Постанова

від 03.09.2020 по справі 511/323/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1775/20

Номер справи місцевого суду: 511/323/19

Головуючий у першій інстанції Панчук А. І.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 30

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС та Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті вчинення злочину, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС та Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС , третя особа ОСОБА_4 , в якому позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів: ПрАТ Страхова Група ТАС 241635,00 грн, яка складається з витрат пов`язаних з похованням батьків у сумі 14235,00 грн, витрат на поминальний обід в сумі 10000 грн, моральної шкоди в розмірі 17400 грн, страхову суму в розмірі 20000 грн, стягнути з ТОВ РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС витрати в розмірі 5430,00 грн, які пов`язані з відповідальним зберіганням пошкодженого автомобіля, суму 31622,00 грн залишкову вартість автомобіля, який не підлягає ремонту (відновленню), моральну шкоду в розмірі 750000 грн, позивачка ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів: ПрАТ Страхова Група ТАС 217400,00 грн, яка складається з моральної шкоди в розмірі 17400 грн, страхову суму в розмірі 200000 грн, стягнути з ТОВ РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС 783394,37 грн; яка складається з витрат пов`язаних відповідальним зберіганням пошкодженого автомобіля в сумі 2494,37, суму 30900 грн, пов`язаної з придбанням та встановленням пам`ятного знаку, моральну шкоду в розмірі 750000 грн (а.с. 4-17).

Провадження по справі було відкрито ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області (головуючий - суддя Панчук А.І.) від 25.02.2019 року та призначено підготовче судове засідання. 24.05.2019 року підготовче засідання закінчено і розгляд справи призначено до судового розгляду по суті (а.с. 158).

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області (головуючий - суддя Панчук А.І.) від 04 вересня 2019 року позовні вимоги позивачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ТОВ РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000 грн, суму 31622 грн - залишок вартості автомобіля (за умови передачі вказаного автомобіля відповідачу). В задоволенні іншої частини позову судом було відмовлено. В задоволенні вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС було відмовлено повністю. На користь ОСОБА_2 суд стягнув з ТОВ РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС моральну шкоду в розмірі 150000 грн, суму 30900 грн - витрати на виготовлення пам`ятника В задоволенні іншої частини позову судом було відмовлено. В задоволені вимог ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС відмовлено повністю (а.с. 215).

Не погоджуючись з вказаним рішенням 04.10.2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засобами кур`єрської служби доставки направив до суду апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначив, що судом при вирішенні справи 04 вересня 2019 року було неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Скаржники вважають, що судом першої інстанції не надана належна оцінка встановлених обставин, глибині душевних страждань, не враховано принцип розумності та справедливості. Як наслідок, на думку апелянток, рішення суду не містить належного обґрунтування зменшення розміру моральної шкоди завданої позивачам. Адже, протиправною поведінкою ОСОБА_4 , за результатом якої настала смерть батьків позивачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їм завдано немайнових втрат, виражених моральними (душевними) стражданнями, які спричинили негативні зміни у їхньому житті та порушили його звичний уклад. Також апелянти посилаються на те що, згідно умов чистини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерела права. Скаржники зазначають, що ЄСПЛ у випадку прийняття рішення про порушення ст. 2 Право на життя Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в минулому присуджував на користь заявників значно більші суми. Апелянти посилаються також на практику Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 та правову позицію у Постанові ВСУ від 11.09.2019 справа №191/48/16-ц. Представник скаржниць - ОСОБА_3 вважає, що суд порушив застосування норм матеріального права та вважає, що Страхова група ТАС відповідно до ЗУ Про страхування повинна бути належним відповідачем по справі. Тому апелянти просять скасувати оскаржуване рішення і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити інші заявлені позовні вимоги (а.с. 226-231).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

23 грудня 2019 року Приватним акціонерним товариством Страхова Група ТАС на електрону адресу апеляційного суду було надіслано відзив на апеляційну скаргу, у якому підкреслює, що вимоги апелянтів задоволенню не підлягають виходячи з наступного. По-перше, страхова сума 200 000 грн. не є розміром страхового відшкодування яке виплачується у зв`язку із смертю потерпілого, а є максимальною сумою страхового відшкодування, яке виплачується в розмірі та порядку передбаченому законом. По-друге, виплата моральної шкоди на наразі є не можливою, оскільки не встановлено усіх осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди. По-третє, надані позивачам документи на підтвердження понесеними ними витратами у зв`язку із похованням та поминальним обрядом, на думку відповідача, є не належними, окрім того представник АТ Страхова Група ТАС зауважую, що витрати на проїзд та поминальний обід не відносяться до витрат пов`язаних із похованням, а отже відшкодуванню не підлягають (а.с. 254-256).

