи відсутність, визначеного законодавством строку реєстрації фермерського господарства після отримання фізичною особою земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства у спосіб, передбачений частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, та приймаючи до уваги те, що Фермерське господарство "Майбороди Анатолія Васильовича" створено та зареєстровано у встановленому законом порядку, відсутні підстави для визнання договору оренди землі недійсним.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10:00 08.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2019 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, надав строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановив спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом визначення ціни позову стосовно позовної вимоги про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 та площею 93,6254 га, подання суду розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи з урахуванням заявленої вимоги майнового характеру про повернення земельних ділянок.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

02.09.2019 суд постановив ухвалу про продовження розгляду справи, призначив засідання на 11:00 18.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.09.2019 зупинено провадження у справі № 917/1134/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 поновлено провадження у справі № 917/1134/19, підготовче засідання призначено на 10:20 24.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 917/11354/19, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:40. 19.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2019 відкладено розгляд справи по суті на 11:30 26.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2020 зупинено провадження у справі № 917/1134/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.07.2020 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання у справі на 15:00 12.08.2020. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 11:00 03.09.2020.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

З метою реалізації права на створення фермерського господарства, рішенням 14 сесії 23 скликання Лохвицької РДА від 29.08.2000 громадянину ОСОБА_1 надано на праві постійного користування земельну ділянку площею 40,72 га.

Згідно з інформацією відділу у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1111/110-18 від 13.09.2018 на виконання зазначеного розпорядження ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ПЛ №009217.

У подальшому ОСОБА_1 засновано селянське (фермерське) господарство "Любава" (далі СФГ "Любава") та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2000.

За результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для створення ведення фермерського господарства розпорядженням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру) від 21.05.2015 № 2010-сг надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 93,6300 га, для ведення фермерського господарства в оренду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту.

У подальшому наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.06.2017 № 5473-сг затверджено проектну документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку державної власності загальною площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області для ведення фермерського господарства.

13.06.2017 ГУ Держгеокадастр у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 93,6254 га, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Право оренди відповідно до зазначеного договору зареєстровано 22.06.2017 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

14.07.2017 ОСОБА_1 та Фермерське господарство "МТС "Агропростір" уклали договір суборенди, відповідно до умов якого останній отримав право користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га в суборенду строком до 2024 року.

Право суборенди зареєстровано 28.08.2017 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Враховуючи викладене слід дійти висновку про те, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 04.11.2014 N 3-157гс14, вирішуючи питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 7 Закону N 973-IV та положень статей 124, 134 Земельного кодексу України.

Отже, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Отже, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин ОСОБА_1 27.10.2000 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц від 24.04.2019 та у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

Проте на момент прийняття ГУ Держгеокадастром спірних наказів від 21.05.2015 № 2010-сг та від 12.06.2017 № 5473-сг СФГ "Любава", засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи та мало у постійному користуванні земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а отже отримання, поза процедурою земельних торгів, у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду у т. ч. земельної ділянки площею 93,6254 га не відповідає вимогам Закону.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заперечення відповідачів проти позову суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 викладено чіткий, недвозначний правовий висновок про незаконність повторного та наступного безконкурентного отримання земельної ділянки для цілей ведення фермерського господарства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та № 5473-сг від 12.06.2017 про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 93,6254 га підлягають задоволенню саме з мотивів обов`язковості застосування зазначених висновків Верховного Суду, які полягають в тому, що повторне отримання однією і тією ж особою земельної ділянки для ведення фермерського господарства можливе лише на умовах отримання її за результатами відповідних земельних торгів.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254, укладеного 13.06.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.

Підстави недійсності правочинів встановлені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Оскільки укладення спірного договору здійснено без дотримання порядку встановленого статтями 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", а відтак з порушенням вимог законодавства, зазначене є підставою для визнання укладеного 13.06.2017 договору оренди земельної ділянки площею 93,6254 га недійсним.