Представник апелянтів в судових засіданнях апеляційну скаргу підтримав. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вироку суду засуджений ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ Роздільна транссервіс , вина засудженого встановлена згідно вироку, який набрав законної сили, внаслідок отриманих механічних ушкоджень автомобіль фактично не придатний для експлуатації (для використання), вартість автомобіля згідно Акту огляду (дефектної відомості) складеної представником ПрАТ СГ ТАС оцінили в 70000 грн., з яких ПрАТ Страхова група ТАС відшкодувала завдану шкоду в розмірі 39 000 грн. тобто частково, а тому суд відповідно до вимог ст.1194 ЦК України стягнув з ТОВ Роздільна транссервіс на користь позивача суму 31 622 грн. залишок вартості автомобіля (за умови передачі вказаного автомобіля відповідачу), що відповідає вимогам Пленуму ВС України. Окрім того, дійшов висновку щодо стягнення з ТОВ Роздільна транссервіс по 150 000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно наказу від 27.08.2010 року про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) п.13. Витрати пов`язані з зберіганням речових доказів в разі передачі їх в інші установи покриваються за рахунок держави, а тому відмовив у задоволені позовних вимог у цій частині. Щодо заявлених вимог до ПрАТ Страхова група ТАС необхідно відмовити повністю.

Оскільки АТ СК ТАС не є належним відповідачем, оскільки страхування відповідно до ПОЛІСУ 470; АК /0484537 укладеного між ОСОБА_5 та ПрАТ Українська пожежно страхова компанія Одеське обласне управління за адресою м, Одеса вул. Буніна 18 (а.с. 184) , відповідно до ЗУ Про страхування саме вказана страхова компанія повинна бути належним відповідачем по справі, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають

Витрати пов`язані з придбанням та встановлення пам`ятного знаку, стягнено судом першої інстанції з ТОВ Роздільна транссервіс , на підставі ст.1201 ЦК України

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вироку Роздільнянського районного суду Одеської області по справі № 511/502/17 від 21.06.2018 року обвинувачений ОСОБА_4 ( третя особа по цивільній справі ) був визнаний судом винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України та йому було призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.02.2019 року - вирок Роздільнянського районного суду Одеської області в частині міри покарання залишено без змін. Вирок набрав законної сили. В частині майнових вимог позов направлено на повторний розгляд. В результаті вчиненої ДТП за участю засудженого ОСОБА_4 , в наслідок ДТП загинули батьки апелянтів - ОСОБА_5 (а.с. 84) та ОСОБА_6 (а.с.5 ). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по кримінальному провадженню визнані потерпілими особами та цивільними позивачами.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

У статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Таким чином, встановивши, що засуджений ОСОБА_4 , який здійснював експлуатацію джерела підвищеної безпеки, перебував у трудових відносинах з ТОВ Роздільна транссервіс цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ СГ ТАС , а дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 28 вересня 2016 року, внаслідок якої загинули батьки позивачів (апелянтів) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є страховим випадком, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неналежності ПрАТ СГ ТАС як відповідача у цій справі є безпідставним, а страховик зобов`язаний відшкодувати позивачам шкоду, заподіяну внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо посилань відповідача на те, що страхова сума 200 000 грн не є розміром страхового відшкодування, яке виплачується у зв`язку із смертю потерпілого, а є максимальною сумою страхового відшкодування, яке виплачується в розмірі та порядку передбаченому законом, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Дійсно, відповідно до статті 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до страхового полісу № АЕ/8990800, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 200 000,00 грн на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Статтею 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що потерпілим є юридична та фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Вказаною нормою закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи , не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

З указаного вбачається, що потерпілими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 вересня 2016 року є дві особи : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а особами, які мають право на відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілих, є їх діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно, заперечення ПрАТ Страхова Група ТАС у цій частині є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи. Позовні ж вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС на їх користь страхову суми по 200 000 грн кожному є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС моральної шкоди в розмірі 17400 грн. кожному, апеляційний суд зазначає наступне.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Доводи ПрАТ Страхова Група ТАС щодо неможливості здійснити відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено усіх осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не впливають на вирішення справи по суті, оскільки, с часу настання ДТП (протягом майже 4х років) жодними особами, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заявлялись. Доводи ж відповідача про наявність у будь-яких інших осіб права на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілих та можливість пред`явлення ними відповідних позовів, ґрунтуються на припущеннях.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС моральної шкоди в розмірі 17400 грн. кожному є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС витрат пов`язаних з похованням батьків у сумі 14 235 грн. підлягають задоволенню, на підставі ст. 27.4 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , згідно якої страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд не приймає, оскільки факт понесення ОСОБА_1 витрат на поховання батьків підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довідками, наданими Лиманською СР Роздільнянського району Одеської області (а.с. 86, 87).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС витрат на поминальний обід в сумі 10 000 грн. апеляційний суд залишає без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про поховання та похоронну справу похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання у розумінні статті 1201 ЦК України.

Наведене узгоджується правовою позицію Верховного суду, викладеною у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі № 500/8418/13-ц.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ Роздільнатранссервіс суму 30900 грн пов`язані з придбанням та встановлення пам`ятного знаку апеляційний суд залишає без задоволення, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 27.4 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Згідно із закріпленим у статті 1194 ЦК України правилом, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність перед потерпілим у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 з відповідними вимог щодо відшкодування витрат пов`язаних з придбанням та встановлення пам`ятного знаку до ПрАТ СГ ТАС де була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ Роздільна транссервіс .

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ Роздільнатранссервіс залишкову вартість автомобіля, який не підлягає ремонту ( відновленню) у розмірі 31622,00 грн. також задоволенню не підлягають виходячи з наступного. У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, слід зробити висновок, що позивач, однак як вбачається з оглянутих апеляційним судом матеріалів кримінального провадження у справі №511/502/17, ОСОБА_1 звертаючись до суду із цивільним позовом з аналогічними наведеним вище позовним вимогам не надав суду жодних доказів на підтвердження розміру шкоди завданої автомобілю у наслідок ДТП від 28 вересня 2016 року, що і відмітив Роздільнянський районний суд Одеської області у вироці від 21 червня 2018 року. Не надано ОСОБА_1 так доказів і підчас апеляційного перегляду зазначеного вироку.

Протягом розгляду цивільної справи справи №511/323/19 у суді першої інстанції, ані протягом апеляційного розгляду ОСОБА_1 так само не було подано жодних доказів на підтвердження розміру зазначеної шкоди.

Вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ПрАТ Страхова Група ТАС витрати пов`язані з зберіганням пошкодженого автомобіля на штраф майданчику в сумі 2494, 37 грн. задоволенню підлягають, оскільки підтвердженні наявними у матеріалах справи платіжними документами, належність та допустимість яких сторонами не оспорювалась.

Щодо вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ Роздільнатранссервіс витрати пов`язані з відповідальним зберіганням пошкодженого автомобіля в сумі 5 430 грн.

З копій наряду-замовлення №MRD-3427-34358 та акту приймання-передачі, вбачається, що клієнтом було передано, а виконавцем прийнято на зберігання протягом 146 діб автомобіль LADA 110 1.5 16V, НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , з вартістю робіт - 4 380 грн. Та наряду-замовлення №MRD-3427-38743 згідно якого клієнтом було передано, а виконавцем прийнято на зберігання протягом 146 діб автомобіль LADA 110 1.5 16V, НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , з вартістю робіт - 1 050 грн.

Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними та допустимими і з врахуванням підтвердження оплати за відповідальне зберігання автомобіля у вказаний період, ці витрати підлягають відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням характеру скоєного правопорушення, глибини душевних страждань, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які внаслідок дорожньо-транспортної пригоди втратили обох батьків, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, дійшов висновку про стягнення з ТОВ Роздільнатранссервіс , як роботодавця ОСОБА_4 моральної шкоди по 200 000 грн. кожному.

Відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Отже, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалю нове рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 вересня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю РОЗДІЛЬНАТРАНССЕРВІС та Приватного акціонерного товариства Страхова Група ТАС , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті вчинення злочину задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС ідентифікаційний код 30115243 (адреса: 03062, м. Київ, Проспект Перемоги, б. 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) страхову виплату у розмірі - 200 000 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС ідентифікаційний код 30115243 (адреса: 03062, м. Київ, Проспект Перемоги, б. 65) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) страхову виплату у розмірі - 200 000 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС ідентифікаційний код 30115243 (адреса: 03062, м. Київ, Проспект Перемоги, б. 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 17 400 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС ідентифікаційний код 30115243 (адреса: 03062, м. Київ, Проспект Перемоги, б. 65) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 17 400 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС ідентифікаційний код 30115243 (адреса: 03062, м. Київ, Проспект Перемоги, б. 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати пов`язані з похованням батьків у розмірі 14 235 грн.

Стягнути з ТОВ Роздільнатранссервіс ідентифікаційний код 32898146 (адреса :67400 м.Роздільна вул.Європейська 117 Одеська область ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати пов`язані з відповідальним зберіганням автомобіля у сумі 5 430 грн.

Стягнути з ТОВ Роздільнатранссервіс ідентифікаційний код 32898146 (адреса: 67400 м.Роздільна вул.Європейська 117 Одеська область ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати пов`язані з оплатою арешт майданчику у сумі 2 494,37 грн.

Стягнути з ТОВ Роздільнатранссервіс ідентифікаційний код 32898146 (адреса :67400 м.Роздільна вул.Європейська 117 Одеська область ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Стягнути з ТОВ Роздільнатранссервіс ідентифікаційний код 32898146 (адреса :67400 м.Роздільна вул.Європейська 117 Одеська область ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови виготовлено 14 вересня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

03.09.2020 року м. Одеса