Крім того, слід зазначити, що визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є підставою для визнання недійсним також договору оренди земельної ділянки.

До того ж, спірний договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в пункті 5 договору, і це також є підставою для визнання його недійсними з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4- 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю", та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015 у справах № 3-41гс15, від 20.05.2015, № 3-70гс15 від 01.07.2015, № 3-297гс15 від 01.07.2015 у справі № 3-298гс15.

При укладенні спірного договору оренди земельних ділянок між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності не визначалась, отже договір оренди суперечить приписам передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час укладення правочину), вимогам статей 13, 20, 23 Закону України "Про оцінку землі"

Не проведення нормативної грошової оцінки землі під час укладення договору оренди є підставою для визнання недійсним даного договору в судовому порядку.

Крім цього, відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.08.2018 № 10-16-0.6-5106/2-18 га № 10-16-0.332-5804/2-18 від 27.08.2018 технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 до управління не передавалась.

Зазначене свідчить про те, що технічна документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблялася.

Також, під час передачі ділянок в користування ОСОБА_1 порушено пункт 3.5. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11.10.2011 "По затвердження Порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки", відповідно до якого наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковим, зокрема, при передачі земельних ділянок у власність, користування.

Всупереч зазначеним нормам, Орендодавцем передано земельні ділянки без розроблення їх агротехнічних паспортів.

З огляду на викладене вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254, укладеного 13.06.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, укладеного 14.07.2017 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "МТС "Агропростір" припиненим суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За змістом статті 598 Цивільного кодексу України підстави припинення зобов`язання встановлюються договором або законом.

З аналізу зазначених положень законодавства убачається, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди. У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендовану земельну ділянку, зокрема право передання її в суборенду.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, відповідно до якої договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Натомість відповідно до абзацу другого частини 2 статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Враховуючи викладене суд відмовляє в позові в частині вимог про визнання договору суборенди припиненим.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене, обґрунтованою є вимога прокуратури про зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства "МТС "Агропростір" повернути Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Щодо клопотаннях відповідачів про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Дослідивши доводи прокурора відносно наявності підстав його звернення до суду з цим позовом, суд встановив, що на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.

Зокрема, з метою, усунення виявлених порушень та притягнення винних осіб до відповідальності, Лубенською місцевою прокуратурою листом від 19.03.2019 №33/2-154-19 перед керівництвом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ініційовано питання проведення службової перевірки щодо бездіяльності посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з даного питання. Однак вказаний лист проігноровано, порушення не усунуто, що підтверджується відповідним листом - відповіддю Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0.19-4383/2-19 від 16.05.2019 (а. с. 40 том 1).

Враховуючи звернення прокурора до суду з цим позовом 04.07.2019 Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру був наданий розумний строк для звернення з цим позовом самостійно.

Також, за фактом невиконання службовими особами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та ГУ Держгеокадастру в Полтавській області своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, Лубенською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №42019171240000100 на підставі частини 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

Крім того, у відповідності до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор листом від 02.07.2019 повідомив Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про подання позову до Господарського суду Полтавської області (а. с. 44 том 1).

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 46190,53 грн.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та №5473-сг від 12.06.2017 про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 93,6254 га.

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки укладений 13.06.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 площею 93,6254 га, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915, розташованої за межами населених пунктів на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та припинити на майбутнє.

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.12.1999, видавник: Лохвицький РВ УМВС України в Полтавській області), Фермерське господарство "Майбороди Анатолія Васильовича" (37260, с. Бодаква, Лохвицького р-ну, код ЄДРПОУ 42624983) та Фермерське господарство "МТС "Агропростір" (37264, с. Харківці, вул. Тесленка 39 А, Лохвицького р-ну, код ЄДРПОУ 37953630) повернути Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровими номерами 5322681100:00:007:0915 та площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича", ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерського господарства "МТС "Агропростір" солідарно на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, ЗКПО 02910060) витрати на сплату судового збору в сумі 46371,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2020

Суддя Д. М. Сірош